-
1 имя
1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.* * *1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́нняво и́мя кого́-чего́ — в ім'я́ кого́-чого́
и́менем кого́-чего́ — ім'я́м (і́менем) кого́-чого́
и́мени кого́-чего́ — і́мені кого́-чого́
называ́ть ве́щи свои́ми (со́бственными, настоя́щими) имена́ми — назива́ти ре́чі свої́ми (вла́сними, спра́вжніми) імена́ми
на и́мя чьё — ( адресованный) на ім'я́ чиє́
носи́ть и́мя — ма́ти ім'я́
от и́мени кого́ — від і́мені кого́
по и́мени — на ім'я́, на йме́ння
с мировы́м и́менем — зі світови́м ім'я́м (і́менем)
соста́вить (сде́лать) себе́ и́мя — здобу́ти собі́ ім'я́
то́лько по и́мени — (внешне, формально) ті́льки (лише́, лиш) за на́звою (на йме́ння)
2) грам. ім'я́и́мя прилага́тельное — прикме́тник
и́мя существи́тельное — іме́нник
и́мя числи́тельное — числі́вник
собира́тельное и́мя — збі́рне ім'я́
-
2 подвергать
подвергнуть чему піддавати, піддати чому, під що. [Піддавала критиці традиції та інтереси, во ім'я яких від неї вимагано жертв (Доман.). Не хочемо піддавати вашу індивідуальність анатомічній операції (Крим.)]. -гать, -нуть возможности чего-л. неприятного - наражати, наразити на що, підводити, підвести під що. Его -гали большой опасности - його наражали на велику небезпеку. -гать чему-л. неприятному себя - наражатися на що. [Я не просив тебе покинуть віру, лише не виставлятися прилюдно, не наражатися на небезпечність (Л. Укр.)]. -гать опасности свою (чью) жизнь (здоровье) - важити своїм (чиїм) життям (здоров'ям); (испытанию) виставляти, виставити на спробу. [Знаючи як у ті часи на мужика дивились, ми зрозуміємо, на яку страшну спробу виставила доля українську мову (Єфр.)]. Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы - завдала йому доля багато тяжкого в житті. -гать испытанию качество чего - піддавати спробі що. -гать, -нуть наказанию - завдавати, завдати кари кому и на кару кого. Его -ли тяжкому наказанию - його завдали на тяжку кару. -гать ответственности (привлекать) - притягати (притягти) кого до відповідальности. [За зловживання його притягнено до відповідальности]; (штрафу) піддавати, піддати карі, пені, накидати пеню; (обыску) кого - робити трус (ревізію) у кого, трусити кого; (заключению в тюрьме) садовити, посадовити у в'язницю, у вежу, у тюрму. -гать пересудам чьё доброе имя - вводити, ввести у (не)славу кого, пускати поговір на кого. [Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу]; (себя) у неславу входити. [Сама-ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із вулиці ходиш]. -гать посмеянию - виставляти, виставити на глум, на посміх. -гать операции кого - піддавати, піддати під операцію кого. -гать, -нуть действию огня, холода - виставляти, виставити на спробу вогнем, холодом. Подвергнутый чему - відданий під що, наражений на що, підведений під що.* * *несов.; сов. - подв`ергнуть1) піддава́ти, підда́ти (кого-що чому); ( производить над кем-чем что) роби́ти, зроби́ти (кому-чому, у кого-чого, з ким-чим, над ким-чим що); ( налагать) наклада́ти, накла́сти, (на кого-що що); (чему-л. неприятному) наража́ти, нарази́ти (кого-що на що); ( передавать) віддава́ти, відда́ти ( кого-що на що и під що)2) (подчинять, делать подвластным) підкоря́ти, підкори́ти -
3 посягать
посягнуть1) (на кого, на что) важити, поважити, важитися, поважитися на кого, на що, робити, зробити замах на кого; срв. Покушаться. [Є таємниці в Бога, їх збагнути не важмося (Л. Укр.). Важить на добро, працю, честь і щастя людське (Єфр.). Зроблено було замах на його]. -нули на моё доброе имя - на моє добре ім'я поважилися;2) см. Сватать, Брачиться.* * *несов.; сов. - посягн`уть1) ( покушаться) роби́ти за́мах, зроби́ти за́мах, ва́жити, пова́жити, ва́житися, пова́житися, посяга́ти, посягну́ти; ( замышлять) заміря́тися, замі́ритися2) (пытаться захватить, присвоить чужое) зазіха́ти, зазіхну́ти
См. также в других словарях:
доброе имя — репутация, честь Словарь русских синонимов. доброе имя сущ., кол во синонимов: 3 • гудвилл (3) • … Словарь синонимов
РЕПУТАЦИЯ, ДОБРОЕ ИМЯ — Репутация: то, что говорят о вас за вашей спиной. Эдгар Хау Репутация: устоявшаяся сплетня. Леонард Луис Левинсон Репутация: то, что, по вашему мнению, думают о вас люди, когда вы думаете, что они о вас думают. Мы так суетны, что придаем значение … Сводная энциклопедия афоризмов
утрачивавший доброе имя — прил., кол во синонимов: 1 • падавший (142) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
ИМЯ — ИМЯ, род. и дат. имени, именем, имени, мн. имена, имён, именам, ср. 1. Отличительное название, обозначение человека, даваемое при рождении. Дать кому нибудь имя. Как его зовут по имени? «Как вас по имени отчеству?» Достоевский. Колхозница, по… … Толковый словарь Ушакова
ИМЯ — ИМЯ, имени, мн. имена, имён, именам, ср. 1. Личное название человека, даваемое при рождении, часто вообще личное название живого существа. Собственное и. Его и. Иван. И. и отчество. Звать по имени кого н. Имена античных богов. Как Ваше и.? Дать и … Толковый словарь Ожегова
имя — 1. Название человека, даваемое ему обычно при рождении; наименование кого , чего либо. О благозвучии, степени и характере распространенности имени; о соответствии имени человеку. Аристократическое, банальное, благозвучное, благородное, древнее,… … Словарь эпитетов
ИМЯ БОЖИЕ — [евр. , ; греч. ὄνομα τοῦ θεοῦ]. И. Б. в книгах ВЗ Ветхозаветное понимание смысла и значения имени коренным образом отличается от совр. употребления имен. В ВЗ к имени относились не просто как к опознавательному знаку или названию, но как к… … Православная энциклопедия
имя — имени; мн. имена, имён, именам; ср. 1. Личное название человека, даваемое ему при рождении. Собственное и. Его и. Иван. Назвать по имени. Звать по имени кого л. Дать ребёнку и. Пётр. Полное и. (официальная форма имени). Моё полное и. Надежда, а… … Энциклопедический словарь
имя — и/мени; мн. имена/, имён, имена/м; ср. см. тж. на имя, от имени, имечко 1) а) Личное название человека, даваемое ему при рождении. Собственное и/мя. Его … Словарь многих выражений
Еврейское имя — Еврейское имя имя, берущее начало в еврейских источниках и/или еврейских языках (иврите, талмудическом арамейском языке, идише и др.). Основная масса еврейских по происхождению имён основывается на талмудическом, христианском или исламском… … Википедия
Спасённое имя (фильм) — Спасённое имя Режиссёр Виталий Дёмин Кинокомпания Молдова фильм Страна СССР Год … Википедия
