-
1 добровільний
facultative, ex gratia, free, optional, spontaneous, ( про свідка) ultraneous, voluntary -
2 добровільний відвід
( військ) voluntary withdrawalУкраїнсько-англійський юридичний словник > добровільний відвід
-
3 добровільний
voluntary; ( понад зобов'язання) supererogatory -
4 добровільний арбітражний розгляд
Українсько-англійський юридичний словник > добровільний арбітражний розгляд
-
5 добровільний внесок
optional contribution, voluntary contributionУкраїнсько-англійський юридичний словник > добровільний внесок
-
6 добровільний платіж
ex gratia payment, voluntary paymentУкраїнсько-англійський юридичний словник > добровільний платіж
-
7 добровільний свідок
Українсько-англійський юридичний словник > добровільний свідок
-
8 добровільний склад
Українсько-англійський юридичний словник > добровільний склад
-
9 добровільний союз
Українсько-англійський юридичний словник > добровільний союз
-
10 добровільний співучасник злочину
intentional participant in a crime, intentional participator in a crime, wilful participator in a crimeУкраїнсько-англійський юридичний словник > добровільний співучасник злочину
-
11 добровільний учасник злочину
Українсько-англійський юридичний словник > добровільний учасник злочину
-
12 добровільний шпигун
(який погодився, що б його завербували) walk-inУкраїнсько-англійський юридичний словник > добровільний шпигун
-
13 добровільний внесок
optional contribution; voluntary contribution; donation ( пожертвування) -
14 добровільний розпуск
( компанії) voluntary winding up; private liquidation; voluntary dissolution; voluntary liquidation -
15 громадський
1) ( суспільний) public, social; ( про власність) communalгромадський обов'язок — social obligations, public duty
2) ( добровільний) voluntary, unpaid, amateur -
16 доброхітний
іст. див. добровільний
См. также в других словарях:
добровільний — прикметник … Орфографічний словник української мови
добровільний — а, е. 1) Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; прот. примусовий. 2) Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості … Український тлумачний словник
добровільний — (який здійснюється із доброї волі, за власним бажанням, без примусу), охочий, самохітний, доброхітний … Словник синонімів української мови
добровільність — ності, ж. Абстр. ім. до добровільний 1) … Український тлумачний словник
добровільно — Присл. до добровільний … Український тлумачний словник
недобровільний — а, е. Який не є добровільним; примусовий … Український тлумачний словник
доброхітний — а, е, заст. Те саме, що добровільний 1) … Український тлумачний словник
жертва — и, ж. 1) За релігійними обрядами деяких народів – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам. 2) Добровільний внесок у вигляді грошей або яких небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування. 3) Той, хто загинув від нещасного… … Український тлумачний словник
оптація — ї, ж., юр. Добровільний вибір громадянства особою, що досягла повноліття, який звичайно надається населенню території, що переходить від однієї держави до іншої … Український тлумачний словник
охотний — а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний … Український тлумачний словник
охочий — а, е. 1) Який виявляє бажання, готовність до чого небудь; який з власної волі зголошується на щось. || у знач. ім. охо/чий, чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого небудь, хто з власної волі зголошується на щось. || Який… … Український тлумачний словник