добираться

добраться (до чего, подбираться к чему)

I. добиратися, до[і]братися, добуватися, добутися; (понемногу, мелочно) доскрібуватися, дошпиговуватися до чого. [Він добирається вже до моїх грошей. Злодії добиралися до комори. Доскрібується вже до неї. Не люблю тих людей, що до всього дошпиговуються].

II. Добираться, добраться (идя, едя) - ді[о]ставатися, ді[о]статися, добиватися, добитися, прибитися, добуватися, добутися, доправлятися, доправитися, дохожати, дійти. [Як-би мені до дітей достатися в Київ! Вже тепер діставсь я до вищої школи, то вже не пропаду. Один по одному, подоставалися і ми в Полтаву. Я-б добивсь до тебе через мури й стіни (Франко). Спускаючись у море, до Царягорода дохожали (Куліш). Міст тріщить, лист осипається, змій додому добивається. Чого зблідла? Чого боїшся? Сюди не доступляться (Куліш). Не доправимося до смерку додому. Аж насилу перед вечір до села прибились (Рудан.)]. Срв. Дотащиться, Дотянуться.

* * *

несов.; сов. - добр`аться

1) (с трудом или нескоро дойти, доехать) добира́тися, добра́тися, добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися; добива́тися, доби́тися, дола́зити, долі́зти

2) (прилагая усилия, узнавать, понимать что-л.) добира́тися, добра́тися

3) (приниматься за кого-что-л.) добира́тися, добратися

см. Добираться.

* * *

см. добираться

взобраться (на лестницу, гору, дерево и т. п.) братися, видиратися, видертися, здиратися, здертися, видряпуватися, видряпатися, пнутися, п'ястися, випнутися, спинатися, сп'ястися, вилазити, вилізти, злазити, злізти. В. на лошадь - вилазити (сов. вилізти), сідати (сісти), з[в]сідати (з[в]сісти) на коня. [Мусів усякий шляхтич, хто зсяде на коня, у військо виїздити (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - взобр`аться

несов.; сов. - догрест`ись

1) (добираться до чего-л., докапываться) догріба́тися, догребти́ся

2) см. догребать 2)

достигнуть, достичь

1) наздоганяти; см. Настигать, настичь;

2) (добиваться чего стараньем) добувати, -ся, добути, -ся, здобувати, -ся, здобути, -ся, досягати, досягти чого, осягати, осяг(ну)ти що, доходити, дійти чого и до чого, допевнятися, допевнитися, домагатися, домогтися, доскочити, доконати чого, доп'ясти чого, запобігти чого. [Оце єдиний спосіб здобутися національної волі (Грінч.). Якби хоч підступом добути свого. Ви досягли своєї мети. Бажала Оленка і собі дійти такого життя (Тесл.). Чого ти хотіла, того й запобігла (Чуб.). То чоловік доскочний: як напосядеться, то й доскочить свого. Боротимусь - і допевнюсь (Куліш). Чого схоче, того й доможеться. Аби діп'яти свого! (Коцюб.)]. Достичь всего - осягти все, осягнути все. -стичь славы, почестей - зажити слави, чести;

3) (куда, до чего) доходити, дійти чого, до чого, досягати, досягти, сягати, сягнути, доставати, достати чого и до чого. [Ніякі зовнішні вражіння не доходили до його. Сонце сюди не досягало (Крим.). Вино сягнуло до половини посудини (Коцюб.)]. -стичь (глубокой) старости - дійти (дожити) (вельми) старого віку, (вельми) старих літ. Достигнутый - здобутий, досягнений, осягнений.

* * *

несов.; сов. - дост`игнуть и дост`ичь

1) (добираться куда-л.) досяга́ти, досягти́ и досягну́ти (чого), осяга́ти, осягну́ти и осягти́ (що, чого), сягати, сягну́ти (чого); (о звуках, слухах) дохо́дити, дійти́ (до чого)

2) (доходить до какого-л. уровня, предела) досяга́ти, досягти́ и досягну́ти, сяга́ти, сягну́ти (чого), дохо́дити, дійти́ (до чо́го)

3) (определённого возраста, старости) дохо́дити, дійти́ (чого), дожива́ти, дожи́ти (до чого)

4) (добиваться чего-л.) досяга́ти, досягти́ и досягну́ти (чого), осяга́ти, осягнути и осягти́ (що); ( добиваться старанием) здобува́ти, здобу́ти, добува́ти, добу́ти (що), здобува́тися, здобу́тися (чого)

5) (догонять, настигать) настига́ти, насти́гнути и насти́гти

дойти

1) до чего, до кого - доходити, (-джу), дійти до чого, до кого. [Доходить до лисиччиної хатки. Листи до нас не доходять. Дійшов до лісу, до міста, до річки]; перен. - дить до отчаяния, изнеможения, безумия, наглости - доходити до розпачу (одчаю), знемоги, божевілля, зухвальства (нахабства);

2) (случаться) доходити, дійти до чого (напр., до бійки, до сварки) и доходитися, дійтися до чого. [До поганого в нас доходиться. Дійшлося до того, що не стерпіла вона знущання і покинула чоловіка]. Если уж до того дело дойдёт - як до чого дійдеться, як до чого ряд дійде;

3) (достигать, узнавать) доходити, дійти чого. [Доходимо вершків Короленкового оптимізму (Єфр.). Він усього доходить сахотужки (собствен. усилиями)]. -дить до правды - доходити правди;

4) (созревать) доходити, дійти. [Жита доходять];

5) дойти кого-н. чем (доконать) - доконати кого чем, -дёт и до тебя очередь - дійдеться і твій ряд, дійде й до тебе ряд (черга). -ти до крайности - дійти(ся) до скрути. Мы -шли до крайней бедности - злидні нас обсіли. -ходить, дойти до сведения кого - доходити (дійти) до чиєго відому, доходитися, дійтися до кого. [До царя те дійшлось]. Это -шло до моего сведения - це дійшлось до мене. Дойти вестям, безл. - дійтися, перечутися. [Дійшлося до батька, що не шанується син його, пусто йде. Перечулося в нас про Варку, що живе гарно]. Вот до чего мы дошли! - ось до чого дійшлись ми!

* * *

несов.; сов. - дойт`и

1) дохо́дити, дійти́; ( достигать) досяга́ти, досягти́ и досягну́ти, сяга́ти, сягну́ти; (добираться куда-л.) прибива́тися, приби́тися

2) (становиться вполне готовым, созревать) дохо́дити, дійти́; (довариваться, допекаться) упріва́ти, упрі́ти, умліва́ти, умлі́ти

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати