дисципліна

См. также в других словарях:

• дисципліна — 1 іменник жіночого роду порядок дисципліна 2 іменник жіночого роду навчальний предмет …   Орфографічний словник української мови

• дисципліна — I и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов язковим для всіх членів даного колективу. || Витриманість, звичка до суворого порядку. •• Договірна/ дисциплі/на своєчасне та належне виконання зобов язань по договорам. Емісі/йна… …   Український тлумачний словник

• дисциплінарний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінка — іменник жіночого роду розм …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінованість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• дисципліновано — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінувати — дієслово недоконаного і доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінуватися — дієслово недоконаного і доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• дисциплінарний — а, е. Прикм. до дисципліна I. Дисциплінарний статут. || Зв язаний з порушенням дисципліни. •• Дисципліна/рна відповіда/льність одна з правових форм впливу на порушників трудової дисципліни. Дисципліна/рне стя/гнення покарання, що накладається за… …   Український тлумачний словник

• дисциплінований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до дисциплінувати. 2) прикм. Який незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки і т. ін.; організований, витриманий. || рідко. Здійснюваний на засадах, принципах твердої дисципліни …   Український тлумачний словник