дзвоніння

См. также в других словарях:

• дзвоніння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• дзвоніння — 1. Биття в дзвін або в дзвони перед початком чи під час богослужіння з метою скликання вірних на богослужіння, сповіщення про особливо важливі моменти богослужіння; дзвін; 2. Звуки, що утворюються внаслідок биття в дзвони; дзвін …   Словник церковно-обрядової термінології

• дзвоніння — я, с. Дія за знач. дзвонити і звуки, утворювані цією дією …   Український тлумачний словник

• тридзвін — Дзвоніння в усі дзвони, яке повторюють тричі; 2. Дзвоніня в усі дзвони одночасно; дзвін …   Словник церковно-обрядової термінології

• дводзвін — Дзвоніння в усі дзвони, яке повторюють двічі …   Словник церковно-обрядової термінології

• передзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найбільшого до найменшого, повторюючи це багато разів …   Словник церковно-обрядової термінології

• подзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найменшого до найбільшого, а після удару у великий дзвін в усі дзвони відразу, повторюючи це багато разів; перебір, поховальний дзвін; похоронний дзвін; погребальний дзвін …   Словник церковно-обрядової термінології

• дзвін — 1. Ударний сигнальний підвісний інструмент у вигляді перевернутої чаші з билом усередині, що його влаштовують на дзвіницях для здійснення дзвоніння; заст. кампан; 2. Те саме, що дзвоніння 1, 2; 3. Те саме, що тридзвін 2; 4. Дзвоніння в усі дзвони …   Словник церковно-обрядової термінології

• благовіст — 1. Дзвоніння, при якому розмірено ударяють в один дзвін, сповіщаючи вірних про початок богослужіння; 2. Найбільший дзвін на церковній дзвіниці …   Словник церковно-обрядової термінології

• дзвонар — Церковнослужитель, обов язком якого є здійснювати дзвоніння під час богослужінь та доглядати церковні дзвони …   Словник церковно-обрядової термінології

• додзвонювати ся — нюю ся, Св. Через довге дзвоніння добитись мети …   Словник лемківскої говірки