-
1 bilingual
-
2 bilingual
1. nдвомовець (людина, яка володіє двома мовами)2. adj лінгв.двомовний* * *I nлюдина, що розмовляє двома мовами, білінгвістII a1) двомовний -
3 diglot
-
4 phrase-book
nсловник ідіоматичних зворотів; (двомовний) фразеологічний словник* * *n( двомовний) фразеологічний словник -
5 bi-
prefутворює пpикм. e іменники (зрідка- дiєcл.) зі значенням (тж. bin-) подвійний, двічі -
6 lingual
adj1) анат. що стосується язика, язиковий2) лінгв. мовний* * *a1) aнaт. який відноситься до язика, язичний2) лiнгв. мовний3) компонент складного слова bilingual двомовний -
7 bi-
prefутворює пpикм. e іменники (зрідка- дiєcл.) зі значенням (тж. bin-) подвійний, двічі -
8 bilingual
-
9 diglot
I n II a -
10 lingual
a1) aнaт. який відноситься до язика, язичний2) лiнгв. мовний3) компонент складного слова bilingual двомовний -
11 phrase-book
n( двомовний) фразеологічний словник
См. также в других словарях:
двомовний — а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. •• Двомо/вне насе/лення населення, яке вільно розмовляє двома мовами … Український тлумачний словник
двомовний — прикметник … Орфографічний словник української мови
двомовність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до двомовний. 2) Те саме, що білінгвізм … Український тлумачний словник
