г-н+кажи+го+де

любо, мило, до любости, до вподоби, ласк. любенько, любесенько. [Очам любо (Шевч.). Тихенько й любенько день мине (М. Вовч.)]. -бо поглядеть - любо (мило) подивитися, любота глянути. [Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці (Сл. Гр.)]. -бо-дорого - дуже (вельми) любо, мило. Не -бо, не слушай, а врать не мешай - вір, не вір, а не кажи «брешеш»; не любо, не слухай, а брехать не заваджай. -бо-нелюбо - чи любо (мило), чи нелюбо (немило); хоч мило-немило. Ему это -бо - йому це мило, йому це до вподоби, подобається.

* * *

1) (ремень чересплечн.) лям(к)а, тягло. [Сюди ходили запорожці на заробітки до лями (Сторож.)]. Тянуть -кой, идти -кой - лямувати, вести тягом (на тяглі), тягти на тяглі. [Ведуть за кодоли на тяглі галеру (Дн. Ч.). Невід на тяглі тягнуть до одмілу (Черкащ.)]. Тянуть -ку - тягти лям(к)у, тягти тягло, (перен.) тягти ярмо, біду тягти. [Доведеться до кінця віку біду тягти (М. Гр.). З дня на день тягти ярмо буденної праці (Єфр.)]. Надевать -ку, запрягать в -ку - залямовувати, запрягати у лям(к)у, лямувати кого. [Запрягають у лямку, лямують волів (Сл. Гр.)]. На себя надевать -ку, запрягаться в -ку - залямовуватися, запрягатися у лям(к)у. [Два чоловіки залямовуються і тягнуть невід до берега (Яворн.)]. Надел -ку, так тяни - коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж (Номис); сидиш у ряду, то й тягни біду (Приказка). Тяни -ку, пока не выкопают ямку - тягни ярмо, доки віку; на тім світі спочинеш;

2) (шлея) шлея, шлейка;

3) (ошейник) нашийник.

* * *

1) (тёмный, сумрачный) похмурий, хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, чорний. -ная погода - хмарна (тьмяна, смутна) погода. -ное небо - хмарне (тьмяне, темряве, похмуре, понуре, смутне) небо. [У Москві, кажуть, і сонце холодне, і небо понуре (Морд.)]. -ный день, -ное утро - похмурий (хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, смутний) день, ранок. [Прийшов ранок похмурий, сірий, з косим холодним дощем (Грінч.)]. -ная ночь - темна ніч. -ные цвета - темні (тьмяні) кольори. -ный лес - темний (темрявий, похмурий) ліс (гай). -ный уголок - темний (темрявий) закуток;

2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похмурий, хмурий, (редко охмурий), похмурний, хмурний, понурий, (образно) хмарний, охмарений, темний, чорний; срв. Угрюмый. [Марко вернувся у свою хату похмурий та замислений (Грінч.). Будинки були похмурі, всі в тінях (Коцюб.). Сили темряви й неволі, сили похмурого деспотизму були дужчі за нашу молоду новорождену волю (Грінч.). Яснішає душа смутна й понура (Самійл.). Чого-ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? (Чуб. V). Чому не їси? чого така хмарна? кажи! (Кониськ.). Молодиці повновиді і трохи охмурі (М. Вовч.). Такий він суворий, такий охмарений та страшний (Кониськ.). Темний, пригнічений ходить (Грінч.). Такі будуть ходити чорні та невеселі (Стеф.)]. -ное лицо - похмуре (хмуре, понуре) обличчя (лице). [Обличчя збіліле, хмуре (М. Вовч.). Скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний і худі, понурі лиця (Франко)]. - ный взгляд - похмурий (понурий) погляд. [Він поглядів понурих не любив (Л. Укр.)]. -ный голос - понурий голос. [Відповів якось так злісно, гризко, таким понурим голосом, що аж самому стало погано (Франко)]. -ный вид - похмурий (понурий) вигляд. [Хоть тіни білі і вікна ясні, та вигляд навкруги сумний, понурий (Франко)]. -ная комната - похмура (понура) кімната (хатина). [У понурій, кімнаті з трьома невеличкими вікнами (М. Левиц.). Самотний умирав він у своїй похмурій маленькій хатині (Грінч.)]. -ная зала - похмура (хмурна) заля. [Хмурна заля. У їй за столами сидить суддів ряд (Грінч.)]. -ный край - похмурий (понурий) край. [Прощай, похмурий, непривітний краю! (Вороний). Чого ти йшла від нас у край понурий? (Л. Укр.)]. -ная тюрьма - похмура (понура) в'язниця. -ные стены - похмурі (понурі) мури. [Просто віконець другі такі-ж самі товсті й понурі мури (Грінч.)]. -ная тишина - похмура (понура, тьмяна) тиша. [Панувала тьмяна тиша, наче всі дожидалися чогось страшного (Леонт.)]. -ные времена - похмурі (понурі) часи. [Понурі часи Татарщини (Куліш)]. -ные думы, мысли - чорні (понурі) думи, думки. [Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Грінч.). Понурі думки (Куліш)]. -ные демоны - похмурі (темні) демони. -ное отчаяние - чорна (понура) безнадійність (безнадія). [Безнадійність тяжка, понура обгорне його наче хмара осіння (Л. Укр.)]. -ная тоска - чорна журба. [В чорній журбі малодушно хилиться ниць голова (Черняв.)].

* * *

(мяться) м'ятися, мнихатися, мимрати, (вяло, неясно говорить) м'яти, мимрити, папляти, слебізувати (нерешительно говорить, делать) дзямдзяти(ся), мондзяти(ся), (тянуть, копаться) мона[я]тися, марудитися, момсатися, (вяло жевать) хамелити, (перен.) ремигати. [Та ти не мни, а кажи по-людськи, чого треба (Звин.). Коли-б уже не мимрав він, а хутче до діла (М. Вовч.)].

* * *

1) ми́мрити

2) ( медлить) м'ятися (мну́ся, мне́шся)

1) (стр. и возвр з.) - а) м'ятися, м'яшкуритися; бгатися, жужмитися, гарбатися, жмакатися, жмакуватися; міситися; (только стр. з.) бути м'ятим и т. п.; б) м'ятися, тертися; мервитися; м'ятися, виминатися; ключкуватися; (только стр. з.) бути м'ятим, тертим и т. п. Срв. Мять 1 и 2; [Згорни простирадло як слід, нехай не гарбається (Звин.)];

2) (не решаться, медлить) м'ятися, муля[и]тися, (диал.) мона[я]тися, микулитися, (фамил.) шандру терти. [Грицька поривало й собі спуститися санчатами, проте він м'явся (Васильч.). Кажи, не муляйся! (Звягельщ.). Микита довго чогось мулився і не хотів проти ночи виїздити (Основа 1861). Я тобі давно сказав зробити, а ти все монаєшся (Полт.). Як ти довго моняєшся! (Борз.). Усі бояться, микуляться, чи йти, чи ні (Г. Барв.). Як почне шандру терти, поки повернеться, поки зробить (Яворн.)].

* * *

1) м'я́тися (мну́ся, мне́шся); ( собираться в складки) бга́тися, жу́жмитися

2) ( топтаться на месте) м'я́тися, тупцюва́ти, ту́пцяти

3) (проявлять нерешительность, колебаться) м'ятися, му́лятися, му́литися

4) страд. м'ятися; тіпа́тися, те́ртися

наладить

1) (исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, поладнати, направляти, направити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти що. [Спинився годинник, - треба до майстра нести, щоб полагодив (направив) (Київ). Віз поламався, - треба налагодити (Сл. Гр.)];

2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) налагоджувати, лагодити, налагодити, злагоджувати, злагодити, наладновувати, ладнати, ладнувати, наладн(ув)ати, ладити, наладити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]товувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) поналагоджувати, поналадновувати, понарих[ш]товувати що. [Налагодив пилку, - ходімо пиляти (Київщ.). Наладнала машинку, - сідай, ший (Київщ.). Наладив дід хижу для бабки (Номис). Напосудив млина таки як треба, а вітру нема (Канівщ.). Я вже тобі напосудила, - сідай та тчи (Канівщ.). Нариштував воза (Канівщ.)]. -ть дело - налагоджувати, лагодити, налагодити, наладновувати, ладнати, наладнати, наладити справу (діло), дати лад справі. [Чи не налагодить він того діла? (Стор.). Справу вже були зовсім наладнали, а він приїхав і все нам попсував (М. Грінч.). Я всякій справі дам лад (Звин.)]. -ть жизнь, отношения с кем - налагоджувати, налагодити, наладнати, наладити, впорядковувати, впорядкувати життя, відносини (взаємини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згараздити життя. [Він добре впорядкував відносини між цими двома установами (Київ). Може собі чоловік усе здобувати, та не згараздить собі життя силою (М. Вовч.)];

3) (настраивать музик. инструмент) настроювати, настроїти, (о мног.) понастроювати що (в лад, до ладу);

4) (подучать кого) навчати, навчити, (о мног.) понавчати кого. [Навчив його, що треба говорити (Київщ.)];

5) -дить своё - заторочити своє, завести своєї, правити (торочити) своє. [Я йому кажу одно, а він своє править (Радом.). Хоч ти йому що кажи, а він своє торочить (Черкащ.)]. -дила сорока Якова, - одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни - наш дяк що співа, та все на осьмий глас, (грубее) говорила бабусенька до самої смерти, та все чорт-зна-що. Налаженный -

1) полагоджений, налагоджений, злагоджений, наладнаний, поладнаний, направлений, поналагоджуваний, понаправляний;

2) налагоджений, злагоджений, наладнований, наладнаний, наладжений, напосуджений, нарих[ш]тований, поналагоджуваний, поналаджуваний, понарих[ш]товуваний; впорядкований. [На току стояла зовсім налагоджена (нарихтована) до праці війка (Київщ.). Наладнані підприємства (Азб. Ком.). Доводилося робити добре вже впорядковане й звичне діло (Рада)];

3) настроєний, понастроюваний;

4) навчений.

* * *

несов.; сов. - нал`адить

1) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш и мног. понала́годжувати, сов. нала́дити, -джу, -диш, наладна́ти; ( приводить в порядок) упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, упоряджа́ти, упоряди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: заладить) завести́, -веду́, -веде́ш; заторо́чити, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

1) (кратчайшим путём) на(в)простець, на(в)прямець, просто, прямо, на(в)прямки, прямцем, на(в)прошки, (диал.) простяком, навправці, навпрість. [Весніє, і сонце світить навпростець (Сосюра). Ворона напростець літає (Номис). Напрямець тільки ворони літають (Номис). Як річка замерзне, так ходимо просто (Київщ.). Напрямки підеш, то хутко дійдеш (Звин.). Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду (Номис). Прямцем до пекла (Котл.). Як поїхав кругом, так сьогодня буде, а як навпрошки, то хіба завтра (Основа 1861). Я побігла до криниці навпрошки городами (Проскурівщ.). Він їхав до нас простяком (Новомосковщ.). Ішли пішки навправці (Франко). До ялиці було навпрість кроків двісті (Франко)]. Итти -мик - іти навпростець, простувати, прямувати; срв. Направляться 3. [Хто простує, той удома не ночує (Приказка)];

2) (начистоту) просто, прямо, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, на прямоту, (откровенно) щиро, відверто, (без стеснений, фамил.) без сорома (сорому) казка. [Так просто йому й чеше (Лубенщ.). Скажу тобі просто (щиро), що ти погано зробив (Мирг.). Кожен не хотів проти тих людей навпростець виступати (Грінч.). Кажи мені навпрямець (Мова). Сміліші - так ті так напростець і стануть казати (Квітка). Я йому напрямки так і сказав (Звин.). Говорити на прямоту вигідніш (Крим.)]. Резать, не стесняясь, -мик - чесати без сорома казка, чесати руба. [Він руба так і чеше, до краю договорює (Звин.)].

* * *

1) навпросте́ць, напрямки́; навпрошки́ навпрямки́, напрямець, на́впрост навпрямці́; пря́мо, про́сто

2) (перен. без утайки) пря́мо, навпросте́ць, напрямки́; навпрямки́, напряме́ць, на́впрост навпрямці́; ( откровенно) щи́ро, відве́рто

1) кого, чего - (отсутствие) брак (-ку) кого, чого, (нехватка) недостача, нестача кого, чого. [Брак фарб на своїй палітрі поет надолужує звуками (Рада). Брак відповідної літератури (Наш). Недостача досвідчених робітників (Пр. Правда). Недостача свіжого повітря (Франко). На всьому (у світлиці) є слід недостачі пильнування (Л. Укр.). Нестачу внутрішнього змісту силкується надолужити на самі нерви розрахованими словами (Рада)]. Вследствие -тка, по -тку чего - через брак чого, за браком чого, через те що бракує чого, бо бракує чого. [Через брак грошей мусіли спинитися всякі справи (Доман.). Неможливість дати місце певній особі через брак вакансії (Коцюб.)]. -ток воды, хлеба - брак (недостача) води, хліба, безвіддя (-ддя), безхліб'я (-б'я). [Декотрі од безвіддя та безхліб'я по степу падали (Куліш)]. -ток надлежащего надзора - брак належного догляду, малий догляд. -ток памяти, ума - брак пам'яти, розуму. -ток средств - а) брак засобів; б) (бедность) нестатки; см. ниже под 3);

2) в чём - недостача чого и в чому, брак чого. [Ну, кажи: чого тобі недостача? (Звин.). Нам недобре: в нас хліба недостача (Звин.). Сього-того треба, жінка не вважає: тільки чого недостача, - в батька-матір лає (Грінч. III). Коли в манастирях був папірусу брак, ченці з рукопису старе письмо змивали (Вороний). Купив-би всього, та брак грошей (Сл. Гр.)]. Есть -ток в чём - бракує чого, є недостача в чому (чого), (описат.) скупо (тонко) на що и чого, (шутл.) посуха на що. [Скупо в мене на гроші (Кониськ.). В мене грошей тонко (Васильч.). Знать у вас на честь посуха, в нас - на копійки (Рудан.)]. Нет, не было -тка в ком, в чём - не бракує, не бракувало кого, чого, нема(є), не було недостачі в кому, в чому, (гал.) не хибує, не хибне, не хибувало, не хибло кого, чого. [В збірці поезій він показав і свої гарні прикмети, яких у його багато, так і хиби, яких йому теж не бракує (Н. Громада). Ні в чім не було недостачі (Квітка). Коли вже дано приклад, не хибло й наслідувачів (Павлик)]. Окажется -ток в чём - виявиться, що бракує (нестає, невистачає чого); забракне що и чого. Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём - зазнавати (при отрицании ещё знати), зазнати недостачі (нужды: нужди) в чому, (иногда) нуждатися чим, бідувати на що, голодувати на що. [Не зазнали вони ні в чому недостачі (Коцюб.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає (Куліш). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.). Найпаче бідує на штани (Корол.). На гребінці я не голодувала (Житом.)];

3) (нужда) нестаток, недостаток (-тку), (чаще мн.) нестатки, недостатки (-ків), (редко) нестачі (-тач), (нищета, убожество) злидні (-нів). [Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Товариші наскладали з нестатків своїх грошенят (Р. Край). Ціле його життя пройшло в бідності і недостатку (Франко). Виростав у злиднях та недостачах (Мирний)]. Жить в -тке - жити в (при) злиднях (при вбозтві, убого), злиднювати;

4) (дефект, порок) вада, хиба, (из'ян) ґанджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), догана, пригана. [В неї були свої вади, - наприклад, вона була дуже горда (Грінч.). Не вважаючи на дрібні вади в його творах, Шевченко єсть геній (Грінч.). Недобрий, кажеш, борщ? а яка-ж йому вада? (Звин.). Не будемо виправдувати хиб нашого народу (Грінч.). Добрість - наша певна хиба (Самійл.). Це в йому маленька хиба, маленька ґанджа (Н.-Лев.). Кінь - як сокіл, і ґанчу не має (Рудан.). Свита добра, ніде догани в ній нема (Звин.)]. Пороки и -тки - хиби й вади. Душевный -ток - душевна вада. Органический, природный -ток - органічна, природна вада (ґанджа). Телесный -ток - тілесна вада, (увечье) каліцтво. Находить, найти -тки в ком, чём - знаходити, знайти вади (хиби, ґанджу, ґандж, ґанч) в кому, в чому, ґанчувати кого, що, давати, дати догану (пригану, ганьбу) кому, чому. [Дівчина вередує з женихами, ґанчує (Гуманщ.). Свита добра, ніхто догани не дасть (Чигиринщ.)].

* * *

1) ( нехватка) недоста́ча, неста́ча; ( отсутствие) брак, -у, відсу́тність, -ності

2) ( нужда) неста́ток, -тку, недоста́ток, недоста́ча

3) ( изъян) ва́да, дефе́кт, -у, ґандж, -у и -і; ( погрешность) хи́ба; ( недочёт) недо́лік, -у

чего в чём) недостача, нестача, брак (-ку) (чого). [В нас хліба недостача (Звин.). Ну, кажи: чого тобі недостача? (Звин.). Недостача популярної літератури про протиповітряну оборону (Пр. Правда). Нестача внутрішнього змісту (Н. Громада)].

* * *

отвилять и отвильнуть и -ся відкручуватися, відкрутитися, відникувати, відникнути, відмикувати, відмикнути, ухилятися, ухилитися, відмагатися, відмогтися, уникати, уникнути від чого, огинатися, отягатися, викручуватися, викрутитися. -вать от работы - відникувати, відмагатися від роботи. -нуть от наказания - ухилитися, відкрутитися від кари, уникнути кари. -нуть от ответа - ухилитися від відповіди, викрутитися. Не -вай, а говори прямо, как было дело - не викручуйся, а кажи просто, як воно було.

* * *

несов.; сов. - отвильн`уть

перемяться

1) переминатися, перем'ятися, (о мног.) попереминатися, пом'ятися, бути перем'ятим, пом'ятим. [Перетреться, перемнеться, та й так минеться];

2) -минаться - (быть с недоумении, в нерешимости) м'ятися, мулятися. [Кажи, не муляйся]. - наться с ноги на ногу - переступати, тупцюватися, тупцятися, топтатися.

* * *

несов.; сов. - перем`яться

1) перемина́тися, перем'я́тися

2) (несов.: быть в нерешительности) м'я́тися, перемина́тися

повторить повторяти и повторювати, повторити, (слова) переказувати, переказати, удруге казати, сказати, удруге робити, зробити що. [Я часто казав тобі і переказую знов і знов, що ненавиджу його (Куліш)]. -рять слово в слово - переказувати слово за словом, від слова до слова. -рять вкратце - переказувати коротко що. -рять вслед за кем (произнося слова) - проказувати, проказати за ким. [Українське громадянство могло проказати за невмирущим Кобзарем: «Ми чесно йшли…» (Єфр.)]. -рить много раз - подесятерити. [Я вже говорив і подесятерив, щоб так не робили (Неч.-Лев.)]. -рять всё одно и то же - своє правити, (вульг.) одно товкти, одно човпти. [Хоч що йому кажи, а він своє править. Чоловік одно човпе. Все товче, що я їй світ зав'язав]. -рять приказание - вторувати наказа, поновляти наказа. -рять роль, урок (приготовляя) - повторювати, удруге переходити (перечитувати) ролю, завдання. -рить задачу, об'яснение - повторити, переказати завдання, пояснення. Эхо -ряет звуки, слова - луна відбиває (віддає, відгукує) звуки, слова. Повторённый - повторений, переказаний, проказаний за ким.

* * *

несов.; сов. - повтор`ить

поміч (-мочи), допомога, помога, (подмога) підмога, підпомога, (вспомоществование) запомога, спомога, (пособие) підсоба (ум. підсобка, підсобонька), пособа, ра[я]тунок, поратунок, заратунок, рада, порада, (подкрепление) потуга, підпертя, посилок, підсилок (-лку). [Молодо оженившись, скоріше помочи діждешся. Спасибі богу за помогу. Кажи, якого тобі поратунку треба (Кониськ.). Козаки цареві посилок під воєнний час даватимуть (Куліш)]. С -щью кого, чего, при -щи кого, чего - за допомогою (за помогою, за підмогою, за поміччю) кого, чого, через що. [Через слуг до пана, а через святих до бога (Приказка)]. С божьей -щью - з божої помоги. [З божої помоги топчи вороги під ноги]. С -щью телескопа - за допомогою телескопа. Без посторонней -щи - без сторонньої помочи (допомоги, запомоги), (самостоятельно) самотужки. [Вивчився самотужки читати]. Без всякой -щи - без поради та запомоги. Денежная -щь - грошева запомога (допомога, підмога, підпомога). Вооружённая и моральная -щь - збройна і моральна підмога (підпомога). Общая -щь, -щь сообща - гуртова запомога. Общественная -щь - громадська запомога. Сбор на -щь голодающим - складка на запомогу голодним. Просить -щи у кого - прохати (просити) помочи (помоги, допомоги, запомоги, підпомоги, підмоги, поратунку) у кого. Усердно прошу -щи - щиро благаю підмоги (пособи). Обращаться за -щью к кому - вдаватися по підмогу до кого. Искать -щи у кого - шукати допомоги, помочи, підмоги, поратунку и т. п. у кого, шукати ради, поради (радоньки, порадоньки) у кого. [Не знав Андрій сам, що йому робити, що йому почати і де йому порадоньки шукати (Григ.)]. Получать, -чить -щь от кого - мати поміч з кого, мати кого на підмогу, (опис.) світу запобігти від кого. Находить в ком -щь - підмогу (підпомогу, підпертя) мати з кого. [Одна неволя другу родить і підсилює, одна з одної підпомогу має (Єфр.)]. Найти совет и -шь у кого - раду і пораду знайти в кого. [Сусідоньки приязненькі, родина недалечко - незабаром і раду знайдеш і пораду (М. Вовч.)]. Идти на -щь кому - іти на помогу, на поратунок до кого. Подать, оказать -щь кому, приходить на -щь кому - ставати (стати) до помочи (до підмоги, у помочі, у пригоді) кому, ставати на поратунок, до поратунку кому, бути в допомозі кому, дати помочи, допомоги (и допомогу, підмогу, пособу, запомогу) кому, поратунок и поратунку дати кому, поради дати кому, до помочи прийти кому, заратувати, поратувати, запомогти, підпомогти кого чим; срв. Помогать. [Як-же мені не стати тобі у пригоді, коли ти в мене найближча родина (Коцюб.). Аби вам Пречиста Діва стала до помочи, до порятунку у потребах ваших (Етн. З6. V). А тут, спасибі їм, люди до помочи прийшли (Васильч.)]. Окажите мне -щь деньгами - запоможіть, заратуйте мене грішми (грошима). Подавать кому руку -щи - підкладати, підложити, підкласти руку (руки) під кого, (по)дати кому допомогу, запомогу. [Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати (Г. Барв.). Ох, ніхто-ж тепер моїй дурній голові запомоги не дасть (Мирн.)]. Мне неоткуда ожидать -щи - мені нема звідки помочи (допомоги и т. д.) ждати. Нет мне -щи ни от кого - нема мені поради (помочи, пособи и т. д.) ні від кого. Звать на -щь - звати, кликати на поміч (на помогу, на підмогу, на допомогу, на пораду), кликати до помочи. На -щь! - ра[я]туй! ратуйте! ратуйте, хто в бога вірує! Бог в -щь! - Боже поможи! помагай-бі! магай-бі! [Боже поможи, а ти, дурню, не лежи]. Податель -щи - поратівник.

* * *

понять

1) розуміти, зрозуміти, урозуміти, порозуміти, прирозуміти, вирозуміти; (соображать) тямити, утямити, утямати, утямкувати, стямкувати, розтямкувати, розбирати, розібрати; (взять в толк) діймати, дійняти, донимати, доняти, унимати, уняти, шупити, ушупити, утнути що; (схватить сущность) збагнути, вбагнути; (разобраться) второпати, розторопати; (описат.) у тямки брати, взяти, умом зносити, знести. Я не -маю (не пойму) их языка - я їхньої мови не тямлю (не втну). Она -мает чужое горе - вона розуміє чуже горе. Народ не -мает пропаганды на чужом языке - народ не розуміє чужомовної пропаганди. И сам не -маешь, что говоришь - і сам не тямиш, що говориш. Как ему ни втолковывай, он не -мает (-мёт) - хоч як йому витолковуй, він не розбирає (не второпає). Ничего не -му, что говорят - нічого не второпаю, що кажуть. Он ничего не -мает - він нічого не тямить. Не -мать ни аза - ні бе, ні ме не тямити. [Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме]. Мне это трудно -нять - мені це трудно збагнути, мені це не міститься в голові; (в толк не возьму) мені це не втямки. Давать кому -нять - давати кому наздогад, взнаки, навзнаки. Стараться -нять - доумуватися. -ть всем существом - живцем розуміти. -нять, выслушав - розслухатися. -нять глубоко - зглибити що. [Він добре зглибив дітську натуру (Основа)]. -нять дело основательно - дійти діла; доняти діла. Он всё хорошо -нял - він усе добре збагнув. Прочтёт, и -мёт через пятое десятое - прочита й уторопа через п'яте в десяте. Если чего не -аешь, то и не берись за то - коли не тямиш, то й не берися;

2) -мать толк (смыслить в чём) - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Я в деньгах не много -маю - я на грошах не дуже-то знаюся. Он -ет толк в скоте, лошадях - він розуміється на худобі, на конях. -ешь толк, как свинья в апельсинах - тямиш, як Хома на вовні (як Гершко на перці);

3) (о воде: покрывать) понимати, поняти. Вода поняла луга - вода поняла луки;

4) (брать в жёны) брати, взяти, понимати, поняти [Поняв собі паняночку - в чистім полі земляночку]. Понятый - зрозумілий, урозумілий, прирозумілий, вирозумілий, збагнутий, уторопаний и т. д.

* * *

1) розумі́ти, зрозумі́ти; ( смыслить) тя́мити, утя́мити; (преим. с отрицанием: постигать) добира́ти, добра́ти и дібра́ти, утина́ти, утну́ти и утя́ти; (несов.: уразуметь) збагну́ти, урозумі́ти, уторо́пати, убагну́ти, узя́ти втямки́, узя́ти до тя́ми, доглу́патися, розчу́хати

2) (что, в чём - несов.: быть сведущим) розумі́ти (що), розумі́тися (на чому); тя́мити (в чому)

3) (о ком - несов.: иметь какое-л. мнение) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ду́мку (про кого)

1) (нар.) після, опісля, навпісля, упісля, послі, навпослі, упослі, (потом) потім, потому, відтак, (попозже) згодом, (затем) далі. [Так писав він опісля і сам робив раз-у-раз (Єфр.). Гній можна й навпісля вивезти (Неч.-Лев.). На ярмарок тільки замолоду ходив, а після покинув (К. Ст.). Не цуравсь його й послі (Свидн.). А впослі він нарікатиме (Крим.). І потім сам я викрию всю справу (Грінч.)]. Доїхали до Київа, а тоді до Чернігова, а тоді додому (Крим.). Далі я вклався спати (Крим.). Приду -сле - прийду потім (після). Приду -сле (попозже) - прийду згодом. Подумай, а -сле говори - спершу подумай, а тоді кажи. На -сле - напотім. [Це напотім треба зоставити]. А -сле - а після, а там, а тоді, а далі. [Спершу загнате у тій семінарії, а там нестатки ймуть (М. Вовч.)];

2) -сле кого, чего, предл. с род. п. - по кому, чому (предл. п.), після (реже послі) кого, чого, за ким, чим. [Після реакції прийшла революція (Єфр.). Послі смерти Цезаря (Куліш). По муках всіх, до чар твоїх з сльозами щастя припаду (Самійл.). Відпочинок по вашій праці (Руд.). Чи вийдеш по обіді на музики? (Н.-Лев.). По шкоді і лях мудрий (Ном.). По смерті. За борщем подали кашу (Рудан.). За паничевим приходом бенькет розвернувся (Мирн.)]. -сле тебя он первый - по тобі, за тобою (після тебе) він перший. -сле этого - по сьому. -сле этих слов - по сій мові. -сле того - по тому. [По тому минуло вже кілька років (Грінч.)]. -сле всего - по всьому; (под конец) на припослідку, упослідок, упослід. [На припослідку виходить битися той Іван (Гр.)]. -сле кого (чьей-нб. смерти) - по кому. [По батькові взяв землю ще й сам докупив (Крий.)]. -сле воскресенья - по неділі, з неділі. -сле полудня - по полудні, з полудня. -сле обеда - після обід, по обіді, пообід. -сле захода солнца - по заході (сонця). Франко явился, жил -сле Шевченка - Франко з'явився, жив після Шевченка, по Шевченкові. Он пришёл -сле всех - він прийшов останній, після всіх.

3) (предлог в сложении с друг. сл.) по, після [Доба до- татарська і по-татарська. Післямова (послесловие)].

* * *

1) нареч. пі́сля, опі́сля и опісля́; ( потом) по́тім, пото́му; ( затем) відта́к, диал. зати́м

2) предл. с род. п. пі́сля, опі́сля́; по с предложн. п.

приготовить готувати, приготувати, готовити, приготовити, виготовляти, виготовити, виготовувати, виготувати, зготовляти, зготовити, зготувати, наготовляти, наготовити, наготувати (о мног. понаготовляти, понаготовлювати), лагодити, налагоджувати, налагодити (о мног. поналагоджувати), прилагоджувати, прилагодити, злагоджувати, злагодити, ладити, наладити, ладнувати, наладнувати, ладнати, наладнати, виладнати, зладнати, ладувати, обладувати, лаштувати, налаштувати (о мног. поналаштовувати), рихтувати, нарихтувати, пририхтовувати, пририхтувати, риштувати, нариштувати, споряджати, спорядити, наряджати, нарядити, строїти, настроїти що до чого; см. Готовить. [Виготовив ріллю (Київськ. п.). Усе, що треба, на обід виготовлю (Кониськ.). Зготувати вечерю (Коцюб.). Ладнає до чаю (Мова). Нарих[ш]тувати вози в дорогу, гармати до бою. Спорядити воза, обід. Матроси налаштували човен, щоб забрати з пароходу поштову кореспонденцію (Крим.)]. -вить уроки - приготовити лекції. -влять кого к экзамену - готувати кого до іспиту. -вить кого-н. к дурной вести - підготувати кого до лихої звістки. -вить больного к смерти - обрядити хворого на смерть. -вить к печати - виготовити до друку що. -вить (как приданое) - придбати що, чого. [Кажи що-сь придбала, чого напряла? (Свид.)]. Приготовленный - приготований и приготовлений, наготовлений, наготований, виготовлений, виготуваний, налагоджений, налаштований, споряджений. -нный к печати - виготовлений до друку.

* * *

несов.; сов. - пригот`овить

1) прямець (-мця), простець (-стця). Прямиком (прямьём, прямью), напрямик - прямцем, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, (о пространстве ещё) навпрошки, простяком, простцем, навпрість. [Навпрямець тільки ворони літають (Номис). Хіба він знає, куди до раю навпростець (Свидн.). Так і пішов городами навпрошки (Проск. п.)]. Сказать - ком (напрямик) - сказати навпрямки, навпрямець, навпростець, прямцем. [То такий чоловік, що ти йому все навпрямець кажи: гаразд буде (Гр.)]. Итти -ком - прямувати, простувати или іти навпростець, навпрямки и т. д. [Хто простує, той дома не ночує (Приказка)];

2) (о человеке) щира, проста, пряма людина.

* * *

1) ( прямой путь) прями́й шлях

2) ( о человеке) пряма́ люди́на

1) (некриво) прямо, просто, право, (напрямик) прямцем, навпрямець, навпростець, навпрямки, навпрошки, упрост; см. Прямиком (под Прямик). [Прямо неси до моєї хати (Рудч.). Простяглась (улиця) кудись без краю просто-просто, мов стріла (Франко). Показують хрестики всякі, що просто стоять або навскіс (Н.-Лев.). Не бійтесь, лягайте просто - усюди сіно і м'ягко (М. Вовч.). Іде пані та просто до їх у двір (Рудч.). Вона осміхнулась і глянула Карпові просто в вічі (Неч.-Лев.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.). Право стоїть (Черк. п.). Сів на коня та й поїхав прямцем до старого (Мова). Як скочить на ноги та впрост до короля (Гр.)]. Отсюда - мо до города будет не более пяти вёрст - звідси навпростець (навпрямки, прямо) до міста буде не більше, як п'ять верстов. Кто -мо ездит, дома не ночует - хто простує, той дома не ночує (Номис). Итти -мо - прямувати, простувати и іти просто, навпрямки и т. д. Совсем - мо - прямісінько, простісінько; см. Прямёхонько;

2) -мо чего (против) - просто, проти чого, кого; см. Напротив, Против. [Хата його стоїть просто церкви (Борз. п.)];

3) (откровенно, без обиняков) просто, прямо навпрямець (напрямець), навпрямки, прямцем, навпростець; см. Прямиком (под Прямик). [Кажи мені навпрямець (Мова). Лядські писателі прямцем казали, що Низовці живуть на татарській землі (Куліш). Він просто виказав йому всю правду (Сл. Ум.)]. Говорить -мо - казати (говорити) просто, навпрямець, навпрямки, (образно) говорити просто, з моста;

4) (непосредственно) просто, прямо, безпосередньо. [Зінько-ж не схотів іти до тестя, а прийшов просто сюди (Грінч.). Прийшов я до вас просто з дому]. Это вытекает -мо из дела - це випливає безпосередньо із справи. Я еду -мо в Париж - я їду просто до Парижу. Окна выходят -мо в сад - вікна виходять (дивляться) просто в сад. Пить -мо из ведра, бутылки - пити просто з відра, з пляшки;

5) (впрямь) справді, дійсно, (даже) аж. [Аж моторошно (прямо страшно) за них робиться (Єфр.)]. Он -мо честный человек - він (з його) справді чесна людина. Я -мо с ума схожу - я просто божеволію. -мо беда с ним - чисте лихо (чиста біда) з ним.

* * *

1) (по прямой линии; непосредственно) нареч. пря́мо; впрост, навпросте́ць, прямце́м; ( просто) про́сто

2) ( открыто) нареч. пря́мо; ( откровенно) відве́рто; ( искренне) щи́ро

3) (в знач. усилит. част.: совершенно, действительно) про́сто, пря́мо

крутня; викручування, викрутки. [Кажімо без крутні: ви слово подали - чи справдите, чи ні? (Самійл.). Облиште викручування і кажіть просто: зробите, чи ні? (М. Грінч.). Кажи, тільки без викруток! (Звин.)].

невиказаний, невиявлений. -ный не вор - не впіймав за руку, не кажи, що злодій (Приказка).