грудкуватий

1) грудкуватий; який збивається в грудки

2) в'язкий, густий; липкий

3) який легко засмічується

1) грудкуватий, покритий грудками

2) згущений; зсілий, скипілий; закипілий ( про молоко)

1) зсілий; згущений; закипілий; грудкуватий

2) придуркуватий

1) масивний

2) грудкуватий

3) важкий, незграбний

1) який кришиться, о(б)сипається; який обвалюється

2) грудкуватий ( про ґрунт)

a; іст.

1) багатий на грудки, грудкуватий

2) родючий ( про землю)

1) густий; в'язкий; згуслий

2) зсілий, який утворив грудки, грудкуватий ( про кров)

3) бoт. крупнистий; горбистий; гроновидний ( про коріння)

1) грудкуватий

2) покритий брижами

3) важкий, незграбний

4) кострубатий; важкий ( про мову твору)

5) п'яний

1) вузлуватий; грудкуватий

2) кусковий, грудковий, у шматках

3) cл. непристойний

бугристий

горбистий

грудкуватий

меткий, жвавий, моторний, бадьористий, сміленький, бистрий, різвий. Бойкая на ноги - полетуха. -кий на язык - язикатий. -кий человек - козир (р. -ря). -кое место - розигри, людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине]. Бойкая дорога -

1) людний шлях;

2) грудкуватий (нерівний) шлях.

* * *

1) жва́вий, мото́рний; ( находчивый) метки́й, спри́тний

2) ( оживлённый) жва́вий; ( людный) лю́дний, багатолю́дний

I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].

II. кольнуть

1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;

2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;

3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;

4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.

* * *

несов.; сов. - кольн`уть

1) (с комьями) груд(к)уватий, груднястий. [Грудкувата рілля (Канів. п.). Скачи, легенька бороно, по груднястій ріллі (Мирний)];

2) (плотно сжатый, о лапе) цупкий, кімлястий;

3) (о глине с желваками) грудкуватий, глузюватий, (похожий на комок) валькуватий.

* * *

1) (о дороге) вибоїстий, грудкуватий; (с грязью) баюристий;

2) см. Разухабистый, Разбитной;

3) (дерзкий) зухвалий; см. Нахальный.

1) (о сыпучих) грудкуватий, валькуватий, кімлястий, (глыбами) брилуватий. [Там земля сипка, а тут он яка кімляста (Київщ.)];

2) (не о сыпучих) ковтуватий, кімлястий, вузлуватий, жмутуватий.

бугристий

горбистий

грудкуватий

1. грудкуватий, зваляний О.

2. кільце, петля для замка, для зчеплення ланцюга, бабка ВН.

3. падуча хвороба, епілепсія ВН, СМ.

4. ґедзь Б, К; пор. каталах.