гостру

См. также в других словарях:

• гоструха — іменник жіночого роду, істота розм …   Орфографічний словник української мови

• гострополемічний — а, е. Що містить гостру полеміку з ким , чим небудь; що має гостру полемічну спрямованість. Гострополемічний виступ …   Український тлумачний словник

• Матрёны зимние — Матрёны зимние …   Википедия

• гостросатиричний — а, е. Що має гостру сатиричну спрямованість. Гостросатиричний фільм …   Український тлумачний словник

• гостросоціальний — а, е. Який має гостру соціальну спрямованість; пов язаний з актуальними питаннями сучасного громадського життя …   Український тлумачний словник

• ембол — а, ч. Субстрат, що циркулює в крові, здатний викликати гостру оклюзію судини з порушенням кровопостачання органа або тканини. •• Мо/вний е/мбол частина слова, слово або словосполучення, яке хворий багаторазово повторює при спробі говорити …   Український тлумачний словник

• зрізуватися — уюся, уєшся, недок., зрі/затися, зрі/жуся, зрі/жешся, док. 1) Піддаватися зрізуванню. 2) на чому і без додатка, перен., розм. Зазнавати невдачі, провалу в якій небудь справі, на іспиті і т. ін. 3) тільки док., перен., розм. Зав язати гостру… …   Український тлумачний словник

• нуждатися — а/юся, а/єшся, недок., розм., рідко. 1) без додатка. Відчувати гострі нестатки; жити в злиднях. 2) в кому – чому, ким, чим і без додатка. Відчувати гостру потребу, необхідність у кому , чому небудь …   Український тлумачний словник

• прикручувати — ую, уєш, недок., прикрути/ти, учу/, у/тиш, док., перех. 1) Прикріплювати, прив язувати що небудь до чогось, закручуючи. || Прикріплювати кого , що небудь до чогось, обкручуючи чимсь. 2) Прикріплювати що небудь до чогось, вкручуючи. ||… …   Український тлумачний словник

• ударяти — (вдаря/ти), я/ю, я/єш, недок., уда/рити (вда/рити), рю, риш, док. 1) перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. || у сполуч. зі сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. || Спричиняти… …   Український тлумачний словник

• дістатися — I = діставатися безос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи , на кислички , на бублики , на гостинці й под.), попасти, попадати, перепасти, перепадати, нагоріти II ▶ див. вибиратися, випадати I, 3), діставатися I …   Словник синонімів української мови