гончаків

1) бухта, затока; вигин у крайці льоду

2) вигин ( гори); вклинений виступ

3) aмep. ділянка прерії, що вклинюється в ліс

4) відсік

1) гавкіт

2) становище загнаного звіра; безвихідне становище; загнаність, безвихідність

1) гавкати; кидатися з гавкотом

2) цькувати ( звіра) собаками; ганяти ( зайця); c-г. заганяти ( овець)

3) цькувати, переслідувати

4) загнати ( звіра)

5) миcл. не підпускати гончаків ( про звіра)

6) відбиватися, відчайдушно захищатися

1) бyд. проліт ( між колонами); проліт мосту

2) apxiт. ніша; виступ ( кімнати) з вікном

3) c-г. стійло для коня; зaл. стійло в депо

4) залізнична платформа

5) набережна

6) дор. капман ( розширення проїзної частини для зупинки транспорту)

7) загата, загачене місце

8) cпeц. відсік; проліт; приміщення, простір; ділянка траншеї

9) мop. рідко корабельний лазарет

1) лаврове дерево; бoт. лавр ( bay laurel)

2) pl лавровий вінок; лаври

1) коротконогий гончак ( порода собак)

2) нишпорка, шпиг

1) пара, парні предмети; два; трохи; пара

2) пара (подружня, наречений, наречена); пара ( у танцях)

3) пара хортів або гончаків

4) тex. пара сил; eл. термопара, термоелемент

1) з'єднувати, зчіплювати (тж. вагони); зв'язувати; з'єднуватися

2) зв'язувати, асоціювати

3) одружитися

4) спаровувати; спаровуватися, злягатися

5) тex. вмикати ( механізм); з'єднувати загальним приводом

6) eл. зв'язувати, з'єднувати ( контури)

7) момент

1) курс, напрямок; напрямок; маршрут; шлях

2) хід, плин; перебіг

3) cпopт. доріжка; скакове коло; дистанція; траса

4) лінія поведінки

5) курс (лекцій, навчання); pl курси

6) страва

7) eк. курс ( валюти)

8) бyд. горизонтальний ряд кладки

9) гeoл. простягання покладу; шар ( вугілля); жила

10) c-г. порядкова культура в сівозміні

11) pl; фiзioл. менструації

12) мop. нижнє пряме вітрило

1) миcл. полювати ( за дичиною) з гончаками; гнати зайця, маючи його на очах ( про гончаків)

2) швидко бігти, нестися

3) текти

4) пoeт. перетинати

5) прокладати курс

6) гipн. провітрювати

1) крик, лемент

2) крик, благання

3) плач

4) крик, вигук вуличних рознощиків

5) бойовий клич, гасло

6) чутки

7) громадська думка; вимоги народу

8) крик птаха, виття вовка, гавкіт собаки

9) зграя гончаків; преі. компанія, група людей

10) межа чутності; близька відстань

11) крик моди

1) кричати, репетувати, волати; вигукувати; скрикнути; крикнути

2) ( for) молити, благати; волати; настійно вимагати

3) ( against) протестувати, піднімати голос проти

4) плакати; ( over) оплакувати

5) оголошувати, повідомляти; розголошувати

6) вигукувати, кричати (про рознощика, торговця)

7) видавати звуки (про тварин, птахів); вити, гавкати

1) тюк; в'язка, вузол; в'юк; пакет; упаковка; стос; пачка; короб ( коробейника); кoм. кіпа ( як міра)

2) вiйcьк. спорядження, викладка; ранець

3) зграя

4) група; купка; банда

5) велика кількість, маса

6) паковий лід, пак

7) кількість заготовлених фруктів, овочів; виготовлення рибних, м'ясних консервів

8) комплект клепки

9) кapт. колода

10) мeд. обгортання в мокрі простирадла; простирадло для обгортання

11) мeд. тампон

12) косметична маска з в'яжучих речовин

13) бyд. бутова кладка; набивка

14) гipн. закладка; породна стінка; костер, заповнений породою

15) метал. цементуючий засіб, карбюризатор

16) = packing II,

17) тex. вузол, блок

18) cпopт. нападаючі, нападники ( у регбі)

1) упаковувати, запаковувати, пакувати, укладати речі; ( pack up) прибирати, ( pack away)

2) який можна упакувати

3) консервувати

4) заповнювати, переповняти ( pack out)

5) набиватися, скупчуватися ( pack up)

6) збирати карти в колоду

7) нав'ючувати ( коня)

8) перевозити багаж

9) тягати, носити при соб

10) cл. завдавати сильного удару

11) шворити ( гончаків)

12) збиратися зграями ( про вовків)

13) ущільнювати; трамбуватися

14) затикати, законопачувати; консервувати (м'ясо, фрукти)

15) мeд. тампонувати

16) обгортати, огортати; мeд. загортати ( пацієнта) у мокрі простирадла

17) гipн. закладати виробку

18) xiм. заповнювати насадкою, насажувати

1) заповнювати своїми прихильниками (збори, з'їзд)

2) icт. підтасовувати карти

1) батіг, канчук; кнут; хлист; різка; прут, хворостина

2) кучер

3) політ. парламентський партійний організатор; повістка партійного організатора про необхідність бути присутнім на засіданні парламента

4) миcл. псар

5) обкидання ( петель)

6) взбиті вершки або яєчні білки; крем

7) віничок, збивачка

8) кінний воріт

9) крило вітряка

10) cпopт. ривок; кидок

1) хлестати, сікти; карати; мучити; піддавати різкій критиці, сварити

2) cл. побити, розбити (супротивник; перемогти, перевищити)

3) ( whip up) підгоняти; підхльостувати, підгонити; збуджувати; роздувати, розпалювати; оживляти, розворушити

4) ( whip in) згоняти в кучу ( про собак-гончаків); збирати, згоняти в одне місце ( людей)

5) політ. визивати(члена парламент на засідання (whip in, whip up))

6) хлопати; тріпотіти, полоскатися

7) рванутися, кинутися

8) збивати (вершки, білки)

9) cл. перекнути, пропустити (чарочку спиртного; whip off, whip up)

10) обкидати ( петлі); зшивати через край; робити зборки; збирати ( тканину)

11) c-г. молотити ( ціпом)

12) вудити рибу на муху

13) мop. обмотувати, замотувати

14) тex. піднімати ( вантаж) воротом

15) cпopт. скинути (супротивника; whip off)

16) cл. вкрасти

••

1) гончак (собак;)

2) кішечка ( про дівчину)

3) дiaл. малюк; квола людина

4) вiйcьк.; icт. "Уіпет" (танк в Першій світовій війні; whippet tank)

високий (ум. височенький, ув. височенний, височезний), великий (ум. величенький, ув. величен[з]ний). [Високе небо. Височенні гори. На галявині стоїть величенький дубок, вищий за всі инші]. Наивысший - найвищий, крайній. [Гістерійні пароксизми дійшли до крайніх градусів]. Высокий и тонкий - гінкий, стрибулькуватий, високоверхий. [Високоверхі коноплі (М. Вовч.)]. Высокий ростом - високий на зріст, росл(ав)ий, високостанний, (шутливо) довгаль, довгань, довгело, довготелесий. На высоких ногах (о животн.) - саганистий, цибатий, цибанястий. [Цибаняста курка]. В. (о голосе) - високий, горовий, тонкий. В. (о дереве) - гончак. В. (о цене) - велика (и висока) ціна. Делать высоким - робити високим, височити, вивищувати. Делаться выше - вищати, підвищуватися. Быть выше всего, всех - перевищувати все, всіх; (превосходить) переважати кого. Високо-високо; высоко-высоко - гень-високо, геть-високо, геть-геть. Выше чего - [по]вище чого, над чим, по-над чим, над що. Из находящегося выше - з-над. [З-над хмари]. Стать выше чего - вийти з чого.

* * *

стац. гінчий. Гончая собака - гончак (р. -ка), заєчний собака.

* * *

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

колесо, коло, (ум.) колісце, коліща (-щати), коліщатко, колесонько, колечко. [Він колеса вміє робить (М. Вовч.). Махове колесо закрутилось у шаленому леті (Коцюб.)]. -со зубчатое - палечне колесо, триб (-ба), ум. трибок (-бка); (в ткацком станке на конце валка) кружок (-жка). -со маховое - махове колесо (коло), маховик (-ка), розгонич (-ча), гончак (- ка), крутень (-тня). -со мельничное - млинове колесо (коло). -со наливное - надвірне колесо, ведмедик; водяная мельница с наливным -сом - корчак (-ка). -со подливное (подошвенное, почвенное) - підсубійне колесо, підсубійник, підсубійок (-бійка), підспідник (-ка). -со точильное - точильне колесо, точило. -со ходовое - ходове колесо. -со цепное - триб (трибок) ланцюговий. Прибор, стан -лёс (для телеги) - стан (круг) коліс. О двух -сах - на двох колесах, з двома колесами, про (на) два колеса. На -сах - см. Колёсчатый. Ехать на -сах - їхати на колесах, возом. -со счастья - колесо фортуни, коли[о]ворот долі. Пойти -сом - піти колесом. Пятое -со в телеге - п'яте колесо до воза, (фам.) собаці п'ята нога.

* * *

човновий, човенний; срвн. Лодочный. -ная мельница - наплавний млин (-на), пла[и]вак, водяк, шлапак, гончак (-ка).

* * *

1) млин (-на). [«Де горить?» - «На степку коло млинів» - «Чиїх млинів?» - «Не знаю: чиїсь вітряки» (Звин.)]. -ца верхняя, нижняя - горовий, низовий млин. -ца ветряная - вітряк (-ка), (ум. вітрячок (-чка)), вітряний млин; (голландск. системы) кругляк, (немецк. сист.) ступник (-ка). [Край ниви стоять вітряки (Коцюб.)]. -ца водяная - водяний млин, (млин-)водяк (-ка), гребляний (гребльовий) млин, (небольшая) млинок (-нка), (диал.) млиниця; (с наливным колесом) корчак (-ка), корочний млин; (с подливным колесом) підспідник, підсубійник, підсубійок (-бійка), підсубійний млин; (действ. только в половодье) вешняк (-ка); (у берега реки: на Днестре) байдак (-ка). [Люди коло ставу млини будували (Рудан.). На цьому ставку колись був млин-водяк (Переясл.). Два млини гребльових, а два вітряних (Март.). Пускаєте воду на колеса млинів-вешняків (Куліш)]. -ца конная (или воловья) топчак (-ка), топчій (-чія), (конная) ступак, ступчак. [Топчемося, наче воли на крузі в топчаку (Кониськ.)]. -ца кофейная - млинок (до кави). [Купив млинок до кави (Марков.)]. -ца крупичатая (крупичатка) - питель (-тля), питльовий млин. [Мельник привик до тукотання питля (Франко)]. -ца крупяная (крупорушка) - см. Круподёрня. -ца мукомольная, хлебная - млин. -ца паровая - паровий млин. -ца пильная - см. Лесопильня. -ца пловучая - (на)плавний млин, плавак, пливак, гончак, (на лодках) лодяк (-ка). -ца ручная - ручний млин, жорно и (чаще, мн.) жорна (-рен). [Мав жорна, що руками хліб мелють (Чуб. II)]. -ца сукновальная - валюша, (реже) фолюша; срв. Сукновальня. Поехать, пойти на -цу - поїхати, піти до млина. Место, бывшее под -цей - млинисько, млинище;

2) см. Пустомеля.

* * *

I. 1) (особ. в печён. хлебе) м'якушка, (вязкий, невыпеченный) глевтяк (-ка), ласк. м'якушечка, глевтячок (-чка). [Нарізував батькові самих шкуринок, а собі брав м'якушку (Грінч. I)]. Мять шарики из -ша - робити (ліпити) галочки з м'якушки. Делать фигурки из - ша - ліпити коники з м'якушки. Дайте мне -ша, а не горбушку - дайте мені м'якушки, а не окраєць. Здесь одна корочка, а -ша вовсе нет - тут сама скоринка (шку[о]ринка); а м'якушки й трошки немає;

2) (мякоть) м'якуш (-шу), м'якота. Пуля попала в -киш - куля поцілила в м'якуш. Гончая -ши на лапах ободрала - гончак на лапах м'якуші пообдирав.

II. 1) (бесскорлупн. яйцо) виливок (-вка). [У нашої курки самі виливки (Луб.)];

2) (толстяк) гладун, товстун (-на);

3) -ши - см. Мягкотелые (под Мягкотелый 3).

* * *

1) ( хлебный) м'яку́шка

2) ( у млекопитающих и птиц) поду́шечка, м'яку́ш, -а

наездить

I. 1) (лошадь) виїжджати и виїжджувати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди, (о мног.) повиїжджувати, попринатурювати. жать, -дить гончих - принатурювати, принатурити гончаків до (в)ловів (полювання);

2) (дорогу) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (преимущ. колёсной повозкой) накочувати, накотити, (о мног.) понатирати, понакочувати и т. п. [Сюдою возили дерево з лісу, - добре втерли дорогу (Брацлавщ.). Протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

3) (выручать ездой) наїжджати и наїздити, наїздити, виїздити що. [Я його в борг вожу: карбованців на п'ять наїздить та й заплатить одразу (Київщ.). Які наші заробітки візницькі: трьох карбованців за день не виїздиш! (Богодухівщ.)];

4) (ездить много) наїжджувати, наїздити, виїздити; (изв. время) проїжджувати, проїздити, поїздити, попоїздити, виїздити. Кто много ездит, много -дит - хто багато їздить, багато наїздить (виїздить). Наезженный -

1) виїжджений, принатурений, повиїжджуваний, попринатурюваний до їзди, уїжджений, їжджалий;

2) натертий, у[про]тертий, накочений, понатираний, понакочуваний и т. п., (только о колёсном пути) битий. [Санна дорога уже накочена, слизька (Черняв.)];

3) наїжджений, виїжджений;

4) наїжджений, виїжджений; проїжджений, (по)поїжджений. -ться -

1) виїжджатися, бути виїжджуваним, виїждженим, повиїжджуваним и т. п.;

2) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п.;

3) наїжджатися и наїздитися, бути наїжджуваним, наїждженим, виїждженим;

4) наїжджуватися, бути наїждженим и т. п.;

5) (вдоволь, сов.) - см. отдельно Наездиться.

II. Наезжать, наехать -

1) на кого, на что - наїжджати и наїздити (-їжджу, -їздиш), наїхати, (о мног.) понаїжджати на кого, на що. [Наїхав на камінь (Київщ.)];

2) (едучи приближаться) над'їжджати и над'їздити, над'їхати куди, до чого;

3) (встречать в пути) натрапляти, натрапити на кого, на що, стріч[в]ати, стрі(ну)ти, зустріч[в]ати, зустріти кого, що;

4) (приезжать во множестве) наїжджати и наїздити, наїхати, понаїжджати и понаїздити. [Багато знайомих наїздять до нас літувати (Богодухівщ.). Наїхали подоляни з Подолу (Метл.). Наїхало гостей повен двір (Брацл.). Понаїжджають у гості (Канівщ.). Звідусіль понаїздили люди (Київщ.)];

5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджати и наїздити, доїжджати и доїздити. [Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця (Свидн.). Ой, як узяли вражі здобичники часто до нас доїздити (Метл.)];

6) (насовываться) насуватися и насовуватися, насунутися, (о мног. или во мн. местах) понасуватися и понасовуватися.

* * *

1) наї́жджувати, наї́здити

2) ( дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уторува́ти, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш), наї́жджувати, наї́здити, уї́жджувати, уїздити; ( накатывать) нако́чувати, накоти́ти, и мног. понако́чувати

3) ( лошадь) наї́жджувати, наї́здити, виї́жджувати, ви́їздити, об'їжджа́ти и об'їзди́ти (об'їжджу́, об'їзди́ш), об'ї́здити

назвать

1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];

2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;

3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);

4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;

5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];

6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -

1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;

2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.

* * *

1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти

2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́ти

1) (лошади) виїжджування, принатурювання (коня) до їзди; (гончих) принатурювання гончаків;

2) (дороги) натирання, у[про]тирання, накочування;

3) на кого, на что - наїжджання на кого, на що;

4) (надъезд) над'їжджання; б) (встреча) натрапляння на кого, на що, стріч[в]ання, зустріч[в]ання кого, чого;

6) (съезд) наїжджання;

7) (временный приезд; набег) наїжджання, доїжджання;

8) (насовывание) насовування и насування.

пла[и]вучий, (на)плавний. [Пливучий острів. Плавний док. Наплавний міст]. - чая мельница - плавак, похідний (наплавний) млин, гончак, шлапак.

1) гонча́к

2) перен. детекти́в, си́щик