голосуванням

См. также в других словарях:

• виборний — I а, е. 1) Стос. до виборів. 2) Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов язків. || Заміщуваний шляхом виборів, а не шляхом призначення. 3) у знач. ім. ви/борний, ного, ч. Особа, обрана голосуванням… …   Український тлумачний словник

• Внешняя политика Украины — У этого термина существуют и другие значения, см. Политика Украины. Данные в этой статье приведены по состоянию на 2007 год. Вы можете помочь …   Википедия

• Государственный строй Украины — Политика Украины. Политика  Портал:Политика Украина Э …   Википедия

• балотувати — у/ю, у/єш, недок., перех. Закритим голосуванням вирішувати питання про обрання кого небудь …   Український тлумачний словник

• вотувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. На зборах, у парламенті голосуванням схвалювати, вирішувати що небудь …   Український тлумачний словник

• вотум — у, ч. Ухвала, прийнята голосуванням. •• Ви/борчий во/тум результати виборчої кампанії з виборів парламенту, президента, муніципалітетів тощо. Во/тум дові/ри (недові/ри) постанова парламенту, що схвалює (не схвалює) діяльність уряду або окремих… …   Український тлумачний словник

• докімасія — ї, ж. У Стародавніх Афінах – особлива перевірка всіх тих, хто був обраний на посади голосуванням або жеребом …   Український тлумачний словник

• невиборний — а, е. Який не обирається голосуванням, а призначається …   Український тлумачний словник

• обирати — а/ю, а/єш, недок., обра/ти, оберу/, обере/ш, док., перех. 1) Вирізняти, відбирати за якою небудь ознакою. || Надавати перевагу комусь, чомусь перед ким , чим небудь іншим. 2) ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка. Призначати …   Український тлумачний словник

• рейтинг — у, ч. 1) Показник оцінки діяльності, популярності, авторитету якоїсь особи, організації, групи, програм у певний час, що визначається соціологічним опитуванням, голосуванням та ін. і визначається місцем, яке вони посідають серед собі подібних. 2) …   Український тлумачний словник

• ставити — влю, виш; мн. ста/влять; недок., перех. 1) Примушувати кого небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || Примушувати або просити когось стати де небудь. || у сполуч. з деякими присл. Примушувати кого… …   Український тлумачний словник