-
61 Канигін, Юрій Михайлович
Канигін, Юрій Михайлович (1935, с Г. ородище Луганської обл.) - укр. історіософ, соціолог, економіст. Закінчив економічний ф-т (1958) та аспірантуру (1964) Московського ун-ту ім. М. Ломоносова. Докт. економічних наук (1976), проф. (1979); академік Української академії інформатики (1993). Член Спілки письменників України (2000). В 1989 - 1992 рр. - головний наук, співр. Відділення соціології Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Од 1994 р. - головний наук, співр. Центру дослідження наукового потенціалу та історії науки НАНУ О. дин з перших дослідників в СРСР теорії та практики інформатизації суспільства, проблем "тонкоструктурної соціології" та соціального інтелекту. Автор оригінальних історіософських розвідок.[br]Осн. тв.: "Економіка та організація машинної інформатики" (1984); "Основи когнітивного суспільства: Інформаційна теорія соціальних систем" (1993); "Шлях аріїв" (1995); "Українська мрія", у співавт. (1996); "Віхи священної історії: Русь - Україна" (1999); "Україна: інтелект нації на межі століть", у спіавт. (2000).Філософський енциклопедичний словник > Канигін, Юрій Михайлович
-
62 Локк, Джон
Локк, Джон (1632, Рингтон - 1704) - англ. філософ. Освіту здобув в Оксфорді (ступінь бакалавра у 1656 р., магістра - у 1658 р.). Викладав в Оксфордському ун-ті риторику, давньогрецьк. мову, філософію. Од 1667 р. - секретар лорда Біллі (Шефтсбері), з яким він плідно співпрацював до смерті останнього (1683). Перша наукова стаття Л. була опублікована в Голландії, коли йому виповнилося 54 роки. Свій головний твір "Дослід стосовно людського розуму" Л. писав протягом 20 років. Хоча він витримав 4 видання і був перекладений на франц. та лат. мови, новизна висловлених Л. ідей викликала постійну критику. В Оксфорді філософські ортодокси навіть піддали твір Л. формальному осудові, на що його автор відреагував як на добру "рекомендацію книги". В центрі уваги Л. - проблема походження ідей, якій він дав емпіричне обґрунтування: немає "вроджених ідей", а людський розум першопочатково - це tabula rasa (чиста дошка), на якій досвід пише свої письмена. На відміну від Бекони, емпіризм якого має переважно методологічну спрямованість, Л. змістив акцент на теорію пізнання, передусім - на пізнання саме людської природи, а не природи як такої. Всупереч картезіанцям (зокрема, Мальбраншу), кембриджським платонікам та університетській схоластичній філософії він дійшов висновку, що всі людські знання мають досвідне походження, причому вони випливають не лише з зовнішнього (відчуття), а й з внутрішнього (рефлексія) досвіду. В основі будь-якого знання знаходяться прості ідеї, які виникають в результаті дії на людський розум первинних (протяжність, фігура, щільність, рух) та вторинних (колір, запах, смак, звук) якостей тіл. Із простих ідей утворюються складні, серед яких вирізняються три різновиди - модуси, субстанції, відношення. Л. вводить поділ знання також на три типи - інтуїтивне (виникає внаслідок порівняння ідей та встановлення їхньої подібності і відмінності); демонстративне (спирається на попереднє, виявляючи узгодженість чи неузгодженість ідей через опосередковуючі щаблі); сенситивне (сприйняття існування одиничних речей). Інтуїтивне знання стосується нашого власного існування (внутрішній досвід); демонстративне - існування Бога; сенситивне охоплює існування зовнішнього світу. Теза про існування Бога є наскрізною не тільки в "Досліді...", а й у "Другому трактаті про громадянське управління". Л. стверджує, що людині притаманні певні засадничі природні права, які є даром Божим усьому людству - право на життя, свободу і власність В. иникнення суспільства Л. обґрунтовує за допомогою теорії суспільного договору, однією із чільних ідей якої є ідея суверенітету народу: народ має право замінити своїх правителів (навіть шляхом революції), якщо вони не облаштовують його добробут та втрачають його довір'я І. деї природних прав людини та природного закону належать до засадничих у формуванні ідеології лібералізму. У висвітленні проблем релігії та міжрелігійних стосунків Л. - один із найпереконливіших фундаторів ідеї толерантності (яку він поширював і на атеїстів). У царині освіти головний акцент - на вихованні характеру й інтелекту.[br]Осн. тв.: "Лист про толеранцію" (1689); "Два трактати про управління" (1689); "Дослід стосовно людського розуму" (1690); "Думки про освіту" (1693); "Обґрунтованість християнства" (1695). -
63 Шинкарук, Володимир Іларіонович
Шинкарук, Володимир Іларіонович (1928, с. Гайворон Київської обл. - 2001) - укр. філософ, засновник Київської світоглядно-антропологічної школи З. акінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1950). Докт. філософських наук (1964), чл.-кор. НАНУ (1969), академік НАНУ (1978), чл.-кор. AH СРСР (1981), згодом - іноземний член РАН. Од 1951 р. - асистент кафедри історії філософії, ст. викл., доцент, згодом - заступник декана історико-філософського ф-ту, з 1965 р. - декан філософського ф-ту, в 1967 - 1968 рр. - зав. кафедрою ун-ту. Од 1968 р. - директор Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, член редакційної колегії ж. "Питання філософії", у 1969 - 1971, 1979 - 1989 рр. та од 1995 р. - головний редактор ж. "Філософська думка". Од 1984 р. - голова правління тов-ва "Знання" (Україна), головний редактор двох видань "Філософського словника" (Київ, 1973, 1986) та "Філософсько-енциклопедичного словника" (2002). Засл. діяч науки і техніки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1982). Перегляд традиційного філософування в руслі гуманізму пов'язаний у ІП. із прагненням занурити його в світову та вітчизняну філософську й культурну традицію і тим самим повернутися до втрачених можливостей, відродити духовний багаж, забутий у роки панування схоластичної державної ідеології. У шерезі фундаментальних досліджень, присвячених Канту, Гегелю, лівому гегельянству й подальшим інтерпретаціям діалектики, він розвивав оригінальну філософію людини, що дала поштовх сучасній укр. філософській антропології. Ш. - визнаний в Україні та поза її межами дослідник співвідношення онтологічного, логіко-гносеологічного та світоглядноантропологічного змісту філософії. Розглядаючи її як форму духовно-теоретичного самовизначення людини у світі, він сприяв подоланню спрощеності та лінійності тогочасного способу мислення, відродженню мисленевої культури, передусім - через надання філософському змістові марксизму статусу новоєвропейської "філософської автентичності" А. ктивно включившись у 50-х рр. у дискусію щодо предмета діалектики, Ш. обґрунтовує взаємозалежність онтологічного, гносеологічного та логічного її змісту, заперечує відособлення вчення про буття та про пізнання (полеміка між "онтологістами" й "гносеологами"), а також про природу та суспільство. Завдячуючи виведенню філософських уявлень про буття на рівень осмислення особливостей способу буття людини, а відношення мислення до буття - з більш широкого спектра відношенням людини до світу, філософія постає як передусім феноменологія людського буття. У 1967 - 1968 рр. Ш. розробляє масштабну науково-дослідну програму, яка започаткувала антропологічний поворот у вітчизняній філософії (перший абрис її викладено у доповідях з філософії права та про філософський гуманізм і проблему смислу людського буття на Міжнародному гегелівському конгресі (1966) і філософських конгресах у Відні 1967 р. й Парижі 1968 р.). Така світоглядно-антропологічна переорієнтація знаменувала поновлення філософсько-гуманістичних тенденцій вітчизняної філософської думки (Сковорода, Юркевич та ін.), перегукувалася з антропологічними вболіваннями відомих мислеників укр. діаспори (Кульчицький та ін.). Націленість на вивчення розмаїття способів людського самовизначення у структурі буття, особливостей світоглядної передумовності змісту і функцій філософського знання, етапів історичної генези світоглядної свідомості, її категорійної структури та співвідношення з іншими формами катетеризації задавала новий ракурс осмислення категорій - не тільки як засобів відображення та пізнання, а й форм самосвідомості і цілепокладання. Філософське вивчення феномена практичної життєдіяльності у структурі людського світовідношення сполучається із з'ясуванням її пов'язаності з формуванням світоглядних універсалій. Смисловим осердям такої переорієнтації філософії стає близький до сучасної феноменології концепт практично-духовного освоєння світу людиною. Досліджуючи єдність сутнісних сил людини - розуму, почуттів і волі, Ш. реабілітує принципово важливе для розуміння творчої природи свідомості поняття символічних форм світосприймання. Він вислідковує: ідеально-реальний характер предмета духовних почуттів, якісну своєрідність світоглядної ідеї як ідеалу, пов'язаного з уявленнями про майбуття та способами прилучення до нього, світоглядні форми його сприймання (мрія, віра, надія, любов, святість). Ш. ініціював спрямування антропологічно зорієнтованої філософії на осмислення суспільно-культурних явищ, пов'язаних із науково-технічною революцією. Ще у 70-ті рр. він обстоював персоиалістичну тезу про те, що критерієм ефективності певного типу суспільства є його людиностимулюючі потенції. З'ясування суперечливості людської діяльності виводить філософа на вивчення людинотворчих функцій культури та особливостей останньої як світу національного буття у його взаємодії з вселюдськістю. У загальнометодологічному плані філософський розмисл Ш. еволюціонував від "есенційної" діалектики Гегеля - до екзистенційної діалектики К'єркегора, від ідеї "родової всезагальності" до "індивідуальної тотальності".[br]Осн. тв.: "Логіка, діалектика і теорія пізнання Гегеля" (1964); "Теорія пізнання, логіка і діалектика І. Канта" (1974); "Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання" (1977); "Методологічні засади філософських учень про людину''//Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми (2000); "Діалектика і традиційні та нові підходи"//Філософсько-антропологічні студії (2001); "Розум, свобода та долі діалектики" (2001).В. ТабачковськийФілософський енциклопедичний словник > Шинкарук, Володимир Іларіонович
-
64 біль
-
65 бухгалтер
-
66 ведучий
1) прикм. ( головний) leadingведучий літак ав. — leader, leading plane
2) прикм., тех. drivingведучий диск (зчеплення) — driving disk, drive plate
ведучий механізм — drive gear, driving gear, master
ведучий ротор — main rotor, male rotor
3) ч (як ім.) presenter; anchorman; disk jockey, DJ -
67 вищий
( більш високий) higher, taller; (за станом, якістю) first-class, superior; ( найвищий) the highest; ( головний) supremeвищий ступінь грам. — comparative degree
-
68 вузловий
-
69 дозор
-
70 компас
чкотушка компаса — card, compass card, seacard
визначати місце знаходження за компасом — to orient, to orientate
-
71 конкурент
чcompetitor; ( суперник) rival -
72 основний
fundamental, basic, key, cardinal, essential; ( головний) principal, main, chiefосновний закон — fundamental ( basic) law
основний капітал ек. — basic ( fixed) capital
основний колір — primary color, ground-tint
основний принцип — ground, basic principle
основний пульт комп. — primary console
основний товар ек. — staple
основний чинник — dominant factor, main factor, major contributor, primary factor
-
73 парадний
1) parade2) ( головний) main, frontпарадний вхід — front access door, front door
3) ( урочистий) galaпарадний одяг — gala dress; best ( Sunday) dress
-
74 перший
1) числ. порядковий firstперший в таблиці спорт. — at the top of the table, top-scorer
2) прикм. ( який передує всім наступним) firstперший внесок ек. — first call
3) прикм. ( із вищезгаданих) the former4) прикм. ( найкращий) first, bestбути першим — to be ( the) first; ( y класі) to lead, to be top
займати перше місце — to occupy ( to take) the first place; ( у змаганні) to take the premier place
той, хто займає перше місце — ( first and) foremost
5) прикм. ( головний) chief, main6)на перший погляд, з першого погляду — at first sight
з перших рук — first-hand, at first hand
за першої можливості — at one's earliest convenience, as soon as possible
перший палець (передньої кінцівки) анат. — pollex
перший палець ноги зоол. — hallux
перший шлунок анат. — ingluvies
-
75 поштамт
-
76 редактор
-
77 становий
I іст.( суспільно-груповий) classIIIIIстановий пристав іст. — ( rural) district police officer
( головний) main, chief, basicIVстановий хребет — backbone, main support
становий якір мор. — bower anchor
-
78 убір
чdress, attire, fineryголовний убір — headgear, headdress; hat, cap; ( судді в Англії) mortarboard
-
79 штаб
чstaff, headquarters pl -
80 ГІП
скор. від головний інженер проекту
См. также в других словарях:
головний двигун вальцівного ставника — Syn: головний двигун вальцівного стану, головний двигун прокатного ставника, головний двигун прокатного стану … Словарь синонимов металлургических терминов
головний двигун вальцівного стану — Syn: головний двигун вальцівного ставника, головний двигун прокатного ставника, головний двигун прокатного стану … Словарь синонимов металлургических терминов
головний двигун прокатного ставника — Syn: головний двигун вальцівного ставника, головний двигун вальцівного стану, головний двигун прокатного стану … Словарь синонимов металлургических терминов
головний двигун прокатного стану — Syn: головний двигун вальцівного ставника, головний двигун вальцівного стану, головний двигун прокатного ставника … Словарь синонимов металлургических терминов
головний вівтар — див. вівтар головний … Словник церковно-обрядової термінології
головний престол — див. престол головний … Словник церковно-обрядової термінології
головний нафтогін — Syn: головний нафтопровід, магістралевий нафтогін, магістралевий нафтопровід … Словарь синонимов металлургических терминов
головний нафтопровід — Syn: головний нафтогін, магістралевий нафтогін, магістралевий нафтопровід … Словарь синонимов металлургических терминов
головний — а/, е/. 1) Прикм. до голова 1). 2) Який рухається попереду чого небудь; передній. 3) Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне/, но/го, с. •• Головна/ тона/льність муз. а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується… … Український тлумачний словник
головний — [голоўни/й] м. (на) но/му/ лоуўн і/м, мн. лоуўн і/ … Орфоепічний словник української мови
головний — головна школа: вища початкова школа, [V] … Толковый украинский словарь