гнать

гнати (я жену), гонити (я гоню), турити, турлити, туряти, виганяти, вигонити, перти. [Поперед себе вражих ляхів облавою пруть]; (быстро, усиленно) гоном гнати, туром гнати; (рысью) клусувати; (сверх сил) перенатужувати, натужати. [Ми, їдучи, не натужали коня]. Гнать водку - горілку гнати, г. курити. Гнать в шею - гнати у три-шия, в потилицю, в три вирви.

* * *

1) гна́ти, гони́ти

2) (притеснять, преследовать) гноби́ти, гна́ти, ути́скувати, утиска́ти

3) (выгонять, прогонять) гна́ти

4) ( изготовлять перегонкой) гна́ти; (спирт, водку) кури́ти

прогнать

1) кого, что - проганяти и прогонити, прогнати, наганяти и нагонити, нагнати, зганяти, зігнати, протуряти, про[по]турити, витуряти, витурити, (только сов. в.) кишнути кого, що, (о мн.) попрогонити, понагонити, повитуряти кого. [Ти проганяв голодного від себе (Св. Пис.). Нажени пса. Свою матір рідненьку з домівки зганяли (Мет.). Протурили татарську орду за Перекіп (Стор.). Лиш не видно, як кишнуть (Свидн.)]. -гнать кого за пьянство - прогнати кого за пияцтво. -гнать лихорадку - вигнати пропасницю, здихатися пропасниці. -гнать (повести) арестантов - попровадити арештантів (в'язнів). -гнать в три шея - прогнати (вигнати) кого в три вирви, у три шия, три шия дати кому. -гнать дурной запах - розігнати сморід. -гнать скуку - прогнати нудьгу;

2) кого, что, через или сквозь что - проганяти и прогонити, прогнати, переганяти и перегонити, перегнати кого, що, через що, крізь що, чим. -гнать сквозь строй - прогнати крізь ряд. -гонять гвозди насквозь - вганяти, вбивати, забивати цвяхи наскрізь. -гнать водку - перегнати, перепустити горілку. -гнать дорогу - прокласти шлях, дорогу;

4) (гнаться) гнатися, ганятися, гонитися, уганяти, уганятися, угнатися за ким, за чим, до чого, у що. [Гнався (прогнал) за ним до самого міста];

5) (известное расстояние, время) гнати (гоном, туром), гонити, проганяти, прогнати (що, якийсь час). [Гнав гоном коні ввесь день];

6) (лес по реке) сплавляти, сплавити (ліс річкою). Прогнаный - прогнаний, нагнаний, зігнаний, вигнаний, протурений, витурений, потурений; перегнаний, перепущений; сплавлений.

* * *

1) что, кого (гнаться, по следам, пускаться в погоню, стараться достигнуть изв. цели) - гнатися (женуся) и гнати, гонитися, ганяти, -ся, вганяти, -ся за чим, за ким, (о к.-л. цели ещё) переслідувати що (якусь мету). [Поліція ганяється за Миколою (Грінч.). Козаки вганяють за недобитками (Куліш)]. -вать неприятеля, зверя - гнатися за ворогом, за звіром. -вать цель - вганяти за метою (Грінч.), переслідувати мету, (добиваться) домагатися мети, намагатися до мети, іти до мети, змагатися до мети. Все эти мероприятия -ют одну цель - усі ці заходи мають одну мету, змагаються до однієї мети. -вать по пятам кого - гнатися по п'ятах за ким, бігти свіжими слідами за ким;

2) кого, что (гнать, гнести) - переслідувати, напастувати кого, що, гонити кого, (притеснять) гнобити, утискати кого. [Я-ж переслідував тебе завзято (упорно) (Куліш). Ірод переслідував дуже християн (Гн.). Левко і розказав, як Тимоха гонив його (Кв.)]. -вать судебным порядком - переслідувати судом. -вать взяточничество - переслідувати хабарництво. -вать кого неотступно (навязчиво) - просвітку не давати кому. [А тепер їй Микита просвітку не дає, переймає та нагадує старе цілування (Грінч.)]. Упорно -вать кого-нб. (наседать) - напосідати(ся) на кого. Меня -дует мысль - гадка (думка) муляє мене. Начальник -дует меня - начальник напосідає (-ться) на мене.

* * *

1) переслі́дувати (кого-що); (гнать, подвергать гонениям) гна́ти (кого-що), ( гнаться) гна́тися (за ким-чим); ( притеснять) гноби́ти (кого-що)

2) ( не оставлять в покое) не дава́ти спо́кою и споко́ю (кому-чому); ( удручать) гніти́ти, пригні́чувати и пригніта́ти (кого-що); ( мучить) му́чити (кого-що); ( докучать) докуча́ти, надокуча́ти (кому-чому)

3) ( иметь в виду) ма́ти на меті́ (що); ( добиваться) дба́ти (про що)

пригнать

1) приганяти, пригонити, пригнати (о мног. поприганяти, попригонити), догонити, до[і]гнати. [Пригнати худобу додому. На кільку суму баришівник дожене йому худоби, від такої суми платять йому процент (Франко)]. -гнать народу - нагнати людей. -гнать лес - плоти пригнати, справити ліс;

2) (примчаться) пригнати(ся), примчати(ся). [Пан, що було в його духу, пригнався (пригнал во весь дух) (М. Вовч.)];

3) см. Загнать (лошадь);

4) (прилаживать) припасовувати, припасувати, допасовувати, допасувати, пристосовувати, пристосувати, прилаштовувати, прилаштувати до чого, приганяти, пригнати, (в пазы) припазувати. [Дошки так припасовуються, щоб щілин не було (Чигар. п.). Мулярі тешуть цегли, допасовуючи їх до належного місця (Франко). Ніяк не пристосую дошки до стовпа (Чигир. п.)]. Пригнанный -

1) пригнаний. [Пригнана худоба];

2) загнаний. [Загнаний кінь];

3) припасований, допасований, пристосований, прилаштований до чого, припазований.

* * *

несов.; сов. - пригн`ать

1) приганя́ти и приго́нити, пригна́ти и поприганя́ти и поприго́нити

2) (несов.: примчаться) примча́ти, примча́тися; пригна́тися

3) ( прилаживать) приганя́ти, пригна́ти и поприганяти, припасо́вувати, припасува́ти и поприпасо́вувати; ( подгонять) підганя́ти и підго́нити, підігна́ти и попідганя́ти и попідго́нити

техн., несов. выгоня́ть, сов. вы́гнать

техн., несов. выгоня́ть, сов. вы́гнать

техн. выку́ривать (вино, спирт и т. п.), гнать, кури́ть ( добывать перегонкой)

техн. выку́ривать, гнать ( спирт), кури́ть

загнать

1) заганяти и загонити, загнати, займати, за(й)няти, (домашнее животное из стада) залучати, залучити, (о мног.) позаганяти и позагонити, позаймати, позалучати. [Кожне своїх овець залучало додому. Вона нашу худобу позаганяла];

2) -гнать лошадь, лошадей - загнати коня, загнати (позагонити) коні; потомити, поморити коні;

3) (забивать) заганяти, загнати, забивати, забити, (о мн.) позаганяти, позабивати. Загнанный - загнаний; (угнетённый) затурканий. [Народ темний і затурканий].

* * *

1) заганя́ти и заго́нити, загна́ти (зажену́, зажене́ш) и мног. позаганя́ти и позаго́нити; (забирать домой, домашних животных из стада) залуча́ти, залучи́ти, -лучу́, -лу́чиш и мног. позалуча́ти; ( забирать животных на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш и мног. позайма́ти

2) (изнурять ездой, гоньбой) заганя́ти, загна́ти и мног. позаганя́ти; сов. уганя́ти; (сов., лошадей) підірва́ти, -дірву́, -ді́рвеш и -дірве́ш

3) (продавать, сбывать) заганя́ти, загна́ти

(сов.: начать гонять) поча́ти ганя́ти

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

изгнать виганяти, вигонити, вигнати, гнати, зганяти, зігнати, викидати, викинути, (о мног.) повиганяти, повигонити, повикидати, (всех) визганяти кого; срвн. Гнать, Выгонять, Сгонять. [Вигнати духа нечистого (Єв.). Максимця не раз з двора зганяли (Боров.). Та й говорять як Господь гнав Адама з раю (Рудан.). З усіх установ, де він служив, його повикидали (Крим.)]. -нять (из пределов родного края, республики) юрид. - виганяти, вигонити (за межі рідного краю, батьківщини, республіки), (стар.) виволати, сов. виволати з чого, банітувати кого. [А за віщо його банітовано? (Л. Укр.)]. Он человек опасный, его нужно -нать из нашего общества - він людина небезпечна, його треба викинути з нашого товариства. Его -нали из отечества - його вигнано з рідного краю, (стар.) його банітовано. -ть плод - зганяти, зігнати, страчувати, стратити, потеряти зародок, дитину, робити, зробити викидень. Изгнанный - вигнаний, зігнаний, (стар.) виволаний, банітований від кого (кем). Изгоняемый кем - гнаний від кого. [Забивцею вона до нас прийшла, від люду гнана, скинена з престолу (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изгн`ать

1) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиго́нити; банітува́ти; (устранять, исключать) виключа́ти, ви́ключити

2) ( плод) мед. зганя́ти, зігна́ти (зжену́, зжене́ш)

I. 1) зоол. Tinea - міль (р. моля, м. р.), мільга (-ги), соб. міль и моля (р. молі, ж. р.). [Міль моля гризе, коли нема що (Приказка). Мільга мільгу їсть, а мільги і чорт не з'їсть (Приказка). Одежею, що міль попроїдала (Куліш). Давно мабуть моля поїла (М. Вовч.)]. Моль шубная (T. pellionella) - вовняна міль. [Ця біленька або жовтенька хатня міль взивається вовняною, бо шкодить більше хутру та вовні (Степ.)]. Моль овощная, вощинная - мотилиця, метел[н]иця. [Та й сього року мотилиці багато; котрий не відкриєш вулій, в кожнім найдеш (Гуманщ.). Метениця - сіренький метелик, залітає крізь вічко у вулика (Степ.)]. В улье завелась моль - вулик замотиличився;

2) см. Мольга 1.

II. Моль, муз. - моль (-ля), мінорний тон (-ну).

* * *

1) ихт. мілька́, мільга́, моля́вка

2) ( о сплавляемом лесе) спец. де́рево, деревина́

1) мчати (мчу, мчиш), гнати (жену, женеш), (увлекать) поривати кого, що. [Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Вітер обривав листя та гнав його чорною річкою (Коцюб.)]. Лошади мчат карету - коні мчать (женуть) карету;

2) см. Мчаться.

* * *

1) мча́ти; ( гнать) гна́ти (жену́, жене́ш)

2) см. мчаться

мчати(ся), гнати(ся), нестися; (лететь) летіти (лечу, летиш), линути, (бежать) бігти (біжу, біжиш), курити, (катить) котити, катати, (вульг.) чкурити, махати, драти, мести, стригти, садити, (о животн. ещё) улягати. [Як той вітер мчався (Мирн.). Він мчав по тісних вулицях (Коцюб.). Гнався кіньми засідатель (Рудан.). Куди ти женешся, не можеш заждати? (Звин.). Весь у хмарі пилу жене назад (Коцюб.). Коні мов вихор неслися (Франко). Немов стадо скажених вовків летить (Франко). Тільки-б мені на коні тепер бути, - швидко, радіючи, линула-б я (Грінч.). Звідсіль бігтимуть по всіх краях гінці (Черняв.). Із Переяслава до Сомка гонець курить (Куліш). Чи не котить де південний біс пісковим гураґаном (Франко). Коні весело катали в Вільшаницю (Н.-Лев.). Махай додому, бравий мій козаче! (Куліш). Куди це ти так дереш? (Кониськ.). Стриже сіренький (заяц) степом, тільки хвостиком киває, собака за ним так і уляга (Греб.)]. -ться во весь опор - мчати (гнати) чвалом (учвал). [В вчвал жене по втоптаній дорозі препишна чвірка (Франко)]. -ться во весь дух - мчати (летіти, бігти) що (єсть) духу. Пыль -тся по дороге - пил курить дорогою (жене шляхом), курява котить дорогою.

* * *

намахать и намахнуть

1) что, чего - намахувати, намахати, намахнути, навівати, навіяти (махаючи) що или чого, (о мног.) понамахувати, понавівати; (рукой, платком и т. п., сов.) намахати. [Що ціпом намахаєш, то музики наймаєш (Чуб. I)];

2) (нажарить, накатать, сов.) накатати, нашкварити, нашпарити що. Намаханный -

1) намаханий, навіяний, понамахуваний;

2) накатаний, нашкварений, нашпарений. -ться -

1) (стр. з.) намахуватися, бути намахуваним, намаханим, понамахуваним;

2) на кого - см. Замахиваться;

3) (вдоволь, сов.) намахатися, намаятися, навихатися, (наколыхаться) наколихатися, (наколебаться) наколиватися, нахитатися; (накиваться) накиватися. [Намахавсь я косою (К. Старина)].

* * *

несов.; сов. - намах`ать

1) (махая, нагонять), нама́хувати, -махую, -махуєш, намаха́ти

2) (несов.: взмахивать) зма́хувати; ( размахивать) розма́хувати, вима́хувати

3) (кого - ругать, пробирать) вичи́тувати, ви́читати (кому), пробирати, пробра́ти, -беру́, -бере́ш (кого); (браня, гнать кого-л.) наганя́ти и наго́нити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш) (кого)

4) (сов.: написать, сочинить) наката́ти, нашкря́бати, надряпати

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

погнати (б. вр. пожену, -женеш…), погонити (б. вр. погоню, -гониш…) кого, (вульг.) попудити, поперти кого, що. [Полон забрали, далі погнали (Чуб.). Поженуть вас на війну (Стор.). Ані стій, ані погони]. -гнать стадо на пастбище, в поле - погнати череду на пашу (на пастовень), на поле. Ямщик -гнал лошадей во всю прыть - візник погнав коні що духу (на всю витягу). Мы разбили и -гнали неприятеля - ми розбили і погнали ворога.

* * *

1) (в одно место) понагонити, понаганяти, поназгонити, поназганяти и -гонювати;

2) (догоняя) наздогнати (трохи) кого;

3) -гнать страху - нагнати, (на многих) понагонити страху на кого. Срв. Нагнать.

* * *