глухі

1. n

1) глухий звук (стукіт) (від падіння чогось важкого)

2) важкий удар

3) порив вітру, шквал

2. v

1) звалитися, гепнути; упасти з глухим стуком

2) видавати глухі звуки

3) налітати із шквалом

* * *

1) глухий звук, стукіт ( від падіння важкого предмет); ( to fall) with a thud ( упасти) із глухим стукотом

2) важкий удар

3) порив вітру, шквал

4) cпeц. авіаційна катастрофа, падіння літака, збитого ворогом

5) пpиcл. із глухим стукотом

1) валитися; шльопатися; ударятися із глухим стукотом

2) налітати зі шквалом

1) пустота

2) глухість (звука); глухий тон (голосу)

3) нещирість, брехливість (обіцянок тощо)

4) тлінність

* * *

1) порожнеча, пустота

2) глухість ( звуку); глухий тон ( голосу)

3) нещирість, облудність (обіцянок, клятв); тлінність

1) безмовність

2) німота

3) безголосся (про співаків)

4) фон. глухість

* * *

1) мовчання; німота

2) безголосся ( співаків)

3) грам. глухість ( голосного)

1) глухий звук, стукіт ( від падіння важкого предмет); ( to fall) with a thud ( упасти) із глухим стукотом

2) важкий удар

3) порив вітру, шквал

4) cпeц. авіаційна катастрофа, падіння літака, збитого ворогом

5) пpиcл. із глухим стукотом

1) валитися; шльопатися; ударятися із глухим стукотом

2) налітати зі шквалом

1) прил. глухі́ший

2) нареч. глухі́ше

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

техн. глухо́й

1. adj

1) глухий, глухуватий

2) що не бажає (відмовляється) слухати (прислухатися)

3) розм. позбавлений основної властивості; безплідний; позбавлений смаку; пустий

2. v

1) оглушати, робити глухим

2) глухнути

3) заглушати (звук)

* * *

1) глухий; глухуватий

2) глухий, який не бажає або який відмовляється слухати

3) дiaл. позбавлений основної властивості; безплідний, позбавлений смаку; порожній, пустий

4) ( the deaf) iм. глухі

1) глухий; глухуватий

2) глухий, який не бажає або який відмовляється слухати

3) дiaл. позбавлений основної властивості; безплідний, позбавлений смаку; порожній, пустий

4) ( the deaf) iм. глухі

1) порожнеча, пустота

2) глухість ( звуку); глухий тон ( голосу)

3) нещирість, облудність (обіцянок, клятв); тлінність

1) мовчання; німота

2) безголосся ( співаків)

3) грам. глухість ( голосного)

1) негода, негодиця, непогідь, безгіддя;

2) лихоліття, безчасся;

3) нікольство [Все ніколи та ніколи, та за тим нікольством і не поїхав].

* * *

безгучний, безодголосний, глухий, німий. [У глухій, темній могилі. Затремтіла од німого ридання]. -но - безгучно, безодголосно, глухо, німо, без голосу. [Я ледві почула - безодголосно так вона гомоніла (М. Вовч.). Отак німо шепотіли його губи (Крим.)].

* * *

глухий, оглухлий. Глух кто - не дочуває хто, позакладало кому; (о голосе) здушений, приглушений, безгучний; (о стене) сліпа. -ое место в лесу и т. п. - см. Глушь. Глухая ночь - глупа ніч. Глухой переулок, тупик - сліпий заулок, зазубень, безвихідь (р. -ходи). Глухой гул, стук - стугон. Глухой тетерев - см. Глухарь. Глухая крапива - глуха (біла) кропива. Падать с глухим звуком - гупати. Глухо - глухо, з-глуха, безгучно.

* * *

1) прил. глухи́й

2) в знач. сущ. глухи́й, -ого; глушко́, глушма́н, -а

глухота, глухість (р. -хости).

* * *

кликаний, проханий, прошений. [Прийшли не кликані, і пішли не дякувані (Приказка). І з нами гостя непрохана - попадя глухівська (Як. Марк.)]. -ные гости - прохані гості. -ный обед, ужин - кликаний, проханий обід, кликана, прохана вечеря, или учта, беседа. Много -ных да мало избранных - багато кликаних (званих), та мало вибраних.

* * *

1) (могильная яма) яма, (реже) могила, гріб (р. гроба), гробовище. [Вродила мама, що не прийме й яма (Номис). У ямі заснули на вічнії віки старі покоління (Грінч.). Немає матусі! У глухій темній могилі вона (Тесл.).]. Каже збити домовину та і гріб копати (Рудан.). Жив не в хаті, а в гробовищах (Єв. Морач.)]. Опустить гроб в -лу - спустити труну (домовину) в яму, у гріб. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). Опускають в гріб Якима (Рудан.)]. Сойти в -лу - спочити в могилі, зійти з світу, переставитися, померти. Хоть живьём в -лу ложись - хоч живий (живцем) у яму лізь (Приказка). Горбатого -ла исправит - який змалку, такий і до останку (Приказка);

2) (могильная насыпь) могила, гріб, (не только ум.) гробок (-бка). [Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Остався почувать на гробках: положив (сідло) на гробок і ліг на йому (Грінч. I)]. -ла провалилась - могила запала(ся), гріб (гробок) запав(ся);

3) (могильный курган) могила. [Засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.)].

* * *

1) моги́ла; ( могильная яма) я́ма

2) в знач. сказ., перен. моги́ла

1) неозначений, невизначений, неокреслений; (неясный) нез'ясований, невиразний, (сомнительный) непевний. [Метод вираховування неозначених кількостей (Павлик). В житті нові форми мають ще зовсім невиразний і неокреслений характер (Гр. Думка). Панна Клава мовчала, повна невловимих, нез'ясованих переживань (Черкас.). Діяльність Шевченкова вивела справу з невиразного становища (Рада). Невиразною постаттю уявляється той «Новий рік» (Р. Край). Глухі невиразні звістки долинули й до його (Грінч.). Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Л. Укр.). Звідти неслись якісь невиразні, змішані згуки (Коцюб.)]. -ное местоимение, грам. - неозначений займенник. -ное наклонение, грам. - дієйменник. -ное положение - невиразне становище, непевне становище, невиразний (непевний) стан. [Може-б ми довго перебували в такому непевному стані, коли-б на нас не почали звертати увагу робітники (Кирил.)]. -ное уравнение, мат. - неозначене рівня[а]ння. -ный член, грам. - неозначений член. На -ный срок, на -ное время - на неозначений (невизначений) термін (строк, речінець), час. Человек -ного возраста - людина невизначеного (невиразного) віку;

2) см. Неопределимый.

* * *

1) неви́значений

2) (неотчётливый, неясный; ничего не выражающий) невира́зний, неясни́й и нея́сний; ( неточный) нето́чний; (уклончивый, туманный) непе́вний

3) мат. неозна́чений, неви́значений

4) грам. неозна́чений