галасливий

См. также в других словарях:

• галасливий — а, е. 1) Який галасує (у 1 знач.). || Сповнений галасу (у 1 знач.). 2) перен. Який викликає сенсацію; гучний …   Український тлумачний словник

• галасливий — (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), гамірливий, гамірний, гучний, гомінливий, гомінкий, бучний, голосний, шумливий, галасуватий …   Словник синонімів української мови

• галасливий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• крикливий — а, е. 1) Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). 2) Який доходить до крику (про голос, розмову тощо); пронизливий, верескливий. 3) Схильний до сварок; сварливий, лайливий. 4) перен. Який впадає у вічі,… …   Український тлумачний словник

• голосний — 1) (про голос, звук який сильно звучить, добре чутний), гучний, дзвінкий, звучний, гримкий, зичний; оглушливий, оглушний (який спричиняє біль у вухах); громохкий (сильний і різкий); лункий, ляский, ляскотливий (з відгомоном); заливчастий,… …   Словник синонімів української мови

• бучний — а/, е/. 1) Розкішний, пишний. || Урочистий, піднесений (про мову, стиль). 2) Галасливий, гучний, шумливий …   Український тлумачний словник

• галасливість — вості, ж. Властивість за знач. галасливий …   Український тлумачний словник

• галасливо — Присл. до галасливий. || у знач. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• галасуватий — а, е, розм. Те саме, що галасливий 1) …   Український тлумачний словник

• гамірливий — а, е. Який зчиняє гамір; галасливий. || Сповнений гамору …   Український тлумачний словник

• крикун — а/, ч. 1) Той, хто часто кричить; горлань. || Сварлива людина. 2) перен., зневажл. Галасливий фразер; базіка …   Український тлумачний словник