-
1 Липківський, Василь Костянтинович
Липківський, Василь Костянтинович (1864, с. Полудні, Київщина - 1937) - священик, канд. богослов'я, активний учасник укр. національного церковного руху пер. трет. XX ст. в православній церкві в Україні по здобуттю нею автокефалії. Закінчив КДА. Перекладач богословських текстів на укр. мову. Більшість його творів було знищено. Брав участь у відновленні діяльності укр. православних громад, у формуванні та діяльності Всеукраїнських православних церковних рад. Один із організаторів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). 1921 р. Всеукраїнським православним церковним собором обраний архієпископом УАПЦ, митрополитом Київським і всієї України. Під тиском радянських репресивних органів на другому соборі Церкви 20.10.1927 р. "звільнений від тягаря митрополичого служіння". 1937 р. заарештований НКВД за "антирадянську" діяльність і згодом розстріляний. Вніс значний вклад у "розмосковлення" та модернізацію православ'я в Україні, ліквідацію в ньому монархічно-єпископських засад А. втор кількатомної "Історії Української Православної Церкви", збірників проповідей, ряду богословських та публіцистичних праць.[br]Осн. тв.: "Православна Христова церква українського народу" (1951); "Відродження Церкви в Україні (1917 - 1930)" (1959); "Відродження Української церкви" (1961).Філософський енциклопедичний словник > Липківський, Василь Костянтинович
-
2 Лютер, Мартин
Лютер, Мартин (1483, Ейслебен, Саксонія - 1546) - нім. релігійний мислитель і реформатор, ідеолог Реформації, 350 ляйвнщ один із творців загальнонім. літературної мови. Вивчав класичну літературу і філософію в Ерфурті. Магістр вільних мистецтв (1501), докт. теології (1512), проф. теологічного ф-ту Віттенберзького ун-ту (від 1512 р.). Монах-августиніанець (1505-1523), священик (1507), проповідник у Віттенберзькій церкві (від 1516 р.). Започаткував нім. Реформацію маніфестацією "95 тез" біля дверей Віттенберзької церкви (1517); опублікував у 1520 р. публіцистичну трилогію - "До християнського дворянства німецької нації", "Про Вавілонський полон церкви", "Про свободу християнина"; прилюдно спалив папську буллу і церковні декреталії (1520); безкомпромісно відстоював свободу совісті (і своє вчення) на Вормському рейхстазі (1521); відмежовувався від інших (не лютеранських) протестантських віросповідань (анабаптизму, кальвінізму та ін.). Переклав з оригіналів на нім. мову Новий (1522) та Старий (1534) Завіти, перетворивши тим самим Біблію на народну книгу, а її мову - на осердя літературної нім. мови. Написав численні твори (тлумачення текстів Біблії, духовні пісні, байки тощо). До гуманістів ставився неоднозначно - як до союзників, але вважав, що вони заклопотані "людським" значно більше, ніж "Божественним". Співпрацював з главою нім. гуманістів Гуттеном; полемізував з Еразмом Роттердамським: його "Діатрибі, або міркуванням про свободу волі" (1524) протиставив трактат "Про рабство волі" (1525). Людина, за Л., вільна (чи невільна) не тоді, коли може вибирати, а коли вибрана Богом (чи, відповідно, Сатаною). Підтримував ідею розмежування сфер (та істин) розуму і віри. Розум сприймав як орган осягнення того, "що нижче нас", віру - того, "що над нами" В. чення Л. підірвало монополізм католицизму ("папства") й започаткувало засади нової протестантсько-євангельської парадигми теології і церкви. Воно ініціювало поворот: 1) від католицького законоцентризму, орієнтованого на Старий Завіт, до новозавітного християнства (власне, до "первісного християнства"); 2) від засади "Папа вище Писання" - до ствердження пріоритету Св. Письма над церковними переказами й настановами; 3) від виокремлення духівництва у вивищений над усіма стан - посередник між Богом і людьми - до принципу "всезагальності священства" ("кожен християнин - священик") і верховенства Христа над усіма посередниками; 4) від віри в авторитет і спасенність освячених законом "добрих вчинків" - до "віри в віру" (принципу sola fide - спасіння "лише вірою"); 5) від церкви як бюрократичної (і економічної) інституції - до церкви як громади рівнодостойних вірян. Крім того, Л. виступав за реорганізацію монастирів, ліквідацію целібату священиків, звільнення світських судів від верховенства церковного права, за загальну (безкоштовну для бідних) освіту і всестанову народну школу. Реформація, однією з чільних постатей якої був Л., відкрила дорогу плюралізму тлумачень Св. Писання, дедогматизації ставлення до Біблії, теологічній реабілітації усіх форм суспільно-корисної праці, а в тенденції - зближенню профанічного і сакрального Х. оча Л. - насамперед церковний діяч, а не філософ, але його вчення торувало шлях як нім., так і всій новоєвропейській філософії.[br]Осн. тв.: Повне видання творів Лютера: нім мовою. У 67 т.; лат. мовою. У 38 т.; рос. мовою "Вибрані твори" (1994). -
3 anathema
n1) анафема, відлучення від церкви2) прокляття3) людина, відлучена від церкви* * *n1) цepк. анафема, відлучення від церкви2) прокляття3) людина, відлучена від церкви, на яку накладено анафему; відщепенець; людина, затаврована ганьбою, відлучена від суспільства4) предмет ненависті, осуди або осудження -
4 ban
I1. n1) заборонаto be under a ban — перебувати під забороною, бути забороненим
2) оголошення поза законом; вигнання3) церк. анафема, відлучення від церкви; прокляття4) осудження; негативне ставлення5) звернення, заклик6) pl оголошення осіб, які беруть шлюб2. v1) накладати заборону, забороняти2) церк. відлучати від церкви, накладати анафему3) розм. проклинати, сваритиIIn (pl bani)* * *I [bʒn] n1) заборона2) оголошення поза законом; вигнання ( як міра покарання)3) цepк. анафема, відлучення від церкви; прокляття; осуд, негативне ставлення; негативний вирок; неприйняття ( суспільством)4) icт. оголошення ( органів влади); звернення, заклик (пepeв. до зброї)5) pl заст. = bannsII [bʒn] v1) забороняти2) цepк. накладати анафему; відлучати від церкви; заст., дiaл. лаяти, проклинатиIII [bʒn] n; фр.; іст.2) вiйcьк. розряд ополчення ( у Франції е Німеччині) -
5 curse
1. n1) проклін, прокляття2) відлучення від церкви3) лайка4) бич, лихоI don't care a curse! — (мені) наплювати!
2. v1) проклинати; клясти2) лаятися3) відлучати від церкви4) хулити бога, блюзнити5) звич. pass. завдавати страждання (зла)* * *I n1) прокляття; відлучення від церкви; накладення анафеми2) лайка3) бич, лихо, нещастя4) eвф. ( the curse) менструаціяII v1) проклинати; відлучати від церкви2) лаятися3) блюзнити, богохулити -
6 secularism
n1) доктрина відокремлення церкви від держави2) боротьба за відокремлення школи від церкви; боротьба за світську освіту* * *n1) заперечення ( будь-якої) релігії; атеїзм2) відділення церкви від держави; школи від церкви, боротьба за світську освіту -
7 Sunday-go-to-meeting
adj розм.що стосується недільного відвідання церкви; підхожий для недільного відвідання церкви* * *aякий стосується недільного відвідування церкви; який підходить для недільного відвідування церкви; святковий ( про одяг) -
8 Кальвін, Жан
Кальвін, Жан (1509, Нуайон, Франція - 1564) - франц. протестантський теолог, філософ; засновник кальвінізму. Вивчав філософію в ун-ті в Парижі, а також в Бурже, Орлеані. На формування світогляду К. вирішальний вплив справили ідеї Лютера і Цвінглі. Основною філософською і теологічною ідеєю є тлумачення Бога як абсолютної і самодостатньої причини усього, що існує в світі Н. аголошував також на абсолютному значенні Біблії у релігійному пізнанні, вагомості старозавітної традиції у християнстві. Доктриною подвійного напередвизначення поділяв людство на дві частини: обранців Божих, які від народження призначені до вічного життя, і безнадійних грішників, на яких, попри будь-які зусилля, чекає загибель. Цей вибір - Божа таємниця. Земне буття людини - запорука обраності, що виявляється в її сімейному, освітньому, професійному, суспільному житті. Особливого значення К. надавав успіху в професійних справах, який вважав потвердженням богообраності. За К., визначальна роль Бога в житті людини не включає примусу щодо її індивідуальної свободи, позаяк деякі її вчинки є необхідними, інші - випадковими або цілковито вільними. Поділяв концепцію невидимої Церкви як істинної і її членами вважав лише обраних. Поглибив учення Лютера про загальне священство віруючих: оскільки кожний член Церкви потенційно обраний, то всі рівні у правах і вияві самоініціативи. Відтворив ієрархію апостольської Церкви і пресвітеріальне управління. Принцип автономії общини екстраполював на суспільне життя. За К., Бог делегував владу всім однаково у своїй конкретній сфері. Держава не втручається у справи Церкви. Заперечував монархію, залежність релігії від держави.[br]Осн. тв.: "Про милосердя" (1532); "Психопаніхія" (1534); "Катехізис" (1536); "Відповіді кардиналу Садолето" (1539); "Настанова у християнській вірі" (1536); "Церковні настанови" (1541). -
9 Огієнко, Іван
Огієнко, Іван (митрополит Іларіон) (1882, Брусилів, Київщина, нині Житомирська обл. - 1972) - укр. вчений-богослов, культуролог, філософ, церковний, державний діяч. Навчався у Київській військово-фельдшерській школі, 1903 р. успішно склав іспит зрілості при Острозькій класичній гімназії (Волинь), що надало йому право вступу до ун-ту св. Володимира, яке він і реалізував цього ж року. Вже під час навчання в ун-ті (1903 - 1909) О. проявив себе як талановитий вчений-філолог, громадський і культурний діяч. Від початку заснування Українського наукового тов-ва в Києві (1907) брав у ньому активну участь, співпрацював з Грушевським, Грінченком, Житецьким. Особливу увагу приділяв питанням розвитку укр. мови, зокрема укладанню підручників ("по яких можна вчитись і вчити українській мові"), перекладам на укр. мову українознавчих студій Перетца, Лободи, Петрова та ін. Результатом його зацікавлень в історії укр. культури й філософії була канд. дис. (1909) на тему "Ключ розуміння Іоаникія Галятовського". Працював на посаді міністра освіти, потім міністра ісповідань в уряді Української Народної Республіки (1918 - 1921). Як політичний і державний діяч О. активно опікувався питаннями возз'єднання укр. земель (брав активну участь у проведенні акту злуки Західноукраїнської Народної республіки і Української Народної республіки в єдину соборну Українську державу, 1919 р.); розвитком освіти, зокрема україномовними підручниками, словникарством, термінологією. О. - засновник і перший ректор Державного українського ун-ту в Кам'янці-Подільському (1918). З падінням 1920 р. уряду Директорії О. змушений емігрувати, але й на еміграції продовжував напружену наукову працю. Од 1926 по 1932 р. О. - проф. церковнослов'янської мови і кириличної палеографії православного богословського ф-ту Варшавського ун-ту. У 1931 р. Чехословацький ун-т у Брно присудив О. ступінь докт. філософії. Для О. як церковного діяча була характерною діяльність з українізації церковно-релігійного життя, відродження укр. православ'я. Під час польської еміграції вчений опікувався Українською Церковною Радою, яка мала на меті утворення Автокефальної Православної Церкви. В1940 р. О. завершив переклад Біблії укр. мовою Ц. ього ж року він був висвячений архієпископом Холмським і Підляським О. д 1947 р. О. - в Канаді, де в 1951 р. його було обрано Первоієрархом Української Греко-Православної Церкви з титулом "митрополит Вінніпегу і всієї Канади". У своїх релігієзнавчих працях О. чітко визначив ті риси, які характеризують Українське православ'я: демократизм, соборноправність, євангелістськість, побутовість. О. ґрунтовно займався питаннями мови церковно-релігійного життя, ролі Церкви в культурному житті нації, християнського екуменізму. В 1992 р І. н-т філософії ім. Г. Сковороди НАНУ започаткував Огієнківські читання. Утворено Всеукраїнське Огієнківське товариство. Науковий здобуток О. становить більше тисячі творів.[br]Осн. тв.: "Дохристиянські вірування українського народу", "Кирило і Мефодій", "УкраїнськаЦерква", "Ідеологія Української Церкви", "Українська патрологія", "Біблійні студії" та ін. -
10 Catholicity
n1) відповідність ученню католицької церкви2) римсько-католицька церква3) католицизм* * *n2) ( римо-) католицька церква3) католицизм, вчення католицької церкви -
11 Episcopalian
adj церк.що належить до англіканської (єпископальної) церкви* * *I n1) член єпіскопальної, англіканської церкви2) ( episcopalian) прихильник єпископальної системи ( церковного) управлінняII a1) який належить або відноситься до єпископальної, англіканської церкви2) ( episcopalian) єпископальний ( про систему церковного управління) -
12 excommunicate
v1) церк. відлучати (від церкви)2) перен. вигнати (із школи тощо)* * *I n; церк.відлучений ( від церкви); вигнанець, знедоленийII v; церк.відлучити ( від церкви); вигнати (зі школи, організації) -
13 interdict
In1) заборона2) церк. відлучення, інтердиктIIv1) забороняти, накладати заборону (на щось)2) позбавляти права користуватися (майном тощо)4) військ. перешкоджати, утруднювати5) церк. відлучати від церкви* * *I n1) заборона2) цepк. відлучення, інтердиктII v1) забороняти, накладати заборону; позбавляти права користування ( майном)2) утримувати не давати ( зробити); вiйcьк. забороняти, перешкоджати; ізолювати ( поле бою)3) цepк. відлучати від церкви -
14 obedience
n1) слухняність, послушність2) покірність, покора3) церк. послух4) церк. лоно церкви5) сини церкви; пастваin obedience to — згідно з, відповідно до
* * *n1) слухняність, покора; покірність2) цepк. послух3) цepк. церква; сини церкви, паства4) icт. шанобливий уклін -
15 western
1. n (часто W.)1) мешканець заходу2) розм. вестерн, ковбойський фільм (роман)3) прихильник західної (римсько-католицької) церкви4) амер., розм. грінка з яйцем, шинкою, цибулею і зеленим перцем2. adj (часто W.)1) західний; що належить до заходуthe W. Hemisphere — західна півкуля
2) що знаходиться на заході3) що виходить (обернений) на захід4) що дме із заходу (про вітер)5) мор. вестовий6) амер. що належить до західних штатів7) амер. ковбойський (про фільм, роман тощо)8) що хилиться до заходу9) заднійW. Roll — спорт. стрибок перекатом
W. Union — пол. Західний союз; амер. «Уестерн Юніон» (телеграфна компанія)
W. Church — західна (римсько-католицька) церква
* * *I n; = westerner1) ( часто Western)2) вестерн ( ковбойський фільм); ковбойський роман3) приверженець західної, римсько-католицької церкви4) cл.; cл. грінка з яйцем, шинкою, луком та зеленим перцемII a1) західнийthe Western Hemisphere — західна півкуля; той, що знаходиться на заході; повернений на захід
2) той, що дме із заходу ( про вітер); мop. вестовий3) cл. той, що відноситься до західних штатів; ковбойський (про роман, фільм)4) peл. Той, що відноситься до західної римсько-католицької церкви -
16 отлучать
отлучить что, кого от чего відлучувати и відлучати, відлучити кого, що від кого, від чого, вилучати, вилучити що, кого з (редко від) чого, від кого, (о мног.) повідлучати, повилучати. -чать телят - відлучати телята. -чить ребёнка (от груди) - відлучити дитину (від грудей, цицьки). -чить от церкви - відлучити від церкви, вилучити з церкви. Отличаемый - від[ви]лучуваний. Отлучённый - відлучений, вилучений, (отречённый) відречений.* * *несов.; сов. - отлуч`итьвідлуча́ти, відлучи́ти -
17 отлучение
відлучування від чого, вилучування з чого, (оконч.) відлучення, вилучення. -ние от церкви - відлучення від церкви, вилучений з церкви.* * *відлу́чення, відлуча́ння -
18 Поблаговестить
поблаговістити, подзвонити. В церкви уже -ли - до церкви вже поблаговістили, подзвонили, (безл.) до церкви вже подзвонено. -
19 happy is the bride that the sun shines on
var: blessed be the bride the sun shines on; cursed be the bride the rain falls onblessed is the bride the sun shines on; blessed is the corpse the rain falls onhappy is the bride on a sunny day; happy is the corpse on a rainy dayhappy is the bride the sun shines on; sorry is the bride the rain rains onщаслива та наречена, на яку світить сонце (вважається доброю прикметою'або ознакою майбутнього щастя, якщо сонце світить на молодих, що виходять з церкви після вінчання) (вважається доброю прикметою, якщо сонце світить на молодих, котрі виходять з церкви після вінчання) щаслива та наречена, на яку світить сонце, (вважається доброю прикметою, якщо сонце світить на молодих, що виходять з церкви після вінчання)English-Ukrainian dictionary of proverbs > happy is the bride that the sun shines on
-
20 Копистенський, Захарія
Копистенський, Захарія (?, Перемишль, Галичина - 1627) - укр. письменник-полеміст, освітньо-культурний і церковний діяч демократичного спрямування, автор низки антикатолицьких і антиуніатських творів, противник винятково прозахідної орієнтації в питаннях освіти та культури. Освіту здобув, очевидно, у Львівській братській школі та в одній з колегій Речі Посполитої. 1619 р. під псевдонімом "ієромонаха Азаріяса" вийшла друком його перша праця "Книга в вірі єдиной....", спрямована проти ідеології протестантів. Гостро полемічний твір К. "Книга о правдивой єдности православних христіян церкви восточной..." (1623) присвячений викриттю та критиці практикованих королівським урядом та католицькою верхівкою заходів для реалізації церковної унії між православними та католиками в межах України та Великого Князівства Литовського. По смерті Плетенецького 1624 р. К. - архімандрит Києво-Печерської лаври. В Лаврській друкарні 1625 р. надруковані його твори "Омілія" і "Казаньє", присвячені пам'яті Плетенецького. Основний полемічний твір К. "Палінодія, или Книга обороньї католической святой апостолской всходней церкви..." був написаний протягом 1620 - 1622 рр. як відповідь на католицький трактат Льва Кревзи. Метою цього, як і всіх інших творів К., була оборона прав укр. православної церкви, захист "політичних і національних прав, звичаїв, духовної самобутності укр. народу в межах Королівства Польського. Для цього К. використовував історичні джерела про минуле укр. народу, починаючи від Княжих часів й закінчуючи сучасними йому історичними подіями - боротьбою козаків проти іноземних завойовників. Прямими спадкоємцями духовної спадщини Київської держави К. вважав укр. націю, оскільки саме українці є "нацією Володимира". Для зміцнення національної самосвідомості укр. народу свідомо використовує в своїх творах живу укр. мову.[br]Осн. тв.: "Палінодія" (1622); "Омілія" (1625); "Казаньє" (1625).Філософський енциклопедичний словник > Копистенський, Захарія
См. также в других словарях:
Церкви мира — в Яворе и Свиднице* Churches of Peace in Jawor and Świdnica** Всемирное наследие ЮНЕСКО … Википедия
Церкви старого Мариуполя — Екатерининская (Греческая) церковь, бывший Харлампиевский собор … Википедия
Церкви исторической области Молдова — Церкви исторической области Молдова* Churches of Moldavia** Всемирное наследие ЮНЕСКО … Википедия
Церкви Смоленской и Владимирской икон Божией Матери — Православный храм Церковь Смоленской иконы Божией Матери … Википедия
Церкви Мариинского Посада — Церкви Мариинского Посада. В 1925 году после образования Чувашской республики на её территории находилось 338 культовых зданий. Из них к православию относилось 7 монастырей и 299 церквей. В старинном русском купеческом городе Мариинском Посаде… … Википедия
Церкви Дюссельдорфа (книга) — Церкви Дюссельдорфа Düsseldorfer Kirchen … Википедия
церкви — невинно белые (Сергеев Ценский) Эпитеты литературной русской речи. М: Поставщик двора Его Величества товарищество Скоропечатни А. А. Левенсон . А. Л. Зеленецкий. 1913 … Словарь эпитетов
Церкви Иисуса Христа Святых последних дней — Запрос «Мормоны» перенаправляется сюда. См. также Мормонизм Храм Церкви Иисуса Христа Святых последних дней в Солт‑Лейк‑Сити (США, штат Юта) Церковь Иисуса Христа Святых последних дней (англ. The Church of Jesus Christ of Latter day Saints более… … Википедия
Церкви Дюссельдорфа — Всего в Дюссельдорфе действует 154 церкви, официально зарегистрированных как христианские, и относящихся к различным конфессиям и группам. Содержание 1 Православные церкви 2 Католические церкви … Википедия
Церкви острова Чилоэ — Всемирное наследие ЮНЕСКО, объект № 971 рус. • … Википедия
Церкви нелегальные в СССР — отдельные церковные общины, главным образом христианской религии, деятельность которых противоречит нормам советского права (в том числе советскому законодательству о религиозных культах). Вследствие этого такие религиозные общины не подлежат… … Контрразведывательный словарь