в+свете

астр.; матем.; физ. диспе́рсия ( о свете), диффу́зия ( о свете - ещё), рассе́яние ( процесс), уте́чка ( рассеяние)

дрогнуть, задрожать тремтіти, затремтіти, дрижати, задрижати, труситися, затруситися, колотитися, заколотитися; (о слёзах, струнах) бреніти, забреніти; (сотрясаться) дриготіти (гал. дриголіти), задриготіти, движіти, задвижіти, двигтіти, задвигтіти, тіпатися, затіпатися, тіпнутися; (о свете) миг(о)тіти. [Тремтить душа моя і тіло (Самійл.). Сльози бреніли на очах (Грінч.). Губи в його почали нервово тіпатися (Грінч.). Аж земля двигтить. І движить земля, і стогне]. -ать подобно студенистому веществу - драгліти, дрягтіти. [Сало на їх так і дрягтить. Підборіддя м'яко драгліло за кожним словом]. -ать как в лихорадке - труситися, як на ножі, як в пропасниці. -ать так, что зуб на зуб не попадёт - зубами сікти (клацати, цокотіти), (вульг.) третяка вибивати. -ать от холода - тремтіти (труситися) з холоду, (шутл.) дрижаки їсти. Он дрожит от холода - дрожі (шутл. дрижаки) беруть його. См. Дрогнуть, Дрожь.

* * *

(о свете) замигтіти, заблимати; (о глазах) заморгати, закліпати.

* * *

1) ( о глазах) заклі́пати, заморга́ти, замига́ти, забли́мати; залу́пати

2) ( давая знак) заморга́ти

3) ( о свете) замига́ти, замигті́ти, -гти́ть, замиготі́ти, -готи́ть, забли́мати; диал. замигкоті́ти

мигивать, мигнуть

1) (хлопать веками) кліпати, кліпнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, моргати, (з)моргнути, мругнути, (г)липати, (г)липнути, (редко) мигати, (чаще) (з)мигнути, (грубовато) лупати, лупнути (очима). [Кліпають очі (Рудан.). Сидить та очима кліпає (Н.-Лев.). Малашка кліпала повіками, піднімаючи раз-у-раз очі на чоловіка (Григор.). Тільки очима блима (Основа). Блимнув якимись дикими очими (Васильч.). Чого ти своїми більмами так бликаєш? (Канівщ.). Князь іронічно глипнув (Франко). Маруся липнула на його очима (Н.-Лев.). Чабан їх зобачив, хоч оком не мигнув (М. Вовч.). Очі сухі і не змигнуть (Коцюб.). Він лупнув очима і застогнав (М. Левиц.)];

2) (подмигивать кому) моргати, моргнути кому, на кого или до кого. [Я на тебе моргала і очима і бровами (Н.-Лев.). Темний небозвід до мене моргав зорями-очима (Франко)];

3) (о молнии, звёздах, свете) блимати, блимнути, бликати, бликнути, мигати, мигнути, мигтіти, миготіти (-гочу, -готиш) и миготати (-гочу, -гочеш), моргати, моргнути, кліпати, кліпнути, (редко) лупати, лупнути. [Останняя искорка з попелу блима (Крим.). Зорі мигали і бризкали світлом (Н.-Лев.). Коли- не-коли моргне блискавка (Сл. Гр.). Сонце боялося навіть моргнуть (Коцюб.). Червоний жар (в печі) кліпав синявим оком (Коцюб.). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис)].

* * *

несов.; сов. - мигн`уть

1) ( о глазах) клі́пати, клі́пнути, морга́ти, моргнути, мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути

2) ( давая знак) морга́ти, моргну́ти

3) ( о свете) мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути; несов. мигтіти, миготі́ти, диал. мигкоті́ти

отбросить и отбросать

1) см. Откидывать. -сить неприятеля - відігнати (відкинути, відперти) ворога. -сьте эти пустые затеи - киньте (облиште) ці дурні витівки. - брось от пяти три - відкинь (відрахуй, відлічи) від п'ятьох три;

2) (свет) відбивати, відбити світ, відсвічувати, відсвітити, (тень) кидати, кинути тінь (тіни). [Дерево кидає від себе тінь. Місяць відбиває від себе сонячний світ]. Зеркало -сило луч света - люстро (дзеркало) відбило промінь світа. -вать что - відкидати що, кидатися чим. [Ідеалами, принципами кидались, як непотрібним шматтям]. Отброшенный - відкинений, відкинутий; (о свете) відбитий. -ся - см. Откидываться, -нуться; (о тени) падати, впасти; (о свете) відбиватися, відбитися.

* * *

несов.; сов. - отбр`осить и отброс`ать

астр., матем., физ.

- внутренняя дисперсия

- амбиполярная диффузия

астр., техн., физ.

астр., матем., физ.

- внутренняя дисперсия

- амбиполярная диффузия

астр., техн., физ.

астр.; техн.; физ. дрожа́ть ( о свете), мига́ть, мелька́ть

вода. [Нап'юся погожої водички. І спить земля, і води сплять прозорі (Грінч.)]. В. тепловатая - літепло. В. кипящая - окріп. [Грійте окропи та лийте в жлукто]. В. тёплая для купанья - купіль. В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна - мите[і]ль (р. -телю). В. мыльная, после стирки в ней - змилини, змилки. В. мыльная пенящаяся - шум. В. тинистая, болотная - мохова. В. чистая, свежая - погожа. В. несвежая - непогожа. В. неосвежающая - млява. В. мягкая - милка. В. твёрдая, жесткая - різка. В. дождевая - дощова, дощівка. В. проточная - текуча, вода що збігає. В. стоячая - нетеч (р. -чи), нетеча (р. -чі), нетечина, водостій (р. -тою), мертвовід (р. -воду) (Неч.-Лев.). В., в которой мок навоз - гноївка. В. из под точильного камня - брусини, бруслина. В. сыченая мёдом - сита. В. грунтовая - жильна. В. подпочвенная - зашкурня, позашкурня. В. ключевая - кринична, криничана, джерельна, джерелівка. В. целебная - зцілюща. В. дающая и отнимающая силу (в сказках) - сильна, безсильна. В. мёртвая, живая - мертвуща, живуща. В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд - зоряна вода. В. сверх льда - полій. В. полая, прибылая - повідь (р. -ди), павідь (р. -води), прибульна, прибутна вода. В. журчащая - дзюркотонька; узкая и относительно спокойная полоса -ды между сильными волнами в реке - гривиця. Много -ды - велика вода. В. сплошь - одним лицем вода. В., затопившая землю - затон. [Настала-ж провесень і воду скрізь пустило, понад затонами зібралося село (Куліш)]. Место, где в. весенняя застаивается - топило. [На топилі нічого не росте]. Большое скопление -ды - дунай. [Ой за горами вода дунаями. Текла вода з дунаєчка]. В. минеральная - мінеральна. В. святая, освященная - свячена. В. освященная в день Богоявления - явлена, йорданська; осв. 1-го августа - маковіївська. Богатый -дой - водяний. [На водяному місці стоїть село: усе там гарно родить]. За -дой пойти - по воду піти. Под -ду пойти - нирця (нурка) дати. Как в -ду канул - як водою вмило; як лиз злизав. Прошёл огни и воды, и медные трубы - був і на коні, і під конем, і в ступі й за ступою. Поехать на воды - поїхати на (теплі) води.

* * *

тремтячий. -щий свет - хибке, мигтюче світло, мигтіння, миготіння.

* * *

1) пожилець - см. Квартирант, Постоялец;

2) житець (р. -тця), (ж. р.) живуща. Он уже на этом свете не жилец - він уже на цьому світі не житець; уже він (вона) на божій дорозі; уже він смертенний, лежить; уже на ладан дихає; йому (їй) вже не животіти; вже на тонку пряде; вже рясту не топтатиме.

* * *

1) пожиле́ць, -льця́, жиле́ць, ме́шканець, -нця

2) (житель, обитатель) жи́тель, -ля, ме́шканець, жиле́ць, пожиле́ць; жите́ць, -тця́

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) (о свете и безл.) на світ зайнятися (поблагословитися), замріти, зазоріти, засіріти, розвидніти(ся), (зап.) зашаритися, (о наступлении дня ещё, безл.) задніти. [Замрів місяць між хмарами (Щогол.). Темно, хоч в око стріляй, аж ось далеко світло замріло (Звин.). Скоро зашариться, зараз мене збудіть (Волинь)]. -жил луч - зайнявся (зазорів, замрів) промінь;

2) (об огне) замигтіти, замиготіти, заблимати.

* * *

возвр. - забр`езжиться

1) ( засветиться) засвіти́тися, -сві́титься, зазорі́ти; ( едва виднеясь) замріти; ( замерцать) замерехті́ти, -хтить, забли́мати, замигті́ти, -гти́ть, замиготіти

2) ( начать светать) засвіта́ти, поча́ти (-чне́) світа́ти (розвидня́тися, розви́днюватися), зазоріти, замрі́ти

задрижати, задриготіти, задвигтіти, задвижіти, затремтіти, затруситися, затрястися, заколотитися, затріпотіти; см. Дрожать. [Мов Каїн, затрусивсь увесь (Котл.). Земля затрусилася (задриготіла, задвижіла). Затремтіло місячне сяєво]. Слёзы -жали у неё на глазах - сльози забриніли їй на очах.

* * *

залить

1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];

2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];

3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];

4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];

5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];

6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];

7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];

8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);

9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.

* * *

несов.; сов. - зал`ить

1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути

2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)

3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

затмиться

1) тьмитися, затьмитися, потьмитися, затьмарюватися, затьмаритися, тьмаритися, потьмаритися; срвн. Затемняться. Слава его -милась - слава його примеркла;

2) (о светилах) мінитися, змінитися, тьмитися, потьмитися. [Сонце потьмилося, майже зникло (Кон.). Як сонце міниться, - не можна на його дивитися: очі болітимуть (Мнж.). Ой учора ізвечора, як місяць мінився (Пісня)].

* * *

несов.; сов. - затм`иться