-
81 стоїцизм
СТОЇЦИЗМ ( від грецьк. στοά - портик в Афінах, де збиралися стоїки) - одна з основних філософських течій доби Еллінізму; основні етичні ідеї С. відновлюються у новоєвропейській філософії, у трансформованому вигляді живлять сучасне духовне життя. С. виникає в Стародавній Греції, починаючи з кін. IV ст. до н. е. (Зенон), особливої популярності набуває в Римі у два перших ст. н. е. (Сенека, Епіктет, МаркАврелій). У межах С. встановлюється розрізнення трьох основних галузей філософського знання: вчення про природу (фізика), вчення про пізнання та мислення (логіка) і вчення про належне життя (етика). Світ розглядався в С. як організоване ціле, пройняте животворним Логосом, який виступає іманентною породжуючою силою і законом, що скеровує світовий розвиток О. станній мислиться як циклічний процес із періодичними спалахами світового вогню, виявленнями творчого Бога-Логоса. Душа людини розглядалась як частина світової душі; по смерті вона відділяється від тіла і втрачає особистісні ознаки. Через прилученість усіх людей до Логоса вони є громадянами єдиної світової держави - "космополісу". Але вони мають брати участь і в громадянському житті реальних держав - якщо це тільки не змушує їх до аморальних вчинків. За неможливості жити і діяти розумно і морально вважається виправданим самогубство. Головною метою людини проголошується доброчесне життя у згоді з природою, Логосом. Ідеал С. - мудрець, що досяг душевної незворушності (атараксії) і завжди діє у згоді із природним законом, відповідно до накреслень долі. Надалі поняттям "С." стали позначати моральну позицію, котра передбачає витриманість, стійкість, суворе дотримання моральних вимог, незалежно від сподівань на винагороду (щастя), гідну поведінку за будь-яких обставин.В. Нестеренко -
82 філософія серця
ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ - філософське вчення, що спирається на біблійну традицію ототожнювати духовну реальність із серцем. Така виняткова оцінка серця (властива переважно східній гілці християнства) з'являється внаслідок уявлень про серце як нібито безпосереднє місцеперебування душі у людському тілі - звідси серце й стає своєрідним богословським символом душі. Ф.с. протиставляє дух (серце) не тілесності як такій, а лише неодухотвореній тілесності (нелюдській природі) і так само оприродненому духу - розуму (ratio) з його дискурсивною логікою, оскільки останні через свою уподібненість природі (і необхідності) є по суті "знедуховленим духом" Т. аке розуміння знаходить, вірогідно, перше своє послідовне проведення у т. зв. "Корпусі ареопагітики" - авторитетному богословському тексті V ст. Споріднену філософську позицію зустрічаємо у витоках давньоукр. філософії ще Княжої доби (київський митрополит Іларіон, шануючи князя Володимира за хрещення Русі, відзначає, що "в серці князя засяяв розум"). То ж не дивно, що перекладений у 1371 р. на староукр. мову "Корпус ареопагітики" дав могутній поштовх поширенню Ф.с. в Україні, зокрема у творчості українських філософів-полемістів XVI - XVII ст. (Вишенський, Ставровецький та ін.), наснажених бароково-реформаційними (антикатолицькими) інтенціями, так само як і богословськофілософською спадщиною східних "отців церкви", що виходила з ідеї "внутрішньої" (духовної) людини всупереч ідеям "зовнішньої" (формальної) людини західних "отців церкви", творців схоластичного раціоналізму. Ця традиція продовжується Сковородою ("Глибоке серце людина є, - наголошує Сковорода, - а що ж є серце, коли не душа?"), Кулішем, Гоголем, Шевченком. Але класичної зрілості набуває названа традиція у Юркевича, стосовно позиції якого Мірчук і Чижевський чи не вперше вживають сам термін "Ф.с.". В Зх. Європі Ф.с. поширюється (так само від лат. перекладу "Корпусу ареопагітики", IX ст.) під назвою "кордоцентризм" через Екгарта, Сузо, Таулера, Веме; зрілої форми набуває у протистоянні схоластичному раціоналізму Суареса і "казуїстиці" Ескобара-і-Мендози - в рамках протистояння Реформаційного руху (нім. пієтизм і франц. янсенізм) і ренесансного раціоналістичного натуралізму. На противагу нав'язаному Ренесансом культу розуму янсеніст Паскаль, визнаючи важливу роль розуму в пізнанні, наголошує на незаперечному пріоритеті серця, - "логіки серця" перед "логікою голови" (розуму) М. и пізнаємо істину не одним розумом, але й серцем; "саме серцем ми осягаємо перші начала, на які потім спирається розум". Кордоцентричну лінію у XVin - XIX ст. продовжують у Німеччині гердерівська група "Sturm und Drang" і нім. романтизм, які спираються на ідеї голландськ. філософа Гемстергейса; останній наголошував, що світ є не тільки фізичним феноменом, а рівною мірою й моральним. Моральний аспект світу, одначе, закритий для розуму, та людина долає цю "закритість" за допомогою притаманного їй особливого "морального органу". Один із провідних представників нім. романтизму Новаліс однозначно тлумачить цей орган як серце. У своєму подальшому розвитку Ф.с. і її західноєвропейський варіант (кордоцентризм) стають потужним джерелом сучасної екзистенційної філософії - на Заході через Шеллінга і К'єркегора, на Сході через Київську екзистенційну школу Бердяєва і Шестова.І. Бичко -
83 Фічино, Марсиліо
Фічино, Марсиліо (1433, Фільїне-Вальдаріо - 1499) - італ. філософ, голова Академії у Флоренції, що наслідувала традиції Академії Платона. Відіграв видатну роль у відродженні й поширенні філософської спадщини Платона та неоплатоніків, провідна постать у ренесансному неоплатонізмі. Освіту отримав у Флорентійському ун-ті. В 1484 р. створив перший стандартний переклад діалогів Платона. Вчення Ф. - синтез платонізму і християнства, поєднання яких він здійснював на засадах концепції "всезагальної" релігії. Ця концепція вела до релігійної віротерпимості, виправдовувала співіснування нехристиянських форм релігії, язичництва й античної мудрості. Платонівську філософію Ф. розглядав як "вчену релігію", що дає раціональне обґрунтування і систематичне пояснення істини, відкритої Христом С. піввідношення Бога і світу, Бога і людини - головна філософська проблема Ф. Основою її розв'язання виступає поняття Єдиного. Характерні для філософії Ренесансу пантеїстичні тенденції набувають у Ф. особливо чіткого вираження. Ф. відходить від християнського креаціонізму, розглядаючи божественне творення світу в дусі неоплатонівської еманації. Еманація і зворотний рух речей до Бога утворюють один безперервний потік, "духовний коловорот", в якому реалізується просякнута божественною сутністю єдність світу. Найважливіші категорії, що характеризують цей коловорот, - любов, краса і насолода. Як універсальні характеристики буття вони набувають у Ф. онтологічного значення. За визначенням Ф., краса має божественне походження, вона - зримий образ Бога О. божнювання краси, як духовної, так і тілесної, у Ф. стало теоретичною основою для художньої творчості Ренесансу. Краса нерозривно пов'язана з любов'ю, адже завдяки їй реалізується єдність світу, а сам світ єднається з Богом. Ф. розглядає людину як істоту, що органічно поєднана з Космосом і його найвищим першопочатком - Богом, як мікрокосм, що відтворює гармонійну будову світу. Філософія Ф. життєствердна, а створена ним картина світу не тільки поетична, а й сповнена радості життя, насичена творчою енергією, що випромінюється Богом і реалізується у творчій діяльності людини.[br]Осн. тв.: "Коментар на "Бенкет" Платона" (1469); "Платонівська теологія та безсмертя душі" (1469 - 1474); "Про християнську релігію" (1474); "Про життя" (1489); "Про сонце і світло" (1492). -
84 Франко, Іван Якович
Франко, Іван Якович (1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. - 1916) - укр. письменник, філософ, громадський діяч С. еред філософських інтересів Ф. вирізняються історіософія, філософія культури і філософська антропологія, естетика, етика, соціальна філософія. Політичну діяльність починав як радикал-соціаліст, поділяв і пропагував соціально-економічне вчення марксизму, водночас заперечуючи революційне насильство ("диктатуру пролетаріату") і віддаючи перевагу еволюційним шляхам утвердження соціалістичного ладу. Філософські погляди Ф. зазнали політичного впливу парадигми європейського позитивізму. Проте завдяки універсальній ерудиції і на підставі великої кількості власних економічних, історичних, етнологічних, культурологічних, фольклористичних та літературознавчих досліджень Ф. виробляє нові підходи до розуміння історичного процесу як суперечливої єдності прогресу і регресу, наголошує на релятивності історичного знання, відкидає утопічну віру у можливість однозначного передбачення перебігу історичного руху. Визначальною рушійною силою історії Ф. вважав культуру, котра являє собою "людське обличчя" історії. Культуроцентризм історіософії Ф. тісно пов'язаний з його філософсько-антропологічними ідеями: вирішальним критерієм у визначенні рівня цивілізації є, за Ф., емансипація "людської одиниці", її тіла і духу, потреб, бажань і вірувань; саме вона є "ядром всіх інших емансипацій" В. ільний розвиток людської особистості як втілення загальнолюдських цінностей та ідеалів Ф. розглядав у нерозривному зв'язку з повноцінним життям і розвитком нації. Конечною умовою здобуття Україною державної незалежності і політичної самостійності в колі інших цивілізованих націй Ф. вважав розв'язання завдання - "витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм", здатний плідно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки і, в свою чергу, збагачувати їх своїми досягненнями. На противагу популярній в укр. суспільній думці тезі про самодостатність народних низів, передусім селянства як суб'єкта історичного процесу в Україні (Драгоманов, Грушевський), Ф. всебічно обґрунтував ідею цілісності укр. нації як громадянського суспільства, де мають право на повноцінне існування всі стани і верстви, що відповідають певним функціям народного життя І. сторично зумовлена відсутність вищих, імущих і впливових верств в Україні відштовхнула, на думку Ф., укр. народ від цивілізації і на сотні років зрекла його на національне приниження та неволю. Соціально-філософська доктрина Ф. у зрілий період його діяльності дедалі більше набувала ліберально-демократичного спрямування, хоч і не була позбавлена певних парадоксів. Адже високо цінуючи ліберально-демократичні завоювання розвинених європейських держав, навіть віддаючи перевагу половинчатій демократії Австро-Угорської конституційної монархії перед самодержавним деспотизмом Росії, Ф. розумів нездійсненність будь-яких ліберально-демократичних соціальних програм на теренах роз'єднаної України, де панувала лише "демократія для багатих", а народні маси, цебто весь укр. народ, був приречений на культурну відсталість і моральну деградацію. Тому численні наукові праці і публіцистичні виступи Ф. гостро таврують соціальну несправедливість існуючого ладу, трагічними нотами відлунюють у його художніх творах. Оригінального екзистенційного сенсу філософські ідеї Ф. набули в його художніх творах (передусім у філософських поемах "Похорон" і "Мойсей"), де соціально-філософські проблеми осмислюються в морально-етичному і глибоко особистісному плані, невіддільному від естетичного переживання тих чи тих життєвих колізій. Саме у цій площині розв'язуються проблеми взаємин народного поводиря і маси, вирішальної ролі духовності у перетворенні розпорошеної юрби на "люд героїв" - народ самодіяльних особистостей, об'єднаних спільними ідеалами, спроможний мужньо долати трагічні перипетії своєї історичної долі Е. стетичні погляди Ф. еволюціонували від спрощеного розуміння соціальної заангажованості мистецтва та позитивістської редукції художнього процесу ("науковий реалізм" як художній метод) до обґрунтування ідейності художнього твору як естетичного виразу творчої індивідуальності автора. Спираючись на праці естетиків і психологів позитивістської орієнтації - Вундта, Фехнера, Дессуара, Тенатаін., Ф. вперше впровадив в укр. естетику детально розроблену ним концепцію двох взаємопов'язаних рівнів психічної діяльності людини - свідомого й позасвідомого ("верхня" і "нижня" свідомості). Розглядаючи значення "нижньої" свідомості (де накопичуються здобутки тисячолітньої культурної праці людського роду та індивідуального досвіду людини, які з часом тонуть "в глибокій криниці нашої душі", але, виринаючи до "верхньої" свідомості, кермують поведінкою людей) як загальнокультурний феномен, Ф. тим самим накреслив перспективні підходи до філософсько-культурологічних та філософсько-антропологічних досліджень. Проте головну увагу Ф. привернула роль позасвідомого шару психічної діяльності у мистецькій, переважно поетичній, творчості, адже поети є копачами "захованих скарбів" "нижньої" свідомості, що за допомогою раціонально виваженої майстерності митця стають надбанням широкого загалу. Характерною рисою естетики Ф. є розгляд художнього процесу в культурному контексті. Естетичні погляди Ф. мали міцне опертя в багатогранних дослідженнях в галузі історії світової і укр. літератури (давньої і новочасної), фольклористики, історії і теорії культури, а естетичні принципи були дороговказом інтенсивної літературнокритичної діяльності письменника, слугували теоретичною основою у головній для Ф. сфері творчості - красному письменстві.[br]Осн. тв.: "Мислі о еволюції в історії людськості" (1881 - 1882); "ЛесяУкраїнка" (1898); "Із секретів поетичної творчості" (1898 - 1899); "Похорон" (1899); "На склоні віку" (1900); "Поза межами можливого" (1900); "Принципи і безпринципність" (1903); "Що таке поступ?" (1903); "Мойсей" (1905); "Одвертай лист до галицької української молодежі" (1905); "Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова" (1906). -
85 ціль
ЦІЛЬ - ідеальний образ майбутнього, бажаного результату людської діяльності. Ц. є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності людини, що визначає і мобілізує її волю. Процес формування і реалізації Ц. називається цілепокладанням. Кінцевою найвищою метою діяльності людини є ідеал. У кібернетичному сенсі Ц. витлумачується як прагнення самокерованої системи до збереження, підвищення рівня своєї організації.Ю. Загороднюк -
86 commission
1) судове доручення; вчинення (злочину тощо); комісія ( група осіб або орган), комісія, комітет; комісія ( замовлення), замовлення, доручення; угода про комісію, комісійна угода; комісійна винагорода; комісійний продаж; комісійний збір; призначення на посаду; наказ про призначення; офіцерське звання; включення судна до переліку діючих суден військово-морського флоту2) призначати на посаду; доручати, давати замовлення, замовляти; призначати ( на посаду); уповноважувати•commission of crime making use of the situation of national disaster — вчинення злочину з використанням умов громадського лиха
commission of inquiry into the causes — (of smth.) комісія з розслідування причин ( чогось)
- commission businessCommission on the Status of Women — ( of the UN) Комісія ООН з прав жінок
- commission charge
- commission contract
- commission day
- commission for labor disputes
- commission in bankruptcy
- commission inquiry
- commission of appointment
- commission of appraisement
- commission of assize
- commission of conciliation
- commission of crime
- commission of experts
- Commission of Human Rights
- commission of inquiry
- commission of lieutenancy
- commission of lunacy
- commission of murder
- commission of offence
- commission of offense
- commission of rebellion
- commission of reprisal
- commission of robbery
- commission of the peace
- commission of unlivery
- commission on human rights
- Commission on Narcotic Drugs
- commission order
- commission past us
- commission's findings -
87 governmental
урядовий; державнийgovernmental supervisory authority — державний ( або урядовий) контрольний орган
- governmental administrationgovernmental's power to shut and open the passes of trade — повноваження уряду відкривати і закривати канали торгівлі
- governmental agency
- governmental agreement
- governmental body
- governmental coalition
- governmental community
- governmental control
- governmental crisis
- governmental decision making
- governmental department
- governmental entity
- governmental establishment
- governmental function
- governmental infraction
- governmental institution
- governmental jurisdiction
- governmental legal service
- governmental limitation
- governmental measure
- governmental mechanism
- governmental offender
- governmental office
- governmental operations
- governmental organ
- governmental organization
- governmental policy
- governmental position
- governmental post
- governmental power
- governmental prescription
- governmental privilege
- governmental property
- governmental regulation
- governmental service
- governmental structure
- governmental supervision
- governmental unit
- governmental's evidence
- governmental's privilege -
88 human rights organization
правозахисна організація, організація з захисту прав людиниEnglish-Ukrainian law dictionary > human rights organization
-
89 right
1) право ( суб'єктивне); праводомагання; справедлива вимога; привілей; права сторона2) правильний; належний; правомірний, справедливий; правий ( у політичному сенсі); реакційний3) відновлювати ( справедливість); виправляти(ся)4) направо•right a wrong done to the person — виправляти шкоду, заподіяну особі
right not to answer any questions that might produce evidence against an accused — право не давати відповідей (не відповідати) на будь-які запитання, що можуть бути використані як свідчення проти обвинуваченого
right not to fulfill one's own obligations — право не виконувати свої зобов'язання ( у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань іншою стороною)
right of a state to request the recall of a foreign envoy as persona non grata — право держави вимагати відкликання іноземного представника як персони нон грата
right of citizens to use their native language in court — право громадян виступати в суді рідною мовою
right of every state to dispose of its wealth and its national resources — право кожної держави розпоряджатися своїми багатствами і природними ресурсами
right of everyone to the opportunity to gain his living by work — право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на прожиття власною працею
right of legislative initiative — право законодавчої ініціативи, право законодавства
right of nations to free and independent development — право народів на вільний і незалежний розвиток
right of nations to self-determination up to and including separation as a state — право націй на самовизначення аж до державного відокремлення
right of nations to sovereignty over their natural resources — право націй на суверенітет над своїми природними ресурсами
right of parents to choose their children's education — право батьків на вибір виду освіти для своїх неповнолітніх дітей
right of reception and mission of diplomatic envoys — право приймати і призначати дипломатичних представників
right of representation and performance — право на публічне виконання (п'єси, музичного твору)
right of the accused to have adequate time, facilities and assistance for his defence — = right of the accused to have adequate time, facilities and assistance for his defense право обвинуваченого мати достатньо часу, можливостей і допомоги для свого захисту
right of the accused to have adequate time, facilities and assistance for his defense — = right of the accused to have adequate time, facilities and assistance for his defence
right of the child to live before birth from the moment of conception — право дитини на життя до її народження з моменту зачаття
right of unhindered communication with the authorities of the appointing state — право безперешкодних зносин із властями своєї держави
right to a counsel from the time that an accused is taken into custody — право на адвоката з часу арешту (зняття під варту) обвинуваченого
right to arrange meetings, processions and picketing — право на мітинги, демонстрації і пікетування
right to be confronted with witness — право очної ставки із свідком захисту, право конфронтації ( право обвинуваченого на очну ставку із свідком захисту)
right to be represented by counsel — право бути представленим адвокатом, право на представництво через адвоката
right to choose among a variety of products in a marketplace free from control by one or a few sellers — право вибирати продукцію на ринку, вільному від контролю одного чи кількох продавців
right to choose between speech and silence — право самому визначати, чи говорити, чи мовчати
right to compensation for the loss of earnings resulting from an injury at work — право на відшкодування за втрату заробітку ( або працездатності) внаслідок каліцтва на роботі, право отримати компенсацію за втрату джерела прибутку внаслідок виробничої травми
right to conduct confidential communications — право здійснювати конфіденційне спілкування, право конфіденційного спілкування ( адвоката з клієнтом тощо)
right to diplomatic relations with other countries — право на дипломатичні відносини з іншими країнами
right to do with one's body as one pleases — право робити з своїм тілом все, що завгодно
right to enjoy the benefits of scientific progress — право на користування досягненнями наукового прогресу
right to freedom from torture and other inhuman forms of treatment — право на свободу від тортур і інших форм негуманного поводження
right to gather and publish information or opinions without governmental control or fear of punishment — право збирати і публікувати інформацію або думки без втручання держави і страху бути покараним
right to lease or sell the airspace above the property — право здавати в оренду або продавати повітряний простір над своєю власністю
right to leave any country, including one's own, and to return to one's country — право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися до своєї країни
right to material security in (case of) disability — право на матеріальне забезпечення у випадку втрати працездатності
right to material security in (case of) sickness — право на матеріальне забезпечення у випадку захворювання
right to possession, enjoyment and disposal — право на володіння, користування і розпорядження
right to safety from product-related hazards — право на безпеку від шкоди, яку може бути заподіяно товаром
right to terminate pregnancy through an abortion — право припиняти вагітність шляхом здійснення аборту
right to the protection of moral and material interests — право на захист моральних і матеріальних інтересів
right to use one's own language — право на свою власну мову; право спілкуватися своєю власною мовою
right to visit one's children regularly — право відвідувати регулярно дітей ( про одного з розлученого подружжя)
right of a person to control the distribution of information about himself — = right of a person to control the distribution of information about herself право особи контролювати поширення інформації про себе
right of a person to control the distribution of information about herself — = right of a person to control the distribution of information about himself
right of states to self-defence — = right of states to self-defense право держав на самооборону
right of states to self-defense — = right of states to self-defence
right of the accused to counsel — = right of the accused to legal advice право обвинуваченого на адвоката (захисника) ( або на захист)
right of the accused to legal advice — = right of the accused to counsel
right to collective self-defence — = right to collective self-defense право на колективну самооборону
right to collective self-defense — = right to collective self-defence
right to collective self-defence — = right to collective self-defense право на колективну самооборону
right to collective self-defense — = right to collective self-defence
right to consult with one's attorney — = right to consult with one's lawyer право отримувати юридичну допомогу від (свого) адвоката, право на консультацію з адвокатом
right to consult with one's lawyer — = right to consult with one's attorney
right to control the work of the administration — = right to control the work of the managerial staff право контролю (діяльності) адміністрації ( підприємства)
right to control the work of the managerial staff — = right to control the work of the administration
right to individual self-defence — = right to individual self-defense право на індивідуальну самооборону
right to individual self-defense — = right to individual self-defence
right to obtain documents essential for an adequate defence — = right to obtain documents essential for an adequate defense право отримувати документи, необхідні для належного захисту
right to obtain documents essential for an adequate defense — = right to obtain documents essential for an adequate defence
right to regulate news agencies — = right to regulate news organizations право регулювати діяльність інформаційних агентств
- right a wrong doneright to regulate news organizations — = right to regulate news agencies
- right at law
- Right-Centrist
- right extremism
- right extremist
- right-hand man
- right-holder
- right in action
- right in gross
- right in personam
- right in rem
- right not to belong to a union
- right of a trial by jury
- right of abode
- right of access
- right of access to courts
- right of access to court
- right of action
- right of angary
- right of appeal
- right of approach
- right of appropriation
- right of assembly
- right of asylum
- right of audience
- right of authorship
- right of birth
- right of blood
- right of chapel
- right of choice
- right of common
- right of concurrent user
- right of conscience
- right of contribution
- right of correction
- right of court
- right of denunciation
- right of detention
- right of dissent
- right of divorce
- right of eminent domain
- right of enjoyment
- right of entry
- right of equal protection
- right of establishment
- right of existence
- right of expatriation
- right of expectancy
- right of feud
- right of first refusal
- right of fishery
- right of free access
- right of hot pursuit
- right of individual petition
- right of innocent passage
- right of intercourse
- right of intervention
- right of joint use
- right of jurisdiction
- right of legal entity
- right of legation
- right of light
- right of membership
- right of military service
- right of mortgage
- right of navigation
- right of operative management
- right of ownership
- right of passage
- right of patent
- right of personal security
- right of petition
- right of place
- right of political asylum
- right of possession
- right of pre-emption
- right of primogeniture
- right of prior use
- right of priority
- right of privacy
- right of private property
- right of property
- right of protest
- right of publicity
- right of pursuit
- right of re-election
- right of recourse
- right of recovery
- right of redemption
- right of regress
- right of relief
- right of remuneration
- right of reply
- right of representation
- right of reprisal
- right of reproduction
- right of rescission
- right of retaliation
- right of retention
- right of sanctuary
- right of search
- right of secrecy
- right of self-determination
- right of self-preservation
- right of settlement
- right of silence
- right of suit
- right of taking game
- right of the individual
- right of the owner
- right of the people
- right of the state
- right of transit
- right of translation
- right of visit
- right of visit and search
- right of water
- right of way
- right of withdrawal
- right on name
- right oneself
- right the oppressed
- right to a building
- right to a counsel
- right to a dual citizenship
- right to a fair trial
- right to a flag
- right to a hearing
- right to a nationality
- right to a piece of land
- right to a reasonable bail
- right to a speedy trial
- right to a trial by jury
- right to act independently
- right to administer property
- right to adopt children
- right to aid of counsel
- right to air
- right to an abortion
- right to an effective remedy
- right to annul laws
- right to appeal
- right to appoint judges
- right to assemble peaceably
- right to assistance of counsel
- right to attend
- right to bail
- right to bargain collectively
- right to be confronted
- right to be heard
- right to be presumed innocent
- right to be represented
- right to bear arms
- right to bear fire-arms
- right to become president
- right to begin
- right to belong to a union
- right to burn national flag
- right to carry a firearm
- right to carry arms
- right to carry fire-arms
- right to challenge a candidate
- right to challenge a juror
- right to change allegiance
- right to choose
- right to choose one's religion
- right to coin money
- right to collective bargaining
- right to compensation
- right to consult an attorney
- right to counsel
- right to criticism
- right to cultural autonomy
- right to damages
- right to declare war
- right to designate one's hairs
- right to die
- right to divorce
- right to earn a living
- right to education
- right to elect and be elected
- right to emigrate
- right to end pregnancy
- right to enjoy one's benefits
- right to enter a country
- right to exact payment
- right to expel a trespasser
- right to express ones' views
- right to expropriate
- right to fish
- right to fly a maritime flag
- right to found a family
- right to frame a constitution
- right to free education
- right to free medical services
- right to freedom
- right to freedom from torture
- right to freedom of expression
- right to freedom of residence
- right to freedom of speech
- right to health
- right to hold a public office
- right to hold property
- right to housing
- right to human dignity
- right to immediate release
- right to impose taxes
- right to impose taxes
- right to independence
- right to inherit
- right to initiate legislation
- right to inspection
- right to interpret laws
- right to intervene
- right to introduce legislation
- right to join an association
- right to jury trial
- right to keep and bear arms
- right to keep arms
- right to possess firearms
- right to kill
- right to land
- right to lease
- right to legal equality
- right to legal representation
- right to legislate
- right to levy taxes
- right to liberty
- right to life
- right to make a decision
- right to make a will
- right to make treaties
- right to manage
- right to maternity leave
- right to medical care
- right to national autonomy
- right to neutrality
- right to nullify laws
- right to one's own culture
- right to oppose
- right to organize unions
- right to ownership of property
- right to personal security
- right to picket
- right to possess firearms
- right to practice law
- right to present witnesses
- right to privacy
- right to private property
- right to property
- right to protection
- right to public trial
- right to publish expression
- right to punish a child
- right to real estate
- right to recall
- right to recover
- right to redeem
- right to redress
- right to regulate trade
- right to remain silent
- right to remarry
- right to rest
- right to rest and leisure
- right to retain counsel
- right to return to work
- right to safety
- right to secede
- right to secede from the USSR
- right to secession
- right to security
- right to security of person
- right to seek elective office
- right to seek pardon
- right to seek refund
- right to self-determination
- right to self-expression
- right to self-government
- right to sell
- right to silence
- right to social insurance
- right to social security
- right to speak
- right to stop a prosecution
- right to strike
- right to sublet
- right to subpoena witness
- right to sue
- right to take water
- right to tariff reduction
- right to tax exemption
- right to terminate a contract
- right to terminate pregnancy
- right to the name
- right to the office
- right to the patent
- right to the voice
- right to think freely
- right to transfer property
- right to travel
- right to treasure trove
- right to trial by jury
- right to use
- right to use firearms
- right to use force
- right to use water
- right to veto
- right to will property
- right to work
- right of defence
- right of defense
- right to collect revenues
- right to collect taxes
- right to exist
- right to existence
- right to issue decrees
- right to issue edicts
- right to labor
- right to labour
- right to self-defence
- right to self-defense
- right to set penalties
- right to set punishment -
90 world
світ; суспільство; певна сфера діяльностіWorld Bank of Reconstruction and Development — Всесвітній банк реконструкції і розвитку (скор. ВБРР)
- world communityWorld Intellectual Property Organization — Всесвітня організація інтелектуальної власності (скор. ВОІВ)
- world conference
- World Court
- world executions
- World Health Organization
- world market
- world of law
- world of organized crime
- world order
- world politics
- world scene
- World Trade Organization
- world trade rules
- world treaty -
91 campaign
I n кампанія, боротьба- abuse campaign наклепницька кампанія- compulsory literacy campaign кампанія по боротьбі з неграмотністю- deliberate scare campaign навмисна кампанія залякування- election campaign виборча кампанія- electoral campaign виборча кампанія- extended massive campaign широка кампанія- hostile campaign ворожа кампанія- human rights campaign кампанія на захист прав людини- impressive campaign вражаюча кампанія- low-key campaign спокійна/ стримана кампанія- nation-wide campaign кампанія в масштабі всієї країни; загальнонародна кампанія- peace campaign кампанія за мир- presidential campaign кампанія з виборів президента- prolonged campaign тривала кампанія- propaganda/ propagandists campaign пропагандистська кампанія- protest campaign кампанія протесту- right-to-work campaign кампанія за право на працю- shrill campaign шумна кампанія- slander campaign наклепницька кампанія- smear campaign наклепницька кампанія- sustained campaign тривала кампанія- vociferous campaign шумна кампанія- campaign of nation-wide dimensions кампанія протесту по всій країні; загальнонародна кампанія протесту- campaign of threats кампанія (з використанням) погроз- perpetrator of the campaign провідник кампанії- to conduct a campaign проводити кампанію- to join in a campaign приєднатись до кампанії- to inflate the campaign роздувати кампанію- to launch a massive propaganda campaign розпочати/ розв'язати широку пропагандистську кампанію- to neutralize the propaganda campaign нейтралізувати пропагандистську кампанію- to amount a campaign of abuse/ slander організувати/ розв'язати наклепницьку кампанію- to silence the campaign заглушити кампанію- to unleash a campaign of abuse/ slander організувати/ розв'язати наклепницьку кампанію- campaign biography біографія кандидата на виборах (особливо президентських, яка видається з агітаційною метою) (США)- campaign textbook збірка матеріалів до виборчої кампанії (США)- "Hands off China" campaign кампанія "Руки геть від Китаю" (1926–1928 рр.)- "Hands off Russia" campaign кампанія "Руки геть від Росії" (1918–1921 рр.)II v проводити кампанію, вести боротьбу- to campaign for independence вести боротьбу за надання незалежності країні- to campaign against smbd. виступати проти когось, агітувати проти когось- to campaign for smbd. агітувати за кого-небудь (на виборах)- to campaign for a wage increase проводити кампанію за підвищення заробітної плати -
92 Дидро, Дені
Дидро, Дені (1713, Лангре - 1784) - франц. філософ-матеріаліст. Освіту отримав в єзуїтському колежі в Парижі. Був чільним автором та редактором (до 1757 р. разом з Д'Аламбером) славетної франц. "Енциклопедії" (1750 - 1765). У своїх творах Д. проводить думку, що в історії людства має місце певний прогрес в пізнанні природи. Вважав, що природа як об'єкт пізнання невичерпна. Раціональність повинна функціювати в органічній єдності з об'єктом пізнання, визначаючи суть філософської методології. На думку Д., по-справжньому адекватно тлумачити природу може лише той мислитель, який вміло поєднує "раціональну філософію" з "експериментальною". У системі його філософських поглядів важливе місце посідає вчення про універсальну внутрішню активність матерії. Рух не зводиться до механічного переміщення тіл у просторі, а тлумачиться як будь-яка зміна, активність взагалі. Матерії властива чуттєвість. Поняття "душа" ототожнюється, відповідно, із здатністю до відчуття. Д. значну увагу приділяв критиці релігії. На основі аналізу особливостей релігійної віри він робить висновок, що вона підкоряє свідомість людини забобонам і не веде до справжніх істин. Лише розум є єдиним дороговказом людині у пошуках істини, що знаходить своє найвище втілення у філософському знанні. Атеїзм не повинен виключати високих духовних цінностей, філософської арґументованості та моральної відповідальності. Найважливішою об'єктивною передумовою втілення моральних принципів в житті народів є соціальна справедливість, яка повинна забезпечуватись законами, опертими на освіту. Усізаконодавчо-юридичнізаходи слід органічно поєднувати з системою морального виховання, просвіти, інтелектуального розвитку особистості.[br]Осн. тв.: "Філософські роздуми" (1746); "Листи про сліпих задля повчання зрячих" (1749); "Думки стосовно пояснення природи" (1754); "Племінник Рамо" (1761); "Енциклопедія" (1751 - 1780); трилогія "Розмова Д'Аламбера з Дидро", "Сон Д'Аламбера", "Продовження розмови" (1769); "Філософські принципи відносно матерії та руху" (1770). -
93 евристика
ЕВРИСТИКА ( від грецьк. ενρίσυω - знаходжу) - термін, яким позначають галузь знання про творчу діяльність, пов'язану з пошуками шляхів відкриття нового в судженнях, ідеях, способах діяння. Поняття "Е." виникло у Стародавній Греції як метод навчання, що його застосовував Сократп. Пізніше Е. почали називати науку, що вивчає творчу діяльність. Її основним завданням є створення моделей пошуку нового розв'язання завдання. Е. становить комплексну галузь знань, що об'єднує ряд розділів філософії, психології, кібернетики, лінгвістики, теорії інформації, наукової організації праці. Центральне місце в ній посідає психологія творчого мислення, яка досліджує механізми розв'язання різних проблемних ситуацій. Евристичні моменти виявляються тоді, коли наявні умови не підказують людині способу розв'язання певного завдання і минулий досвід не містить у собі готової схеми, що могла б бути застосована за даних умов Д. ля виходу з проблемної ситуації створюють нову стратегію діяльності. До Е. входить також дослідження умов формування здібностей людини до творчої інтелектуальної діяльності - евристичного навчання і методів його організації. Значення Е. особливо зростає з прискоренням науково-технічного прогресу, з розширенням кола проблем, які потребують розв'язання. Необхідність таких досліджень спричиняється, зокрема, використанням для розв'язання різних завдань ЕОМ. Розвиток кібернетики зумовив виникнення евристичного програмування (спеціального напряму в моделюванні розумової діяльності засобами електронної техніки), яке застосовується, коли людина може оцінювати результати відповідного процесу, але не може дати точного його опису. З цією метою створюються різновиди евристичних програм, які моделюють розв'язання завдань людиною. -
94 екологія соціальна
ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА - термін, введений у науковий обіг у 20-х рр. XX ст. амер. соціологами, представниками Чиказької школи - Парком, Берджесом, Макензі, котрі досліджували взаємозалежність між просторовою організацією міст, організацією праці, розселенням у містах різних соціальних груп та механізмами ринкової конкуренції. В сучасному тлумаченні Е.с. - це напрям екологічних досліджень, який вивчає процеси взаємодії між суспільством та природним довкіллям, розробляє загальнонаукові засади раціонального природокористування. Спрямування на осмислення специфіки взаємовпливів соціальної, економічної, географічної, біологічної та культурної сфер, процесів коеволюції соціуму і природи, зокрема впливу виробничої діяльності людини (чинників антропогенного походження) на довкілля й, навпаки, "олюдненої" природи на здоров'я та генофонд людських популяцій зумовлює міждисциплінарний, інтегративний характер Е.с.М. Кисельов -
95 Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної Академії наук України
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ - наукова установа для розробки фундаментальних проблем філософської науки і координації філософських досліджень в країні, підготовки наукових кадрів. Створений 1946 р. в Києві. І. ф. очолювали: акад. М.Е. Омельяновський (1946 - 1952), чл.-кор. Д.Х О. стрянин (1952 - 1962), акад. П.В К. опнін (1962 - 1968), акад. В.І. ІПинкарук (1968 - 2001), од 2001 р. - чл.-кор. М.В. Попович. У розвитку І.ф. вирізняється три періоди. Перший (1946 - 1960) характеризується тим, що його наукова діяльність була дуже обмеженою ідеологічним контролем. Однак уже в той час І.ф. видав пращ, в яких зроблено серйозні кроки до осмислення досягнень фізики пер. пол. XX ст. (М.Е. Омельяновський, М.Б. Вільницький), висвітлення світогляду визначних представників укр. культури і науки - Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, П. Грабовського, М. Максимовича (Д-Х. Острянин, І.П. Головаха, В.Ю. Євдокименко, М.В. Гончаренко, О.Г. Білоус). Другий період (1961 - 1990) відзначається потужним професійним зростом і кадровим зміцненням, істотним розширенням і урізноманітненням тематики досліджень, різким скороченням кон'юнктурної тематики, створенням нових та реорганізацією існуючих наукових підрозділів, надаючи їм нового наукового спрямування. Попри незначну кількість видань, які мали апологетичний характер і намагалися підвести філософський ґрунт під ідеологічні та політичні догми, що нав'язувалися, переважна більшість наукових розробок і видань цього періоду були присвячені актуальним проблемам філософської науки. В цей час започатковуються нові наукові напрями, набирають нового повороту існуючі. Виросла група науковців, яка отримала наз ву "Київської школи філософів". Засновано новий напрям у філософії науки - логіку наукового дослідження (П.В. Копнін, М.В. Попович, С.Б. Кримський, П..Ф. Йолон, А.Т. Артюх, Є.Є. Лєдніков), у межах якого засобами формального та концептуального аналізу досягається реконструкція наукового дослідження як логічно послідовного процесу. Накреслився відхід від ортодоксальних схем аналізу філософських проблем природознавства і перехід до розробки нового концептуального апарату (П.С. Дишлевий, Н.П. Депенчук, Ф.М. Канак, В.С. Лук'янець). Розгортаються дослідження філософських проблем людини, умов формування та функціювання людського світогляду, людського світовідчуття та світосприймання (В.І. Шинкарук, В.П. Іванов, О.І. Яценко, М.Ф. Тарасенко, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов). Висвітлення історії укр. філософії та укр. культури взагалі вперше було поставлено на міцну базу історичних першоджерел. Розпочато вивчення недосліджених періодів, подій і явищ укр. філософської культури, філософської спадщини визначних мислителів минулого, зокрема, діячів Києво-Могилянської академії (В.М. Нічик, В.С Г. орський, М. В. Кашуба, М. Рогович, В.І. Іваньо). Видані фундаментальні праці з історії класичної нім. філософії (В.І.Шинкарук, М.О. Булатов). Були виконані розробки з методології соціального пізнання (В.І. Куценко, М.М. Мокляк, І.В. Бойченко, М.І. Михальченко, Ю.Д. Прилюк), соціально-психологічної структури особи та умов її формування (Л.В С. охань, О.А. Донченко). Вперше в Україні були застосовані методи конкретної соціології до вивчення радянської дійсності і обґрунтовані соціологічні концепції, істотно відмінні від офіційних (В.П. Чорноволенко, Ю.П. Сікорський, В.Л. Оссовський, В.І. Волович, В.І. Паніотто, А.О. Ручка, Є.І. Головаха, К.К. Грищенко). В кінці 70-х соціологічні підрозділи були об'єднані у Відділення соціології І.ф., а в кінці 80-х реорганізовані в окремий Ін-т соціології НАН України.. За свої наукові новації І.ф. і його науковці зазнавали гострих ідеологічних нападів та політичних звинувачень з боку партійних органів і ортодоксальних філософів. У третій період (од 1991р.) була перебудована тематика і науково-організаційна структура І.ф. відповідно до сучасних потреб трансформації укр. суспільства та духовного відродження, тенденцій розвитку світової філософської науки. Здійснені розробки і видані фундаментальні праці з актуальних проблем філософської антропології (В.І. Шинкарук, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов, Є.І А. ндрос), філософії культури та методологічних засад осмислення історії укр. культури (В.І. Шинкарук, М.В. Попович, С.Б. Кримський, Є.К. Бистрицький, С.В. Пролеєв), естетики та філософії мистецтва (В.І. Мазепа, О.В. Білий, Р.П Ш. ульга), етики (В.А. Малахов, А.М Є. рмоленко), філософії дискурсу і філософських проблем знакових систем (М.В. Попович), логіки (А.Т. Ішмуратов, В.Й О. мельянчик), методології науки (С.Б К. римський, В.І. Кузнєцов, П.Ф. Йолон), філософії природознавства (В.С. Лук'янець, М.О. Кравченко, Л.В. Озадовська, В.Л. Храмова), екології (Ф.М. Канак, М.М. Кисельов, В.С. Крисаченко), соціальної філософії і філософії історії (М.М. Мокляк, В.І. Бойченко, В.Й. Коцюбинський), філософії нації та етносу (М.Т. Степико, Б.В. Попов, Л.Є. Шкляр), політичної філософії (В.С. Лісовий, Г.В Б. адзьо), історії філософської думки Київської Русі (В.С. Горський, Т.С Г. оліченко), філософської думки XIV - XVIII ст. (В.М. Нічик, Я.М. Стратій, В.Д Л. итвинов, О.М. Сирцова), філософської думки XIX - XX ст. (М.І.Лук, С.В. Бондар, О.С. Забужко, Л.П. Депенчук), пам'яток укр. та світової філософської думки (В.С. Лісовий, Н.П. Поліщук), історії зарубіжної філософії (В.С. Пазенок, А.Т. Гордієнко, В.В. Лях, Н.П. Поліщук, Є.М. Причепій, О.М. Соболь, Я.В. Любивий). Утворене в 1992 р В. ідділення релігієзнавства здійснило розробки і видало фундаментальні праці з філософії та історії релігії, сучасних релігійних процесів в Україні (О.С. Онищенко, А.М. Колодний, П. Косуха, П.Л Я. роцький, Л.О. Филипович, В.Є Є. ленський). Наукові розробки удостоєні Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, шести наукових премій НАН України імені видатних учених. І.ф. співпрацює з багатьма зарубіжними науковими центрами. Має наукову бібліотеку, ж. "Філософська думка", "Практична філософія", "Філософські обрії", "Українське релігієзнавство", "Релігійна панорама", альманах "Мультиверсум". В І.ф. працює 91 науковець: 28 докт. наук, 56 канд. наук, 1 акад., 2 чл.-кор. НАН України, члени зарубіжних академій: Російської, Нью-Йоркської, Білоруської, Молдавської.П. ЙолонФілософський енциклопедичний словник > Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної Академії наук України
-
96 космізм
КОСМІЗМ - філософська категорія, яка означає осмислення Всесвіту як структурно-організованого цілого. Од часів свого виникнення категорія К. мала різний зміст, котрий визначався конкретно-історичними умовами. В античній культурі, в якій домінувало піфагорійсько-платонічне уявлення про Космос як про гігантський музичний інструмент, який, до того ж, був універсальною живою істотою, К. означав осмислення Всесвіту як простору небесних сфер, кожна з яких давала свій власний тон, а всі вони разом - гармонію. У культурі Середньовіччя К. є геоцентричним: у центрі світового простору розміщується Земля, навколо якої обертається Сонце і всі інші планети. Зірки - це лише облямівка геоцентричної планетарної системи. Середньовічний К. ґрунтується на біблійній вірі: Космос був створений Богом для людини, яка не тільки є центром світу, а й єдиною метою світобудови. Книга Коперника "Про обертання небесних сфер" (1543) заклала основи геліоцентричного К. До розвитку цієї концепції К. великий внесок зробили Бруно, Галілей, Кеплер, Декарт, Ньютон, Кант, Лаплас. Геоцентричні і геліоцентричні концепції К. були скоріше космологічними концепціями сонячної системи, а не Космосу в цілому. Коли було з'ясовано, що сонячна система - це лише незначна частка універсуму розмаїтих "зоряних систем" (тобто "галактик"), з'явилися більш всеохопні концепції К. У цих нових версіях К. Всесвіт у цілому зображувався спочатку як "галактика", а потім і як "мегасвіт галактик" (тобто "метагалактика"). Досліджуючи мегасвіт, сучасна космофізика еволюціонуючого Всесвіту експлікує своє глобальне уявлення про нього у вигляді "космологічного принципу", який стверджує, що найближчий до нас Космос є типовим зразком для Космосу в цілому. Це означає, що в глобальному масштабі Космос надзвичайно однорідний відносно розподілу галактик у мегапросторі як за віддаленістю, так і за напрямком. Глобальна однорідність Космосу, його самоузгодженість і простота тут розуміються як природні наслідки фізичних законів суперсили, яка визначила еволюцію раннього Всесвіту і наступну організацію його єдиної структури.В. Лцк'янець -
97 прогрес/регрес суспільний
ПРОГРЕС/РЕГРЕС суспільний ( від лат. progressus - рух уперед, розвиток; regressus - зворотний рух, повернення, відступ) - якісні характеристики соціального процесу, які виходять з того, що внаслідок розвитку (змін, інновацій, мутацій тощо) соціальний суб'єкт може переходити від нижчих форм свого існування до вищих, більш досконалих (прогрес, поліпшення, поступ), або ж, навпаки, втрачати набуті якості і переходити до більш примітивних форм суспільної організації (регрес, занепад, деградація) Ц. иклічна концепція соціального часу (колообіг, круговорот) поєднувала ідею П./Р. у первинному синкрезисі та обстоювала думку про неодмінну деградацію і занепад усього, що колись народжується, сягає розквіту і повертається до свого першопочатку. Ідея прогресу (включно із розумінням прогресу як мети розвитку) стає принципово можливою в межах лінійної концепції історичного часу, коли різні виміри часу набувають нових ціннісних тлумачень (якщо для традиційного суспільства минуле є безперечним взірцем і "матрицею" для репродукції усталеного досвіду, то для суспільств Модерну "моментом істини" стає сучасність і осучаснення, прогресування усіх вимірів існування соціуму, а метою, проективним взірцем - майбутнє). Визнання самої можливості прогресу залежить від запропонованих критеріїв. Якщо застосувати критерії технологічного (напр., кількість енергії, що виробляється), комунікаційного (швидкість отримання і передачі одиниць інформації, кількість учасників полілогу та ін.) чи суто гуманітарного (очікувана тривалість життя, показники народжуваності та ін.) штибу, то існування прогресу не викликає сумнівів. З іншого боку, є підстави припустити, що жодна з прогресивних тенденцій у людському суспільстві не є усталеною і довічно вкоріненою. Можна констатувати прогресивні зміни, притаманні окремим елементам або підсистемам суспільства й водночас ставити під сумнів можливість прогресу на рівні соціуму як системи в цілому.'До вироблених соціальною філософією та соціологією усталених критеріїв прогресу, які наразі можуть використовуватись у стратегіях забезпечення прогресу і блокування тенденцій регресу, належать подальші ускладнення морфології соціуму, вдосконалення соціальних відносин, вироблення і впровадження гнучких і гуманних форм соціального устрою, які дозволяють забезпечити більшу соціальну захищеність і приватність існування людини, гарантувати її безпеку і соціальний захисту Будь-які прояви і ознаки прогресу можуть бути потрактовані і як симптоми регресу. На противагу просвітницьким концепціям П./Р., які одномірно тлумачили сутність прогресу (Тюрго, Кондорсе та ін.) й однозначно протиставляли його регресу, сучасне розуміння П./Р. виходить із набагато складнішого та багатомірного взаємозв'язку, що характеризує П./Р. Сучасне філософське і наукове світорозуміння починає включати у прогрес ціну втрат, а іноді й жертв, які змушене зазнавати суспільство задля досягнення прогресу в тих чи тих сферах. Суспільство як глобальна цілісність демонструє поки що нездатність гармонізувати свій розвиток таким чином, аби досягнення прогресу одними країнами могло б спричинити позитивні впливи на інші. Зазвичай соціальний прогрес досягається через використання асиметрії і різкої нерівномірності розвитку - в обмеженій локально соціокультурній зоні, де складаються для цього сприятливі умови, в авангардних зонах прогресу, в яких досягаються гранично можливі показники креативності, продуктивності й ефективності. Ці показники стають своєрідним "еталоном прогресу" для периферії. Відбувається дифузія прогресу, запозичення й адаптація його досягнень іншими народами А. ле подібна модель поширення прогресу не може вважатися прийнятною для розуміння явищ морального прогресу, гуманізації цивілізаційного поступу. В межах прогресистської філософії можна розрізняти органічний еволюціонізм (згідно з яким прогрес відбувається поступово й закономірно і не потребує зовнішнього втручання задля свого забезпечення) та перфекціонізм різних ступенів і ґатунків (намагання вдосконалити суспільство шляхом реформ чи революцій, привести його у стан відповідності до тих чи інших умоглядних ідеалів).В. ЗаблоцькийФілософський енциклопедичний словник > прогрес/регрес суспільний
-
98 просвітництво
ПРОСВІТНИЦТВО - а) хронологічний період кін. XVII - XVIII ст., який позначається поняттям "доба П."; б) філософська та ідейна течія, поширена в Зх Є. вропі у XVII - XVIII ст., що охопила фактично всі сфери культури. Отже, П. - це загальнокультурне явище процесу історичного розвитку Європи. Термін "П." зустрічається у працях Вольтера, Гердера, але остаточно входить у вжиток після опублікування праці Канта "Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?" (1784). Історичним ґрунтом становлення просвітницької ідеології став інтенсивний розвиток наукових знань у XVII ст І. деал наукового знання, що невіддільний від раціональності та оптимізму, сприяв реалізації можливостей пізнання. Важливою складовою просвітницької ідеології стала розробка суспільно-політичних теорій, зорієнтованих на розбудову раціонально організованого суспільства В. основу просвітницьких суспільно-політичних теорій було покладено поняття незмінної людської природи, зміст якого включав ідею про рівність людей від природи, а також про існування низки невідчужуваних прав і свобод людини й громадянина. Одним із засобів утвердження ідеалів П. їхні прихильники вважали розвиток історичної науки ("школи моралі й політики"). При цьому просвітницький погляд на історію характеризувався наступними властивостями: відмова від теологічного способу пояснення історичного процесу, різко негативне ставлення до Середньовіччя, ідеалізація Античності, історичний оптимізм та віра в прогрес, визнання існування єдиних історичних закономірностей розвитку всього суспільства. В органічному зв'язку зі всією системою знань мислителів П. були проблеми виховання. Значний внесок у розвиток педагогічної науки внесли Локк.Дидро, Гельвецій, Руссо. Розвиток П. мав і свою незаперечну національну специфіку, в контексті чого, як правило, виділяють англ., франц., нім., італ. П. тощо. Серед основних течій англ. П. вирізняють: а) ідеалістичну: Шефтсбері, Берклі, Г'юм, шотланд. школу здорового глузду (Рід, Бетті, Оствальд); б) матеріалістичну: Коллінз, Гартлі, Пристлі, Толанд, Ньютон. Розвиток франц. П. охоплює ранній етап (XVII ст. - Лабрюєр, Ларошфуко, Декарт, Гассенді) та високе П. (XVIII ст. - Монтеск'є, Маблі, Вольтер, Кондильяк, Руссо, Ламетрі, Дидро, Гельвецій, Гольбах, Марешаль, Мельє та ін.) О. днією з центральних подій розвитку франц. П. стало йидання "Енциклопедії" (1751 - 1780), асоціально-політичним завершенням - події Французької революції 1789 р. П. у Німеччині розпочалося доволі пізно - у XVIII ст., що було зумовлено економічною відсталістю та відсутністю національної єдності; соціально-політичні та філософські пошуки цієї єдності стали однією з найпотужніших сполук нім. П. До чільних представників нім. П. належать Крузій, Чирнгауз, Томазій, Баумгартен, Гаман, Якобі, Гердер, Гете, Лессинг. П. в Італії було щільно поєднано з боротьбою за національне об'єднання. Важливе місце у працях італ. просвітників займало питання про єдину літературну італ. мову. Ідеї італ. П. рельєфно відбились у працях Чезаротті, Веррі, Беккаріа, Філанджері, драматургії Гольдоні.В. Горський -
99 Радищев, Олександр Миколайович
Радищев, Олександр Миколайович (1749, Москва - 1802) - рос. письменник, філософ. Навчався у Ляйпцизькому ун-ті, зокрема у ляйбніціанця Платнера Ц. ікавився філософією Гельвеція, Дидро, Маблі, Локка, Пристлі. У філософсько-публіцистичному творі "Подорож із Петербурга до Москви" переконливо розкрив "нелюдське гноблення" та моральне приниження селян. За цю книгу засуджений до страти, яку було замінено засланням до Сибіру. У засланні написав філософський трактат "Про людину, її смертність та безсмертя", в якому наводить аргументи як за, так і проти безсмертя душі. Людина, її сутність, місце та роль у світі є центральною проблемою світорозуміння Р. Потужна тенденція до матеріалістичного (реалістичного) монізму поєднується у нього із значними елементами деїзму та дуалізму, з філософськими міркуваннями у дусі пантеїзму. Одним із основних законів природи є закон вдосконалення та самовдосконалення її форм; виходячи з цього, Р. стверджував спорідненість людини з усією живою та неживою природою. На засадах ідей трансформізму в поєднанні з еволюційними уявленнями Р. намагався протиставити метафізиці в її механіцистському та органіцистському варіантах принципи динамічної антропології та еволюціонізму. Суголосно тогочасному європейському Просвітництву обґрунтовував принципи народовладдя (демократії), республіканізму (антимонархізму), свободи слова та віросповідання. Пережив гостре розчарування наслідками Французької революції. Після смерті Катерини II був амністований, брав участь у роботі імператорської комісії з нового цивільного законодавства, пропонував проекти демократизації суспільства, створення правової держави, перебудови судочинства та правоохоронних органів. Покінчив життя самогубством.[br]Осн. тв.: "ЖитієФ.В. Ушакова"(1789); "Подорож із Петербурга до Москви" (1790);"Про людину, її смертність та безсмертя" (1792, опубл. 1809).Філософський енциклопедичний словник > Радищев, Олександр Миколайович
-
100 Сен-симон, Клод Анрі
Сен-симон, Клод Анрі (1760, Париж - 1825) - франц. мислитель, соціолог, соціаліст-утопіст. Поділяв погляди франц. матеріалістів. С.-С. стверджував погляд на людське суспільство як на цілісний організм, що закономірно розвивається, об'єднує своїх членів не тільки певними філософськими, релігійними та моральними принципами, а й загальнокорисною трудовою діяльністю, що є природною необхідністю і обов'язком людини, створює найважливіший зв'язок між людьми. Історія, на його думку, проходить три фази розвитку: теологічну (період панування релігійної системи, який охоплює рабовласницьке і феодальне суспільство), метафізичну (період занепаду феодальної і теологічної системи) і позитивну (майбутній суспільний лад, заснований на науці). Головна думка С.-С. полягає в тому, що шлях звільнення трудящих від злиднів та убогості лежить через розквіт виробництва, через усілякий розвиток продуктивних сил суспільства на основі введення обов'язкової для всіх продуктивної праці, забезпечення всім можливості застосовувати свої здібності, розподіл "за здібностями", створення планової організації виробництва, перетворення політики на "позитивну науку про виробництво". С.-С. формулює певні принципи суспільства майбутнього: "всі люди повинні працювати; від кожного за здібністю, кожній здібності за її справи; перетворення держави із засобу влади над людьми на засіб керування господарством", "політичне управління людьми повинне перетворитися на розпорядження речами та керівництво процесами виробництва".[br]Осн. тв.: "Реорганізація європейського суспільства" (1814); "Промисловість" (1817); "Про індустріальну систему" (1821); "Нове християнство" (1825).
См. также в других словарях:
орган — I орган ч. 1) род. а. Складова частина тваринного або рослинного організму, яка має певну будову і виконує одну або кілька певних функцій. Статеві органи. •• О/ргани чуття/ чутливі органи людини та тварини, які сприймають та аналізують… … Український тлумачний словник
організація праці — спосіб сполучення безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною частиною трудової… … Термінологічний словник з економіки праці
гігієна — и, ж. Галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням. || Сукупність практичних заходів, що забезпечують збереження здоров я; санітарія. •• Гігіє/на насе/лених місць галузь гігієни, яка вивчає дію чинників… … Український тлумачний словник
Тіло - плоть, воплочення — Хоч багатьом нині здається, що ці терміни майже синонімічні або що термін плоть майже непотрібний в українській мові, елементарне ознайомлення з біблійними й патристичними джерелами богослов я показує, що треба зберегти розрізнення в… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
фізичний — а, е. 1) Стос. до фізики (у 1 знач.), пов язаний з нею. Фізичні досліди. || Признач. для вивчення фізики, для підготовки фахівців із фізики. Фізична лабораторія. •• Фізи/чна геоло/гія наука, що вивчає процеси, які змінюють склад і будову земної… … Український тлумачний словник
нерв — а, ч. 1) Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка управляє діяльністю організму. 2) тільки мн. Система таких… … Український тлумачний словник
медицина — и, ж. 1) Система наукових знань та практичної діяльності, метою яких є зміцнення та збереження здоров я, продовження життя людей, попередження та лікування захворювань людини. •• Військо/ва медици/на система наукових знань та практичної… … Український тлумачний словник
пухлина — и, ж. 1) Болюче припухле місце, здуття на шкірі людини або тварини. || Припухле місце біля очей. 2) Розрощення тканин, новоутворення в організмі людини або тварини. •• Бі/ла пухли/на ознака туберкульозного артриту. Доброя/кісна пухли/на пухлина,… … Український тлумачний словник
сечовий — а/, е/. Прикм. до сеча. •• Сечова/ кислота/ кристалічна речовина, що є продуктом пуринового обміну в організмі людини й хребетних тварин і становить складову частину сечі. Сечови/й запли/в проникнення і скупчення сечі в тканинах та порожнинах… … Український тлумачний словник
тіло — а, с. 1) Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. || мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. || В обчислювальній техніці – внутрішня частина … Український тлумачний словник
тракт — у, ч. 1) Те саме, що шлях 1). 2) спец. Пристрої та (чи) середовище, що створюють шлях передавання сигналів, енергії, інформації та ін. •• Тракт зв язку/ (тракт переда/чі) комплекс технічного обладнання та ліній зв язку, який служить для… … Український тлумачний словник