в+обществе

1) ( вокруг оси) оберта́тися; ( вертеться) верті́тися, крути́тися

2) (бывать в каком-л. обществе) оберта́тися (серед кого), бува́ти (серед кого)

-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).

* * *

1) (по размеру) значний, поважний, чималий, великий. [Значна частина селянства. На вулиці зібрався чималий гурт робітників (Черкас.)]. -ное большинство - значна більшість. -ная сумма - значна (чимала) сума. В -ной степени - великою мірою, в значній мірі. [Думка Луначарського великою мірою оправдана (Єфр.)];

2) (имеющий значение, вес) значний, поважний, важний, важливий. [Цей автор занадто значна в нас постать (Грінч.). Мав якусь значну посаду (Черкас.). Декларація хоч нічого значного і видатного й не знаменує, але заслуговує все-таки уваги (Н. Рада). На перший погляд ці неорганічні помилки та дефекти видаються такими поважними, що… (Ніков.)]. Играть -ную роль в обществе - багато важити в громадянстві (в громаді, в товаристві);

3) (выразительный) значущий, значливий, вимовний. -ный взгляд - вимовний, виразистий погляд.

* * *

1) ( большой) значни́й, вели́кий; ( изрядный) чима́лий и чимали́й, чимале́нький; ( немалый) неаби́який; ( выражающий значение) значу́щий

2) (имеющий большое значение, влиятельный) значни́й, визначний, видатний; ( важный) важливий; ( о человеке) пова́жний

3) (многозначительный, выразительный) значу́щий, значли́вий

1) класа (-си), (реже) клас (-су). [Тварини поділяються на класи (М. Грінч.)];

2) (соц. полож.) стан (-ну), класа, клас, (слой) верства. [Робітнича класа. Боротьба класів. Це люди одної верстви з вами (Н.-Лев.)]. Высшие (низшие) -сы общества - вищі (нижчі) стани (верстви) громадянства. Класс-гегемон - кляса-гегемон (-на);

3) (в школе) класа, клас (-су). [Антосьо вже був у четвертому класі (Свидн.). Учень перейшов до третьої класи (М. Грінч.)].

* * *

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *

1) (действие) - а) спрямовування, напрямовування, направляння, напрямляння, справляння, напроваджування, випрямовування, накеровування, скеровування, кер(м)ування, оконч. спрямування, напрямування, направлення, напрямлення, справлення, напровадження, випрямування, накерування, скер(м)ування; б) справляння, навертання, звертання, обертання, привертання и т. п., оконч. справлення, навернення, звернення, обернення, привернення и т. п.; в) направляння, напрямляння, настановляння, напучування и т. п., оконч. направлення, напрямлення, настановлення, напучення и напутіння и т. п.; г) направляння, націляння, вимірювання и виміряння, налучання, рих[ш]тування и т. п., оконч. направлення, націлення, вимірення, налучення, вирих[ш]тування,нарих[ш]тування и т. п.; ґ) лагодження и лагодіння, налагоджування, ладнання, налаштовування, напосуджування и т. п., оконч. полагодження, налагодження и налагодіння, наладнання, налаштування, напосудження и т. п.; д) направляння, нагострювання, мантачення, оконч. направлення, нагостре[і]ння, намантачення; е) стирання, оконч. стертя (-тя). Срв. Направлять 1 - 7;

2) (линия пути) напрям (-му), напрямок (-мку). [Вітер не змінював свого напряму (Київщ.). Держіться цього напрямку, нікуди не звертаючи, то за сонця ще доїдете (Ніс). У трьох напрямках виявилась його діяльність (Грінч.). Викривлення революційного напрямку культ-роботи (Еллан). Дали напрямок дальшому його рухові (Грінч.)]. -ние главное - головний напрям(ок). -ние господствующее, преобладающее - переважний напрям. -ние изменяющееся - мінливий напрям. -ние неправильное, ошибочное - хибний, помилковий напрям. -ние обратное - зворотний напрям. -ние прямое - простий напрям, (прямик) простець (-стця), прямець (-мця). -ние по перпендикуляру - сторчовий напрям. -ние ветра, течения, пути - напрям(ок) вітру, течії, шляху (дороги). -ние понижения местности - напрям спаду місцевости. -ние склона - напрям схилу. -ние по второму взводу (команда) - напрямок за другою чотою. Брать, взять -ние, принимать принять -ние - брати, взяти напрям(ок); прямувати, попрямувати; спрямовуватися, спрямуватися; срв. Направляться 2 и 3. [Вітер спрямувавсь на захід (Київщ.)]. Давать, дать -ние - с[на]керовувати, с[на]керувати, спрямовувати, спрямувати; срв. Направлять 1. Давать одно -ние - давати один напрям(ок). Держать -ние - простувати, прямувати; срв. Направляться 3. Изменять, изменить -ние - зміняти, змінити напрям(ок). Иметь -ние - мати напрям, (о дороге: пролегать) слатися, стелитися, держати, лежати, йти, впадати; срв. Направляться 5. Находить, найти (правильное) -ние - знаходити, знайти (правдивий) напрям(ок), (образно) взяти (вхопити) тропи (тропу). [О, знаєм, знаємо, як трудно ухопить тропи (П. Тичина)]. Показывать, показать -ние - в[по]казувати, в[по]казати напрям(ок); спрямовувати, спрямувати, скеровувати, скерувати, давати, дати напрям(ок); срв. Направлять 1. В каком -нии - в якому напрямі (напрямкові), кудою, куди; срв. Куда 1. В том -нии - в тому напрямі (напрямкові), тудою, туди; срв. Туда. В этом -нии - в цьому (в цім) напрямі (напрямкові), сюдою, сюди; срв. Сюда. Во всех -ниях - по всіх напрямах. [Виходили ліс по всіх напрямах (Київщ.)]. По -нию к чему - в напрямі (в напрямкові) до чого. По -нию голоса - на голос. [Зирнула Оксана на голос (Квітка)]. По прямому -нию (прямиком) - просто, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки; [Ідіть просто, нікуди не звертайте (Київщ.)];

3) (школа, течение) напрям (-му), напрямок (-мку); прямування, простування (-ння), течія, школа. [Філософ Аристотелевого напряму (Крим.). Він здавна був лівого напрямку (Київ). В Росії нема одкритих політичних партій, але є політичні напрямки (Ленін). Школа своїм схоластичним прямуванням не сприяла освіті (Кониськ.). Нові течії в земстві (Грінч.)]. -ние создаёт гений - напрям (школу) творить геній. -ние журнала, сочинения - напрям(ок) журнала, твору. -ния искусства, литературы, науки, философии - мистецькі, літературні, наукові, філософські напрями (напрямки, школи), напрями (напрямки, прямування) в мистецтві, літературі, науці, філософії. [Всіх надбань різних мистецьких шкіл (Еллан)]. Эволюция литературных течений и -ний - еволюція літературних течій і напрямів (напрямків). Современные -ния - сучасні напрями (прямування);

4) (наклонность, стремление) напрям, напрямок, прямування, простування. [Коли-б усі були такого напряму, як я (Слов'яносербщ.). Які в їх ідеали, які напрямки? (Коцюб.). Я розглядаю історичний напрямок (tendance) капіталістичного нагромадження (Азб. Ком.). Революціонери у своїх політичних переконаннях, а не в мистецьких напрямках (Еллан). Оце добре, що в вас такий напрямок (Грінч.). Поважне прямування його розуму (Н.-Лев.)]. -ние (образ) мыслей - напрям думок. Человек известного -ния - людина певного напряму. В этом обществе дурное -ние - в цьому товаристві лихий напрям, це товариство лихого напряму;

5) (руководство) направа, керунок (-нку), (установка) налад (-ду), настанова, напрям, напрямок. [Нема у їх направи доброї (Ніс). Він гарної направи і політику життя тямить (Н.-Лев.). З батьків та матерів і дітям направа (Єл. Ум.). З усім напрямком свого пахарського життя (Мирн.)]. У него с детства дурное (худое) -ние - у його з дитинства лиха направа.

* * *

1) ( действие) напра́влення, (неоконч.) направля́ння; спрямува́ння, скерува́ння, (неоконч.) спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; наго́стрення, (неоконч.) наго́стрювання; нала́годження, (неоконч.) нала́годжування; наве́рнення; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; напря́млення, (неоконч.) напря́мляння

2) (линия движения; путь развития) на́прям, -у, на́прямок, -мку, керу́нок, -нку

3) (общественное течение, группировка) на́прям, на́прямок; ( течение) течія́

4) ( о документе) напра́влення

1) (по размеру, количеству, стоимости) незначний, невеликий, невеличкий, (малый) малий. [Розсипалась та велика іскра на іскорки малесенькі, незначні (Л. Укр.). Малий, незначний дарунок (Крим.). Дев'ять робітників дістали незначні пошкодження (Ледянко). В нього була невеличка сума (Грінч.)]. -ное большинство - незначна більшість. В -ной степени - в незначній (в невеликій) мірі;

2) (по значению) незначний, (малозначительный) малозначний, маловажний, (мелкий) дрібний, дрібненький, (жалкий) мізерний. [Незначна людина, посада (Київ). Якась маловажна справа (Ор. Левиц.). Пісні ті здаються дрібними (Самійл.). Дрібненька південна варіяція московського народу (Грінч.). Ці скелі страшенні примушують вас що-хвилини розуміти, що ви маленькі, мізерні (Грінч.)]. -ная поправка - незначна поправка.

* * *

1) (невыносимый, нестерпимый) нестерпний, нестерпучий, непереносний. -мый в обществе - нестерпний (непереносний) у товаристві;

2) нетерпимий, (редко) не терпливий, (нетолерантный) нетолерантний. [Християнство - дуже фанатична, нетерпима релігія (Крим.)].

* * *

1) ( недопустимый) нетерпи́мий, неприпусти́мий, неприпуще́нний, недопусти́мий, недопуще́нний; ( несносный) несте́рпний

2) ( лишённый терпимости) нетерпи́мий

обратиться

1) см. Оборачиваться, оборотиться. -щаться, -титься в бегство - кидатися, кинутися, пускатися, пуститися навтіки, навтікача, (насм.) п'яти показати, п'ятами накивати. -щаться вспять - повертати, -ся, повернути, -ся назусп'ять, назуспіт. См. Вспять. Кровь -ется в жилах - кров кружляє (циркулює) по (в) жилах;

2) (вокруг чего) - см. Оборачиваться 2;

3) к кому, чему - звертатися, звернутися до кого, вдаватися, вдатися, податися до кого, ударятися, ударитися до кого, кидатися, кинутися до кого, привертатися, привернутися до кого, до чого. [Звертається до різних установ. Жінки вдавались одна до однієї словами (Грінч.). Вона вдарилась до знахарки. Сила людей привернулось до українства]. -ся к кому по делу - вдатися до кого з справою, у справі. -ся с речью (словами) к кому - звертатися, звернутися (з) словом (словами) до кого, вдаватися, вдатися словами до кого, озиватися, озватися до кого;

4) во что - см. Оборачиваться 4, а также - повертатися, повернутися на кого, на що. [Невже затишне займище на озері повернеться на комору крадених речей?], братися, взятися чим. -титься в кого - обернутися, повернутися (несов. обертатися, повертатися), (о мног.) пообертатися на (у) кого или ким. -титься, -щаться в пламя - взятися (братися) полум'ям. -титься в пар - узятися (несов. братися) парою; (в воду) взятися (понятися) водою. [Сніг понявся (взявся) водою. Сіль узялася водою]; (в дым) здимніти; (в прах) спорохнавіти; (в камень) скам'яніти, брусом побратися, взятися. [Од його лікарства усе в животі брусом побралось (Г. Барв.)]. -ся во что (худшее) - зіходити, зійти на кого, на що, переводитися, перевестися на що. [I ми колись були добрі, а ось-же довелось зійти на ледащо (М. Вовч.). Як почав пити горілку, то й перевівся на ка-зна-що]. -ся в ничтожество - звестися ні на що. См. ещё Превращаться;

5) с кем - поводитися, повестися, об(і)ходитися, обійтися, заходити, поступувати з ким, трактувати кого. Не уметь -ться в обществе - не знати звичаю доброго, не вміти поводитися серед людей.

* * *

несов.; сов. - обрат`иться

1) (поворачиваться в каком-л. направлении) поверта́тися, поверну́тися, оберта́тися, оберну́тися; ( устремляться) зверта́тися, зверну́тися

2) (приниматься за что-л., направлять свою деятельность на что-л.) зверта́тися, зверну́тися; бра́тися, узя́тися

3) (адресоваться к кому-л. со словами, просьбой) зверта́тися, звернутися; ( прибегать) удава́тися, уда́тися; ударя́тися, уда́ритися; диал. оберта́тися, оберну́тися

4) (превращаться, переходить из одного состояния в другое) перетво́рюватися, перетвори́тися и поперетво́рюватися, оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися, перево́дитися, перевести́ся и поперево́дитися, поверта́тися, поверну́тися и поповерта́тися; (о живых существах фольк.) переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися, перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися; ( переходить в новую веру) наверта́тися, наверну́тися, прийма́ти, прийня́ти

5) (несов.: вращаться) оберта́тися

6) (несов.: находиться в обращении) эк. оберта́тися; ( иметь хождение) бути в о́бігу, ма́ти о́біг

7) (несов.: вести себя) пово́дитися, обхо́дитися; ( относиться) ста́витися

8) (несов.: пользоваться чём-л., применять что-л.) пово́дитися; (с орудием, инструментом) ору́дувати

9) строит. (несов.) поверта́тися, оберта́тися; направля́тися, спрямо́вуватися; зверта́тися, спрямо́вуватися; перево́дитися; наверта́тися; оберта́тися; перетво́рюватися, оберта́тися, перево́дитися; поверта́тися; переверта́тися, перекида́тися; поверта́тися, ужива́тися

пребыть

1) (быть, существовать) бути (сов. пробути), бувати, існувати, існіти, сутніти. -вать долго, постоянно, вечно - тривати, вікувати, (сов.) протривати, про[з]вікувати. [Мертва сущність, сутніюча в становищі спокою (Башт.). Що творить Бог, триває навіки (Бібл.)];

2) (находиться) пробувати, перебувати, бути, бувати, (реже) мешкати, промешкати, (сов.) пробути, (славянизм) пребути; (обретаться) обертатися; (постоянно быть, не покидать) держатися чого, держатися десь. [Національну справу зрушено було з тієї мертвої точки, на якій вона доти пробувала (Єфр.). Пусто, глухо. Де-ж хазяйка молода буває? (М. Вовч.). Не знати, де-то наш Ілаш обертається (Маковей). Зимою риба держиться на дні (Грінч.). Хведір Безрідний на рани незмагає, а коло його джура промешкає (Дума)]. -вать на чужбине, в обществе, среди друзей, в школе - пробувати, перебувати на чужині, в товаристві серед друзів, у школі. -вать под землёю, во тьме (невежества), в ведении чьём-л., в связи с чем-л. - пробувати, перебувати під землею, в темноті, у віданні чиєму, в звязку з чим. -вать в праздности - см. Праздность. -вать в болезни - ходити (лежати) в недузі. -вать в мерзости, в грехе - мерзіти, нікчемніти в гріхах. -ваю к вам благосклонным - зостаюся, залишаюся до вас прихильний, зичливий;

3) (проживать) жити, мешкати, (дома) домувати. [Він у Пісках мешкає (Март.)].

* * *

1) існува́ти

2) перебува́ти; пробува́ти

(пристойно) пристойно, звичайно, ґречно, як слід; (приличествует) личить, годиться, гоже, подоба. [Одягавсь пристойно, був з себе непоганий і подобався жінкам (Грінч.). Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію (Куліш). Не подоба дівці до козака та й виходити (Чуб. V). Прибралися так, як гоже для празника (Осн. 1862). Так не годиться говорити (Н.-Лев.)]. Он не умеет -но держать себя в обществе - він не вміє пристойно (ґречно, звичайно, як слід) на людях поводитися. -но одетый - пристойно (як слід) вдягнений. Не -но вам говорить это - не личить (не годиться, не гоже, не пристало, не подоба) вам таке говорити. Срв. Приличествовать, Подобает.

* * *

1) присто́йно; поря́дно; [цілко́м] задові́льно; присто́йно; неаби́як, чима́ло, чимале́нько; солі́дно; нале́жно; відпові́дно

2) в знач. сказ. ли́чить, годи́ться, випада́є, випада́, подоба́є, подо́ба, звича́йно