вѣдати

поснідати, (гал.) поснідкувати. [Як не прийдеш обідати, прийди поснідати (Чуб.)].

* * *

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

поселиться

1) селитися, поселитися, оселятися, оселитися, осаджуватися, осадитися, сідати, (о)сідати(ся), осісти(ся) на чому, (о мног.) пооселюватися, посідати, поосідати(ся), сідати, сісти осадою. [Селилися наші на Амурі (Крим.). Инші по пущах селами сідали (Куліш). Татарський берег Славутиці осіло козацтво (К. Кр.). Вони осілись на Україні (Єфр.). Батько мій був з самих найпервіших січовиків, що осадились на Чортомлику (Стор.). Сідайте осадами й торгуйте (Св. П.)]. -ться густо - загуститися. -ться в гнезде - у[за]гніжджуватися, у[за]гніздитися, окукоблюватися, окукобитися, окублюватися, окублитися;

2) между ними -лился раздор - між ними зайшов нелад, проміж них пішли чвари. Поселившийся - осілий. Вновь -шийся - новоселець (-льця).

* * *

несов.; сов. - посел`иться

1) оселя́тися и осе́люватися, осели́тися, поселя́тися, посели́тися; обселя́тися, обсели́тися, осіда́ти, осі́сти и поосіда́ти, осіда́тися, осі́стися и поосіда́тися; оса́джуватися, осади́тися

2) страд. (несов.) оселя́тися, поселя́тися; обселя́тися: сі́ятися; виклика́тися

позавтракать снідати, поснідати чим. Кончать, кончить -кать - доснідувати, доснідати. Завтракающий, -щая, сущ. - снідальник, снідальниця.

* * *

занять у кого

I. 1) позичати, позичити, зазичати, зазичити у кого чого, що, зазичатися, зазичитися у кого чим, брати, узяти в позику в кого чого, (образно) зарятуватися, зарадитися в кого чим. [Школа й на папір частенько не має шага і в хазяйки зазичається (Свидн.). Се я у чоловіка зарятувався та й оплатив податі (Сл. Гр.)]. -ть место - забирати, забрати місце, (о лице) займати, зайняти місце. -мать место (должность) - мати (обіймати) посаду. -ть очередь - займати (застоювати), зайняти (застояти) чергу. -мать высокое положение - бути на великій посаді, мати (обіймати) велику посаду, мати великий уряд. Занятый мыслями о чём - заглиблений (поринулий) у думки про що, замислений про що, перейнятий (обійнятий) думками про що.

2) см. Заимствовать. Занятый - позичений, зажичений. [Їж, кумо, хліб, хоч позичений (Номис)]. Занятое (долг) - позичене, позичка, позика, винувате, винне. [Вертай позику! Що винне - віддати повинно (Номис.). Це мене за винувате цінують (описывают)].

II. Занимать, занять -

1) (должность, пост) обіймати, обняти, обсідати, обсісти посаду, уряд, (иметь) посідати, держати посаду, уряд. -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) - займати, зайняти що, опосідати, опосісти що (дім, кімнату). [Він зайняв місце серед найвидатніших людей того часу. Дворище займало десятин десять поля (Мирн.). Зайняли постать і почали копати рів (Коц.). Світлицю мені дано, та я ще її не опосів (Крим.)]. -нять под поселение (колонизировать) - осісти що. -ть под жильё (заселять) - замешкувати, замешкати. [Ніхто не замешка опустілого обійстя (Свидн.)]. -ть много места - брати, сов. взяти, засягти, займати, за(й)няти багато місця. [За-для нашої кімнати ця канапа дуже велика - багато місця забере. Перелічування праць його заняло-б дуже багато місця (Єфр.)]. -ть место, положив что-либо - закладати, закласти місце. -ть место, сидя на нём - засідати, засісти, заповісти, (лёжа) залягати, залягти місце. [Засідайте швидше місця, а то потім стояти доведеться, як усі поприходять (Київ). Не залягай місця повз край - там я ляжу. Велика худібонька все подвір'я заляже.(Чуб.)]. -майте, -мите свои места - сідайте, сядьте на свої місця, засідайте, засядьте свої місця. -ть место чего (заменить) - заступати, заступити що.[ Мрію братерського єднання в боротьбі з спільним ворогом заступила запекла взаємна ворожнеча (Стебн.)]. -ть позицию - постать, позицію брати, узяти; (о войске) займати, зайняти позицію, стояти, стати на позиції. [Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (Р. Край)]. -нять церковный приход - стати на парафію. -мать очередь - застоювати чергу. -ть землю правом первого занятия - займати, зайняти займанщину;

2) -ть несколько дней, лет - брати, узяти (забрати) кілька день, років. [Відбування того свята візьме не один день (О. Пчілка). Ця робота забрала в мене два місяці (Крим.)];

3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. - запорожнювати и запорожняти, запорожнити посуд, мішок, помешкання и т. д. (посуду ещё) запосудити, (о мн.) позапорожнювати и -жняти що. [Усі мішки позапорожнювано,- нема куди висипати (Харківщ.). Діжку запосудила капустою (Черкащ.)];

4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. - займати, зайняти, здобувати, здобути, осягати, осягти, поняти, (овладеть) опановувати, опанувати місто, фортецю, шпиль. [Військо осягло фортецю. Поки-б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли-б (Грінч.)];

5) -мать скот - займати (переймати) товар;

6) -ть кого - цікавити, зацікавлювати, зацікавити кого, притягати, притягти чию увагу; см. Интересовать. [Це питання здавна зацікавлювало розуми людські]. Этот вопрос -мает всю Европу, все умы - ця справа цікавить усю Европу, усіх. -ть кого чем - бавити, забавляти, забавити кого чим. [Іди, Степане, бав тим часом гості (Л. Укр.). Дівчину забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу (Коцюб.)];

7) -ть дух - дух перехоплювати, перехопити; срвн. Захватывать. От быстрой езды дух -мает - від швидкої їзди дух перехоплює. Не -мать стать чего - подостатком чого. Занимаемый - (о должности) держаний, обійманий. Занятый, прич. - (о должности) обнятий, (о крепости) здобутий, (о месте) зайнятий, (о комнате) замешканий, зайнятий.

* * *

1) ( брать взаймы) позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

2) ( давать взаймы) диал. позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

1) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позайма́ти; (должность, место) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( отнимать время) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш

2) (чем - поручать, давать какое-л. дело) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́) (що), займа́ти, зайня́ти (чим)

3) (увлекать, интересовать) ціка́вити, заціка́вити, займа́ти, зайня́ти; ( кого чем) заціка́влювати, заціка́вити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( заполнять) запо́внювати, запо́внити; ( заполонять) заполоня́ти и заполо́нювати, заполони́ти

4) ( не давать скучать) займа́ти, зайня́ти; ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти; ( забавлять) забавля́ти, заба́вити

засесть

1) (в засаде) засідати засісти, (о мн.) позасідати на кого; (залегать) залягати, залягти. [Засідали на вовка. Твої зяті на нас позасідали (Куліш)]. -сесть окопавшись валом - ошанцюватися. -сесть где - засісти де. -сесть в гостях - засісти в гостях, загостюватися. [Засів у корчмі, то сидітиме хто й зна поки. Пішла до тітки на годинку, а засіла на всю днинку (Приказка)]. -сесть в голове - запасти в голову, на думку, уроїтися в голову. [Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй у голову (Основа). Вроївся мені в голову Семен небіжчик (М. Вовч.)]. Давно -севшая в голову мысль - задавнена (давно засілая) думка. -сесть за работу - сісти до праці;

2) Заседать (в суде и т. п.) - засідати (в сейме) засідати в се[о]ймі, сеймувати (Куліш)]. Заседающий - присутній на засіданні;

3) см. Застревать.

* * *

изведать что

1) (узнавать) спізнавати, спізнати що, ді[о]знаватися, ді[о]знатися про що; срвн. Дознаваться;

2) (испытывать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати, запізнавати, запізнати, назнаватися, назнатися, спробувати, звідувати, звідати (и зозвідати), закуштовувати, закуштувати, куштувати, скуштувати, заживати, зажити чого. [Вона не зазнавала ще мук таких ніколи на віку (Грінч.). Не зазнати щастя, волі (Крим.). Дознавали наші предки тяжкої наруги (Шевч.). Запізнайте світа, поки служать літа (Приказка). Господи, що я назнався, що я назнався! (Франко). Добре вам це казати, бо ви на собі не звідали тії образи (Мирн.). Зозвідаєш усякого горя на світі (Катериносл.). Видима річ, що тих способів не бажав закуштувати на собі автор (Єфр.). Доводилося всього зажити: і голоду, і холоду, і лиха всякого (М. Левиц.)]. -ть много, всего - зазнавати, зазнати, дізнавати, дізнати и т. д. багато, всього (всячини), (образно) бувати, побувати у бувальцях. - ть горе, беду - зазнавати, зазнати, дізнавати, дізнати и т. д. горя, лиха, куштувати, скуштувати, приймати, прийняти горя, лиха, гіркої. [Не раз і Горпині довелося скуштувати гіркої від матері або брата (Франко). Буде голодно і холодно, приймеш біди всякої (М. Вовч.)]. Изведанный - спізнаний, дізнаний; зазнаний, дізнаний, спробуваний и т. д. [Воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття (Коцюб.). Це вже спосіб спробуваний, луччого нема й не буде (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - изв`едать

изъесть (о ржавчине) з'їдати, з'їсти, проїдати, проїсти; (о червях) точити, проточити, поточити, сточити; (о моли) їсти, поїсти; (о болезни, разрушающей ткани) з'їдати, з'їсти, проїдати, проїсти; (свищами) порити, понорити, знорити. Изъеденный - з'їдений, проїдений; проточений, поточений, сточений; поїдений, (свищами) понорений, знорений. Плод -ный червями - червивий, хробачний плід, червотока.

* * *

несов.; сов. - изъ`есть

1) з'їда́ти, з'ї́сти (з'їм, з'їси́) и мног. поз'їда́ти, ї́сти, пої́сти; ( проедать) проїда́ти, прої́сти и мног. попроїда́ти; ( истачивать) сто́чувати, сточи́ти и мног. посто́чувати, сов. поточи́ти

2) ( искусывать) куса́ти, покуса́ти, гри́зти, -зу, -зеш, погри́зти; з'їда́ти, з'ї́сти

набросать

I. 1) накидати и накидувати, накидати, навергати и навергувати, навергати чого куди, де, (во многих местах) понакидати и понакидувати, понавергувати чого куди, де; (сбрасывая сверху или бросая в одно место) наскидати чого. [Не накидай стільки дров у піч, - накидає такого, що на двічі стало-б (Сл. Гр.). Понакидали діти в хаті (Харк.). Снігу навергало врівень з загатами (Кониськ.). Як заспіваю пісень козацьких під кобзу, дак наскидають геть у шапку грошей (Куліш)]. Сколько сору здесь -вают на улицу - скільки сміття тут накидають на вулицю;

2) (проект, план, чертёж и т. п.) накидати, накидати, начеркувати, начеркати, зарисовувати, зарисувати, накреслювати, накреслити (проєкт, план, рисунок). [Коцюбинський з захватом оповідав деякі сцени і накидав типи з майбутнього романа (Єфр.). На первому аркушику начеркано пером, без кольору, костел (Куліш). Що начеркав, то так в друкарню і несе (Основа 1861)]. -сать начерно - накидати начорно що. Наскоро -сать на бумаге свои мысли, план - нашвидку накидати на папері свої думки, план. [Вільно читатиму все, що він там має накидати на папері (Крим.)]. Набросанный -

1) накиданий, наверганий, понакиданий, понакидуваний, понавергуваний;

2) накиданий, начерканий, зарисований, накреслений.

II. Набрасывать, набросить -

1) накидати, накинути, (о мног.) понакидати що на кого, на що. [Карпо накинув свитку на плечі (Н.-Лев.). Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло (Черніг.)]. -ть на себя что - накидати, накинути, напинати, напнути и нап'ясти на себе що, накидатися, накинутися, обкидатися, обкинутися чим. [Накинула на себе юпчину та й побігла (Грінч.). Хазяйка, хоч було тепло, напинала на плечі кожух (Коцюб.). Дощ надворі, накинься якоюсь ряднинкою, а так не йди (Звин.). Платком обкинься, бо холодно (Переясл.)]. -сить на кого тень, подозрение - накинути неславу на кого (знеславити кого), кинути підозру на кого. [Вони-б накинули неславу на ввесь край (Самійл.)];

2) накидати, накинути, начеркувати, начеркнути; см. I. Набрасывать 2;

3) -вать (охотн.: спускать гончих) - напускати. Наброшенный - накинутий и накинений, понакиданий; напнутий и нап'ятий.

* * *

1) накида́ти, наки́нути и мног. понакидати; ( одежду) напинати, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пнеш и мног. понапинати

2) см. набрасывать I 2)

накрыть

1) кого что чем - накривати, накрити, (укрывать) укривати, укрити, (покрывать) покривати, покрити, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) навертати, навернути, (о мног.) понакривати, повкривати, понавертати кого, що чим. [Накрив очі китайкою, заслугою козацькою (Пісня). Понакривав вулики покрівлями череп'яними (Грінч.). Лягайте, дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли (Богодух.). Навернула його коритом (Борзенщ.)]. -ть голову - надівати, надіти, накладати, накласти шапку (капелюха и т. п.) (на голову). -ть голову платком - напинати, напнути и нап'ясти, запинати, запнути и зап'ясти голову хусткою, напинатися, напнутися, запинатися, запнутися хусткою, (редко, пров.) напрядати, напря[е]нути хустку на себе. [Ти хоч-би напренула на себе хустку, чи що (Олександр.)]. -ть стол скатертью - застеляти, застелити стіл скатеркою (настільником). -ть (на) стол - накривати, накрити стіл (на стіл), застеляти, застелити стіл, готувати, наготувати стіл до обіду, до вечері. [Накривай на стіл! (Брацл.). На понакриваних столах поставили закуски та напитки (Н.-Лев.). Чи не час-би вже столи застеляти? (Н.-Лев.)]. -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) - накривати, накрити віз (воза), (пров.) напрядати, напря[е]нути віз (воза). [Напрядали віз рядниною (повстю, шкурою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) застукувати, застукати; заскакувати, заскочити, (поймать) злапати, зловити, (захватить) захопити кого. [Застукав, як сотника в горосі (Приказка). Нарвав він черешень, сів їсти, - Хведір його застукав: «А що ти робиш у чужому садку?» (Звин.). Не хочу, не хочу… незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас (Крим.). Орда людей живцем брала, де кого заскочила (Літопис Величка)]. -крыть кого на месте преступления - застукати (заскочити, злапати, зловити) кого на гарячому (вчинку). -крыть кого на два рубля - нагріти (напекти) кого на два карбованці. Накрытый -

1) накритий, укритий, покритий, навернутий и навернений, понакриваний, повкриваний, понавертаний; напнутий, нап'ятий и напнений, запнутий, зап'ятий и запнений; накритий, понакриваний, застелений, наготовлений до обіду, до вечері. [Там серед двору столи понаставляні, понакривані (Рудч.)];

2) застуканий, заскочений, злапаний, зловлений, захоплений. -ться -

1) накриватися, накритися, понакриватися; бути накриваним, накритим, понакриваним и т. п.;

2) (какой-л. одеждой) накриватися, накритися, напинатися, напнутися и нап'ястися, (редко, пров.) напрядатися, напря[е]нутися, (укрываться) укриватися, укритися, (о мн.) понакриватися, понапинатися, понапрядатися, повкриватися чим. [Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом (Пісня). Напнулася од дощу свитиною. (Богодух.). Один рукав підстелю, другим напрянуся (Грінч. III). Жінки понакривалися білими хустками (Комар.). В їх на плечах бурнуси, що одкидаються на голову, - понапиналися їми (Крим.). Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харківщ.)]. -кройся!, -кройтесь! - надінь (наклади) (на голову) шапку (капелюха и т. п.), надіньте (накладіть) (на голову) шапки (капелюхи и т. п.).

* * *

несов.; сов. - накр`ыть

1) накрива́ти, накри́ти, -кри́ю, -кри́єш и мног. понакрива́ти; (какой-л. одеждой) напина́ти, на́пнути и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

2) ( захватывать врасплох) накрива́ти, накри́ти, засту́кувати, -кую, -куєш [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому], засту́кати [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому]; сов. заско́чити

3) ( одурачивать) накрива́ти, накри́ти

I. см. Нападывать.

II. напасть

1) нападати, напасти на кого и кого, (со всех сторон) о(б)падати, о(б)пасти, (шутл.) обаранювати, обаранити, (обседать) обсідати, обсісти кого, (о мног.) понападати, поо(б)падати, пообсідати; (о войске и перен. ещё) бити, ударяти, ударити на кого, чинити, учинити напад, (делать набег) наскакувати, наскочити на кого. [Аж тут раптом двадцять тисяч на них (козаків) нападають (Рудан.). Сорок комісарів в замку цім мене напали (Грінч.). Собаки обпали тих людей (Бердич.). Опала його сарана (Куліш). Діти обаранили мене за гостинцями (Н.-Лев.). Бджоли як обаранили його! (Манж.). А тим часом орендарів обсіли комахи (Рудан.). І хоче ворогом на тебе бити (Куліш). Ми вдарим несподівано на їх (Грінч.). Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.)]. -пасть врасплох - напасти несподівано (зненацька) на кого и кого, заскочити несподівано, збігти кого. [Тепер ляхи збіжать нас п'яних (Куліш)]. -дать, -пасть на еду - допадатися (припадати), допастися (припасти) до їжі, накидатися, накинутися на їжу;

2) (взъедаться, напускаться, на кого) нападатися, напастися, напосідатися, напосістися, насідатися, насістися на кого, насідати, насісти кого, накопуватися, накопатися, нагрібатися на кого, напастувати кого, (приставать к кому) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, накасуватися и накасатися (несов.), накасатися (сов.) наважувати на кого. [Жінки найбільше нападалися на Ївгу (Грінч.). Напосілися злодії раз на мужика (Рудан.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Кониськ.). Чого це ви всі накопалися на мене? (Звин.). Я вам усе даю, а ви ще й нагрібаєтеся на мене! (Звин.). Чого це ти на парубка наскіпався? що він зробив тобі таке? (Мирний). Та чого ти накасаєшся на мене? (Харківщ.). Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю!» (Г. Барв.). Защо ви всі наважуєте на мене? (М. Вовч.)]. -дать, -пасть на что (осуждать, критиковать) - нападати(ся), напасти(ся), ударяти, ударити на що, напастувати що. [На цю книгу часом нападалися (Грінч.). Ударив з своєю критикою на двоперсне знамення (Короленко). Духовний уряд гостро напастує шлюбну розлуку (Доман.)];

3) (наталкиваться, встречать) нападати, напасти на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого и кого, на що, наскакувати, наскочити на кого, на що, упадати, упасти на кого, надибати, надибати, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що. [Ходив, ходив і таки напав на таких (Стор.). Чув якесь незадоволення, не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Заблудив у лісі, та на щастя надибав карбівничого (Сл. Ум.). Ходив лісом та нагибав стільки полуниць (Грінч.). Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на след - напасти (натрапити) на слід, узяти слід кого, чий. [Нах тільки слід мерщій-би взяти, то не сховаються вони й у хмарах (Тобіл.)];

4) (овладевать, одолевать) нападати, напасти кого и на кого, опадати, опасти кого, находити, найти на кого. [Щоб не потерпіти від диких капризів, що нападали його якось раптом (Франко). Хіба не всякого з вас иноді нападав безпричинний смуток? (Крим.). Чогось мене позіхи напали (Переясл.)]. На него -пала лень - його обсіли лінощі (ліньки, баглаї). На меня -пал сон - на мене найшов сон, мене взяв сон. -дает, -пал страх - страх нападає (падає, находить), напав (найшов) на кого, страх опадає (посідає), опав (посів) кого. [Такий страх на мене пада, що й сказати вам не можу (Поділля). Находили на неї якісь страхи (Сл. Гр.)].

* * *

наступить

1) (ногою на кого, на что) наступати, наступити на кого, на що, настоптувати, настоптати на кого, на що и що кому; (-пив, раздавливать) настолочувати, настолочити кого, що. [Даю вам силу наступати на гадюки (Куліш). Наступив мені на ногу (Київщ.). Турн злобно сильною п'ятою на труп Паланта настоптав (Котл.). Настоптала Балабушисі закаблуком на пальці з могодзулями (Н.-Лев.). Забрів у дамське купе та й настоптав ноги аж двом дамам одразу (Крим.). Ногою настолочив хробака (Верхр.)];

2) (вести наступление) наступати, наступити, (нападать) нападати, напасти, (производить нападение) бити, ударяти, ударити на кого, на що. [Бились ви, як личить римлянам: наступали без запалу, а відступали стиха і без страху (Куліш). Збирайтеся, бідні люди, всі до оборони! - бо то на нас наступають великі навали (Франко). Вороги напали на нашу землю (Київщ.). Цезар бити хоче на Александрію (Куліш)];

3) (наседать на кого) насідати(ся), насісти(ся), напосідатися. напосістися на кого, обсідати, обсісти кого, (о мног.) понасідати(ся), пообсідати. Кредиторы -пают на него - кредитори (позичальники, (зап.) вірителі) насідають (напирають) на його (обсідають, обпадають його). -ть на горло кому, с ножом к кому - приступати, приступити з короткими гужами до кого, притьмом вимагати в (или від) кого чого;

4) (о времени, сроке) - см. Наставать 1;

5) (на власть, стар.) заступати, заступити уряд, ставати, стати на уряд(і), обіймати, обійняти владу.

* * *

отъесть

1) (кончить есть) поїсти, попоїсти, кінчати, скінчити їсти;

2) від'їдати, від'їсти. [Позичив господині десять карбованців, а тепер від'їдаю];

3) (отгрызть) від'їдати, від'їсти. См. Отгрызать. [Миші від'їли рибі хвоста]. Отъеденный - від'їдений.

* * *

несов.; сов. - отъ`есть

1) від'їда́ти, від'ї́сти

2) (несов.: кончить есть) з'ї́сти; ( кончить еду) пої́сти; ( позавтракать) посні́дати; ( пообедать) пообі́дати; ( поужинать) повече́ряти

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

переесть

1) (зубами) перегризати, перегризти, поперегризати що;

2) (о ржавчине и т. п.) переїдати, переїсти, попереїдати. [Іржа залізо переїдає];

2) (всё) переїдати, переїсти, поїсти. [Що було - усе поїли. Усього хліба не переїси]. -дать кого (съесть больше) - переїдати, переїсти кого. Перееденный - перегризений; переїдений. -ся - переїдатися, бути переїденим и т. д.

* * *

несов.; сов. - пере`есть

1) переїда́ти, переї́сти и попереїда́ти; ( съедать слишком много) переїда́тися, переї́стися и попереїда́тися

2) ( перегрызать) перегриза́ти, перегри́зти и поперегриза́ти; диал. переїда́ти, переї́сти

під'їсти, підживитися; (перед завтраком, обедом, ужином) підснідати, підобідати, підвечеряти.

* * *

поміч (-мочи), допомога, помога, (подмога) підмога, підпомога, (вспомоществование) запомога, спомога, (пособие) підсоба (ум. підсобка, підсобонька), пособа, ра[я]тунок, поратунок, заратунок, рада, порада, (подкрепление) потуга, підпертя, посилок, підсилок (-лку). [Молодо оженившись, скоріше помочи діждешся. Спасибі богу за помогу. Кажи, якого тобі поратунку треба (Кониськ.). Козаки цареві посилок під воєнний час даватимуть (Куліш)]. С -щью кого, чего, при -щи кого, чего - за допомогою (за помогою, за підмогою, за поміччю) кого, чого, через що. [Через слуг до пана, а через святих до бога (Приказка)]. С божьей -щью - з божої помоги. [З божої помоги топчи вороги під ноги]. С -щью телескопа - за допомогою телескопа. Без посторонней -щи - без сторонньої помочи (допомоги, запомоги), (самостоятельно) самотужки. [Вивчився самотужки читати]. Без всякой -щи - без поради та запомоги. Денежная -щь - грошева запомога (допомога, підмога, підпомога). Вооружённая и моральная -щь - збройна і моральна підмога (підпомога). Общая -щь, -щь сообща - гуртова запомога. Общественная -щь - громадська запомога. Сбор на -щь голодающим - складка на запомогу голодним. Просить -щи у кого - прохати (просити) помочи (помоги, допомоги, запомоги, підпомоги, підмоги, поратунку) у кого. Усердно прошу -щи - щиро благаю підмоги (пособи). Обращаться за -щью к кому - вдаватися по підмогу до кого. Искать -щи у кого - шукати допомоги, помочи, підмоги, поратунку и т. п. у кого, шукати ради, поради (радоньки, порадоньки) у кого. [Не знав Андрій сам, що йому робити, що йому почати і де йому порадоньки шукати (Григ.)]. Получать, -чить -щь от кого - мати поміч з кого, мати кого на підмогу, (опис.) світу запобігти від кого. Находить в ком -щь - підмогу (підпомогу, підпертя) мати з кого. [Одна неволя другу родить і підсилює, одна з одної підпомогу має (Єфр.)]. Найти совет и -шь у кого - раду і пораду знайти в кого. [Сусідоньки приязненькі, родина недалечко - незабаром і раду знайдеш і пораду (М. Вовч.)]. Идти на -щь кому - іти на помогу, на поратунок до кого. Подать, оказать -щь кому, приходить на -щь кому - ставати (стати) до помочи (до підмоги, у помочі, у пригоді) кому, ставати на поратунок, до поратунку кому, бути в допомозі кому, дати помочи, допомоги (и допомогу, підмогу, пособу, запомогу) кому, поратунок и поратунку дати кому, поради дати кому, до помочи прийти кому, заратувати, поратувати, запомогти, підпомогти кого чим; срв. Помогать. [Як-же мені не стати тобі у пригоді, коли ти в мене найближча родина (Коцюб.). Аби вам Пречиста Діва стала до помочи, до порятунку у потребах ваших (Етн. З6. V). А тут, спасибі їм, люди до помочи прийшли (Васильч.)]. Окажите мне -щь деньгами - запоможіть, заратуйте мене грішми (грошима). Подавать кому руку -щи - підкладати, підложити, підкласти руку (руки) під кого, (по)дати кому допомогу, запомогу. [Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати (Г. Барв.). Ох, ніхто-ж тепер моїй дурній голові запомоги не дасть (Мирн.)]. Мне неоткуда ожидать -щи - мені нема звідки помочи (допомоги и т. д.) ждати. Нет мне -щи ни от кого - нема мені поради (помочи, пособи и т. д.) ні від кого. Звать на -щь - звати, кликати на поміч (на помогу, на підмогу, на допомогу, на пораду), кликати до помочи. На -щь! - ра[я]туй! ратуйте! ратуйте, хто в бога вірує! Бог в -щь! - Боже поможи! помагай-бі! магай-бі! [Боже поможи, а ти, дурню, не лежи]. Податель -щи - поратівник.

* * *

привести и привесть

1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;

2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;

3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;

4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;

5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?

6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;

7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -

1) приведений, припроваджений;

2) доведений, при(з)ведений;

3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;

4) арифм. - зведений.

* * *

несов.; сов. - привест`и

1) приво́дити, привести́ и поприво́дити

2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти

3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)

4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)

5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́

приесть

1) поїдати, поїсти, з'їдати, з'їсти; см. Поедать. Я на этом зубы -ел - я на в цьому зуби з'їв; я на цьому в тім'я битий;

2) (приточить зубы на еде) з'їдати, з'їсти, (о мн.) поз'їдати зуби.

* * *

несов.; сов. - при`есть

прокидать и прокинуть

I. 1) что, чем во что, сквозь что - прокидати, прокидати (и попрокидати), прокинути що и чим в що, крізь що. -вать землю сквозь грохот - прокидати землю крізь решето;

2) (не попадать) прокидати, прокидати, прокинути, хибити, схибити, не потрапати, не влучити, хука дати, дати маху;

3) (известное время) прокидати що (протягом певного часу). [Цілий день прокидали дрова з барки]. Прокиданный и Прокинутый - прокиданий, прокинутий и прокинений. -ться -

1) (во что, сквозь что) прокидатися, бути прокиданим, прокинутим;

2) возвр. прокидатися, прокинутися; срв. Прокидывать 2.

II. Прокидывать, прокинуть -

1) (на счётах) кидати, кинути на рахівницю;

2) (в счёте) проминати, проминути, пропускати, пропустити що;

3) (играя в карты) кидати, кинути не ту карту. -ться - (на счётах) кидатися, кинутися, бути кинутим (на рахівницю).

* * *

1) (между чём-л., сквозь что-л.) прокида́ти, проки́дати и проки́нути

2) (мимо чего-л.) прокида́ти, проки́нути; ( промахиваться) прома́хуватися, промахну́тися; ( не попадать) не влуча́ти, не влучи́ти

3) (на счётах карт.) прокида́ти, проки́нути