вісон

1) (взаим.) бачитися. [Що-дня з ним бачимося];

2) (безл.: казаться) здаватися, бачитися. [Як бачиться, вона з простих];

3) (представляться на яву или во сне, грезиться) - (в личн. и безл. конструкции) бачитися, вбачатися, ввиджатися, привиджуватися. [Тільки вона йому і бачиться (Квітка). У сні мені ввиджалося, що…]. Видится ему сон - сниться йому (сон);

4) (страд.) бути видним, вбачатися. [З наших вікон вбачалася дорога (М. Вовч.)].

* * *

1) ба́читися, убача́тися; ( грезиться) увижа́тися, приви́джуватися и привиджа́тися, уздріва́тися; (о чём-л. неприятном) верзти́ся; ( казаться) здава́тися (здає́ться)

2) ( с кем - встречаться) ба́читися (з ким), ба́чити (кого)

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

1) (ужасный сон) кошмар (-ру), снище, жахливий привид, (зап.) змора. [І страшніші, ніж сонні кошмари, ті привиддя безсонної ночі (Л. Укр.). Сон - то пусте, розвіється від сонця, а снище річ тяжка (Дн. Чайка)];

2) (чудовищное событие) страхіття. [Жахливі страхіття, що одбувалися скрізь, де пересувався Тімурленґ, мають аж казковий характер (Крим.)];

3) см. Удушье (во сне).

* * *

(прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцний, кріпкий, тривкий, дебелий, кремезний, крем'язний, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцний, кріпкий, тривкий. [Сукно таке міцне, що й зносу йому не буде (Київщ.). Потрібно насамперед наукового знаряддя й тих тривких підвалин, що дає позитивне знаття (Єфр.). Тесляр колисочку дебелу майструє в сінях (Шевч.). Вихор стане у крем'язних дубів коліна гнути (Куліш). У мене здоров'я тривке: ніколи не хворію (Канівщ.). Свита ще кріпка, ще осінь переходжу в їй (Київщ.)]. -кое телосложение - міцна (дужа, кремезна) будова тіла, міцна (дужа, кремезна) статура в кого. [Будова тіла міцна, кремезна (Н.-Лев.)]. Человек -кого сложения - людина міцної (дужої, кремезної) будови (статури), міцного (дебелого) складу. -кий человек - людина при здоров'ї, людина кремезна (міцна, кріпка, дужа, дебела, міцносила, заживна). [Дід Дорош був старий, але ще кремезний чоловік (Грінч.). Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.). Гафійка стояла міцна, запалена сонцем (Коцюб.). Там такий ще дебелий дід, що їсти не проситиме: сам собі заробить (Бердянщ.)]. -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи - міцна (кремезна, дебела, дужа, заживна) постать, міцні (кремезні, дебелі, дужі) руки, ноги, плечі. [Кругла, заживна постать (Л. Укр.)]. Он ещё -пок на ногах - він ще міцний (твердий) на ноги. -кое здоровье - міцне здоров'я. -кий ум - міцний (дужий) розум. -пок на ухо кто - недочуває хто, глухенький, приглухуватий, тугий на слухи хто. -кий на язык - цупкий на язик, мовчазний, мовчун (-на). -кий на деньги - скупий, твердий на гроші. -кий в слове - держкий на слово. -кий сон - міцний (сильний, (провинц.) товстий) сон. [Натомившися, спав твердим, міцним сном (М. Левиц.). Спить товстим сном (Рудч.)]. -кий мороз, холод - цупкий (лютий, сильний) мороз холод. [Холодом повіяло цупким (Грінч.)]. -кий снег, лёд - твердий (держкий) сніг, лід. -кий камень - твердий (міцний) камінь. -кий (о фруктах, плодах) - ядерний. [Ядерний огірок. Ядерні яблука - довго пролежать (М. Грінч.)]. -кая водка, вино, чай - міцна горілка, міцне вино, міцний (густий) чай. -кие напитки - міцні (п'яні) трунки. -кий табак - міцний (лютий, сильний) тютюн. -кая стража - пильна (гостра, сильна) варта, сторожа. [Повели його за гострою вартою (М. Грінч.)]. -кое словцо - круте слівце, (похабность) гниле слово. -пок задним умом кто - по шкоді мудрий хто. [Лях мудрий по шкоді: як покрали коні, став кінницю замикати (Приказка)]. Думать -кую думу - дуже (тяжко, глибоко) замислюватися про що, сильну думу думати про що. Довольно -кий - міцненький, кріп(к)енький, дебеленький. [П'яненький, а в ногах таки кріпенький (Сніп). Копик він кріпкенький (Греб.)]. Более -кий - міцніший, кріпший, дебеліший, покріпший. [Будем на невольників покріпші пута надівати (Март.)]. Очень -кий - міцненний, кріпенний, дебеленний. Становиться, стать крепче - дужчати, подужчати, міцні(ша)ти, по[з]міцніти, поміцнішати, дебелішати, подебелішати, умоцьовуватися, умоцюватися, замоцюватися. [Мед (напиток) як довго постоїть, то вмоцюється (Борзен.)].

* * *

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

1) (умерший) мертвий, мерлий, умерлий, померлий, неживий. [Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Номис). Не поможе воронові мило, а мерлому кадило (Номис). Дер із живого і з умерлого (Свидн.). Живого-б любила, а до неживого у яму-б лягла (Шевч.)]. Прикинуться -вым - удати неживого, знеживитися. Делает, как -вый - робить (порається) як мертвий (як неживий, по-мертвому). [Мляво, по-мертвому порався (Григор.)]. Упал -вый - упав мертвий (неживий), упав без духу. [І без духу в синє море з берега звалився (Рудан.)]. Приказано привести живого или -вого - наказано (звелено) привести чи живого, чи мертвого. Ни жив, ни мёртв - ні живий, ні мертвий (Номис). -вое тело (труп) - мертве тіло, труп (-па), мертвяк, смертяк (-ка);

2) (перен.) мертвий. -вая бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости). -вая вода - а) (стоячая) мертва вода, мертвовід (-воду), мертва нетеча. [Хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводі (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертвуща (мертвяща) вода. -вое волокно, текст. - мертве волокно. -вая голова, энтом. - а) (Sphinx Caput mortuum) адамова голова; б) (Acherontia Atropos) бульбяник мертвоголовий, цьмак (-ка). -вый груз - мертвий вантаж (- жу). -вые души - мертві душі. -вая заклёпка - а) (действие) сліпе заклепування (нютування); б) (предмет) сліпа заклепка (нюта). -вая изгородь - (о)горожа, сухопліт (- плоту), мертвопліт (-плоту). -вый инвентарь - мертвий інвентар (-ря). -вый капитал - мертвий капітал (-лу). -вый конец сети - зайвий кінець (-нця) мережі. -вый крест - мертвий (мертвечий) хрест (-ста), хрест з покійника. -вый лес - сухоліс (-су), сухолісся (- сся). -вое лицо - мертве (мертвенне) обличчя (лице). -вая петля - мертва петля. -вая пора - мертва доба. -вая пороша - перший глибокий сніг (-гу). -вая природа, живоп. - мертва (нежива) природа, тихе життя, натюрморт (-та). -вый сон - см. Мертвецкий (1) сон. -вая тишина - мертва тиша, гробова тиша. [Навкруги панує мертва тиша (Коцюб.)]. -вая точка - мертва точка. Сдвинуть с -вой точки - зрушити з мертвої точки, з мертвого місця. -вый цвет лица - мертвий (неживий) колір обличчя. -вый ход - мертвий хід (р. ходу). -вый шип, техн. - заплішений чіп (р. чопа). -вый штиль - мертве безвітря, мертва тиша, мертва штиля. -вый язык - мертва, нежива, вимерла мова. -вый якорь - мертва котва, мертвий якір (р. якора). Пить -вую (чашу) - пити не прохмеляючись, пити кухоль непрохмільний.

* * *

1) прил. ме́ртвий

2) в знач. сущ. ме́ртвий, -ого; ме́рлий

I. 1) (спокойный, миролюбивый) мирний, сумирний, тихомирний, спокійний, супокійний, упокійний, лагідний, тихий. [Дай-же, боже, щоб ваша спілка була мирна і жила в ладу та в мирі (Н.-Лев.). Початок нового, сумирного розмежування народів (Н. Рада). Брати! Чи всіх ми способів вже брались тихомирних? (Грінч.). Ідилія - це картинка з тихомирного, близького до природи життя (Єфр.). Упокійний (прошедший без войны) рік (Куліш). Не Литва та Україна винні, що їх гарну лагідну спілку розбито (Грінч.)]. В -ное время - за мирних часів, за мирного часу, мирними часами, під мирний час. -ные жители - мирна людність (-ности). -ный народ - мирний народ (-ду). -ный нрав - лагідна (сумирна) вдача. -ные отношения - мирні стосунки (-ків), сумир (-ру), згода, злагода. -ное положение - мирне становище, -ний стан (-ну). На -ном положении - на мирному становищі, (зап.) на стані супокою. -ный сон - тихий (лагідний) сон (р. сну). [Все лагідним сном спочивало (Вороний)]. -ное царствование - мирне царювання;

2) (мировой) мировий. -ный договор - мирова угода (умова). -ная конференция - мирова конференція. -ные переговоры - мирові пересправи (-прав), перемови (-мов), переговори (-рів). Вести -ные переговоры - провадити мирові пересправи (перемови про мир), трактувати, пактувати, переговорювати про мир з ким. -ные условия - мирові умови. [Парламент ухвалив мирові умови (Н. Рада)].

II. Мирный (от Миро) - мировий, миряний, мирний.

* * *

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

I. 1) недобрий (для кого, до кого), (злой) лихий, злий; (негуманный, бесчеловечный) нелюдяний (для кого); (неприязненный) недобрий, неприязний (до кого). [В (його) голосі забриніло щось жорстке, недобре (Л. Укр.). Лиха людина (Київщ.). Який він добрий був для вас, а ви для його сиріт такі нелюдяні (Свидн.). Хто (з нас був) неприязний, - щоб добрости вчився (Самійл.)];

2) (дурной) недобрий, лихий, (нехороший) негарний, поганий; (неблагоприятный) недобрий, лихий, злий. [Прийшли вісті недобрі (Шевч.). Слава на все село недобрая стала (Шевч.). Надійде година злая (Рудан.)]. -рый глаз - лихе (пристрітне, наврочливе, урічливе, урічне) око. [Лихим оком глянули на нас (Гоголь)]. -рое дело (о грабеже, разбое) - лихе діло, лихий учинок, злочинство. -рые люди (молодцы) - недобрі люди (хлопці). -рое место - нечисте місце. -рый товар - недобрий (недобротний, поганий) крам. В -рый час - в недобру (лиху) годину, в недобрий час, недоброї (лихої) години. [Шануйтеся в недобру годину (Шевч.). В недобрий час з того нерівні ти насміялась (Шевч.)].

II. Недобрый, сщ. -

1) недобрий (-рого), лихий, злий (-ого). [З лихими я лиха, а з добрими добра (Кониськ.)];

2) (чорт) лихий, нечистий (-ого), нечиста сила, дідько. [Приніс його лихий (Київщ.)].

* * *

1) прил. недо́брий; ( злой) лихи́й, злий

2) в знач. сущ. миф. лихи́й, -ого, нечи́стий

одолеть перемагати, перемогти, замагати, замогти, бороти, збороти, поборювати, побороти, посідати, посісти, дужати, подужати, переважати, переважити, здоліти, здолати, подолати кого, брати, взяти гору над ким, підвертати, підвернути кого під себе. [Перемагає сила наше право (Куліш). Змогла їх старість. Що за люте горе тебе, сину, боре? (Рудан.). Харциз подужав, панує над нами (Грінч.). Палій посів того лицаря, звязав його. А дівчину думи лютії посіли. Раби пітьми, вони її не подолають (Самійл.). Не переважить його ворог (Куліш). Тяжке лихо її не здоліло (Грінч.). Не змогла польщина взяти гору над русчиною (Куліш)]. -ать, -еть в битве - воювати, звоювати, повоювати, побивати, побити, звитяжити кого. [Мале військо воює велике, - ото диво. Я його війною повоюю. Ворога ми подоліли. Звитяжили ми їх в останнім бої]. -еть в драке - побити, перебити. [Як я тебе переб'ю, то я буду старша]. Сон -ает, -ел кого - сон змагає, зміг кого, налягає, наліг на кого. Печаль, скука -ает кого - журба, нудьга посідає, бере кого, налягає на кого. Нетерпение -ает кого - нетерплячка бере кого. Думы -ают - думки (гадки) обсідають, обіймають голову. Зевота -ела - позіхи напали. Бедность -ела - злидні посіли, обсіли. Страх -ел - страх (острах) посів кого. Беда -ает - лихо намоглося. Одолённый - подоланий, подужаний, переможений, зможений, звитяжений.

* * *

несов.; сов. - одол`еть

1) перемага́ти, перемогти́, дола́ти, подола́ти и здола́ти и здолі́ти, змага́ти, змогти́, боро́ти и побо́рювати, поборо́ти, поду́жувати, поду́жати; ( осиливать) бра́ти го́ру (верх), узя́ти го́ру (верх); ( в бою) звойо́вувати, звоюва́ти

2) ( охватывать) бра́ти, узя́ти, змага́ти, змогти́ и позмага́ти, знемага́ти, знемогти́, наляга́ти, налягти́, посіда́ти, посі́сти; осіда́ти, осі́сти, обсіда́ти, обсі́сти и пообсіда́ти

3) (перен.: мучить, лишать покоя) му́чити, заму́чити и позаму́чувати

перебить

1) (перешибить) перебивати, перебити, перетинати, перетнути, (о мног.) поперебивати, поперетинати. [Я вашому собаці ноги поперебиваю. Сокири пугою не перетнеш];

2) (избить) вибивати, вибити, повибивати, повбивати, побити, позабивати, перебити кого. [Багато народу повибивали (повбивали, побили) під ту війну]. -бить всех без исключения - вибити усіх до ноги, побити, повбивати, позабивати геть (чисто) усіх. [Усіх чисто людей у місті вибито і місто спалено (Грінч.)];

3) побити, потовкти, потрощити (все), перебити, перетовкти, перетрощити. [Перетовкти увесь посуд];

4) (волос, пух и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, перетрушувати, перетрусити, поперетрушувати, пересипати, пересипати, попересипати. [Уже наші жінки і подушки поперебивали];

5) (мешать что-л. делать) перебивати, перебити кому що, перебаранчати, перешкоджати, заваджати кому що робити, ставати, стати на перешкоді (на заваді) кому. -бить у кого что (место, должность) - перехопити у кого що (службу, посаду). -бить у кого-л. жениха, невесту - перелюбити чийого молодого, молоду. [Вона мого хлопця перелюбила];

6) (прерывать) перебивати, перебити, перепиняти, перепинити, перехопляти, перехопити кого. [Не перепиняй мене, а то й казати не буду]. -бить, -вать чью-л. речь - перебити, перебивати кому мову, впадати кому в річ. -бить сон - переламати сон. Перебитый - перебитий, перетятий; побитий и т. д.

* * *

несов.; сов. - переб`ить

1) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти

2) (убивать всех, многих) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти, вибива́ти, ви́бити и повибива́ти

3) ( разбивать) би́ти, поби́ти, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; ( ломать) трощи́ти, потрощи́ти, несов. ви́трощити, перетрощи́ти, поперетро́щувати; ( посуду) товкти́, перетовкти́ и потовкти́

4) ( прерывать речь) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти, перепиня́ти, перепини́ти; несов. перебаранча́ти; ( включаясь в беседу) перехо́плювати, перехопи́ти

погрузиться

1) во что - поринати, поринути, (в)пірнати, (в)пірнути, заринати, заринути и зарнути, углибати, углибнути, заглиблятися, заглибитися, затоплятися, затопитися, втоплятися, втопитися, занурятися, зануритися (о мног. позанурюватися и повнурюватися) в що. [Замовкла русалочка, в Дніпро поринула (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб.). А змія тоді в море - так і затопилась (Рудч.). Нехай туга зарне, на дно моря (Грінч.). Легше їй було у безодню углибати (М. Вовч.). Слухаю й поринаю все глибше у рідну стихію (Васильч.)]. -зиться в темноту - поринути (пірнути) в темряву. -жаться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. - поринати (пірнати), заходити, заглиблятися в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання, в сни. [І знову замовкнув бір, ще глибше упірнувши в свої довічні сни (Васильч.). Присунувши лямпу, поринав у читання (Єфр.)]. -ться в горе, в отчаяние - поринати (поринути) в горе, вдаватися, вдатися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку). -ться в работу - поринути (заглибитися) в роботу. - ться в дремоту, в сон - западати (запасти) в сон, в дрімоту. [Втомлена голова по хвилі знову западала в дрімоту (Маковей)];

2) наважуватися, наважитися, бути наваженим, нахуровуватися, нахуруватися, бути нахурованим, навантажуватися, навантажитися, бути навантаженим и т. д. - см. Погрузить 2. Погружённый -

1) затоплений, занурений, заглиблений в що. -ный в мысли, в раздумье - замислений, задуманий, заглиблений у думки, затоплений у думках, у задумі. -ный в созерцание чего - задивлений у що. [Ми йшли задивлені в небо];

2) наважений, нахурований, навантажений, нарихтований, наладований.

* * *

несов.; сов. - погруз`иться

1) зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися, зарина́ти, зари́нути; ( углубляться) загли́блюватися и заглибля́тися, загли́битися; (в снег, в песок) вгруза́ти, вгру́знути и вгру́зти; ( нырять) порина́ти, пори́нути и порину́ти, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти

2) перен. порина́ти, пори́нути; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися; ( впадать) впада́ти, впа́сти

3) (принимать, забирать груз; производить посадку со своим грузом) ванта́житися, пованта́житися, наванта́жуватися, наванта́житися

потурбувати, стурбувати, порунтати кого, чим; (сон чей) перебити сон кому, збудити кого, (рану, больное место) уразити, (птицу, зверя) сполохати, сполошити (птицю, звіра). Потревоженный - потурбований, (о сне) перебитий, (о ране) вражений. -ться - потурбуватися, стурбуватися, бути потурбованим.

* * *

появиться

1) (показываться, становиться видным, предстать) з'являтися, з'явитися (редко появлятися, появитися), виявлятися, виявитися, уявлятися, уявитися, виникати, виникнути и виникти, (о мн.) поз'явлюватися и т. д. [На небі з'являються зорі (Коцюб.). Бабуся з'явилась на дверях (Л. Укр.). В одному з товстих місячників з'явилася дуже прихильна оцінка поетичних писань Лаговського (Крим.). Оддаль виявляються озера (Стор.). На вулиці чорна свита виявилась одна й друга (М. Вовч.). З високих черешень уявилася Марта (М. Вовч.). З-за кущів виникла висока постать (Н.-Лев.). Як не уявиться він завтра, то й зовсім його не ждіть (Звин.)]; (показываться) показуватися, показатися, (из-за чего-л.) витикатися, виткнутися, виступати, виступити, (во множестве) висипати, висипати, (внезапно) вириватися, вирватися; нагодитися; срв. Показываться. [Покажеться висока двугорба гора (Крим.). Сонце почне витикатись (Мнж.). У сю хвилину я витикався на двері (Грінч.). Зорі висипали на небі (Н.-Лев.). Вирвався, як Пилип з конопель (Ном.)]. -виться вдруг (тут как тут) - уродитися, вигулькнути, гулькнути. [Як де сама зостануся, так і він тут уродиться (Грінч.). Зразу вродився веселий настрій (Васильч.). Вигулькнув із моря]. -ться куда - (показывать нос) потикатися, поткнутися куди. [Хай до нас не потикається]. Изредка -ться - навертати, навернути куди. [Хіба обідати та на ніч наверне додому (Мирн.)]. -виться на свет - з'явитися на світ, виявитися на світі, по[на]родитися на світ. -вилась молодая луна - молодик народився. -ляться, -виться перед чьим-л. взором - ставати, стати, поставати, постати кому перед очима;

2) ( об'являться, обнаруживаться) об'являтися, об'явитися, проявлятися, проявитися, (чаще о болезнях) прокидатися, прокинутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укидатися, укинутися, (во множ.) кинутися, забуяти; срв. Обнаруживаться. [Об'явиться новий філософ (Н.-Лев.). Проявилася в Англії «чорна смерть» - чума (Доман.). У тебе самого проявилася істерика (Крим.). Сивий волос почав укидатися. Укинувся червак у хліб. Страх у серце вкинувся (М. Вовч.)]. В городе -вился тиф - в місті прокинувся тиф. -ются кражи - прокидаються крадіжки. -ляется болезнь - про[и]кидається x(в)ороба. -вились (во множестве) сорные травы - кинулись, забуяли бур'яни;

3) (возникать) з'являтися, з'явитися, поставати, постати (и повставати, повстати), наставати, настати, ставати, стати, виникати, виникнути и виникти, (иногда) прокидатися, прокинутися; срв. Возникать. [З'являються поважні літературні видання (Єфр.). Повстають нові видавництва (Єфр.). Перш ніж настав світ (Єван.). Прокидаються подекуди нарікання на громадський нелад (Єфр.)]. -лись новые обычаи - зайшли (настали, постали) нові звичаї. -ляется желание, мысль - прокидається бажання, думка. -ляется мода, потребность - заходить мода на що, потреба;

4) (браться, взяться) братися, взятися, заводитися, завестися, (о мн.) позаводитися. [Козаки беруться не знать звідкіля (Куліш). Десь узялись нові сили, енергія (Коцюб.). Звідкіля це ти узявся? Відколи султани позаводилися на сході (Крим.)]. Откуда -лись у него деньги? - звідки в його взялися, завелися гроші? -лись деньжонки - завелися грошенята. -ляется желание уснуть - сон (на сон) береться. -ются ссоры - беруться сварки. Недавно -вившийся - новітній. [Це новітній пан (Гуманщина)]. До того времени -вившийся - дотихчасовий. То -ляясь, то исчезая - прогульком. [Місяць прогульком з-за хмари виглядав (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - появ`иться

прервать

1) см. Перерывать, Перервать;

2) (останавливать, прекращать) переривати, перервати, уривати, у(ві)рвати кого, що, перебивати, перебити кого, кому що, перепиняти, перепинити, перехоплювати, перехопити кого, що кому, (о мн.) попереривати, поперепиняти, поперехоплювати що; срв. Прекращать. [На чім-же ми читанку перервали? (Куліш). Рустем урвав і обвів слухачів оком (Коцюб.). Вона пильно слухала й не перебивала його (Крим.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Єфр.). І сльози жінці перебили мову (Л. Укр.). Не перепиняй мене, а то й казати не буду (Харк. п.). Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб.)]. -рвать разговор, переговоры - перервати, у(ві)рвати розмову, переговори. -рвать (совсем) сношения, знакомство, переговоры - зірвати зносини, знайомість, переговори з ким. -рвать кого, речь кому - перепинити, перехопити, перебити кого и кому, мову кому. [Не лайся, синку, не лайся! - знов перебив дід Походенкові (Кониськ.). Вибачайте, мову переб'ю]. -рвать речь (свою) - перервати, увірвати мову (свою) или просто увірвати. -рвать себя - перепинити, перебити себе. [Та що се я? - знову сам себе перепинив Марко (Грінч.)]. -рвать молчание, тишину, сон - перервати (перебити) мовчанку, тишу, сон. -рвать жизнь - перервати життя кому. [Молодий вік перервали (Чуб.)]. -рвать роботу кому - перебити працю кому (чию). Не -вая - не перебиваючи, без перериву. -рывать ток - переривати течію. -рывать пути сообщения - перетинати шляхи. Прерванный - перерваний, увірваний, перебитий, перепинений, перехоплений, зірваний. [Перервана, перепинена розмова]. -нное свидание - перерване побачення. Сообщение -но - сполучення перервано. Переговоры -ны и война началась - переговори перервано і війна почалась.

* * *

несов.; сов. - прерв`ать

1) перерива́ти, перерва́ти и поперерива́ти; ( обрывать) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, обрива́ти, обірва́ти; ( порывать) порива́ти, порва́ти; ( прекращать) припиня́ти, припини́ти; ( переставать) перестава́ти, переста́ти (роби́ти що)

2) (говорящего, занятого чем-л.) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти; перехо́плювати, перехопи́ти; ( останавливать) перепиня́ти, перепини́ти

1) зганя́ти и зго́нити, зігна́ти (зжену́, зжене́ш) и мног. позганя́ти и позго́нити; ( прогонять) проганя́ти и прого́нити, прогна́ти и мног. попроганя́ти и попрого́нити; ( выгонять) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати, (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиганя́ти и повиго́нити

2) ( сплавлять - лес) сплавля́ти, спла́вити, -влю, -виш, несов. гна́ти

3) ( выводить - пятна) виво́дити, -джу, -диш, ви́вести, -веду, -ведеш и мног. повиво́дити

4) ( сбавлять в весе) спуска́ти, спусти́ти (спущу́, спу́стиш)

1) (заставить побывать где-л.) погна́ти (пожену́, пожене́ш); ( сходить) збіга́ти; ( съездить) з'ї́здити (з'ї́жджу, з'ї́здиш)

2) ( сыграть) зігра́ти

1) ( действие) приспа́ння, усипля́ння, присипля́ння

2) ( сон) сон, род. п. сну

1) (быстро и легко воспринимающий обонянием, слухом) чуйни́й, чутки́й; (осторожный, настороженный) сторо́жкий

2) (перен.: быстро реагирующий на воздействие, раздражение) чутки́й, чутли́вий; ( впечатлительный) вразли́вий; ( восприимчивый) сприйня́тливий

3) (перен.: отзывчивый) чу́лий, чу́йний, чутли́вий; ( внимательный) ува́жний

побороть бороти, побороти и збороти кого, (осилить, одолеть) дужати, подужати, сов. подолати, подоліти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувсь]. - роть врага - побороти, подолати, перемогти ворога. -роть препятствия - см. Преодолеть. - роть страх, гнев, отвращение к чему - побороти, перемогти страх, гнів, нехіть до чого. -роть сон - зламати, перемогти сон. -роть себя - перемогти себе, перемогтися. [Він був збентежився, а далі перемігся і знову почав говорити]. Срв. Превозмочь.