відсталий

См. также в других словарях:

• відсталий — а, е. 1) Який залишився в дорозі позаду інших. 2) Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. || у знач. ім. відста/лий, лого, ч. 3) Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; прот.… …   Український тлумачний словник

• відсталий — [в ідзста/лией] м. (на) лому / л ім, мн. л і …   Орфоепічний словник української мови

• відсталий — 1) (який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими), малорозвинений, малорозвинутий, нерозвинений, нерозвинутий; несвідомий (про людину) 2) див. дурний I …   Словник синонімів української мови

• відсталий — 1 дієприкметник відсталий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину …   Орфографічний словник української мови

• розумово відсталий — прикметник з прислівником …   Орфографічний словник української мови

• зацофаний — Зацофаний: Зацофаний: відсталий [41;53] відсталий, реакційний [31] …   Толковый украинский словарь

• безкультурний — а, е. Який страждає на брак культури, культурно відсталий …   Український тлумачний словник

• відсталість — лості, ж. Стан і властивість за знач. відсталий 3) …   Український тлумачний словник

• відстало — Присл. до відсталий …   Український тлумачний словник

• глухий — а/, е/. 1) Який нічого не чує або недочуває. || у знач. ім. глухи/й, хо/го, ч.; глуха/, хо/ї, ж. Той (та), що нічого не чує або недочуває. || перен. Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий. 2)… …   Український тлумачний словник

• домостроївський — а, е, книжн. З консервативними нормами поведінки; відсталий, застарілий …   Український тлумачний словник