Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

втілювати

  • 81 вымыливать

    вымылить
    1) намилювати, намиляти, помиляти (напр. білизну), сов. намилити;
    2) (коня) вмилювати, вмилити.
    * * *
    несов.; сов. - в`ымылить
    вими́лювати, ви́милити; ( натирать мылом) нами́лювати, нами́лити и мног. понами́лювати

    Русско-украинский словарь > вымыливать

  • 82 выстрелять

    1) повистрі[е]лювати. [Всі набої повистрелював];
    2) повибивати, винищити стрілянням.
    * * *
    ви́стріляти и мног. повистрі́лювати, вистреля́ти и мног. повистре́лювати

    Русско-украинский словарь > выстрелять

  • 83 досаливать

    I. -ся, досолить, -ся досолювати, -ся, досолити, -ся. Досоленный - досолений.
    II. досалить домащувати, домастити салом.
    * * *
    I несов.; сов. - досол`ить
    досо́лювати, досоли́ти и мног. подосо́лювати
    II несов.; сов. - дос`алить
    доса́лювати, доса́лити

    Русско-украинский словарь > досаливать

  • 84 загораживать

    загородить
    1) городити, загороджувати, загородити, обгороджувати, обгородити, (о мног.) погородити, позагороджувати, пообгороджувати що; (плетнем) обтинити що;
    2) -вать путь - (сов.) загородити, перегородити дорогу, заставляти, заставити, заступати, заступити, переступати, переступити дорогу кому. [Не переступай дороги]. -вать, -дить свет - застувати кому, заступати, заступити світло кому. [Уступіться, не застуйте!]. Загороженный - загороджений.
    * * *
    несов.; сов. - загород`ить
    1) ( обносить оградой) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати
    2) (закрывать путь, проход) загоро́джувати, загороди́ти, заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( преграждать) перегоро́джувати, перегороди́ти и мног. поперегоро́джувати; (создавать преграду, повесив, прибив что-л.) перепина́ти, переп'ясти́ и перепну́ти; ( заслонять) заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; ( закрывать) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти, затуля́ти, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати; (заставлять чем-л.) заставля́ти, заста́вити и мног. позаставля́ти

    \загораживатьть путь (доро́гу) кому́ — перен. става́ти, ста́ти на доро́зі (поперек доро́ги) кому́, заступа́ти, заступи́ти доро́гу, закрива́ти, закрити доро́гу кому́

    3) ( загромождать) захара́щувати, захара́стити, -ра́щу, -ра́стиш, зава́лювати, завали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. позава́лювати; ( заставлять) заставля́ти, заста́вити и мног. позаставля́ти; забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти

    Русско-украинский словарь > загораживать

  • 85 закалывать

    заколоть
    1) заколювати, колоти, заколоти, сколоти, (о мног.) поколоти, позаколювати. [Тупу-тупу ногами сколю тебе рогами];
    2) -ть булавкой - зашпилювати, зашпилити, (о мног.) позашпилювати. [Зашпилила хустку на грудях];
    3) безл. -лоло в боку - закололо в боку, в боці. [Занудило коло серця, закололо в боку (Шевч.)]. Заколотый - заколений и заколотий; зашпилений.
    * * *
    несов.; сов. - закол`оть
    1) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш; (мног.: убить) поколо́ти; (несов.: резать животных) коло́ти; ( зашпиливать) зашпи́лювати, зашпили́ти и мног. позашпи́лювати
    2) (сов.: начать колоть) заколо́ти; заштрика́ти, зашпига́ти

    Русско-украинский словарь > закалывать

  • 86 застреливать

    застрелить застрілювати, застре[і]лити, устре[і]лити кого, (образно) дати кому залізного бобу ззісти (Номис). Застреленный - застре[і]лений, устре[і]лений. -ться - застрілюватися, застре[і]литися. [Її чоловік застреливсь (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - застрел`ить
    застрі́лювати, застрі́лити, застре́лювати, застре́лити

    Русско-украинский словарь > застреливать

  • 87 измыливать

    измылить змилювати, змилити, вимилювати, вимилити, (о мн., всё) поз[пови]милювати (багато, все). [Половину змилила мила (Н.-Вол. п.)]. Измыленный - змилений, вимилений. -ться - змилюватися, вимилюватися, бути змиленим, вимиленим.
    * * *
    несов.; сов. - изм`ылить
    зми́лювати, зми́лити и мног. позми́лювати, вими́лювати, ви́милити

    Русско-украинский словарь > измыливать

  • 88 истапливать

    истопить
    1) (печь, печку) палити (в печі, в грубці), напалювати, напалити (піч, грубку), топити, витопити (в печі, в грубці), (избу) топити хату и в хаті. [Чужу хату топить - свої очі сліпить (Шейк.). Добре напали піч: хліб сажатимемо (Звин.). Так напалив грубку, що не можна в хаті висидіти (Сл. Ум.)];
    2) (воск, свинец: плавить) топити, стопити, розтопити що (віск, олово); см. Растопить;
    3) -пить судна - потопити судна, кораблі;
    4) (истратить топкой) спалювати, спалити, випалювати, випалити чого (дров, вугілля). Истопленный - напалений, витоплений; стоплений, розтоплений; потоплений; спалений, випалений. -ться -
    1) (о печи: топиться) витоплятися, витопитися, (нагреваться) напалюватися, напалитися. [Піч витопилася (Сл. Гр.). Напалилась груба добре (Сл. Гр.)];
    2) (о воске, свинце) топитися, стопитися, розтопитися;
    3) -питься (о мн.: утонуть) - потопитися;
    4) спалюватися, спалитися, випалюватися, випалитися.
    * * *
    I несов.; сов. - истоп`ить
    1) ( нагревать топкой) топи́ти и вито́плювати, ви́топити и мног. повито́плювати, пали́ти, -лю́, -лиш, ви́палити, -лю, -лиш; сов. прокури́ти, -курю́, -ку́риш
    2) ( расходовать на топку) спа́лювати, спали́ти, випа́лювати, ви́палити и мног. повипа́лювати
    II несов.; сов. - истоп`ить
    (нагревая, расплавлять) топи́ти и сто́плювати, стопи́ти, розто́плювати и розтопля́ти, розтопи́ти; ( перетапливать) перето́плювати и перетопля́ти, перетопи́ти

    Русско-украинский словарь > истапливать

  • 89 наводить

    навести и навесть
    1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;
    2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];
    3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];
    4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);
    5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;
    6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];
    7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -
    1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;
    2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;
    3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.
    * * *
    несов.; сов. - навест`и
    наво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -веде́ш и мног. понаво́дити; (перен.: тоску, страх) наганя́ти и нагонити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш); (направлять на что; приводить) напрова́джувати, напрова́дити; ( нацеливать) рихтува́ти, нарихтува́ти

    \наводить ть, \наводить ти́ критику на кого-что — см. критика

    \наводить ть, \наводить ти́ на мысль — наво́дити, навести́ (нашто́вхувати, наштовхну́ти) на ду́мку

    \наводить ть, \наводитьти на ум (на ра́зум) — наво́дити, навести́ на ро́зум

    \наводить ть, \наводитьти орудие — наводити́, навести (рихтува́ти, нарихтувати) гарма́ту

    \наводить ть, \наводитьти поря́док — наводити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зробити (дава́ти, да́ти) лад, несов. порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш

    \наводить ть, \наводитьти ску́ку (тоску́) на кого — наво́дити, навести (наганя́ти и наго́нити, нагнати́) нудьгу́ (нудо́ту, ску́ку) на ко́го, нуди́ти, зануди́ти и мног. попону́дити кого́

    \наводить ть, \наводитьти у́жас — наганя́ти (наго́нити), нагна́ти (наво́дити, навести́) жах, завдава́ти, завда́ти жа́ху

    Русско-украинский словарь > наводить

  • 90 намозоливать

    намозолить намозолювати, намозолити, (ногу, руку и перен.) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, (о мног.) понамозолювати, понамулювати що. [Нащо-ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти? (Грінч. III)]. -лил себе ногу - намозолив (намуля[и]в) собі ногу. -лить глаза - намуля[и]ти очі. [Ми аж очі намуляли один одному (Крим.)]. Намозоленный - намозолений, намуля[е]ний, понамозолюваний, понамулюваний. -ться - намозолюватися, намозолитися, понамозолюватися; бути намозолюваним, намозоленим, понамозолюваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - намоз`олить
    намозо́лювати, -люю, -люєш, намозо́лити; (преим. ноги, перен.) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. понаму́лювати

    \намозоливать лить глаза́ кому — перен. намозо́лити (наму́ляти, наму́лити) о́чі кому́

    Русско-украинский словарь > намозоливать

  • 91 настреливать

    настрелять настрілювати, настріляти, (дичи ещё) набивати, набити, (о мног.) понастрілювати, понабивати чого. [Наш стрілець сьогодні багато качок настріляв (Сл. Гр.). Набив багато дичини (Сл. Ум.)]. Настрелянный - настріляний, набитий, понастрілюваний, понабиваний. -ться -
    1) (стр. з.) настрілюватися, бути настрілюваним, настріляним, понастрілюваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) настрілятися, попостріляти (досхочу), (о мног.) понастрілюватися.
    * * *
    несов.; сов. - настрел`ять
    настрі́лювати, -люю, -люєш, настріля́ти

    Русско-украинский словарь > настреливать

  • 92 нацеливать

    и Нацелять нацелить націлювати и націляти, націлити що и чим на (в) кого, в (на) що и кого, що, (удачно) налучати, налучити чим в кого и кого, (в) що, (преимущ. о пушке ещё) нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вимірювати и виміряти, вимірити (гармату) на що, (о мног.) понацілювати и понаціляти, повимірювати, понарих[ш]товувати; срв. Наводить 2 и см. ещё ниже -ться 2. [Добре націляй (у яблуко), щоб збив за першим разом (Грінч.). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.)]. Нацеленный - націлений, налучений, нарих[ш]тований, вимірений, понацілюваний, повимірюваний, понарих[ш]товуваний. -ться -
    1) (стр. з.) націлюватися, бути націлюваним, націленим, понацілюваним и т. п.;
    2) націлятися и націлюватися чим на (в) кого, в (на) що, наміряти(ся), наміритися ким на (в) кого. [Що тільки націлиться (стрілець), заяць і є (ЗОЮР I). Ножем у груди він дівчині наміряє (Грінч.). Стрілець ще намірився в третій раз (Рудч.)];
    3) (вдоволь, сов.) націлятися, націлитися, налучитися на (в) кого, в (на) що, наміря[и]тися на (в) кого, попоціляти (досхочу) и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - нац`елить
    наці́лювати, -люю, -люєш и націля́ти, наці́лити; нарихто́вувати, -товую, -товуєш, нарихтува́ти, налуча́ти, налучи́ти, -лучу, -лучиш

    Русско-украинский словарь > нацеливать

  • 93 обмозоливать

    несов.; сов. - обмоз`олить
    намозо́лювати, намозо́лити; (преим. ноги, перен.) наму́лювати, наму́ляти и наму́лити и понаму́лювати

    Русско-украинский словарь > обмозоливать

  • 94 обмыливать

    обмылить см. Намыливать, намылить.
    * * *
    несов.; сов. - обм`ылить
    1) обми́лювати, обми́лити
    2) хим. зми́лювати, зми́лити, обми́лювати, обми́лити

    Русско-украинский словарь > обмыливать

  • 95 обнажать

    обнажить
    1) оголювати, оголяти, оголити. [Осінь оголила поле]. -жать, -жить голову - здіймати, зняти, скидати, скинути шапку (о мног.) поздіймати, поскидати шапки. - жать снизу, поднимая одежду вверх или засучив, рукава - заголювати, заголити. [Заголив ноги, руки]; (нижнюю часть тела) задублювати, задубити. -жать какую-л. часть тела, показывать к.-л. обнажённую часть тела - світити чим. [Дівко, май сором! Не світи клубами. Світить сивою головою]. -жать саблю, меч - добувати, добути, видобути, виймати, вийняти (з піхов = ножен) шаблю, меча або меч. [Хапає його за груди, добуваючи шаблю. Дай боже воювати, та шабель не виймати];
    2) см. Раздеваться;
    3) см. Открывать, Обнаруживать. Обнажу тебе сердце и душу свою - розгорну тобі серце й душу свою. Обнажённый - оголений, голий, (о голове) непокритий, (снизу) заголений, задублений, (о сабле или мече) добутий, голий, вийнятий. -нный берег (геол.) - лисий берег, лисяк. -нная гора - лиса гора, лисогора. -нная степь, -нный лес - голий степ, г. ліс. -нное дерево, поле - голе дерево, г. поле. Крестьяне -жены (обнищали) - селяни голі.
    * * *
    несов.; сов. - обнаж`ить
    1) ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти
    2) ( вынимать из ножен) видобува́ти, видобу́ти, добува́ти, добу́ти, вийма́ти, ви́йняти и повийма́ти, ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти
    3) (перен.: делать явным что-л.) ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти; ( раскрывать) розкрива́ти, розкри́ти; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти; ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити

    Русско-украинский словарь > обнажать

  • 96 ободрять

    ободрить підбадьорювати, бадьорити, підбадьорити, осмілювати и осміляти, осмілити, зосмілювати, зосмілити кого, заохочувати, заохотити кого до чого, похваляти, похвалити кого, додавати, додати духу, сили, відваги кому, духу на[під]давати, надати, піддати кому. [Учитель бадьорив школярів (Васильч.). А він його осмілює (Звин.). Панас їй духу надає, щоб не журилась (Тобіл.)]. -дрять воинов - підбадьорювати вояків, духу (відваги) додавати воякам. Ободрённый - підбадьорений, (з)осмілений, насмілений, заохочений. [Хлопець, осмілений тою ласкою, зараз і прибіг (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - ободр`ить
    підбадьо́рювати, підбадьо́рити и підбадьо́рити, заохо́чувати, заохо́тити, осмі́лювати и осміля́ти, осмі́лити

    Русско-украинский словарь > ободрять

  • 97 обсаливать

    обсалить обсалювати, обсалити, (замарать) заяложувати, заялозити, обсмальцьовувати, обсмальцювати, обмащувати, обмастити кого, що чим. Обсаленный - обсалений, заяложений, обсмальцьований.
    * * *
    I несов.; сов. - обс`алить
    ( пропитывать салом) проса́лювати, проса́лити; ( засаливать) заса́лювати, заса́лити; ( загрязнять салом) засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти, заяло́жувати, заяло́зити, обсмальцьо́вувати, обсмальцюва́ти
    II несов.; сов. - обсол`ить
    обсо́лювати, обсоли́ти

    Русско-украинский словарь > обсаливать

  • 98 опалывать

    ополоть
    1) (выполоть постеп. или сплошь) полоти, сполоти, виполювати, виполоти, (о мн.) повиполювати, пополоти. [Усі грядки пополола]. Мы в лето до трёх раз -ваем огород - ми за літо разів зо три полемо город;
    2) (кругом) обполювати, обполоти що. Ополотый - виполотий, сполотий; обполотий.
    * * *
    несов.; сов. - опол`оть
    1) (пропалывать что-л. сплошь) випо́лювати, ви́полоти и пополо́ти
    2) (по краям или вокруг чего-л.) обпо́лювати, обполо́ти и пообпо́лювати

    Русско-украинский словарь > опалывать

  • 99 отбеливать

    -ся, отбелить, -ся вибілювати, -ся, вибілити, -ся; (о ткани) убілювати, -ся, убілити, -ся. Срв. Выбеливать. Отбелённый - вибілений, побілений, (о ткани) убілений. [Біло ваше полотно вбілене].
    * * *
    несов.; сов. - отбел`ить
    1) вибі́лювати и вибіля́ти, ви́білити
    2) (несов.: кончить белить) ви́білити, побіли́ти

    Русско-украинский словарь > отбеливать

  • 100 отваливать

    отвалить
    1) відвалювати, відвалити, повідвалювати, відвертати, відвернути, повідвертати що від чого. -лить себе ломоть хлеба - відкраяти, відбатувати, відпаювати собі здорову лусту (скибу) хліба;
    2) (отплывать) відчалювати, відчалити, відпливати, відпливти и відплинути, відставати, відстати від берега, пускатися, пуститися берега. -вай! (команда) - відчалюй! рушай! -вай, любезный! - іди собі (геть), чоловіче добрий! Отваленный и отвалённый - відвалений, відвернений.
    * * *
    несов.; сов. - отвал`ить
    1) відва́лювати, відвали́ти; ( отворачивать) відверта́ти, відверну́ти, диал. відгорта́ти, відгорну́ти
    2) мор. відча́лювати, відча́лити; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти
    3) (давать много, расщедрившись) відва́лювати, відвали́ти

    Русско-украинский словарь > отваливать

Страницы

См. также в других словарях:

  • профілювати — ю/ю, ю/єш, недок. і док., перех. 1) спец. Надавати правильного, потрібного профілю чому небудь (дорозі, площадці, деталі, заготовці і т. ін.). Профілювати шини. || Надавати певної форми деталі з листового або штабового металу поздовжнім згинанням …   Український тлумачний словник

  • прострілювати — 1 дієслово недоконаного виду пробивати пострілом наскрізь; обстрілювати рідко прострілювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти зброю; стріляти деякий час …   Орфографічний словник української мови

  • перебілювати — юю, юєш, недок., перебіли/ти, білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Білити, покривати розчином крейди, вапна (ще раз, повторно або заново, по іншому). Перебілити кімнату. 2) Вибілювати все чи багато чого небудь, одне за одним. Перебілити всі кімнати. 3) …   Український тлумачний словник

  • пробілювати — юю, юєш, недок., пробіли/ти, білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Промазувати розчином крейди, вапна і т. ін., робити що небудь білим. Пробілювати стіни. 2) Піддаючи спеціальній обробці, робити частково або зовсім білим. Пробілювати цукор …   Український тлумачний словник

  • прострілювати — I юю, юєш, недок., простре/лити і рідко прострі/лити, лю, лиш, док., перех. 1) Стріляючи, пробивати наскрізь. 2) тільки недок. Тримати під обстрілом який небудь простір, ділянку і т. ін.; обстрілювати. II юю, юєш, недок., простріля/ти, я/ю, я/єш …   Український тлумачний словник

  • вистрілювати — 1 дієслово недоконаного виду робити постріл, викидати стебло, стрілку про рослини рідко вистрілювати 2 дієслово недоконаного виду стріляючи, витрачати набої, снаряди; знищувати всіх або багатьох тварин рідко …   Орфографічний словник української мови

  • відстрілювати — 1 дієслово недоконаного виду відбивати частину від цілого відстрілювати 2 дієслово недоконаного виду полюючи, убивати якусь кількість …   Орфографічний словник української мови

  • пристрілювати — 1 дієслово недоконаного виду убивати або добивати пострілом пристрілювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти точність зброї …   Орфографічний словник української мови

  • вистрілювати — I і рідко вистре/лювати, юю, юєш, недок., ви/стрілити і рідко ви/стрелити, лю, лиш, док. 1) Робити постріл. 2) перен. Вискакувати, вилітати з чого небудь із тріском, із силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки, корок із …   Український тлумачний словник

  • відбілювати — юю, юєш, недок., відбіли/ти, ілю/, і/лиш, док. Те саме, що вибілювати 2) …   Український тлумачний словник

  • втілювати — (уті/лювати), юю, юєш, недок., вті/лити (уті/лити), лю, лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. || Бути виявом, вираженням чого небудь; відбивати в собі …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»