всяких

огида, обрида, огидність, огидлість, огидливість, огидство, обридливість, обридь (-ди). [Почував огиду проти всяких авторитетів (Крим.)].

* * *

1) (действие) заснування, закладення. -ние (закладка) здания - закладини. -ние села, города - осадження села, міста. -ние Киевского государства - початок Київської держави. От -ния этой империи - від початку цієї імперії. Срв. Основывание;

2) основа, основина, підвалина, закладчина, (каменное) підмурок, підмурівок, фундамент, (подножие) підстава, під (р. поду), спід (р. споду), підошва. Дом поставлен на прочном -нии - будинок збудовано на міцних підвалинах, основинах (на міцному підмурівку). -ние горы - спід гори. -ние стога, печи - під стогу, під (дно) печи. -ние треугольника - під (підстава) трикутника. Правосудие есть -ние всякой власти - правий суд становить підвалину всякої влади. Разрушить до -ния - зруйнувати до щенту, до ґрунту, до цури, до пня, у пень, до тла;

3) основа, основина, підвалина, засада, постанова, засновок, принцип. [Основи морали]. Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях - все життя повинно бути перетворене на инших підвалинах (основинах, засадах, постановах);

4) (опора, причина) підстава, ґрунт, рація, резон, (повод) привід (-воду). Не иметь твердого -ния - не мати твердого ґрунту (твердих підстав). Вы не имеете -ний так думать, говорить - ви не маєте підстав так думати, говорити. Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния - ця чутка (поголоска) не має жадного під собою ґрунту, не має жадних підстав. Я не давал ни малейшего -ния для этого - я не давав жадного на це приводу. -ние для предположения - ґрунт до гадання, підстава думати. Первое -ние - первопідстава. Иметь -ние (быть правым) - мати рацію. У меня есть -ние - я маю рацію. Нет -ний - нема рації. Насилие не ищет -ний - насильство не шукає підстав (резонів). Без -ния - безпідставно, (без вины) безвинно, безневинно. Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) - ні сіло, ні впало. [Ні сіло, ні впало - давай йому грошей]. На каком -нии? - з якої рації? з якої причини? після чого? На - нии закона - на підставі закону. На этом -нии - на цій підставі. Признать -ние за кем - признати (визнати) рацію кому;

5) бот. - насада, основа (напр. листка).

* * *

1) осно́ва; (перен.) підва́лини, -лин, підва́лина; ( начала) заса́ди, -са́д, заса́да

2) (начало существования, момент возникновения) заснува́ння

3) (причина, повод, мотив) підста́ва

4) строит. підва́лини, підму́рок, -рка, підмурі́вок, -вка, підму́р'я, пі́дмур, -у; диал. осно́вина; ( фундамент) фунда́мент, -у

5) мат. осно́ва

6) хим. осно́ва

відмовка, відмога и відмага, вимовка, (увёртка) викрутка. -рки - відмагання. У него всегда готова -рка - він завсіди має відмовку. Отдать без всяких -рок - віддати без жадної відмовки, без відмагання. Захочешь, найдешь -рку - як захочеш, то знайдеш вимовку (відмовку).

* * *

переміна (ум. перемінка, переміночка), зміна, відміна (ум. відмінонька), (о кушаньях) переміна. [А скільки на світі всяких перемін лучається (Свидн.). І дав їм усім на переміну одежі на дорогу (Св. Пис.). Зміна в поглядах (Коцюб.). Відміна в почуваннях. На лиці помітно було глибоку одміну (Васильч.)]. Перемена, -нка (в школе между уроками) - перерва, зміна, гал. павза. -на жизни, декораций - зміна життя (в житті), декорацій. -на жилища, помещения - переміна оселі (домівки), приміщення (помешкання). -на образа правления, образа жизни - зміна ладу (в урядуванні), зміна ладу (напрямку) в житті. -на платья - повне вбрання. -на белья - зміна білизни. Иметь несколько -мен платья - мати кілька вбраннів, мати чимало вбрання.

* * *

1) перемі́на; ( изменение) змі́на; ( качественное изменение) відмі́на; ( смена для разнообразия) перемі́нка

2) (комплект белья, платья) перемі́на, змі́на

3) ( очередное блюдо) перемі́на

4) ( между уроками) пере́рва

давець (-вця), подавець (-вця), подавця (-вці). -тель всяких благ - давець усякого добра. -тель письма - листоподавець, подавець листа. Отвечайте с -лем сего письма - відповідайте подавцем цього листа.

* * *

потоптання, знехтування, зневаження чого. Срв. Попирание. [Наші часи - люті часи потоптання всяких прав людських (Єфр.)].

* * *

1) потопта́ння

2) знева́ження; зне́хтування

3) зни́щення

1) ґрунт (-ту), земля. [Не можна-ж зростити квітку на безводному ґрунті (Коцюб.)]. Безплодная -ва - неродючий, яловий грунт. Неудобная -ва - непридобний ґрунт, невжиток (-тку). Нетронутая -ва - незайманий ґрунт, цілина. Образчики почв - зразки ґрунтів. Высота колокольни от -чвы - високість дзвіниці від землі;

2) (переносно: основание) ґрунт, (подкладка) підстава. [Де далі мітичні легенди переходять на ґрунт дійсної історії (Крим.). Шевченко не відривається від нашого історичного ґрунту (Грінч.). Ваші вірші - гарні пісні про кохання… невже вони не мають реальної підстави (Крим.)]. -ва уходит у нас из под ног - земля (ґрунт) усовується нам з-під ніг, ґрунт западається під нашими ногами. Шаткая -ва - непевний (хиткий) ґрунт. Все это возникло на -чве личных отношений - все це сталося на особистому грунті. Нечистота - благоприятная -ва для всяких эпидемий - нечистота (бруд) - сприятливий на всякі пошесті ґрунт;

3) (геогноз.: слой) верства, шар (землі). -ва первозданная, третичная, наносная, осадочная - первісна, третична, наметна (напливна), осадова верства (шар).

* * *

1) ґрунт, -у

2) перен. ґрунт; ( основание) підста́ва

3) горн. підо́шва, ґрунт

привить

1) (присучивать) присукувати, присукати, приплітати, приплести що, до чого. [Нитку до нитки треба присукувати, щоб вузлика не було (Богодух.)];

2) (дерево, оспу и перен.) щепити, прищі[е]плювати и прищіпляти, прищіпати, прищепити, нащепити, вщі[е]плювати, вщепити, защі[е]плювати, защепити, (только о деревьях) скіпити, (о мн.) поприщі[е]плювати (поприщіпляти), пона[пов]щі[е]плювати що, що кому. [Тоді як щепи ми щепили (Шевч.). Прищепив яблуню (Куліш). А сад хороший у нас був, сам нащепив (Г. Барв.). Він і яблук і груш понащіплював (Богод. п.). Віспу щеплять (прищі[е]плюють, вщі[е ]плюють) усім. Прищіпляти дітям огиду до всяких злочинств (Крим.). Як прищепити освіту, культуру великому народові (Єфр.)]. -вать, -вить наново (только о деревьях) перещі[е ]плювати, перещепити. Вторично -вать оспу - удруге щепити віспу. -вать глазком - очкувати. -вать под кору - кожухувати. -вить ошибочный взгляд - прищепити помилковий погляд. Привитый -

1) присуканий, приплетений;

2) прищеплений, на[за]щеплений, вщеплений.

* * *

несов.; сов. - прив`ить

1) сад., мед. прище́плювати и щепи́ти и прищепля́ти, прищепи́ти, поприще́плювати, пощепи́ти

2) перен. прище́плювати, прищепи́ти и поприще́плювати

3) ( прикреплять витьём) прису́кувати, присука́ти, припліта́ти, приплести́, привива́ти, приви́ти

привилей (-лею), вільгота. [Дворянам надано було всяких привилеїв (Дом.)]. - гия на изобретение - патент на винахід.

* * *

прикмета, приміта, признака, познака, призначка, знак (-ку), (пометка) зазначка; (отличит. признак) прикмета, ознака, відзнака; срв. Признак. [Дорогу пізнав він по всяких прикметах (М. Лев.). Зоря ясна, ясная приміта (Рудан.). Меншому брату приміту покидає (Дума). Я свої гроші впізнаю, на них зазначку я зробив]. Делать, сделать -ту на чём - робити, зробити прикмету, приміту и т. д. на чому, позначити що, класти карб на чому. -ту, на -ту оставлять - лишати, залишати, давати, дати на признаку кому що. Делать, сделать - ту на камыше, на дереве и т. п. - клячити, поклячити що (очерет, дерево). [Оце поклячили усі дерева, - тепер уже не буде крадіжки (Мирг. п.)]. -ты (в паспорте) - прикмети, ознаки, відзнаки (в пашпорті). Описание -мет - опис прикмет, ознак. На -те - на прикметі, на призначці, на знаку. [Є, кажу, в мене на прикметі (М. В.). У своїх приятелів і навіть ворогів на призначці він був (Куліш)]. Не в -ту - не по знаку, невкміту. [Невкміту мені, чи вони били його чи ні; чув тільки, що кричало щось, а нічого не бачив (Новомоск. пов.)]. Хорошая, дурная -та - добра, погана (лиха) прикмета, признака, примітка, примха, добрий, лихий знак. [Погана прикмета, що курка півнем заспівала. В селах ведеться примха, що як стрінеш попа або ченця в дорозі, то без пригоди тобі не минеться (Куліш)]. Суеверная -та (предрассудок) - забобон (-ну).

* * *

Козявка

1) кузька, кузка, кузочка, кузява, комаха, комашка, жучок (-чка), соб. комашшя. [З хлівів вилітали ластівки, зручно хапали всяких кузочок та комашок (Загірня)];

2) (засохшая сопля) коза. [Тягає кози з носа (Звин.)].

-ся понастоювати, -ся, настояти, -ся. [Понастоювали настоянок на всяких зіллях].

Шевченко, Тарас Григорович (1814, с. Моринці, Черкащина - 1861) - укр. поет, художник та мислитель. Акад. Петербурзької Академії мистецтв (з 1860 р.), один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, політичну програму якого (міжнародна слов'янська федерація республікансько-демократичного типу) поділяв і в пізній період творчості Н. а формування філософського світогляду Ш. визначальний вплив мали християнська провіденціалістська сотеріологія, а також історіософія укр. ("Історія Русів") та польськ. (Міцкевич) романтизму з притаманною цій останній концепцією духовного месіанства поневоленого народу, що своєю історичною покутою покликаний вивести людство в есхатологічний план буття. В укр. інтелектуальній історії переломове значення мала вперше сформульована Ш. ідея нації як духовного континууму "мертвих, і живих, і ненарожденних" ("Посланіє"). Порівняно з виробленою нім. класичним ідеалізмом, вона відзначається, по-перше, цілковитим ігноруванням державного і недержавного ("історичного" й "неісторичного") способів існування нації (що було особливо актуальним для пробудження укр. національної свідомості), а по-друге, нелінійним (циклічним) розумінням національної духовної тяглості як такої, в якій не лише предки відповідають за долю нащадків, а й нащадки - за долю предків (посмертну). Загалом же ставлення НІ. до нім. ідеалізму (як і до всяких чистих форм раціонального пізнання) було незмінно критичним: у центрі його світогляду стоїть моральне переживання конкретної людини, тож єдино адекватним способом пізнання для III. виступає не теоретична філософія, а міф. Протоекзистенціалістські ідеї Ш., споріднені з етичним ученням його сучасника К'єркегора, становлять найоригінальнішу частину його філософського спадку. Відповідно і в своїй філософії історії Ш. переносить наголос із головної для кирило-мефодіївців проблеми - покути - на проблему вини, причому зарівно ката, що зазіхає на цілість чужого існування, як і жертви, що, втрачаючи волю до життя, впадає в "нежитіє" - "сон", рівний відмові від себе (співвідношення між цими двома моделюється Ш. у "Кобзарі" через взаємини "неситої" Рос. імперії та колонізованої нею України зі "сплячою" волею). Відтак поневолювачі ("царі" зі своїми функціонерами) й поневолені ("раби") різняться між собою як вільні й мимовільні злочинці-боговідступники, а земна історія людства постає звихненням первісного божого задуму, до якого має повернутися через очищення Словом (Сином). Саме Син і Мати є для Ш. центральними постатями майбутнього "оновленого" християнства, звільненого від синодально-православного "ідолопоклонства". Чижевський вважав христоцентризм Ш. прямим вислідом його антропоцентризму, проте пізніші дослідження (Грабовича, Плюща) показали, що такий христоцентризм слід пов'язувати насамперед із дисидентською як щодо візантійського цезарепапізму, так і щодо католицького папоцезаризму, близькою до реформаційно-протестантської (за Грабовичем, міленарною) екуменічно-християнською позицією Ш. В цілому ж проблема релігійного світогляду Ш., його джерел, характеру та еволюції залишається в філософському шевченкознавстві найменш дослідженою.

[br]

Осн. тв.: "Повне зібрання творів". У 6 т. (1963-1964).