вступить

сов. от вступать

сов. от вступать

см. вступать

вступить вступати, вступити, входити, увійти. [Уступіте до нашої господи!]; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд; (в брак) братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого; (во 2-й брак) братися вдруге, одружуватися вдруге; (в бой) ставати (стати) до бою, сточити бій; (в открытый бой с кем) давати поле кому. Вступить в спор - зазмагатися. -ать в сношения - заходити в стосунки; (в разговор) заводити (завести) розмову, заходити (зайти) в розмову, в балачки, в бесіду; (в союз) входити (увійти) в спілку, приступати (приступити, пристати) до спілки. Вступить в предосудительный союз - злигатися з ким. Вступать, вступить в связь - вступати в зв'язок, (любовную) зазнатися з ким (сов.). Вступить в дружбу, в приятельские отношения - задружити, заприязнитися, заприятелювати, затоваришувати з ким; (в фамильярные отношения) запанібрататися; (в родство) поріднитися, породичатися. -ить в борьбу, в бой, в спор - вступити в боротьбу, зітнутися, стятися. -ить в тяжбу - запозиватися; (на престол) стати на царство, засісти (усадовитися) на престолі.

* * *

несов.; сов. - вступ`ить

вступить в брак) побратися.

1) бій (р. бою), побій, битва, (холодн. оружием) січа (р. -чі). [Хто не має зброї, най не йде в бої. Побій з татарами]; см. ещё Битва;

2) (драка) бій, бійка. [Лайка - не бійка]. Кулачный бой - кулачки, перебій. В бою - серед бою. Место боя - бойовище. Бой-девка - зух-дівка, козир-дівка. Бой-баба - козир-баба. Вступать, итти, вступить, пойти в бой - ставати (стати) до бою, стинатися (стятися) з ким. Вступить с кем в открытый бой - давати кому поле. [Не даючи королеві поля, він його військо по-розницею шарпав (Куліш)]. Отбиться оружием в бою - відсіктися.

* * *

1) бій, род. п. бо́ю; ( сражение) би́тва, бойови́ще, бойови́сько; побі́й

2) ( состязание) бій, боротьба́

3) (битьё, драка) бі́йка, биття́, бій

4) (разбивание;: разбитая посуда, стекло) бій

5) (звучание, звон) бій, биття́

6) ( убой животных) бій, забі́й

7) ( в огнестрельном оружии) бій

8) текст. ви́бій, -бою

9) (строит. материала) зло́мки, -ів

1) - к кому, чему - відносини, стосунок (-нку), відношення, ставлення до кого, до чого. [Саме в таких відносинах стояла колись хоч до чехів література й мова німецька (Грінч.). Як-же мислиш ти з нами бути? У яких стосунках? (Куліш)]. Доброе, благожелательное -ние к кому - ласка, прихильність, прихилля до кого. [Пани ласкою навкруги себе людей купили (Куліш). Не тільки дозволяли йому любити їх, але й сами платили прихиллям (Крим.)]. Внимательное, почтительное -ние к кому - шаноба, пошанівок (-вку) до кого. Непочтительное -ние - непошанування, зневага, неповага до кого. Несправедливое -ние - кривдження кого, кривда кому. Нерадивое -ние - занедбання кого, чого. Иметь -ние к чему - стосуватися до чого, мати до чинення з чим, до чого, мати щось до кого, мати притоку (відносини, відношення) до чого. [Треба, щоб усі думки стосувалися до теми (Єфр.). Коцюбинський мав до чинення з бурсою, семінарією та приватними лекціями (Єфр.)]. Никакого -ния к этому делу не имею - ніякого дочинення (ніякої притоки) до цього діла не маю. Взаимные -ния - взаємні відносини, стосунки, взаємовідносини, взаємини. [Оце все з кожним днем загострювало їх взаємини (Ор. Левиц.). Взаємовідносини налагодились]. -ния приятельские - приязнь, приятелювання, товаришування; (о женщинах ещё) подругування. -ния мирные, миролюбивые - (з)лагода; (враждебные) ворогування, ворожнеча; (любовные) любощі; (близкие) близькі відносини (стосунки). Иметь с кем-л. -ния - заходити собі з ким. Завязывать -ния - заходити в стосунки з ким. Вступить в дружеские -ния - заприязнитися, (о женщинах ещё) заподругувати. Вступить в приятельские, товарищеские -ния - заприятелювати, затоваришувати, потоваришувати, потоваришити; в фамильярные - запанібрататися; в любовные - зазнатися. [Одколи зазнався з нею мій Яків, - ні до чого став парубок (М. Вовч.). Із иншою зазнавався, мене відцурався]. Быть в дружеских -ниях - дружити, (о женщ. ещё) подругувати; в приятельских - приятелювати, товаришувати, товаришити, товариство водити; в фамильярных - панібрататися; во враждебных - ворогувати; в хороших, миролюбивых - у добрій (з)лагоді, у добрості жити з ким, горнутися до кого; в любовных - кохатися, любитися з ким. Стать в -ния отца и сына - побатькатися. [Вони побатькались собі Петро та Семен: Петро сказав, що буде Семенові за сина, то й послуха як батька]. Стать к кому в -ния враждебные, дружеские и т. п. - стати на ворожу, на приятельську стопу. [Одразу-ж стали, що-до неї, на ворожу стопу]. Разорвать дружеские -ния - розбрататися, розрізнитися. Не имеющий -ния к делу - сторонній, непричетний. Высказывать свое -ние к чему - висловлювати свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Літописець просто записує, коли що діялось не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Между этими событиями нет никакого -ния - між цими подіями нема ніякої залежности. В -нии кого, чего, по -нию к кому, чему - що-до кого, що-до чого, відносно кого, чого, обіч кого, чого, проти, супроти чого. [Історія так званої древньої руської словесности обіч народу українського - те саме, що обіч народу польського - історія словесности латино-польської (Куліш)]. В -нии меня, по -нию ко мне - відносно мене, щодо мене, (в сравнении со мной) проти, супроти мене. В этом -нии - з цього погляду. Во всех -ниях - з кожного погляду, всіма сторонами, кругом. [Славне було Запоріжжя всіма сторонами. Таких Катерин на світі тисячі, і ні одна кругом на неї не похожа (Куліш). Кругом путяща людина];

2) геометр., арифм. - відношення;

3) канцел. - завідомлення, лист. [Завідомлення з дня 20-го квітня 1924 р. під числом 123];

4) хим. -ние весовое - вагове відношення.

* * *

1) (обращение, обхождение с кем-чем-л.) ста́влення

2) (касательство, связь) відно́шення, стосу́нок, -нку; (причастность, участие) приче́тність, -ності (до чого)

3)

4) канц. лист, -а, відно́шення

1) розмова, балачка, розмовляння, гутірка, гомінка, бесе[і]да. Вступить в -ду - зайти з ким у розмову, розмовитися з ким, розбалакатися з ким. Вести -ду - справляти балачку, провадити мову. Завязывается общая -да - починається загальна розмова;

2) беседа. [Були у Грицька у беседі: чимало людей було і випили добре].

* * *

1) (разговор) розмо́ва, бе́сіда; бала́чка; диал. гуті́рка

2) ( собеседование) бе́сіда

3) (собрание, общество людей) диал. товари́ство; бе́сіда

бій, битва, баталія, січа (р. -чі), побій (р. -бою), побиванка, (драка) - бійка. В битве, во время битвы - в бою, під баталію. Вступить в битву - до бою, до побою стати, звести бій.

* * *

1) змагання з чим, за що, боротьба, борня, бороття (ср. р.). [Життя - це змагання. Постає борня і розумова і фізична (Грінч.). Стати до боротьби з ворогом. Покликав усю Польщу до бороття з азіятами (Куліш)]. Вступить в борьбу - стати до боротьби (змагання, борні, бороття), зчинити боротьбу… з ким, з чим. Достичь борьбой - вибороти собі що. [Виборов собі волю];

2) боротьба, борікання, борушкання (возня).

* * *

1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди в світлицю, кинь у комору, вскочити уві щось, скочив ув амбар]. Еду в город, в Киев - їду до міста, до Київа. В руки - до рук. В церковь - до церкви. Поехал в деревню - поїхав на село;

2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли в салдати. Не вдавайсь у тугу (в любощі). Віра в себе]. Обратиться в лгуна - перевернутися на брехуна (также: в брехуна). Обратиться в пар - взятися парою. Вступить в бой, в разговор - стати до бою, до розмови;

3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку - на додаток, на знак, на довід, на жарт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). Во внимание принять - до уваги взяти. В наказание - за кару. Вменить в вину - поставити за вину. Во внимание к чему-л. - з уваги на що. Поставить в пример - поставити за зразок. В память - на незабудь;

4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдовжки, завширшки, завтовшки, завглибшки, или: удовж, ушир, утовш, углиб. В величину - завбільшки, убільшки. Во весь рост - на ввесь (на цілий) зріст. Груз в десять пудов - вага на десять пудів. Пьеса в трёх действиях - пієса на три дії. Здание в три этажа - будинок на три поверхи;

5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). В розницу, в присядку, в карты - в роздріб, навприсядки, у карти. В клочки - на шматки. Во все лопатки, во всю ивановскую - на всі заставки. Во всё горло - на всі заводи и т. д.;

6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время - того дня, тієї ночи, обідньої доби и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду - під обідню добу, під добру годинку и т. д. В наше время, в старину - за нашого часу (за наших часів), за старовини. Во время чего-л. - за чого, під час чого: за царювання Нерона, за Нерона, під час війни; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору - нічною добою; в последнее время - останніми часами. В полночь, в полдень - опівночі, опівдні, об обідній порі. В срок - свого часу, вчасно. За с твор. пад.: в третий раз - за третім разом. Два рубля в месяц - два рублі на місяць. В ту пору - на ту пору;

7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму - за одну зиму;

8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел - в батька вдавсь;

9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в хаті, в місті, у воді. Также - на с местным, напр.: на селі, на місті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях - на думці, на мислі; во сне - уві сні; в беде - під лиху годину, при лихій годині; в здравом уме - при здоровім (-вому) розумі, при старості, при бідності; что мне в вас? - що мені по вас? в этом отношении, во всех отношениях - з цього погляду, з усякого погляду, всіма сторонами; в пяти верстах - за п'ять верстов и т. д.;

10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.). за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце - у травні; в пятом часу - о п'ятій годині; в прошлом году - минулого року; в печальном веке - під сумний вік, за сумного віку.

* * *

1) в, у (кого-що), (а также переводится иными предлогами или конструкциями без предлогов; при обозначении какой-л. группы, разряда лиц, предметов, в состав которых кто-что-л. включается, входит) в, у (ко́го-що), до (кого-чого); (при обозначении предмета, в который кто-что-л. облекается, заключается) в, у (що); (при обозначении занятия, состояния, в которые кто-л. вовлекается, вступает, или предмета, состояния, в которые что-л. переходит, превращается) в, у, на (кого-що); (при указании на количественные признаки, вес, размер, на кратность соотношений чисел, величин) з, в, у, на (ко́го-що); переводится также конструкциями без предлогов; ( при указании на цель действия) на, в, у, за (кого-що), до (чо́го); (при указании на момент, срок совершения чего-л.) в, у, на (кого що), за (чого, кого-що), під (що); (преим. в сочетании с порядковыми числительными при обозначении часа) о, ( перед гласным) об (чому); переводится также конструкциями без предлогов

2) с предложн. п.: в, у (кому-чому); ( иногда) на, при (кому-чому); (при указании состояния, в котором кто-что-л. находится, сферы психической деятельности, в которой протекает действие) в, у (кому-чому), за (кого-чого); (при указании меры расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у (скількох); (при указании на момент или период, в который что-л. происходит) в, у (чо́му), за (чого); ( среди чего) серед (чого); ( в сочетании с порядковыми числительными при обозначении времени) о, ( перед гласными) об (чому)

посада, (только административная) уряд. [Посада земського лікаря. Його звільнено з посади. Був попереду старостою кременецьким, а в 1507 р. перейшов звідти на вищий уряд - воєводи київського (Ор. Левиц.)]. Должность атамана - отаманська посада, отаманування. [Сами отамани запорозькі, зложивши з себе отаманування, знов були тими-ж братчиками, що й перше (Куліш)]. -ность сотника - сотникування, сотенство. [Від отця до сина так сотенство й переходило]. -ность ректора - ректорування, ректорство. -ность профессора - професорування, професура. -ность учителя - учителювання. Состоять в должности - бути (перебувати) на посаді. Занимать должность - обіймати (обійняти) посаду, (администр.) держати уряд. [Старшина мала зверхність над товариством, поки держала свій уряд (Куліш)]. Заместить -ность - обсадити посаду. Поступить на должность, пристроиться на -ности - одержати посаду. Вступить в -ность - стати на посаду, стати до урядування. Исправляют чью -ность - заступати кого на посаді, заступати чию посаду. Исправляющий -ность - заступник, наказний. [Наказний гетьман, отаман; наказний професор; заступник голови].

* * *

1) поса́да

2) (обязанность, долг) обо́в'язок, -зку

1) (стража) сторожа (-жі), варта, чата, калавур (-ра), каравул. -лы, мн. - сторожа, варта, чати (р. чат), калавури, каравули, (поставленные на -ле) вартові (-вих). [І в дорогу подались вони обоє, обминаючи сторожу (Ворон.). Чути, як перегукується варта (Грінч.). Далеко їм обходити горами, щоб обдурить намісникові чати (Грінч.). Ой кругом церкви, церкви січової калавури стали (Пісня)];

2) (пост, служба) чата и чати, варта, сторожа, калавур, каравул, (дежурство) стійка. [Пора нам на чату (Куліш). Гонять, мамко, на сторожу, під чорний ліс на могилу (АД). Стоїть солдат на калавурі (Квітка). Стійку люди одбували по черзі (Кон.)]. На -ле - на сторожі, на варті, на чатах, на стійці. Быть в -ле - на варті бути. Вступить в (на) -ул - на варту стати. Держать -ул - вартувати. Итти в -ул - іти на варту. Стоять на -ле - на чатах стояти, бути на варті, на стійці. Разводить, развести -улы - розставляти, розставити варту, сторожу. Развод -лов - розставляння варти, сторожі. Смена -лов - зміна варти, сторожі. Поставить -лы - поставити (постановити) варту, сторожу, чати. Усеять -ми что - зачатувати що. [Нехай густо зачатують битую дорогу (Куліш)]. Строгий -ул - гостра варта. [Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта (Чуб. II)]. Почётный -ул - почесна варта. Гарнизонный -ул - залогова варта (сторожа). Брать, взять на -ул - брати, взяти на калавур. Взять под -ул кого - узяти під сторожу кого. Держать под -лом кого - тримати під сторожею (під вартою) кого;

3) караул! межд. - ґвалт! пробі! пробоньку! рятуйте! калавур! [Ай, ґвалт! сала в хаті, не дам ради кошеняті (Номис)]. -ул! спасайте! - ґвалт! рятуйте! Кричать -ул - ґвалт, пробі кричати, волати; на ґвалт, на пробі кричати (волати, гукати), ґвалтувати. [Було-ж тобі не любити, а тепер хоч ґвалт кричи (Грінч. III). Кричав на пробі до чорної мряки (Коцюб.). Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. Хоть -ул кричи - аж (хоч) ґвалт. [Аж ґвалт потрібні гроші (Крим.). Нема грошей хоч ґвалт кричи (Гайсинщ.)].

* * *

1) сущ. ва́рта, сторо́жа, карау́л, -у, ча́ти, род. п. чат

2) в знач. межд. ґвалт, карау́л, про́бі, калаву́р

1) (относящ. к любви) любовний, любосний, коханий, закоханий, ласк. любенький, любесенький. [Любовні закляття (Франко). Пісні любовні грала (Грінч.). Любосний напиток (Куліш). Від жалю коханого (М. Вовч.)]. -ные ласки, радости, утехи - любовні ласки (втіхи), любощі, милощі, милування, любування, ласк. милуваннячко. [Все проминуло: милощі, любощі, ласки ясні (Черн.). Минулося милуваннячко (М. Грінч.)]. -ные взгляды - закохані погляди. -ные сети - любовні сіті, любовні тенета. -ное письмо, послание - любовний лист, любовна цидулка. -ное свидание - любовне побачення, любовні сходини (Крим.), любовна зустріч. -ные похождения, приключения - любовні авантури, пригоди. -ные отношения, -ная связь - любовні стосунки, звязок кохання. Вступить в -ную связь - зав'язати любовні стосунки з ким, злюбитися, полюбитися, покохатися з ким; срв. Слюбиться 2. Осыпать -ными ласками - любувати, милувати, голубити кого; срв. Ласкать. [Він її цілує, він її любує (Чуб. V). Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V)]. -ные песни - любовні пісні, пісні кохання. -ное зелье - дання, давання, любощі, кохан-зілля. [Дання гірше під трутизни (Номис). Чи ти мені любощів дала? (Чуб. V). Дала дівчина козакові кохан-зілля спити (Пісня)];

2) (ласковый, дружеский) любовний, прихильний, ласкавий, люб'язний, приятельський. Встретить -ное отношение - зустріти ласкаве (прихильне, приятельське) ставлення.

* * *

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

(с)поріднитися, (сродниться) зріднитися, (связаться узами родства) породичатися, породатися, (через брак) посвоїтися, посвоячитися з ким. [Не судив Господь нам поріднитись (М. Вовч.). Та ми-ж породичалися: мій брат узяв її сестру (Харк.)].

* * *

1) с кем о чём, против чего - позмагатися, посперечатися, поспоритися, поперечитися з ким за що, проти чого. Из-за пустяка -рили - за дурницю (за масляні вишкварки) поспорилися, за онучу збили бучу. Он может -рить с ним в знании - він може позмагатися з ним знанням;

2) (побиться об заклад) поспорити, піти в заставу, заставитися з ким на що.

* * *

1) поспереча́тися, поспо́рити; поспо́ритися; диал. позмага́тися

2) ( побиться об заклад) поби́тися об закла́д, піти́ в закла́д, закла́стися, заста́витися

3) (перен.: вступить в состязание) поспо́рити, позмага́тися

1) (в церкви) престол (-толу);

2) (царский) престол, стіл (р. стола), столець (р. стольця), престолець (-тольця), (трон) трон (-ну), трона. [Галицький Осьмомисле княже Ярославе, на золотім столі своїм ти сидиш у славі (Рудин.). А Саул престол із золота кує (Шевч.)]. Наследник -стола - см. Престолонаследник. Престол перешёл к кому - царство перейшло до кого. Возвести на -стол - поставити на царство. Вступить на -стол - стати на царство, (гал.) засісти трон. [І на царство Лизавета серед ночи стала (Руд.). І з цісарем трон засіла цісарева молода (Гал. пісня)]. Занимать -стол - держати царство, бути на царстві, обіймати трон (престол). Отказаться от -ла - зректися царства.

* * *

несов.; сов. - сп`утаться

1) плу́татися, поплу́татися, сплу́туватися, -тується, сплу́татися; переплу́туватися, переплу́татися и мног. попереплу́туватися; заплу́туватися, заплу́татися и мног. позаплу́туватися

2) ( сбиваться) збива́тися, зби́тися (зіб'ю́ся, зіб'є́шся)

3) (сов.: вступить в предосудительную связь) злига́тися, редко сплу́татися

4) страд. несов. плу́татися, сплу́туватися; переплу́туватися; заплу́туватися; пу́татися, спу́туватися; сплу́туватися

тж. ср`езываться; несов.; сов. - ср`езаться

1) ( на экзамене) зрі́зуватися, -зуюся, -зуєшся, зрі́затися (зрі́жуся, зрі́жешся) и мног. позрі́зуватися и порі́затися

2) (сов.: вступить в спор; сыграть в азартную игру) зрі́затися

3) страд. несов. зрі́зуватися, -зується; стина́тися; обрива́тися; зрі́зуватися