-
21 внешний
1) надвірній, зовнішній, околишній, окільний, зверхній. [Надвірній світ = внешний мир. Незначні зовнішні дрібниці. Зверхні події, зверхні обставини (Єфр.) = внешние события, внешние обстоятельства. Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Фран.)]. С внешней стороны - з зовнішнього боку, з околишнього боку, знадвору, зверху;2) (поверхностный) поверховий, позверховий. [Поверхова просвіта. Під тією позверховою корою, якою вкрито мужицтво, відбувається культурний процес (Грін.)];3) внешний враг - околишній (надвірній, зовнішній) ворог (Н. Рада). Внешние дела, сношения - закордонні, заграничні справи, зовнішні зносини;4) (наружный) надвірній, знадвірній. [Двері надвірні].* * *зо́внішній; зве́рхній; ( наружный) надві́рний; (окружающий) навко́лишній\внешний угол — мат. зо́внішній кут
-
22 восторжествовать
затриюмфувати, взяти гору, верх. В-вать над врагами, над трудностями, над препятствиями - подоліти (подолати) ворогів, труднощі, перепони, перебороти труднощі, перепони. Я (он) -вовал - мій (його) верх.* * *(над кем-чем) узя́ти го́ру (верх), запанува́ти (над ким-чим); (победить) перемогти́, подола́ти, поду́жати (кого́-що) -
23 вперед
1) (нар. места) вперед, наперед. [Ні взад, ні вперед. Протиснувся наперед (Рудан.)]. Вперёд выдаваться - виставлятися. В. двигаться (прогрессировать) - поступати. В. выскакивать, выскочить - вириватися, вирватися. В. забежать - перейняти кого. В. залетать - заполітати. Ходить взад и вперёд - ходити туди й сюди, снуватися. Наклониться вперёд - похилитися, (схилитися) наперед;2) (нар. врем.) - поперед(у), наперед, згори, надалі. [І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться (Шевч.). Нехай дадуть мені гроші наперед. За харч і за кватирю заплачено вже згори (Свидн.)]. Вперёд (впредь) так не делай - надалі так не роби;3) (межд.) вперёд! - рушай! наперед! [Гей, наперед! або добути, або дома не бути! «Рушай!» - сказав отаман, і військо кинулося на ворогів]. Понукание на лошадей - вйо! но! Понук. на волов - гей! (диал.) гійє! гейє! гейки!* * *нареч.1) упере́д, напере́д2) (впредь) нада́лі, да́лі, упере́д, напере́д, ( в будущем) у майбу́тньому -
24 вражеский
ворожий, ворогів, супостатський.* * *воро́жий -
25 врубаться
врубиться врубуватися, врубатися. [Урубався шаблюкою в саму гущу ворогів].* * *вруби́ться горн. и пр. уру́буватися, уруба́тися -
26 высасывать
-ся, высосать, -ся висисати, -ся, висмоктувати, -ся, витягати, -ся. [Висисає останню силу нашої землі наш ворог (Неч.-Лев.). Висмоктував з чарки останню крапельку (Неч.-Лев.)]. Высасываемый - висмоктуваний. Высосанный - виссаний, висмоктаний, витягнутий.* * *несов.; сов. - в`ысосатьвисмо́ктувати, ви́смоктати, висисати, ви́ссати -
27 дремать
дрімати. (сидя) куняти, (шутл.) окунів ловити. Он -млет він дрімає (куняє), (гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає. Враг не дремлет - ворог не дрімає.* * *дріма́ти; куня́тине \дремать — не дріма́ти
-
28 дрогнуть
1) см. Дрожать;2) (вздрогнуть) здвигнути, здвигнутися, стенутися, стрястися, зрушитися; (о живом существе) здригнутися, кинутися, тіпнутися. [Ударив кулаком по столу, аж вікна здвигнули (Мирн.). Здвигнулися, стенулися сіни, як бояри сіли, ще й не так стенуться, як горілки нап'ються. Увесь Київ здвигнувся (Куліш). Верби стоять - не стенуться. Вулкан зрушивсь. Він аж кинувся з переляку. Рука тіпнулася, чарка впала додолу (Л. Укр.)]. Неприятель дрогнул - ворог подавсь, завагавсь, стенувся. [Ворожі лави завагалися]. См. Дрожать, задрожать.* * *I( зябнуть) ме́рзнути, ме́рзтиII( вздрогнуть) здригну́тися, стену́тися, стину́тися; диал. здригну́ти; ( задрожать) затремті́ти, задрижа́ти; ( шевельнуться) ворухну́тися, рухну́тися; ( мигнуть) бли́мнути; ( прийти в смятение) завага́тися; ( пошатнуться) похитну́тися, схитну́тися, стену́тися, стину́тися; ( начать отступать) пода́тися -
29 жалко
1) жаль, жал(ь)ко кому, кого, на кого, на що, за ким, чим, шкода кому, кого-чого. [Жаль тобі його. Мені так жаль, так жаль на ворогів і жаль на подоланих (Л. Укр.). Мені жаль за моїм конем. Як поїдеш з України, комусь буде жалко. Мені жалько стало на бідолашних бабок, жалько стало на їхнє невідоме мені горе (Крим.). Шкода сил, шкода часу. Чого-ж я плачу? Мабуть шкода, що без пригоди, мов негода, минула молодість моя (Шевч.)]. см. II. Жаль;2) жалко чего (не хочется давать) - жаль, жал(ь)ко, шкода. [Жаль йому грошей. Тобі жалко (шкода) хліба?];3) (жалобно) жалібно, жалісно, жалісливо. [Жалібно плаче];4) (с жалким видом) злиденно, нужденно. [І так злиденно іскривився (Котл.). Нужденно дивиться]. Жальче -1) жальчіше, жальніше. Сина жаль, а дочки ще жальніше];2) жалібніше, жалісніше.* * *1) нареч. жалюгі́дно; жа́лібно, жа́лісно2) в знач. сказ. шко́да и шкода́, жа́лко, жаль3) в знач. вводн. сл. шкода́, жа́лко, жаль; ( к сожалению) на жаль -
30 жесточайший
найлютішій, найзапекліший, найтяжчий. [Він мені найлютіший ворог].* * *превосх. с.найжорсто́кіший; найлюті́ший; найзапе́кліший -
31 закоренелый
закоренілий, закорінений, запеклий. [Закорінений грішник. Запеклий ворог. Огонь запеклих не пече (Шевчен.)].* * *закорені́лий; (неисправимый, упорный) запе́клий -
32 замысел
Замысл задум (-му), замисл, намис(е)л (-слу), замір, намір (-ру), думка. [Душа в великих задумах кохалась (Куліш). Мені товаришів немає для замислів моїх (Л. Укр.). Відгонить наперед вигаданим намислом (Єфр.). Які заміри в наших ворогів? (Грін.)]. -сел злой против кого - замір на кого. Это широкие -слы - то широкі намисли, то широко задумано (закроєно).* * *за́дум, -у, за́мисел, -слу\замысел слы — мн. за́думи, -мів, за́мисли, -лів; ( козни) за́міри, -рів
-
33 заносить
занестиI. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.* * *I см. занашивать II несов.; сов. - занест`и1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти -
34 заруб
1) засіка. [По шляхах лісових поробили засіки, щоб ворогів запиняти (М. Грінч.)];2) см. Зарубина;3) сажал[в]ка, рибник (-ка).* * *ист.зару́б -
35 злой
Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.* * * -
36 избитый
прил.1) утертий, стертий, заїжджений, оклепаний, заношений, заяложений, затасканий, банальний. [Старі оклепані гасла (Гром. Голос). Він бере звичайно якийсь утертий шаблон, якусь, прописну мораль (Єфр.)]. Он враг -тых традиций - він ворог стертих традицій (Єфр.). -битый анекдот - заїжджена анекдота. [Усе це були не відомі заїжджені анекдоти, а живі оповідання (Н.-Лев.)];2) см. Избитый, прич. (под Избивать).* * *1) прич. поби́тий, зби́тий; ви́нищений, уби́тий; переби́тий, попереби́ваний; поби́тий, зби́тий2) (в знач. прил.: проторённый, известный, привычный) уторо́ваний, би́тий\избитыйая доро́га (тропа́, колея́), \избитыйый путь — уторо́вана (би́та) доро́га (сте́жка, ко́лія), уторо́ваний (би́тий) шлях
3) (в знач. прил.: общеизвестный, надоевший, опошленный) заяло́жений, уте́ртий\избитыйый сюже́т — заяло́жений (уте́ртий) сюже́т
-
37 исконный
(изначальный) споконвічний, предковічний, (с)правічний, (извечный) відвічний, (основной) докорінний. [Споконвічна борня за живоття, за їжу (Н.-Лев.). Скривдив українських дрібніших дідичів, справічних на Київщині (Н.-Лев.)]. -ный враг - відвічний ворог. -ные обитатели - справічні мешканці, тубільці.* * *споконві́чний, предкові́чний, праві́чний; ( извечный) одві́чний, відві́чний -
38 истрачивать
истратить витрачати и витрачувати, витратити, тратити, потратити, страчувати, стратити, протрачувати и протрачати, протратити що, (о мн.) повитрачати и повитрачувати, витратити що, (иногда: истратить без остатка что) витрачатися и витрачуватися, витратитися з чого, (диал.) теряти, потеряти що; срвн. Издерживать. [Мати на себе боялася витратити якийсь там шажок (грош) (Крим.). Всі сірники витратив і не закурив через вас (Васильч.). Потратить він (ворог) запаси (Куліш). Останню копійку протратив (Свидн.). Із тих (грошей) він не стратив ані шеляга (Франко). Невдячна звірюка! забув ті гроші, які я повитрачував на твоє виховання (Крим.) Ви дали злотого, десять я потеряла на олію, а ще є п'ять (Звин.)]. -чивать, -тить попусту что - марнувати, змарнувати (зап. дармувати, здармувати), гайнувати, згайнувати, збавляти, збавити, переводити, перевести, (о мн.) помарнувати, попереводити, позбавляти що на що. [Багато сил змарнує на боротьбу зі страхом (Коцюб.). Здармувати час (Верхр.)]. -тить попусту время - змарнувати, згайнувати, згаяти (марно), звести час. -тить на освещение - висвітити. [Ми вже шістдесят карбованців висвітили (Він. п.)]. -чивать, -тить силу работая, на работе - виробляти, виробити, спрацьовувати, спрацювати силу. Истрачиваемый - витрачуваний, страчуваний, протрачуваний. Истраченный - витрачений, страчений, потрачений, (попусту) змарнований, збавлений, переведений, згайнований (марно), (о времени ещё) згаяний. -ться -1) стр. з. ви[про]трачатися и ви[про]трачуватися, бути витраченим, страченим;2) возвр. з. витрачатися и витрачуватися, витратитися, тратитися, потратитися, стратитися, виживатися, вижитися з чого; см. Издерживаться. Совсем -тился - геть витратився (з грошей), вийшов з грошей. -тился, что и хлеба, денег нет - з хліба, з грошей вижився (витратився).* * *несов.; сов. - истр`атитьвитрача́ти, ви́тратити, тра́тити (тра́чу, тра́тиш), потра́тити, стра́чувати, стра́тити; (время, силы, здоровье) марнува́ти, змарнува́ти, гайнува́ти, згайнува́ти; ( время) га́яти, зга́яти; (силы, здоровье) збавляти, зба́вити; ( терять силу на работе) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити, перево́дити, перевести́ -
39 клониться
хилитися, гнутися, (никнуть) никнути. [Звялена трава хилилась додолу (Мирн.). Неначе п'яний очерет без вітру гнеться (Шевч.). А голова никне набік, никне (Г. Барв.)]. К чему это -нится - до чого, на що йдеться, на що заноситься де. [Догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Не знав, до чого діло йдеться (Крим.). Аж воно, бачу, не на те йдеться (Мова). Заносилося на війну (Крим.)]. Солнышко -тся к западу - сонечко схиляється (хилиться) на захід. -тся, -лось к вечеру - схиляється, схилялося над вечір. -ться к упадку - хилитися до занепаду. [Далі письменник іде вниз, хилиться до занепаду (Єфр.)]. Государство -тся к упадку - держава хилиться до занепаду. Победа -лась на сторону неприятеля - ворог починав здобувати перемогу, перемога схилялася на ворожий бік. К чему -нятся ваши речи - до чого ви провадите (ведете) свою мову? куди ви гнете свою мову? Клонящийся - що хилиться. -щийся к упадку - близький (до) занепаду. Строение, - щееся к разрушению - будівля, що почала руйнуватися, що йде до руйнації.* * *1) хили́тися, клони́тися; нахиля́тися, похиля́тися; схиля́тися; гну́тися; ( никнуть) ни́кнути2) (приближаться к какому-л. пределу, моменту своего развития, течения) хилитися, схиля́тисядень клони́лся к ве́черу — вечорі́ло, смерка́ло, смерка́лося, схиля́лося (день схиля́вся) надве́чір
3) спрямо́вуватися, скеро́вуватися, вести́ся, хили́тися -
40 конфликт
конфлікт (-ту), сутичка. [В останньому бої, в останніх конфліктах, які міг-би, конаючи, викликати капіталістичний режим (Грінч.). Це був мій ворог: у мене була люта сутичка з ним (Крим.)]. Возник (произошёл) -ликт - стався конфлікт.* * *конфлі́кт, -у
См. также в других словарях:
ВОРОГ — муж. враг, недруг, неприятель, супротивник, недоброжелатель, супостат, злоумышленик, злодей; нечистая сила, сатана; нечистый в лесу, леший; | орл. знахарь, колдун. Не сживайся ворог с ворогом, коли дело за одно. Не вспоя, не вскормя, ворога не… … Толковый словарь Даля
ворог — враг, супротивник, противник, недруг, неприятель Словарь русских синонимов. ворог см. враг Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
ВОРОГ — ВОРОГ, ворога, муж. (обл., нар. поэт.). Недруг, враг, неблагожелатель. Злой ворог. || Чорт, леший, нечистая сила (эвф.). Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВОРОГ — ВОРОГ, а, муж. (стар. и высок.). То же, что враг. Лютый в. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ворог — ВОРОГ, арх. – Враг; изменник. – Пускай об этом знают все вороги! (1. 346); Повели его вместе с остяцкой девкой в приказную избу как полонянина ворога (3. 361). Сл.РЯ XI XVII 3. 32: ворогъ «недруг, неприятель, противник» (1255 г.) … Словарь трилогии «Государева вотчина»
ворог — враг; нечистый, черт , ворожий, укр. ворог, блр. ворог, др. русск. ворогъ, ст. слав. врагъ ἐχθρός (Клоц., Супр.), болг. враг, сербохорв. вра̑г, словен. vrȃg дьявол, черт , чеш. vrah, слвц. vrah убийца , польск. wrog, род. п. wroga враг .… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Ворог — м. устар. то же, что враг Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ворог — ворог, вороги, ворога, ворогов, ворогу, ворогам, ворога, ворогов, ворогом, ворогами, вороге, ворогах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
ворог — в орог, а … Русский орфографический словарь
ворог — а, ч. 1) Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким небудь; недруг, супротивник. || чого. Принциповий противник чого небудь. 2) також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. 3) перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т … Український тлумачний словник
ворог — [во/рог] га, м. (на) гов і/ гу, кл. рожеи, мн. ги/, роуг і/ў два во/рогие … Орфоепічний словник української мови