-
1 gruchać
воркувати -
2 coo
-
3 crood
vворкувати* * *[kruːd]v; діал.воркувати, воркотати -
4 curr
vворкувати; муркотати* * *vворкувати, воркотати; муркотати; гурчати -
5 mourn
v1) оплакувати; сумувати2) носити траур3) воркувати (про голубів)* * *[mxːn]v1) оплакувати; тужити, журитися; засмучуватися, горювати3) воркувати ( про голубі) -
6 crool
[kruːl]vворкувати, воркотати; агукати ( про дитину) -
7 coo
-
8 crood
[kruːd]v; діал.воркувати, воркотати -
9 crool
[kruːl]vворкувати, воркотати; агукати ( про дитину) -
10 curr
vворкувати, воркотати; муркотати; гурчати -
11 mourn
-
12 ворковать
воркотати, бурко[у]та[і]ти, воркувати, густи, туркати, туркота[і]ти. Воркующий (эпитет голубя) - буркун, буркотун, буркітник, буркотливий, воркотливий, туркотливий, (о голубке) буркотливочка, буркотунка, буркотлива.* * *воркота́ти, воркоті́ти; ( о голубях) туркота́ти, туркотіти, ту́ркати, турча́ти, буркота́ти, буркоті́ти
См. также в других словарях:
воркувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Видавати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). 2) перен. Ніжно розмовляти з ким небудь … Український тлумачний словник
воркувати — (про голубів, горлиць видавати своєрідні переливчасті звуки), воркота[і]ти, туркати, туркотіти, турчати, буркота[і]ти, гуркота[і]ти, густи … Словник синонімів української мови
воркувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
воркотати — очу/, о/чеш, воркоті/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) Те саме, що воркувати 1). 2) перен. Те саме, що воркувати 2). 3) Те саме, що муркотати 1). 4) розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати. 5) Утворювати… … Український тлумачний словник
аврукати — аю, аєш, недок. Воркувати, воркотіти … Український тлумачний словник
буркотати — очу/, о/чеш і буркоті/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) перех. і без додатка.Говорити тихо і невиразно. || Говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким , чим небудь; бурчати. 2) неперех. Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на… … Український тлумачний словник
буркотливий — рідше буркітли/вий, а, е. 1) Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). || Який виражає невдоволення. 2) Який часто воркує, любить воркувати (про голубів) … Український тлумачний словник
воркування — я, с. Дія за знач. воркувати … Український тлумачний словник
гуркотати — очу/, о/чеш і гуркоті/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) Підсил. до гуркати. 2) Видавати переливчасті звуки (про голубів, горлиць); воркувати … Український тлумачний словник
заворкувати — у/ю, у/єш, док. 1) Почати воркувати (про голубів, горлиць і т. ін.). 2) перен. Ласкаво, привітно заговорити. 3) перен., розм. Почати утворювати звуки, схожі на воркування (перев. про механізм, мотор і т. ін.) … Український тлумачний словник
поворкувати — у/ю, у/єш, док. 1) Воркувати якийсь час. 2) перен. Ніжно розмовляти з ким небудь якийсь час … Український тлумачний словник
