вольное

общ. вольное толкование, широкое толкование

1) разрешение, позволение

2) разрешение, лицензия

3) лицензия ( патентная)

4) отпуск

5) выпуск ( в начальной и средней школе)

6) свидетельство (о начальном, среднем образовании)

7) свобода, вольность

••

8) бесцеремонность, вольность

* * *

1) общ. вольность, диплом, увольнение, разрешение, бесцеремонность, вольное обращение, позволение, аттестат (об окончании учебного заведения)

2) воен. увольнение в отпуск, увольнительная

3) коммер. разрешение (официальный документ)

4) экон. лицензия

5) фин. отпуск, патент

6) школьн. свидетельство, аттестат

1) (свободный, независимый, не ограниченный) libero, indipendente

2) ( развязный) disinvolto, spigliato, spinto

3) libero, a corpo libero

* * *

1) (свободный, независимый) libero, liberato, affrancato

2) (свободный, ничем не стеснённый) libero, indipendente

3) полн. ф. (не ограниченный какими-л. правилами) libero, illimitato

4) тж. неодобр. ( непринужденный)

5) полн. ф. уст. (частный, штатский) privato, borghese

6) полн. ф. спорт. libero

••

* * *

gener. libero

1. дз. упражнение лёжа

2. бор. упражнение в партере

3. гимн. вольное упражнение

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння

1) (равнина, простор) поле, степ (-пу). [Ой у полі Килиїмському. Ой виїхав наш Ревуха в чистий степ гуляти]. Чистое -ле - чисте поле, чистий степ; широке поле, степ широкий. Выйти в поле, на поле - вийти в поле, на поле, в степ, у степи;

2) (девственное, непаханное) цілина. [Там степ заліг цілиною]. Вольное, пустынное -ле - гуляй-поле, дике поле. Открытое -ле - широке, вільне поле;

3) (обработанное, пашня) поле, рілля (-лі). [Тепер пішло мужицьке поле. У мене ріллі три десятині]; (нива, участок) нива, лан (-ну), ум. нивка, ланок (-нка). [Орися-ж ти, моя ниво (Шевч.). На городі нивка, кругом материнка. Лани широкополі (Шевч.). Козарський ланок (Конис.)]; (под выпасом) толока; (оставлен, на отдых) переліг (-огу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) обліг (-огу); (у села для скота) вигін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопілля. Смена -ля - рука. [Маю чотири десятини поля, по одній десятині в кожну руку]. Итти в -ле - йти на поле. Ходить по -лям - ходити полями. Быть в -ле - бути на полі. Мои окна выходят в -ле - у мене вікна на поле. Опытное -ле - дослідне поле;

4) (место сражения, битвы) бойовище, бойовисько, боїще, бойове поле. -ле для поединка (стар.) - тік (р. току), тічок (-чка);

5) (площадь зрения) поле зору;

6) (края книги, шляпы) криси (-ів), береги, краї, (только о книге) маргінеси. Читая, делаю пометки на -лях книги - читаючи, роблю зазначки у книзі по краях (на берегах, на маргінесах);

7) (фон) поле, тло, земля. [По сірому полю (землі) чорні й сині смужечки];

8) (поприще) поле, нива, терен (-ену), ділянка. [Працюють на полі науковому. Вийшов на ниву письменства. На терені політичному він уславився. А це обібрав собі ділянку матеріяльну];

9) (охота) полювання. [Як поїхав королевич та на полювання, лишив свою вірну жону та й на хорування].

* * *

1) по́ле; ( обрабатываемый большой участок) лан, -у

2) (пространство, в пределах которого совершается что-л.; поприще) по́ле

3) ( фон) по́ле, тло

4) (в книге, в рукописи) по́ле, бе́рег

5)

6) ( охота) полюва́ння; ( добыча) здо́бич, -і

7) юр., ист. по́ле

[\bizalmaskodót, \bizalmaskodóbb] фамильярный, развязный, вольный;

* * *

необузданный, разнузданный, безудержный, буйный, бесшабашный, бешеный, неугомонный, неукротимый, распойсавшийся, угарный, ярый, biz. невоздержанный, разлихой, nép. разухабистый; (kicsapongó) разгульный; (szabados) вольный;

sp. (tornában) вольное упражнение

hiv. вольное государство

mn. [\szabadosat, \szabadosabb] vál., pejor. вольный; (szabadszájú) развязный; (zabolátlan, sikamlós) разухабистый, разнузданный; (festett) распущенный;

- более вольный

* * *

1) прил. в разн. знач. вольны

2) сущ. ист. вольны, -нага муж.

1) свободный, нескованный

2) щедрый; любящий швыряться деньгами

«вольное государство»

устаревший синоним понятия «республика»; в настоящее время это обозначение сохранилось только в некоторых словосочетаниях: Der Freistaat Bayern Республика Бавария

Фрайлебен (Вольное) - посёлок в Крыму