-
1 воздавать
-ся, воздать, -ся1) віддавати, -ся кому за що, віддати, -ся [Віддай їм по їх ділах (Л. Укр.). За кров і пожари пеклом гайдамаки ляхам оддадуть (Шевч.)], відплачувати (кому за що), -ся, відплатити, -ся; (отомстить за что) відплатити що і за що [Нам треба відплатити українську недолю]; (саркаст.) віддячити [За наші кривди бог тобі віддячить]. - дать за дружбу, за услугу - віддружити кому чим. [Так от чим мені віддружи! (Квіт.)];2) (оказывать) віддавати (кому, що), -ся віддати, -ся. -давать, -дать почести - віддавати, віддати хвалу, честь кому. -давать, -дать равным за равное - віть за віть віддавати (сов. віддати). Возданный - відданий, відплачений.* * *несов.; сов. - возд`ать(что) віддава́ти, відда́ти (що); ( отплачивать) відпла́чувати, відплати́ти (чим) -
2 воздать
см. воздавать -
3 заслуга
заслуга, (услуга) послуга. [Се робило його життя, його завдання тяжким, але зате й заслугу його робить більшою (Грінч.). Котюзі по заслузі (Номис). А послуги мої сенату скажуть за мене слово голосніше (Куліш)]. Поставить кому в -гу что - поставити, признати кому за заслугу що (Стебн.). Унижать, уменьшать свои -ги - понижати, зменшувати свої заслуги, (образно) низитися. [Ти надто низишся вже: ти гордуєш своєю славою ще більш, ніж нами (Куліш)]. Награждать, воздавать по -гам - нагороджувати по заслузі, віддавати заслужене (шану, честь и т. п.).* * *заслу́гапо \заслуга гам — по заслу́зі
-
4 оказывать
оказать1) (обнаруживать) виявляти, виявити. Он -зал большие успехи - він великі виявив успіхи. -вать своё расположение к кому - виявляти свою до кого прихильність;2) (воздавать, делать) давати, дати, подавати, подати, учиняти, учинити, робити, зробити. -вать внимание кому - увагу давати (дати) кому. -вать доверие - віру давати (дати) кому, звірятися на кого. -вать предпочтение кому - давати (дати) и надавати (надати) перевагу кому над ким. -вать уважение, почтение кому - давати шану (шанобу) кому. -вать честь, почести кому - давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому. -ать неуважение, непочтение, пренебрежение - зневагу дати (вчинити) кому, зневажати, зневажити кого. [Матері зневагу дати]. Не -ать должного уважения кому - легко поважити кого. [Ви так легко поважили його (короля) в його послові (Куліш)]. -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому - ласку робити (зробити), ласку чинити (вчинити) кому, ласку (милость) класти (покласти) на кого, допомогти ласкою кому, зглядь мати на кого, зглянутися на кого. [Згляньтесь на мене, бідну сиротину]. -вать защиту, покровительство кому - давати (дати) захист кому, взяти кого під свою руку. -вать услугу - зробити послугу кому, прислужитися кому, стати кому в пригоді. Окажите мне услугу - зробіть мені послугу, станьте мені в пригоді. Он -зал великие услуги своему отечеству - він дуже прислужився своїй батьківщині, у великій пригоді став своїй батьківщині. -вать содействие, помощь - ставати (стати) в пригоді кому, (по)давати, (по)дати помочи, поради кому, підмогти, запомогти кого чим, призволяти поміч кому, (редко) підложити руки під кого. -вать, -зать сопротивление кому, чему - опиратися, опертися проти чого, опір кому ставити, опором стояти, стати проти кого, проти чого, одсіч дати кому. [Років сто або й більш опирались громадяни проти хижої сили (Куліш)]. -вать влияние, действие - робити, зробити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. Тепло и холод -вают различное влияние на тела - тепло і холод різно діють на речі. Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры - діяння (вплив), що на наше тіло справляють зміни в температурі.* * *несов.; сов. - оказ`ать1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; ( производить) справля́ти, спра́вити; ( проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( помощь) подава́ти, пода́ти; ( предпочтение) віддава́ти, відда́ти2) (обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( выказывать) пока́зувати, показа́ти3) ( показывать) пока́зувати, показа́ти4) (казаться, иметь вид) диал. здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися -
5 почесть
I. шана, пошана, шаноба, повага, величання (-ня), честь, почесть (-сти). -сти - гонори (-рів, мн.), почесті. Дорога к -стям и должностям - дорога до гонорів та урядів. Тщета человеческих -стей - марність людської шаноби. Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти - віддавати, віддати, давати, дати хвалу, честь-хвалу, повагу, шанобу, шану кому, величати, звеличати кого. [І панові нашому честь-хвалу даймо (Чуб.). Ханові віддавали царську повагу (Леонт.)].II. см. Почитать.* * *I п`очестьпо́честь, -ті; (уважение, почёт) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́нняII поч`естьсм. почитать IIIIII поч`естьнареч. диал.ма́йже; ( чуть ли не) ма́ло не, тро́хи не -
6 прославлять
прославить1) (сделать славным) уславляти, уславити, прославляти, прославити кого чим, що, чинити славу кому. [Я вас породила, вигодувала, викохала, уславила (Грінч.). Славою його уславив (Кул.). Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи (Куліш). Дасть вінець йому царський і прославить безмірно (Франко)]. Он -вил себя учёными работами - він уславив себе науковими працями;2) (воздавать хвалу) прославляти, прославити, уславляти и славити, уславити, виславляти кого ким, що чим, (восхвалять) вихваляти и вихвалювати, вихвалити, величати, звеличати, (о мн.) попрославляти, повславляти см. Восхвалять. [Візантійство прославляв (Шевч.). Ні один співець її не вславив (Л. Укр.). Славу козацьку ви славляли (Лукаш.). Звеличав пишність і мудрість великих ханів (Коцюб.)];3) (ославить) ославлювати и ославляти, ославити, пославити, (о мн.) поославлювати кого ким; см. Разглашать, Расславлять. [Порішили, щоб божевільним його пославити (М. Вовч.)]. -вить кого скупым - ославити кого скупим;4) (Христа на Рождество) колядувати, проколядувати, славити Христа. Прославляемый - уславлюваний, прославлюваний, вихвалюваний. Прославленный - уславлений, прославлений, вихвалений, звеличений від кого (кем). [Мадонно моя, пренепорочна Маріє, прославлена в віках (Тичина)].* * *несов.; сов. - просл`авитьпрославля́ти, просла́вити, уславля́ти, усла́вити, несов. сла́вити, виславля́ти
См. также в других словарях:
воздавать — Отдавать, возмещать, вознаграждать, возвращать, платить, отплачивать, расплачиваться, рассчитываться, поквитаться; компенсировать(ся); карать, мстить, отмщать, вымещать, выверстывать, уравновешивать. Пора бы окончить (свести) счеты. Сорвать на… … Словарь синонимов
ВОЗДАВАТЬ — ВОЗДАВАТЬ, воздать кому что, отдавать, возвращать, признавать заслуги, награждать за них, платить, или карать и мстить; возмездничать. ся, быть воздаваему. Комуждо по заслугам его воздастся. Воздавание ср. ·длит. Воздание, воздаяние ·окончат.… … Толковый словарь Даля
ВОЗДАВАТЬ — ВОЗДАВАТЬ, воздаю, воздаёшь, воздавая, повел. воздавай (книжн. ритор.). несовер. к воздать. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
воздавать — ВОЗДАТЬ, ам, ашь, аст, адим, адите, адут; ал, ала, ало; ай; возданный ( ан, ана, ано); сов. (книжн.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
воздавать должное — ценить по достоинству, придавать значение, отдавать справедливость, быть высокого мнения, признавать заслуги, ценить, отдавать должное, дорожить, признавать достоинства, придавать большое значение Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
Воздавать должное — кому. ВОЗДАТЬ ДОЛЖНОЕ кому. Книжн. 1. Оценивать кого либо по заслугам, признавать неоспоримым чьи либо достижения. Не подумайте, что я льщу, я воздаю только должное (Чехов. Драма). Он видит Гайдна, Шуберта, Верди, Листа, Чайковского!… Они все… … Фразеологический словарь русского литературного языка
Воздавать сторицею — кому. ВОЗДАТЬ СТОРИЦЕЮ кому. Жестоко отомстить кому либо за что либо. «Я получила горькое известие: погиб ваш младший брат Ваня. Он храбро сражался, защищая великий город Ленина. И моя к вам материнская просьба: за гибель брата воздайте проклятым … Фразеологический словарь русского литературного языка
Воздавать честь хлебу-соли — чьему. ВОЗДАТЬ ЧЕСТЬ ХЛЕБУ СОЛИ чьему. Не отказываться от угощения, с удовольствием, с аппетитом есть, пить. Как ни отговаривалась Марья Ивановна, а Марко Данилыч упросил таки её воздать честь его хлебу соли (Мельников Печерский. На горах) … Фразеологический словарь русского литературного языка
Воздавать — несов. перех. и неперех. 1. Совершать что либо в ответ на чьи либо действия, поступки, слова. 2. перен. Вознаграждать за что либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
воздавать — воздав ать, да ю, даёт … Русский орфографический словарь
воздавать — (I)‚ воздаю/‚ даёшь‚ даю/т … Орфографический словарь русского языка