власному

n кул.

риба, зварена у власному соку

* * *

фр.; кул.

n; діал.; юр.

1. adj

1) властивий; притаманний

2) правильний, належний; відповідний

3) підхожий, придатний, годящий

4) пристойний, порядний; поважний; доброчесний

5) ужитий у вузькому значенні

6) справжній, сущий

7) відмінний, чудовий

8) власний

9) гарний, красивий

* * *

1) властивий

2) правильний, належний; підходящий, придатний

3) пристойний; доброчесний, порядний, поважний

4) (ужитий, використаний) у власному значенні, у вузькому значенні

5) справжній, цілковитий, сущий

6) гpaм. власний

7) мaт. правильний; точний

8) цepк. який використовується лише в певний день або свято (про службу, молитву)

9) гepaльд. у природному кольорі ( про фігуру)

10) icт.,; дiaл. гарний; відмінний, чудовий

11) icт. власний

1. n (the true) правда, істина

2. adj

1) вірний, правильний

2) відданий

3) справжній, правдивий, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний, чинний

6) щирий, неудаваний; правдивий

7) стійкий, стабільний

8) фіз. ідеальний (про середовище)

9) точний

10) тех. точно припасований

11) чесний, доброчесний

3. adv

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

4. v (тж true up)

1) вивіряти; правити

2) припасовувати, приганяти; регулювати

* * *

••

1) вірний, правильний

2) вірний; не відступаючий

3) справжній, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний

6) тex. точно пригнаний to make smth

7) чесний, добродійний

••

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

1) багатослівність; балаканина, патякання

2) вираження, формулювання

* * *

1) перши. багатослівність; балаканина; словоблудство; mere verbiage марнослів’я; порожні слова; florіd verbiage пишні фрази, пишномовна мова; to lose oneself іn verbiage заплутатися у власному красномовстві

2) манера виражатися; concіse mіlіtaryverbiage чітку військову мову

фр.; кул.

n; діал.; юр.

1) властивий

2) правильний, належний; підходящий, придатний

3) пристойний; доброчесний, порядний, поважний

4) (ужитий, використаний) у власному значенні, у вузькому значенні

5) справжній, цілковитий, сущий

6) гpaм. власний

7) мaт. правильний; точний

8) цepк. який використовується лише в певний день або свято (про службу, молитву)

9) гepaльд. у природному кольорі ( про фігуру)

10) icт.,; дiaл. гарний; відмінний, чудовий

11) icт. власний

••

1) вірний, правильний

2) вірний; не відступаючий

3) справжній, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний

6) тex. точно пригнаний to make smth

7) чесний, добродійний

••

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

1) перши. багатослівність; балаканина; словоблудство; mere verbiage марнослів’я; порожні слова; florіd verbiage пишні фрази, пишномовна мова; to lose oneself іn verbiage заплутатися у власному красномовстві

2) манера виражатися; concіse mіlіtaryverbiage чітку військову мову

1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особовий. -ный состав - особовий склад (-ду). -ный вред - ушкодження особи. -ное задержание - заарештування особи. -ный наём - найми (-мів);

2) (необщий, частный) особистий, персональний, (собственный) власний, (индивидуальный) індивідуальний. [Дивився на Германа, як на свого особистого ворога (Франко). Особисті почування самого автора (Єфр.). Щирі патріоти забудуть про особисті сварки (М. Левиц.). Не слід оддаватися власному горю (Крим.)]. -ная выгода - особиста користь (-ти). -ная безопасность - а) безпечність особи; б) (собственная) особиста безпечність (-ности). -ный дворянин - особистий (персональний) дворянин. -ные дела - власні (особисті) справи (р. справ). Это мое -ное дело - це моя власна (особиста) справа. По своим -ным делам - у своїх власних (особистих) справах, за своїми -ними (-тими) справами. -ное достоинство - особиста гідність (достойність) (- ности). -ная жизнь - особисте (індивідуальне) життя. -ные интересы - особисті інтереси. - ный кредитор - особистий кредитор (-ра). -ная обида - особиста образа. -ные обстоятельства - особисті обставини (-вин). По -ным обстоятельствам - з особистих обставин. -ное обязательство - особисте зобов'язання. -ная ответственность - особиста (власна) відповідальність (-ности). Под свою -ную ответственность - на свою власну (особисту) відповідальність. -ные счёты - особисті рахунки (-ків). [Доводять особисті рахунки до найбільшої сили (Грінч.)];

3) грам. - особовий. -ный глагол - особове дієслово. - ное местоимение - особовий займенник (-ка).

* * *

1) (относящийся к личности, персональный) особи́стий, персона́льний

2) ( относящийся к лицам) особо́вий

3) грам. особо́вий

ДЕКОНСТРУКЦІЯ - поняття, що окреслює ситуацію відношення до тексту, в межах якої деструкція поєднується з реконструкцією для подолання замкненого та "логоцентричного" характеру цього тексту. Д. як певний методологічний ракурс була запропонована Деррида, що трактував її як адекватний переклад поняття "Destruktion" Гайдеггера. Д. постає фундаментальною ознакою філософії постмодернізму, навіть більше - всієї культури постмодернізму. Принциповим моментом Д. є її ретроспективний характер - вона є передусім стратегією не творення, а витлумачення вже існуючих текстів. Проте Д. є виходом за межі інтерпретації як відношення до тексту іззовні, позаяк вона активізує у самому тексті протидію логоцентризму. Тому у просторі культури постмодернізму Д. трактується і як креаціоністська стратегія, про що свідчить її розгортання не тільки в теоретичній, а й у художній формі. Поєднання Д. з реконструкцією вносить у Д. іронічне забарвлення, що робить її як теоретичним, так і художнім феноменом. Саме іронія відрізняє Д. від інших стратегій взаємодії з минулим і, передусім, від стратегії "зняття". Є певні підстави вважати, що ідея Д. укорінена в творчості ієнських романтиків - передусім Тіка, Шлегеля, Новаліса, які знаходяться в іронічній опозиції стосовно пафосу нім. класичної філософії, а тому "деконструюють" її. Однак іронія Д. XX ст. відрізняється від іронії романтиків тим, що не передбачає появу нового пафосу, а стає самодостатньою, сама обертається на пафос. У результаті Д. можна визначити як стратегію заміни у чужому або власному тексті пафосу на іронію. З огляду на це, Д. є способом маргіналізації тексту.

ДОСОКРАТИКИ - загальна назва еллінських філософів, котрі жили і творили до Сократа. Доба Д. зазвичай розглядається як перший період історії античної філософії, для якого є характерним розвиток філософської думки у формі космогонічних концепцій. Головна проблема досократичних вчень - виникнення і будова світоустрою, внаслідок чого добу Д. називають також епохою ранньофілософських космогоній. Період починається творчістю Фалеса (початок VI ст. до н. е.) і завершується діяльністю останніх Д. - Зенона, Емпедокла, Анаксагора. Досить поширеним було віднесення до числа Д. також софістів, а інколи й Демокрита Ц. ей погляд не є виправданим ані з точки зору хронології (софісти є сучасниками Сократа, деякі - як от Горгій - на десятки років пережили його; це стосується і Демокрита), ані з огляду на зміст їх філософських вчень (атомізм Демокрита уособлює у собі глибинну трансформацію і перегляд спільних для досократиків метафізичних очевидностей, а софістичні концепції за своєю проблематикою і підходами співзвучні ідеям Сократа). Натомість, змістовним критерієм для розмежування перших епох античного філософування є не особистість, а інтелектуальна творчість Сократа - т. зв. "сократичний поворот" у філософському мисленні, коли його головною темою стає не космогонічне питання (генезис Космосу), а проблема людини. Сократичний поворот прокладає ме.жу між періодом ранньофілософських космогоній (Д.) і класичною еллінською філософією. Софістам у цій теоретичній трансформації мислення належить не менш значна роль, аніж Сократу. У філософії досократичної доби виділяють дві гілки: іонійську філософію (Мілетська школа - Фалес, Анаксимандр, Анаксимен; Геракліт; виходець з Іонії, перший афінський філософ Анаксагор) та італ. філософію (Піфагор і піфагорійці; Ксенофан та Елейська школа - Парменід, Зенон, Мелісс; Емпедокл). Наявність цих двох гілок пов'язана передусім з історичними, а не суто інтелектуальними чинниками. У 546 р. до н. е. персидський цар Кір захоплює Лідійське царство і поступово підпорядковує своїй владі еллінські поліси на західному малоазійському узбережжі (Іонію). У відповідь на встановлення влади персів (яка стає вкрай беззастережною після придушення повстання іонійських полісів 500 - 495 рр. до н. е.) відбувається широка еміграція з іонійських міст у грецьк. колонії - передусім до Пд. Італії і Сицилії (т. зв. "Велика Греція"). Характерно, що перші італ. філософи (Піфагор, Ксенофан) є уродженцями Іонії. У вирішенні питання про генезис і будову світоустрою Д., попри розмаїтість їх учень, поділяють певне коло спільних онтологічних очевидностей. До їх числа слід віднести: аналіз буття у вигляді вирішення космогонічної проблеми; уявлення про генезис світу як перехід від хаосу (невпорядкованого стану буття) до Космосу (цілісний і впорядкований світоустрій); виокремлення проблеми достеменного (справжнього) буття та інтуїція достеменного буття як Єдиного, протиставленого оманливому навколишньому світу Множинного (розмаїття речей); пріоритет умоглядності як способу досягнення істинного знання, на противагу хибності почуттів; невід'ємність законів людського буття від законів всесвіту.Головний концепт досократичних космогоній - єдиний першопочаток буття, який синтезує в собі низку функцій, визначальних щодо наявного світу (Космосу) В. ін є 1) тим, з чого виникає світ (генетичний початок); 2) тим, чим є у своїй основі і з чого складаються всі речі (субстрат всього сущого); 3) тією силою, дією якої утворюється Космос (породжувальна причина); 4) буттям у власному сенсі слова, в яке "повертається" світ із закінченням свого існування у вигляді розмаїття окремішних форм. Загальним вектором розвитку космогоній Д. є відокремлення від первинної субстанції світовпорядкувальної сили як окремої онтологічної сутності (Нус на противагу Суміші в Анаксагора).