власний

1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особовий. -ный состав - особовий склад (-ду). -ный вред - ушкодження особи. -ное задержание - заарештування особи. -ный наём - найми (-мів);

2) (необщий, частный) особистий, персональний, (собственный) власний, (индивидуальный) індивідуальний. [Дивився на Германа, як на свого особистого ворога (Франко). Особисті почування самого автора (Єфр.). Щирі патріоти забудуть про особисті сварки (М. Левиц.). Не слід оддаватися власному горю (Крим.)]. -ная выгода - особиста користь (-ти). -ная безопасность - а) безпечність особи; б) (собственная) особиста безпечність (-ности). -ный дворянин - особистий (персональний) дворянин. -ные дела - власні (особисті) справи (р. справ). Это мое -ное дело - це моя власна (особиста) справа. По своим -ным делам - у своїх власних (особистих) справах, за своїми -ними (-тими) справами. -ное достоинство - особиста гідність (достойність) (- ности). -ная жизнь - особисте (індивідуальне) життя. -ные интересы - особисті інтереси. - ный кредитор - особистий кредитор (-ра). -ная обида - особиста образа. -ные обстоятельства - особисті обставини (-вин). По -ным обстоятельствам - з особистих обставин. -ное обязательство - особисте зобов'язання. -ная ответственность - особиста (власна) відповідальність (-ности). Под свою -ную ответственность - на свою власну (особисту) відповідальність. -ные счёты - особисті рахунки (-ків). [Доводять особисті рахунки до найбільшої сили (Грінч.)];

3) грам. - особовий. -ный глагол - особове дієслово. - ное местоимение - особовий займенник (-ка).

* * *

1) (относящийся к личности, персональный) особи́стий, персона́льний

2) ( относящийся к лицам) особо́вий

3) грам. особо́вий

думка, гадка про що, (взгляд) погляд на що, (суждение) суд, присуд (-ду), (редко, полон.) здання (-ння) про що, розмисел (-слу) у чому. [Не можна було вивести, якої він думки про громаду (Кониськ.). Своїх власних гадок не встиг ще виробити (Крим.). Мені не вперше доводиться чути такі погляди на Шевченкову «Катерину» (Грінч.). Ворог переполовинених (половинчатых) поглядів (Єфр.). Вирікати свій суд про філологічні справи (Крим.). А моє таке здання: час уже людям перестати воювати (Бердич.). Мати власний розмисел у військових справах (Л. Укр.)]. -ние относительно чего - думка що-до чого. Я того -ния, что - я тієї (тої, такої) думки, що; моя така думка, що; на мою думку; я так гадаю; як на мене, то. По -нию кого - на думку, на гадку чию, кого, на чий погляд (суд), з чийого погляду, як гадає хто. [На кумову думку, син мусить хазяйнувати (Грінч.). На їх погляд, се дурість і гріх (Франко). На мій суд, вашу високість не зустрічають тут з такою церемонією, до якої ви звикли (Куліш). З його погляду, не заподіяв того, в чому його винуватять (Кониськ.)]. По моему -нию - на мою думку, на мій погляд. По его -нию - на його думку (погляд), (иногда) по його. [По його, так уже-б пора і додому (Квітка)]. Вопреки чьему -нию - всупереч думці кого, чиїй, проти думки кого, чиєї, проти кого. [Не бувши спеціялістом, ляпати дурниці проти техніка, плескати нісенітниці проти хеміка (Крим.)]. Общее -ние - загальна думка (гадка), загальний погляд (суд). Общественное -ние - громадська думка, громадський погляд, (зап.) опінія. [Неволя громадського погляду (Куліш)]. Особое -ние - окрема думка, -мий погляд. Предвзятое -ние - см. Предвзятый. Быть о себе высокого -ния - см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние - висловлювати, висловити свою думку, свій погляд (суд, присуд), подавати, подати свою думку про що, виявляти, виявити свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Переказавши зміст, ось який присуд висловила вона про твір (Грінч.). Виявила свій погляд на старосвітські закони (Єфр.). (Оповідає,) не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Иметь о ком хорошее -ние - бути про кого доброї думки, мати про кого добру думку. Оставаться, остаться при своём -нии - лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при своїй думці, з власною думкою, при своєму погляді; (при особом -нии) лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при окремій думці, при окремому погляді, не пристати на чию думку; см. Оставаться. Придерживаться -ния - додержуватися думки. Присоединяться, присоединиться к чьему -нию - приставати, пристати на чию думку, прилучатися, прилучитися до чиєї думки. Разделять чьё -ние - поділяти чию думку, гадку, чий погляд. Соглашаться, с чьим -нием - погоджуватися з чиєю думкою, приставати на чию думку. Укрепиться во -нии - зміцніти на думці.

* * *

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

розуміння, зрозуміння, (соображение, толк) тяма, тямок (-мку), (сознательн. представл.) свідомість (-мости), (взаимное) порозуміння. [Розуміння краси часто буває умовним (Грінч.). Нація була в розумінні Шевченка сім'єю з рівних людей-братів (Грінч.)]. - ние правды и добра - розуміння правди та добра. -ние права народного - зрозуміння права народнього. -ние своего положения - свідомість свого стану (становища). У толпы нет -ния - натовп не має тями. Нет -ния и телегу подмазать - нема тями й воза підмазати. Нет никакого -ния к чему - чорт-ма тями до чого. Вкладывать своё -ние в чьи-л. речи - вкладати власний тямок у чиїсь речі. Притти ко взаимному -нию - прийти (дійти) до порозуміння з ким.

* * *

1) (поместье) маєток (-тку), маєтність (-ности), добро, (чаще мн.) добра (р. дібр). [Панський маєток перейшов до народу (Коцюб.)]. -нья - маєтки, маєтності, добра. [Заможні волохи купували добра в Брацлавщині (Куліш)]. Собственное -нье - власний маєток. -нье наследственное, родовое, благоприобретенное - маєток спадковий (спадщина), родовий, набутий (придбаний). -нье (по)жалованное - наданий (дарований) маєток. -нье заповедное - заказний маєток, заповідник. -нье выморочное - відумерщина, безотчина. [Тут панок один жив, та замер, а наслідників нема, так безотчина піде у казну (Харк.)]. -нье, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от деда, от предков) дідизна, дідівщина, предківщина;

2) (имущество) добро, майно, статок (-тку), маєток; см. Имущество. -нье его состоит из пожитков и денег - його добро (майно, статок, маєток) становлять пожитки та гроші.

I adj

1. вибраний, відібраний, спеціальний

2. доступний небагатьом

- select club клуб для вибраних

- select committee парл. спеціальний комітет, спеціальна комісія

II v відбирати, вибирати, проводити відбір

- to select a satellite communication system of its own choice обирати систему супутникового зв'язку на власний розсуд

1. власний/ особистий інтерес, егоїзм

2. особиста вигода

- to act in one's own self-interest діяти у власних/ егоїстичних інтересах