влада

1) власть, влада, сила, право, воля, верх. [Його власть, що схоче, те й дасть. Батьківська власть. Влада законодатна. Обурення проти права однієї людини над життям, честю, совістю і добром другої (Єфр.). Не будуть мати вражі ляхи на Вкраїні волі. Шляхетське право давало панові над слугою мало не такий верх, як і над рабом (Куліш)]. Иметь власть что-л. делать - мати силу що робити. Это не в моей (не в нашей) власти - не моя (не наша) на це сила, не від мене це залежить. Приобрести власть над кем, над чем - силу (гору) взяти над ким, над чим, міць узяти над ким, над чим, забрати силу (владу) над ким, над чим. [Таку - каже - вони міць узяли, що й панів посіли]. Власть имущий - зверхник, владний, можний;

2) (обладание, сила) влада, сила. [Чую, що трачу владу над собою];

3) (владычество, управление, правительство) влада, власть, держава. [Монгольська влада в Азії. За твоєї держави як буде - побачим]. Верховная власть - найвища (верховна) влада. Быть, находиться под властью (во власти) кого - бути під ким, бути під владою, під володінням, під зверхністю чиєю, (в) кого, хилитися під кого. [Буде добре запоріжцям і під турком жити. Під володінням Польщі. Під нівеляційною зверхністю московською. Під мене хиляться і добрі і злющі (Куліш)]. Иметь под своею властью что - мати в своїй руці що, мати (держати) під собою, бути власним над чим. [Він був властен над десятьма городами]. Подчинить своей власти - підгорнути (підхилити) під себе, під свою руку, під свою волю, владу. Переходить под власть (во власть) - переходити під кого, під руку, (владу) кого (чию). [В такому стані українські землі переходять під руку дужого сусіди (Єфр.)]. Отдавать под власть (во власть) кого - піддавати під кого, під чию руку. Освободиться из-под власти кого-л. - визволити(ся) з-під чиєї влади, з-під кого;

4) (начальство и начальники; должность) влада, власть, уряд, власті (мн.) уряди. [Близькі до народа власті. (Самійл.). Щоб воєводи, старости і инші українські уряди не перебивали йому чинити волю короля (Куліш)].

* * *

1) (власть) влада, зверхність (-ности), (реже) начальство, (правительственное) уряд (-ду), (управление) керування, порядкування, урядування, орудування, оруда, (командование) командування. Под -ством кого, чьим - під владою в кого, чиєю, під урядом (проводом) чиїм під одудою (зверхністю) чиєю, (под предводительством) за приводом чиїм, (стар.) за головою чиєю. [Під його урядом було багато сільських шкіл (Рідний Край). Українське театральне товариство під орудою Садовського (Афіша). Поляки ходили за приводом князя по чужих землях (Куліш). Щоб ми за твоєю (,гетьмане Хмельницький,) головою пили та гуляли (Ант.-Драг.)]. Главное -ство - головна влада; (командование) головне командування. Главное -ство над войском - головне командування (над) військом. Поручать, поручить -ство над городом кому - доручати, доручити владу (зверхність) над містом кому, доручати, доручити керувати (правити) містом (урядувати над містом) кому. Поручить -ство над армией кому - доручити командувати (командування) армією кому. Принимать, принять -ство над кем, над чем - переймати, перейняти (на себе) провід (владу) над ким, над чим, (над войском) переймати, перейняти (на себе) командування військом;

2) см. Начальствование 1 и 2;

3) - а) начальство, начальник; срв. Начальник. [Тебе вибрано за начальство (Рудч.)]. Это моё -ство - це моє начальство, це мій начальник; б) (начальники) начальство, начальники, (старшие) старші (-ших), (преимущ. военное, устар.) старшина, (власть) влада, уряд; (власть имущие) зверхники (-ків), владущі кола. [Ті часи, як голоси начальство тільки мало (Самійл.). Поліціянт лаявся, бо був гнівний: від старших йому сьогодні добре впало (Грінч.). Військова старшина (Стор.). Те, що спадає від рота нашим зверхникам, нам вистачило-б на життя (Куліш)]. Высшее -ство - вище начальство, вища влада, вищий уряд. Докладывать, доложить по -ству о чём - доповідати, доповісти начальству що, (сообщать) повідомляти, повідомити начальство про що, подавати, подати до відома начальству що;

4) (круг власти, сан) начальство, зверхність (подвластная сфера) начальство, (подначалие) підвладність, підручність (-ности). [Він зверхности достоєн (Куліш)].

* * *

необмежений, (реже) необмежований; (полный) повний, цілковитий, (безграничный) безмежний. -ная власть - необмежена (абсолютна) влада; безмежна влада. - ное доверие - необмежена (повна) (до)віра. -ное количество - необмежена кількість (-ости), необмежене число. В -ном количестве - у необмеженій кількості, необмежено; срв. Вволю. -ный кредит - необмежений кредит. -ная монархия - необмежена (абсолютна) монархія. -ный простор - необмежений (цілковитий, безмежний) простір. -ное пространство - необмежена (необмежована) просторінь, (беспредельное) безмір (-ру), безмежна (необмежна) просторінь (-рони). -ная свобода - необмежена воля. -ное честолюбие - безмежне шанолюбство (честолюбство), безмежний гонор.

* * *

найвищий, верховний, зверхній, владичній. [Найвища (верховна) влада. Зверхня власть. Владичнє право (Куліш)]. -ая власть, -ое командование (начальство) - зверхність.

* * *

1) см. Владелец;

2) (державный владетель, государь) володар (р. -ря), владар (р. -ря), державець (р. -вця), господар (р. -ря), пан.

* * *

1) ( правитель) волода́р, -я и воло́дар, -я, можновла́дець, -дця, влада́р, -я и вла́дар, -я, держа́вець, -вця, госпо́дар, -я; диал. вла́дник

2) см. владелец

1) см. Владелица;

2) (государыня) володарка, владарка, державиця, господиня, пані.

* * *

1) волода́рка и воло́дарка, вла́дарка и влада́рка, держа́виця; господи́ня

2) см. владелица

1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];

2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;

3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].

* * *

(господин, повелитель) владика, володар (р. -ря), держитель. [Своя рука - владика. Вінценосний володар]. Владыка мира - світовладець (р. -дця), володар світу, світодержець (р. -жця);

2) (архиерей) владика.

* * *

1) ( повелитель) воло́дар, -я и волода́р, -я, вла́дар, -я и влада́р, -я, влади́ка

2) церк. влади́ка

1) владичиця, володарка;

2) Владичиця, Божа Мати.

* * *

1) ( повелительница) волода́рка и воло́дарка, вла́дарка и влада́рка, влади́чиця

2) ( Богородица) церк. влади́чиця

панувати, обладувати, володарювати, господарювати, царювати, королювати, гетьманувати и т. д. [Неправда панує на землі. Олег широко почав гетьманувати (Куліш)].

* * *

володар (р. -ря).

* * *

володар (р. -ря), владар (р. -ря), господар (р. -ря), державець (р. -вця), зверхник, можновладець (р. -дця). [Володар над світами. Наполеон був зверхником мало не цілої Европи].

* * *

володарка, владарка, господиня, пані, державиця, зверхниця, можновладниця.

* * *

вищий, найвищий, зверхній. [Вища школа. Найвища влада]. Высшее положение - вище становище, зверхність (р. -ности), вищість (р. -щости). Высшие классы общества - верхи громадянства. Принадлежащий к высшему обществу - великосвітній.

* * *

1) начальство (влада) над містом;

2) градоначальство.

* * *

подвійна влада, двовлада.

* * *

1) дія, діяння;

2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;

3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.

* * *

1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження

2)

3) театр. ді́я, акт, -у

4) мат. ді́я

-но дисциплінарний, -но. -ное взыскание - дисциплінарна кара. -ная власть - дисциплінарна влада. -ное производство - дисциплінарна справа.

* * *

одновладство, єдина влада, самовлада, самовладство.

* * *

законний, правний, (переносно) справедливий. [Законний термін - один місяць (Грінч.). Правні дороги для мене замкнені, сама установа пхає мене на неправні (Франко). Це цілком справедлива вимога]. -ная власть - правна (законна) влада. -ные средства - правні (законні) способи. -ным путём - правною (законною) дорогою (-ним шляхом). Имеющий -ную силу - правосильний, важний, законочинний. [Постанова ваша не правосильна (не важна)]. Войти в -ную силу - набути правної сили, статися правосильним. Имеющий -ное право делать что - правомічний. Имеющий -ное право на что - законоправний, правоправний у чому. [Я в цьому ділі правоправний. Трон правоправний (Куліш)]. -ная жена, -ный муж - шлюбна (правна, законна) жінка, шлюбний (правний, законний) чоловік. -ное супружество - шлюбне (правне, законне) подружжя. -ный наследник - правний (законний) спадкоємець (-ємця). -ное право - законне право на що.

* * *