-
1 wysłaniec
[висланєц]m -
2 wysłannik
ч посланець, висланець, посланник; делегат; посол; емісар
См. также в других словарях:
висланець — нця, ч. 1) Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2) рідко. Те саме, що посланець … Український тлумачний словник
висланець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
висланий — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вислати I. || у знач. ім. ви/сланий, ного, ч. Те саме, що висланець 1). II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вислати II … Український тлумачний словник
вигнанець — (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцини, країни), висланець, засланець, висланий … Словник синонімів української мови
вісник — 1) (той, хто приносить якусь звістку), вістун, вісті[о]вник, вісті[о]вець, вістоноша; гі[о]нець, посланець, висланець (зумисно посланий для цього) 2) див. провісник 1) … Словник синонімів української мови
емісар — сара, ч. Рс. Тайний висланець; особа, яка виконує секретні доручення в іншій країиі … Словник лемківскої говірки
