-
1 взаєморозуміння
-
2 взаєморозуміння
взаимопонима́ние -
3 взаєморозуміння
ურთიერთგაგება -
4 ურთიერთგაგება
взаєморозуміння -
5 взаимопонимание
взаєморозумі́ння, порозумі́ннядостига́ть, дости́чь взаимопонима́ния — досяга́ти, досягти́ взаєморозумі́ння, порозуміва́тися, порозумі́тися
-
6 understanding
n1. розуміння, взаєморозуміння2. домовленість, угода- common understanding взаєморозуміння- friendly understanding дружнє взаєморозуміння- informal procedural understanding неофіційна домовленість щодо процедури- mutual understanding взаєморозуміння- private understanding приватна угода- better understanding among nations краще взаєморозуміння між державами/ народами- to come to an understanding порозумітися, дійти згоди- to gain understanding досягти взаєморозуміння- to have a secret understanding with smbd. мати таємну домовленість з кимсь- to initiate a friendly understanding встановити дружнє взаєморозуміння/ взаємини- to reach an understanding порозумітися, дійти згоди- on this understanding за цієї умови -
7 reciprocal
1. n1) протилежність; щось діаметрально протилежне2) мат. обернена величина2. adj1) обопільний, взаємнийreciprocal reaction — хім. взаємна реакція
2) юр. укладений на основі взаємності3) рівний, еквівалентний; аналогічний; відповіднийa treaty providing for reciprocal privileges — договір, що передбачає однакові привілеї
4) мат. обернений5) грам. зворотний (про займенники)* * *I n1) протилежність; щось діаметрально протилежне2) мaт. обернена величинаII a1) взаємний, обопільнийreciprocal understanding — взаєморозуміння; юp. взаємно зобов'язуючий; ( укладений) на основі взаємності
reciprocal contract — юp. двостороння угода, синалагматичний договір
2) рівний, еквівалентний; аналогічний, відповідний3) cпeц. зворотний; обернений -
8 фундаменталізм
ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - у найзагальнішому значенні - це переконання, що існує деяка тверда основа, на якій має ґрунтуватися розуміння реальності, істини, добра, Бога. Відповідно можна говорити про різновиди Ф. - метафізичний, епістемологічний (пізнавальний), етичний, культурний (цивілізаційний, національний), релігійний. У філософії переконаність в існуванні деякої незмінної основи реальності, істини та моралі виявляється у визнанні того, що розум здатний сформулювати єдиноправильні критерії, на основі яких ми можемо відрізнити реальність від видимості (ілюзії), істину від хиби, добро від зла О. скільки в даному разі визнають, що існують деякі абсолютні критерії реальності, істини, моралі (абсолютні цінності), то замість терміна "Ф." іноді застосовують слово "абсолютизм". У середземно-європейській філософській традиції філософський Ф. з'явився як протидія релятивізму - погляду, за яким різниця між реальним і видимим (тим, що тільки здається реальним), істиною і хибою, добром і злом відносна. Відносність критеріїв реальності, істини, добра позначають терміном "релятивізм". У Давній Греції речниками релятивізму були софісти. Платон вбачав своє завдання у тому, щоб протидіяти релятивізму, тому його філософія і послугувала одним із найважливіших джерел філософського Ф. у середземно-європейській філософській традиції (яка в XX ст. стала об'єктом критики Гайдеггера). Продовженням цієї платонівської традиції була епоха Просвітництва з її вірою у здатність розуму знайти надійні критерії для розрізнення реального і нереального, істини та хиби, добра та зла. Якщо Платон і Декарт подають версію раціоналістичного Ф., то британські емпірики стали засновниками емпіричного Ф., продовження якого маємо у позитивізмі та логічному позитивізмі. Абсолютизм в етиці знайшов підтримку з боку феноменології (Шелер). У друг. пол. XX ст. філософський Ф. зазнав серйозної критики з боку філософського постмодернізму (Деррида, Дельоз, Фуко, Рорті та ін.), але крайні версії постмодернізму поновили стару загрозу - загрозу релятивізму. Тому значна група сучасних філософів прагне вибрати середню позицію між Ф. і релятивізмом (Бернстейн та ін.). Іноді термін "Ф." застосовують для позначення культурного релятивізму; говорять, напр., не тільки про релігійний Ф., а про культурний, національний і т.п. У такому разі суть культурного (цивілізаційного, етнічного, національного) Ф. полягає в тому, що із правильного твердження про те, що різні світорозуміння і цінності (моральні, політичні, правові) закорінені в культурній самобутності етносів, націй, цивілізацій та епох, роблять висновок про виняткову унікальність різних культур та їхню неспівмірність. Таким чином, з культурного Ф. випливає релятивізм: якщо наше розуміння реальності, істини, добра є наслідком певних культурних традицій, то воно радикально різне у різних культурах, і кожна з цих культур може претендувати на єдино вірне світорозуміння. Ф., отже, знаходиться в опозиції до універсалізму, а не до релятивізму. Одним із різновидів цього культурного релятивізму є т. зв. лінгвістичний релятивізм, суть якого полягає в тому, що семантика різних мов фактично є неспівмірною (звідси теза про принципову неможливість адекватного перекладу текстів). Негативні суспільні наслідки культурного Ф. (релятивізму) полягають у тому, що з нього слідує неможливість взаєморозуміння між етносами, націями, цивілізаціями, а отже, визнається, що способом їхнього співіснування є конкуренція, напруга і конфлікт. Складність взаємин між культурним Ф. і універсалізмом полягає в тому, що універсалізм (утвердження загальнолюдських цінностей) здатний сам приховувати культурний Ф. - намагання мислити цінності саме своєї цивілізації чи нації як універсальні. Такий універсалізм, отже, не схильний поважати культурну різноманітність світу, культурну самобутність інших цивілізацій та націй; навпаки, він прагне нав'язувати свої цінності та способи життя іншим культурам. Саме з цим пов'язана критика європоцентризму та культурних аспектів ідеології глобалізму. Так само за критикою національного Ф. (який часто змішують з націоналізмом або національним егоїзмом) може приховуватися стратегія ослаблення поцінування національної самобутності якоїсь нації, аби (в умовах конкуренції культур) в такий спосіб сприяти культурній експансії іншої нації. У такому разі т. зв. "інтернаціоналізм" (або "справжній універсалізм", чи космополітизм) насправді сам є прихованою формою національного Ф. Саме таке спрямування мала критика укр. націоналізму ("буржуазного націоналізму") в СРСР; в оновлених формах И здійснюють також в сучасній Україні. Більшість сучасних філософів не приймають апі радикальних форм універсалізму (з їхньою зневагою до самобутніх культур), ані крайніх форм культурного Ф. - з їхнім твердженням про неможливість існування загальнолюдських цінностей, про неспівмірність культур та неможливість взаєморозуміння між ними. Виправданою є поміркована позиція, яка поєднує необхідні елементи універсалізму з поміркованими формами культурного релятивізму Що стосується релігійного Ф., то суть його полягає не стільки в твердженні про те, що дана релігія є єдино правильною (це характерне для більшості релігійних вірувань), скільки у погляді, що дана конкретна релігія повинна бути основною (фундаментом) всіх цінностей - моральних, політичних, правових. Звідси слідує заперечення будь-якої автономії індивідів (зокрема їхнього права триматися будь-яких релігійних вірувань або не триматися жодних), різних сфер діяльності (моралі, науки, освіти, мистецтва, права, політики тощо) та установ. У такому разі релігію мислять як основу політики, права тощо, заперечуючи (в радикальних формах релігійного Ф.) навіть їхню відносну автономію. Можуть існувати поміркованіші та радикальніші форми релігійного Ф.В. Лісовий -
9 reciprocal
adj1. взаємний3. рівний, еквівалентний, анологічний- reciprocal concessions взаємні поступки- reciprocal privileges рівні привілеї- reciprocal telegram зустрічна телеграма- reciprocal trade agreement торговельна угода на основі взаємності- reciprocal treaty взаємний договір- reciprocal understanding взаєморозуміння- reciprocal visit візит у відповідь- on a reciprocal basis на основі взаєморозуміння- to provide for reciprocal privileges передбачати аналогічні/ рівні/ одинакові привілеї -
10 misunderstanding
n1) неправильне розуміння2) непорозуміння; відсутність взаєморозуміння3) незлагода; сварка* * *n2) непорозуміння; відсутність взаєморозуміння; незлагода, сварка -
11 rapport
n фр.1) зв'язок, відношення; стосунки, взаємозв'язки2) взаєморозуміння; гармонія, згода* * *nзв'язок, відношення; взаємини; взаєморозуміння; гармонія, згода, злагода -
12 understanding
1. n1) розуміння2) розум; кмітливість3) згода, взаєморозумінняto come to (to reach) an understanding — порозумітися, дійти згоди
4) домовленість, угода2. adj1) розумний; який розуміє2) чуйний, чулий, чутливий* * *I a1) розуміючий, розумний2) чуйний, чуттєвийII n1) розумінняhe hasn't much understanding of the question — він зовсім мало розуміє в цьому питанні; пояснення, інтерпретація; судження
this is my understanding of the affair — так я сприймаю цю справу; розуміння (кого-н.); співчуття (кому-н.); чутттєвість, чутливість
2) розум, розсудок, інтелект3) згода, взаєморозуміння4) домовленність, угода5) умоваon the understanding that... — при умові, що...,
6) фiлoc. Пізнання розсудка -
13 взаимный
обопільний, зобопільний, взаємний. [Обопільна (зобопільна, взаємна) приязнь, зненависть, допомога, порада, повага]. -ое понимание - порозуміння. -ое согласие - обопільна згода, лад. [Нема ладу в нас: не можна нам укупі жити]. -но - обопільно, зобопільно, навзаєм.* * *взає́мний; ( обоюдный) обопі́льнийвзаи́мное понима́ние — порозумі́ння, взаєморозумі́ння, взаємне розумі́ння
-
14 Freemasonry
n1) масонство, франкмасонство2) інстинктивне взаєморозуміння і симпатія* * *n1) масонство, франкмасонство2) ( freemasonry) інстинктивне взаєморозуміння е симпатія -
15 гуманізм
ГУМАНІЗМ ( від лат. humanus - людський, людяний) - система світоглядних орієнтацій, центром котрих є людина, η самість, високе призначення та право на вільну самореалізацію. Г. визнає вивільнення можливостей людини, її благо критерієм оцінки соціальних інститутів, а людяність - нормою стосунків між індивідами, етнічними й соціальними групами, державами. У вузькому розумінні Г. - культурний рух доби Відродження, представники якого вбачали свій життєвий та історико-культурний ідеал в античній спадщині, утверджували новий світогляд, що характеризувався вірою в людину та її можливості; сприйняттям природи, з одного боку, як об'єкта естетичної насолоди, а з другого - використання її в практичних цілях. Засадничі принципи Г. виразно представлено у "Промові про гідність людини" (1496 р.) Піко делла Мірандоли. Людині тут відводилася привілейована роль в універсумі, хоч за змістом в цілому ці принципи були інтегративними щодо світського та релігійного тлумачення людини. Видатними гуманістами цієї епохи були Леонардо да Вінчі, Кампанелла, Бруно, Петрарка, Мор, Рабле, Коменський, Коперник та ін В. иникнення і розвиток гуманістичних ідей відбувалися не лише в Італії, а й по всій Європі, тому Відродження і Г. слід розглядати як загальноєвропейське явище, яке мало у різних країнах свої специфічні національно-культурні особливості. Зачинателями ренесансно-гуманістичної культури в Україні й видатними гуманістами XV - поч. XVII ст. були Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Станіслав Оріховський, Шимон Шимонович, Севастян Кленович, Симон Пекалід, Іван Домбровсьций та ін. Майже всі вони більшою чи меншою мірою усвідомлювали свою національно-етнічну належність і дбали про укр. культуру незалежно від місця своєї діяльності. Соціально-культурна ситуація в Україні у пер. пол. XVI ст. сприяла поширенню і розвитку ідей раннього, або етико-філологічного Г., пов'язаного з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії і моральної філософії на базі класичної античної освіти. Починаючи з друг. пол. XVI ст. укр. мислителі-полемісти дедалі частіше звертаються до проблем теології і натурфілософії, які хвилювали представників пізнього Відродження, а також релігійних реформаційних рухів у Європі Н. айбільш вагомим є внесок укр. гуманістів у розробку історіософської та суспільно-політичної проблематики. Історія розглядалася ними не як реалізація наперед визначеного божественного плану, а як людська драма в дії, як історія діянь визначних особистостей, що може бути корисною і для наступних поколінь. Головною рушійною силою історичного поступу вони вважали мудрість, розум, знання, освіту. Звеличуючи людину, гуманісти проголошували її рівною Богові. У річищі цієї традиції Конт у XIX ст. запропонував такий принцип "обожнення людськості". Такий підхід завжди ставив Г. перед небезпекою перетворитися на світоглядне й суспільно-культурне явище, підпорядковане абсолютизації людини як деміургу буття, покликаного всеосяжно панувати над природою. На противагу антропоцентричній зарозумілості суб'єкта світовідношення, через яку Г. обертається на свою протилежність, класична та сучасна інтелектуальна традиція містить підходи, яким притаманні ідеї співмірності людини й природи (Сковорода), "благоговіння перед життям" (Швейцер), розуміння сутності людини як такої, що причетна до "істини Буття" (Гайдеггер). Колізії класичного Г., викликані тенденцією до гілерантропоцентризму, спричинили й радикальніші спроби його перегляду. На думку Альтюссера, поняття самореалізації людини (як і увесь антропоцентризм) належить до ілюзій, або сфери ідеології, котрій має протистояти "теоретичний антигуманізм". Фуко, спростовуючи "химери" новочасного Г., пропонує відмовитися від антропологічного егоцентризму й говорить про "смерть людини" (того її образу, котрий переважав донедавна). Чи може бути людина деміургом, коли вона підпорядкована реаліям, незалежним од неї (за Фуко, реаліям праці, мови, зрештою самого життя)? Дане питання є наріжним для гуманістичного світорозуміння. Як засвідчує історія Г., воно залишатиметься відкритим, допоки існує людство. Сьогодні Г. став реальністю гетерогенного простору культури, зумовивши формування як концепцій загальнолюдських цінностей і цивілізаційних стандартів якості життя, так і необхідності взаємодії культур, їх постійного діалогу з метою збереження їхньої самобутності та зміцнення тенденції до взаєморозуміння і взаємозбагачення. -
16 mutual
adj1. взаємний, обопільний2. спільний- mutual advantage взаємна вигода- mutual aid взаємодопомога- mutual assistance взаємодопомога- mutual assured destruction (MAD) взаємне гарантоване знищення- mutual benefit взаємна вигода- mutual deterrence стратегія взаємного залякування- mutual efforts спільні зусилля- mutual help взаємодопомога- mutual interest взаємний інтерес- mutual relations взаємостосунки- mutual respect взаємна повага- mutual security program програма забезпечення взаємної безпеки- mutual striving for cooperation обопільне прагнення до співпраці- mutual understanding взаєморозуміння- on the basis of mutual benefit на взаємовигідних засадах- problems of mutual interest питання спільного зацікавлення- questions of mutual interest питання спільного зацікавлення- to express mutual opinion виразити спільну думку- to promote mutual knowledge сприяти взаємному ознайомленню- to state mutual opinion виразити спільну думку- by mutual concession шляхом взаємних поступок -
17 sympathy
n1) симпатія, прихильність2) взаємне розуміння, взаєморозуміння; спорідненість душ3) співчуття; жалістьto have no sympathy for (with) smb. — не жаліти когось, не виявляти жалю (співчуття) до когось
4) відповідність; гармонія* * *n1) симпатія, прихильність2) взаємне розуміння; споріднення душ; солідарність3) співчуття, жаль4) відповідність; гармонія -
18 практика
ПРАКТИКА ( від грецьк. πρακτικά - справа, діяльність, учинок) - поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли П. поєднує учинково-моральнісні, пізнавальні та етичні характеристики), або до локалізації чуттєво-матеріального (що спричиняє занижену оцінку П.). Спробу поєднати окреслені характеристики П. здійснив марксизм, де чуттєво-предметна, цілепокладальна діяльність суспільної людини з освоєння й перетворення природних та соціальних сил постає як предметна основа формування людини, онтологічний стимул розвитку її творчо-духовних здатностей, у т.ч. й пізнання. Самовідособлення людини серед сущого у процесі антропосоціогенезу обертається згодом тяжінням до експансії у довколишню дійсність, котра сприймається переважно як об'єкт людських зазіхань Д. аному типові світовідношення притаманний антропоцентризм, який супроводжується гіперактивізмом і титанізмом, прагненням до щобільшого панування над Землею (зокрема, завдячуючи прогресуючій технізації). Через надмірне протиставлення суб'єкта об'єктові П. є найбільш концентрованим втіленням здатності суспільної людини до виокремлення з природи, граничним виявом якого стали "сутнісна безпритульність новоєвропейської людини" (Гайдеггер) та глобально-екологічні проблеми сучасності С. пробами осягнути цю суперечливість П. просякнуто багато різновидів посткласичної західної філософії (уявлення про практичну зумовленість інтелекту Вергсона та прагматистів; про "інерціальні" властивості П. - Сартра та представників Франкфуртської школи; про кризу новоєвропейського гуманізму - Ніцше, Гайдеггера, Фуко та ін.; про самовичерпаність антропоцентризму - Гьосле, Ионаса тощо). Ще німецькою класичною філософією зафіксовано таку фундаментальну рису П., як здатність поєднувати всезагальність та безпосередність світовідношення. Вона визначає форму, притаманну практичній життєдіяльності людини. Але людинокреативний потенціал її залежить од змістовного наповнення - від взаємодії різних складових предметного змісту П. Цей зміст не є тотожним ні матеріально-речовинним компонентам трудової діяльності, ні уречевленим виявам суспільних відносин Н. езвідний він також і до матеріально-перетворювальних властивостей світовідношення. У найзагальнішому виявленні він концентрує смислову націленість останнього. Під "знаряддєвістю", у руслі котрої світ постає перед суб'єктом життєдіяльності лише як засіб, розуміється одвічна комунікативність предметного змісту Π. - здатність універсалізувати будь-який знаряддєвий вплив на довколишню дійсність, доводячи його до рівня всезагального способу предметно-матеріального освоєння людиною світу. Отже, комунікативність є тим шаром предметного змісту П., котрий уможливлює тип раціональності людського ставлення до світу, коли останній стає не тільки об'єктом маніпуляцій з боку діючого суб'єкта, а й самоцінністю, що має бути не лише перетворена відповідно до устремлінь суб'єкта світовідношення, а й освоєна людиною. Таким ідеалом новоєвропейського гуманізму наснажені найбільш масштабні філософські уявлення про П., предметний зміст якої сягає сфери свідомості, самосвідомості, а отже, духовного забезпечення практичної життєдіяльності людини. Розузгодженість між перетворенням та освоєнням світу - чи не найфундаментальніша колізія П. Концентрований вияв її - гіперактивістська зорієнтованість світовідношення, деградація останнього до "знаряддювання", коли нехтують самоцінністю різновидів буття, що потрапили в орбіту людських зазіхань. Із поступом техногенізації світовідношення "знаряддювання" підминає під себе і матеріально-предметну діяльність, і міжлюдські взаємини, і пізнавальну активність, спрямовуючи її на убезпечення всевладдя людини. Остання, зрештою, і сама стає знаряддям власного панування, "засобом для втілення власних проектів" (Гайдеггер) В. ідчуттям того, що не інструментальність (маніпулятивність), а комунікативність є осердям предметного змісту справді людського ставлення до світу, наснажений інтенсивний розвиток західноєвропейської філософської думки 60 - 70-х рр. Погляд на комунікативність як на останнє підґрунтя і свідомості, і пізнання, і суспільного буття, і екзистенції пов'язаний із протиставленням двох визначальних типів раціональності: "інструментальної" та "комунікативної" - діалогічної, націленої на тотальне взаєморозуміння, убезпечуване досвідом особистої причетності суб'єкта світовідношення до унікальних форм життя (Вебер, Апель, Габермас, Бубер, Больнов).В. Табачковський -
19 reciprocal
I n1) протилежність; щось діаметрально протилежне2) мaт. обернена величинаII a1) взаємний, обопільнийreciprocal understanding — взаєморозуміння; юp. взаємно зобов'язуючий; ( укладений) на основі взаємності
reciprocal contract — юp. двостороння угода, синалагматичний договір
2) рівний, еквівалентний; аналогічний, відповідний3) cпeц. зворотний; обернений -
20 sympathy
n1. симпатія, прихильність2. взаємне розуміння, взаєморозуміння3. відповідність, гармонія- a letter of sympathy лист з висловленням співчуття- to strike in sympathy оголосити страйк в знак солідарності- to be in sympathy with smbd. бути у цілковитій згоді з кимсь- to be out of sympathy with smth. не відповідати комусь- prices go up in sympathy with demand ціни підвищуються відповідно до попиту
См. также в других словарях:
взаєморозуміння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
взаєморозуміння — (взаємне розуміння, злагода), згода, порозуміння, контакт … Словник синонімів української мови
взаєморозуміння — я, с. Взаємне розуміння, згода між ким , чим небудь … Український тлумачний словник
взаєморозуміння — [ўзайе/морозум’і/н :а] н :а … Орфоепічний словник української мови
порозуміння — я, с. 1) Взаєморозуміння, згода між ким небудь. || Взаємна домовленість, погодженість у діях, вчинках і т. ін. з ким небудь. || Таємна змова з ким небудь. 2) Спілкування між ким небудь … Український тлумачний словник
незгода — I (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов язаними між собою родинними, товариськими стосунками), незлагода, нелад, розрада, розлад, розбрат, розладдя; непорозуміння (незгода, суперечка внаслідок взаємного… … Словник синонімів української мови
аконтактність — ності, ж. Відсутність контакту, взаєморозуміння або взаємного інтересу між людьми … Український тлумачний словник
зближати — а/ю, а/єш і збли/жувати, ую, уєш, недок., збли/зити, збли/жу, збли/зиш, док., перех. 1) Переміщаючи, зменшувати відстань між чимсь, наближати що небудь одне до одного. 2) до кого – чого і без додатка, розм. Робити ближчим до кого , чого небудь;… … Український тлумачний словник
зближатися — аюся, аєшся і збли/жуватися, уюся, уєшся, недок., збли/зитися, збли/жуся, збли/зишся, док. 1) з ким – чим і без додатка. Переміщаючись, рухаючись, сходитися. 2) до кого – чого і без додатка, розм. Переміщаючись, рухаючись, скорочувати відстань,… … Український тлумачний словник
контакт — у, ч. 1) спец. Стикання двох електричних провідників, що створює умови прохідності струму, а також місце такого стикання. || Прилад, що здійснює стикання електричних провідників. 2) Спілкування, зв язок, тісні стосунки. || Взаємна узгодженість у… … Український тлумачний словник
порозуміватися — а/юся, а/єшся, недок., порозумі/тися, і/юся, і/єшся, док. 1) перев. док. Досягати взаєморозуміння, доходити згоди з ким небудь. || Домовлятися з ким небудь про щось, погоджувати свої дії, вчинки і т. ін. || Сходитись у поглядах, думках і т. ін. з … Український тлумачний словник