-
121 tongue
I n1) язикfurred /dirty, foul, coated/ tongue — обкладений язик ( хворого)
to put out /to stick out/ ones tongue — висовувати /показувати/ язик ( лікареві або з пустощів)
to hang out ones tongue — висовувати язик ( про собаку) [див. є]; язик, язичок (тварини, рептилії)
the frogs [snakes] tongue — язичок жаби [змій]
cleft /bifid/ tongue — роздвоєний язичок
2) мова; здатність мовиthe mother /native/ tongue — рідна мова
no poet in any tongue is greater than Dante — жодна література не має поета, який був би кращий за Данте
bad /biting, bitter, caustic, venomous, wicked/ tongue — злий /отруйний/ язик
rough tongue — груба мова, грубість
silver /smooth/ tongue — красномовство, влесливість
glib tongue — жвава /розв'язна/ мова
4) кyл. язик5) будь-що, що має форму язика; язик, язичок6) мyз. язичок7) тex. шпунт, шпилька, гребінь8) з.- д. остряк ( стрілки)9) хвостовик ( інструменту)10) стрілка вагів••on the tongue s of men — всі говорять про це; на вустах у всіх
on ones tongue, on /at/ the tip of ones tongue, at the end of ones tongue — на мові, на кінчику язика
to have names and dates at the end of ones tongue /on the tip of ones tongue/ — знати напам'ять всі імена, дати
the words had been on his tongue — ці слова ( вже) готові були зірватися у нього з язика /з уст/; to wag ones tongue молоти язиком
to set tongues wag-ging — викликати товчи, дати привід для пліток
to find ones tongue — знайти дар мови, знову заговорити
to have lost ones tongue — мовчати, втратити дар мови, проковтнути язика
to hold ones tongue, to keep ones tongue between ones teeth — тримати язик за зубами, мовчати
hold your tongue while Im speaking — притримуй язик, коли я говорю
to keep a watch on ones tongue — стежити за своєю мовою, не говорити зайвого
he could have bitten off his tongue for having told his secret — він готовий був відкусити собі язик через те, що проговорився
to loose smb s tongue — розв'язати язик кому-н.
to tie smb s tongue — примусити кого-н. мовчати, не давати кому-н. говорити
his tongue glued itself to the roof of his mouth — у нього язик прилип до гортані, він нічого сказати не може
his tongue failed him — у нього віднялася мова, він позбувся дару мови
ones tongue runs before ones wit s — спершу говорити, а потім думати
to give /to throw/ tongue — подавати голос ( про собаку); голосно говорити, кричати; висловлюватися
to have /to speak with, to put/ (ones) tongue in (ones) cheek — говорити нещиро; говорити глузливо /лукаво, іронічно/; he speaks with tongue in cheek його слова не можна сприймати серйозно; він вас обдурює
to oil ones tongue — лестити; виголошувати єлейні промови
to keep a civil tongue in ones head — бути ввічливим /чемним/; уникати грубощів
to keep a still tongue in ones head — мовчати, відрізнятися мовчазливістю
to have ones tongue hanging out — хотіти пити; чекати (чого-н.); [див. 1]; his tongue is too long for his teeth y нього дуже довгий язик
a honey tongue, a heart of gall — = на вустах мед а в серці лід м'яко стелить, та жорстко спати
the tongue is not steel, yet it cuts, the tongue is sharper than any sword — прис. = не ножа бійся, а мови; злі язики страшніші за пістолет
the tongue of idle persons is never idle — прис. = за неробу мова працює
IIhe knows much who knows how to hold his tongue — прис. багато знає той, хто вміє мовчати; = мовчання -золото
1) υl. трогать языкам; лизать; cпeц. снабжать языком или язычком2) разговарить, болтатьto tongue it all day long — проболтать весь день; уст. говорить, произносить; icт. ругать, поносить
3) выдаваться, врезаться ( о песчаной косе); выбрасывать языки пламени4) мyз. модулировать5) стр. сполучати в шпунт -
122 unstick
[en'stik]v( unstuck)1) відклеювати, віддиратиto come unstuck — відклеїтися [див. unstuck I 1]
2) aв. злетіти, відірватися від землі3) звалитися, провалитися ( про план) -
123 вскакивать
вскочить и вскокнуть (на что и с чего) зіскакувати, зіскочити, скочити [Скочив на коня], схоплюватися, схопитися [Схопився з лави. Схопивсь на коня. Посхоплювалися й кинулися бігти], зриватися, зірватися, порватися [Порвалася Ганнуся з місця. Зірвавсь на рівні ноги], спасти, впасти (на коня), допасти (коня); (во что) вскакувати, вскочити [Вскочив у біду], вганятися, увігнатися, угнатися [За втікачами він угнавсь у мури, і ворітьми його заперто зараз], цибати, цибнути [Цибнув у льох], (поспешно) шурхнути, -ся. [Шурхнула, як пліточка, в першу дірку (Мир.)]; (со сна) кинутися; (о прыщах, чирьях) - сов. вискочити, нарядитися. [На щоці чиряк нарядивсь].* * *несов.; сов. - вскоч`ить1) (на что-л.) виска́кувати, вискочити и мног. повиска́кувати, спли́гувати, сплигну́ти, скака́ти, ско́чити и скакну́ти, стриба́ти, стри́бну́ти, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися2) (во что-л.) уска́кувати, уско́чити и мног. повска́кувати, скака́ти, ско́чити и скакну́ти, стриба́ти, стрибну́ти; уплигувати, уплигну́ти3) ( быстро вставать) схо́плюватися, схопи́тися, підхо́плюватися підхопи́тися, зіска́кувати, зіско́чити, підкида́тися, підки́нутися, сов. ско́чити4) ( о прыще) вискакувати, ви́скочити; набіга́ти, набі́гти -
124 выдираться
несов.; сов. - в`ыдратьсявидира́тися, ви́дертися и ви́дратися, вирива́тися, ви́рватися -
125 вырываться
вырваться1) вириватися, видиратися и т. д. - см. I. Вырывать;2) вихвачуватися, вихватитися, вимикатися, вимкнутися, вибиватися, вибитися, видобутися (вибутися) на волю, виприснути з рук; (о ветви - вырваться вверх) порснути вгору. [Вимкнулися з облоги. Розум мав він про себе, не дуже з ним вихвачувався (Клітка)];3) (о чувстве, прорваться) вибухнути. [Тепер тая мука, сльозами вибухнула (Грінч.). Вибухла глибока дикая печаль (Крим.)];4) (об огне, пламени, дыме) вихвачуватися, вихоплюватися, бухати, бухнути, жахати, жахнути, ударити, гаснути, шагати, шагнути; бурхати, пошибати.* * *I несов.; сов. - в`ырваться1) вирива́тися, вирватися; ( выдираться) видира́тися, ви́дертися и ви́дратися2) (стремительно появляться, выходить) вирива́тися, ви́рватися, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися; (о пламени, дыме) жаха́ти, жахну́ти, шуга́ти, шугнути, вибуха́ти и бу́хати, ви́бухнути, жбу́хати, жбу́хнути3) страд. несов. вирива́тися; видира́тися; висми́куватися; вихо́плюватися, вихва́чуватисяII несов.; сов. - в`ырытьсявирива́тися, ви́ритися; вико́пуватися, викопатися -
126 выскакивать
выскочить, выскокнуть1) вистрибувати, вистрибати, вистрибнути, вискакувати, вискочити, виска[і]кнути, виплигувати, виплигнути, цибати, вицибнути, вигулькнути;2) вихоплюватися, вихопитися, вихвачуватися, вихвачатися, вихватитися, вирватися. [Вихопився з хати в чому сидів. Поперед війська не вихвичайсь. Не виривайся з своїм словом - сиди тихо];3) выскочить в - вилізти на, вискікнути в. [Пособив йому вилізти на старшину (вискікнути в старшини)];4) -ить на теле - нарядитися. Як що-небудь нарядиться зверха на тілі, то це називається чиряк].* * *I несов.; сов. - в`ыскочитьвиска́кувати, ви́скочити и ви́скокнути и мног. повиска́кувати; ( выпрыгивать) випли́гувати, ви́плигнути и мног. повипли́гувати, вистри́бувати, ви́стрибнути и мног. повистри́бувати; (быстро, неожиданно появляться откуда-л.) вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися, вихва́чуватися, ви́хватитися и мног. повихва́чуватися, вирива́тися, ви́рватися и мног. повириватисьII несов.; сов. - в`ыскакать( на лошади) виска́кувати, ви́скочити, вихо́плюватися, ви́хопитися -
127 доваливать
-ся, довалить, -ся довалювати, -ся, довалити, -ся. Довалиться до пищи - допастися, дірватися. [Так допався до борщу, що й за вуха не одтягнеш].* * *I несов.; сов. - довал`ятьдока́чувати, докача́ти, долі́плювати, доліпи́тиII несов.; сов. - довал`итьдова́лювати, довали́ти -
128 драться
1) битися, (описат.) чубитися, скубтися. [Пани б'ються (скубуться), а в мужиків чуби тріщать];2) (об одежде, обуви) дратися, дертися. [Дереться - на нове береться];3) -ться на гору, на стену и т. п. - дратися, дертися, пнутися на гору, на стіну.* * *I1) ( устраивать драку) би́тися2) (сражаться, воевать) би́тися, воюва́ти3) (перен.: бороться за что-л.) боро́тисяII др`атьсястрад.де́ртися, дра́тися, рватися, роздира́тися, розрива́тися, шматува́тися
См. также в других словарях:
рватися — рву/ся, рве/шся, недок. 1) Розриватися, розділятися на частини (про предмети). || безос. || Ставати дірявим, драним. || Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). 2) Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись… … Український тлумачний словник
рватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вірватися — див. увірватися … Український тлумачний словник
ввірватися — [ўв ірва/тиес а] = увірватися ўв ірву/с а, ўв і/рвеис :а/ўв ірве/с :а, ўв і/рвеиц :а/ўв ірве/ц :а, ўв і/рву/ц :а; нак. ви/с а, в і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
увірватися — [ўв ірва/тиес а] = ввірватися ўв ірву/с а, ўв і/рвеис :а/ўв ірве/с :а, ўв і/рвеиц :а/ўв ірве/ц :а, ўв і/рву/ц :а; нак. ви/с а, в і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
надірватися — 1) (ушкодити собі внутрішні органи від надмірного зусилля), підірватися, надсадитися, підвередитися Пор. надриватися 1) 2) див. надриватися 1) … Словник синонімів української мови
ввірватися — див. вриватися II … Український тлумачний словник
відірватися — див. відриватися I … Український тлумачний словник
зірватися — див. зриватися … Український тлумачний словник
надірватися — див. надриватися … Український тлумачний словник
обірватися — див. обриватися I … Український тлумачний словник