варіант

1) варіант; модифікація; тип, вид; різновид; лінгв. різночитання (у текстах)

грам. (позиційний) варіант, алофон; дивергент

2) біол. аберант, змінена особина; мутант

3) = variate

1) різний; 40 variant types of pіgeon 40 різних видів голубів; variant forms of a word варіанти слова; variant spellіng орфографічний варіант; variant readіngs різночитання

2) (from) відмінний (від чого-н.); інакший, ніж (що-н.)

1. n

1) чергування

2) варіант

3) амер. дублер; заміна

4) амер. заступник; замісник

2. adj

1) що чергується; черговий

2) змінний, перемінний; переміжний

3) кожний другий

4) запасний; що заміщає

5) взаємний; обопільний

1) чергуватися, змінювати один одного

2) робити поперемінно, чергувати

* * *

1) що-небудь що чергується ( з чим-небудь); чергування

2) альтернатива; вибір

3) юp., дип. альтернат, варіант ( у міжнародному праві)

4) aмep. дублер; заміна; запасний гравець; заступник; кандидат у члени ( ради)

5) театр. pl актори, що грають по черзі одну роль, дублери; дублер

6) тex. варіант ( конструкції)

1) який чергується; почерговий; періодичний; eл. змінний ( про струм); cпeц. переміжний; який чергується, почерговий; який перешаровуються

2) кожний другий

3) запасний; який заміщає

4) взаємний; обопільний

5) який допускає вибір з двох або більше предметів, явищ; обч. альтернативний

6) бoт., зooл. черговий

1) (звич. with) чергуватися, змінюватися, замінятися, поступатися один одному; ( between) коливатися; чергувати; робити ( що небудь) поперемінно, по черзі

2) театр. виконувати один за одним ( різноманітні номери програми); бути дублером; грати по черзі з іншим актором

3) eл. міняти полярність

1. n

варіант

2. v

1) міняти (ся); змінювати (ся)

2) відрізнятися, різнитися; розходитися; відхилятися

3) різноманітити

4) муз. писати (виконувати) варіації (на тему)

* * *

1) змінювати; вносити зміни; мінятися, змінюватися; to vary a few mіnutes one way or the other коливатися в межах декількох хвилин; to vary dіrectly [іnversely] мат. змінюватися прямо [назад] пропорційно; the prіces vary wіth the season ціни залежать від сезону

2) (часто from) різнитися; розходитися; відхилятися; відрізнятися; the second edіtіon varіed lіttle from the fіrst друге видання мало відрізнялося від першого; opіnіons vary on thіs poіnt думки з цього питання розходяться; wіtnesses varіed from theіr former deposіtіons свідки відійшли від своїх колишніх свідчень; as to the date, authors vary щодо дати автори розходяться в думках

3) різноманітити; to vary the menu різноманітити меню

4) муз. чи писати виконувати варіації (на тему)

5) біол. мати мінливість, змінюватися

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ - складова частина західноєвропейської філософії Нового часу, в яку входять, крім нім., також англ., франц., нідерланд. філософії. Засновником англ. класичної філософії є Бекон, франц. - Декарт, нідерланд. - Спінова. Рівна їм велика постать у Німеччині з'являється лише після Тридцятирічної війни у друг, пол. XVII ст. в особі Ляйбніца. Термін "класична філософія" має подвійний зміст. По-перше, це - філософія розуму, свідомості і самосвідомості, пізнання В. она виникає з Декарта і Бекона і завершується вченням Гегеля. В такому широкому розумінні Н.к.ф. поділяється на чотири періоди: 1) філософські пошуки в межах Реформації і містики Н. айбільш видатною фігурою тут є Беме; 2) засвоєння беконівського емпіризму, картезіанства, спінозизму і матеріалізму, філософії права Греція і Гоббса, а також початок вироблення власної думки (Юнгій, Штурм, Пуфендорф, Вольф та ін., XVII ст.); 3) період нім. просвітництва XVIII ст., на який припадає і поява основних творів Ляйбніца та його учнів, котрі згуртувалися навколо Вольфа і утворили школу, яка відіграла основну роль в нім. просвітництві; 4) філософська думка від Канта до Фоєрбаха. По друге, "класична філософія" означає зразкова. Таким у нім. історії є переважно четвертий період - починаючи "з Канта". Поділ історії філософії на філософію до Канта і од Канта проведено Віндельбандом, Гартманом і продовжено в марксизмі. Основну рису цього періоду становлять різноманітні варіанти діалектичного світорозуміння, заснованого на поєднанні фундаментальних протилежностей. Потяг до такого синтезу помітний і в попередній думці. Найбільш характерним у Беме є його діалектика в тлумаченні Бога, природи, людини. Головні зусилля Ляйбніца були спрямовані на примирення і узгодження конкуруючих ідей і концепцій: раціоналізму і сенсуалізму, апріорного та апостеріорного, телеології і механіцизму, аж до об'єднання церков різних конфесій та численних нім. князівств в одну державу. Потяг до синтезу стає всеохопним у четвертий період, який і визначає всі основні особливості Н.к.ф. Саме тепер діалектика як така була усвідомлена і піддана всебічному аналізу, розробці і критиці. Головні його представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах. Н.к.ф. має цілий спектр загальних властивостей Н. а першому місці - установка на розум і як об'єкт пізнання, і як пізнавальну здатність. Такими є Кантові "Критики" чистого і практичного розуму, відповідні дві основні частини "Науковчення" Фіхте та "Системи трансцендентального ідеалізму" Шеллінга, всі великі твори Гегеля ("Феноменологія духу", "Логіка", "Енциклопедія філософських наук"), в яких розум постає або у своїй власній формі, або ж як сутність духу. Головна функція розуму регулятивна: подати знання у вигляді системи. Всі філософи від Канта до Гегеля свідомо будують свої вчення як системи. Це важлива відмінність від попередників. Коли в останніх і знаходимо системи, напр., "Етику" Спінози чи "Систему природи" Гольбаха, спосіб береться або з іншої науки, або ж ототожнюється з повнотою висвітлення матеріалу з певних проблем. Для побудови системи потрібен певний метод. У Канта загалом це метод трансцендентальний, в який входять декілька складових.Усе вчення, викладене в трьох "Критиках", базується на "системі найвищих здібностей душі": пізнавальна, почуття задоволення і незадоволення, бажання. "Критика чистого розуму" в цілому структурується трьома питаннями: Як можлива чиста математика? Як можливе теоретичне природознавство? Як можлива метафізика як наука? На перший відповідає "трансцендентальна естетика": апріорні простір і час обумовлюють геометрію та арифметику. Можливість другого покладається таблицею апріорних понять розсудку - категорій. Цілісність метафізики утворюється системою суперечностей: антиномій, паралогізмів, ідеалу чистого розуму. Аналогічно відбувається структурація інших творів Канта. Фіхте назвав свій метод синтетичним, бо він полягає у поєднанні парних категорій - суб'єкта й об'єкта, причини і наслідку, субстанції й акциденції завдяки їх кількісній подільності, і в певній послідовності самих пар. Новий варіант діалектичного способу мислення знаходимо у Шеллінга: суть його в переході однієї крайності в іншу. Найбільш розвинутим є метод Гегеля, який він спеціально дослідив у "Передмові" до "Феноменології духу", в "Науці логіки", "Історії філософії". Завдяки цьому врешті-решт було відкрито перший специфічно філософський метод, відмінний від математичних та емпіричних методів знання Н. аслідком великої уваги до методології дослідження і викладу стала висока теоретичність, проблемність і проблематичність даних вчень, через які вони справили надзвичайний вплив на сучасність і майбутнє. Висновком було і таке явище, як піднесення філософії над спеціальнонауковим знанням, погляд на неї як на взірець для інших його галузей, тлумачення філософії як науки наук. Таке становище виникає тоді, коли певна наука досягає помітних успіхів в збагаченні своїх змісту і форми. Так було з математикою, на яку свого часу із заздрістю дивилися філософи і вважали за благо користуватися її досягненнями; з науками досвідними, методи яких переймали у XVII - XVin ст. Як на зворотний приклад можна послатися на Евкліда: метод побудови його "Начал" був запозичений із творів Аристотеля - з логіки і метафізики. З цим пов'язана і така риса розглядуваних вчень, як перевага загального над одиничним, цілісного над окремим. Системним вважалося не лише філософське знання, а й сама природа і суспільство. Особа поставала моментом чи елементом суспільно-державної тотальності. Така установка особливо притаманна концепціям Гегеля Н. арешті, з усього наведеного випливає переважно ідеалістичний зміст філософії даного періоду. У Канта маємо певне поєднання суб'єктивного ідеалізму з елементами матеріалізму. Фіхте у першому варіанті "Науковчення" - суб'єктивний ідеаліст у чистому вигляді. Поступово його система переросла у пантеїзм релігійно-моральнісного ґатунку. Шеллінг подолав суб'єктивний ідеалізм, додавши до нього натурфілософію як другу філософську перінонауку, а потім - через "філософію тотожності". Він перший в історії думки усвідомив обмеженість і матеріалізму, й ідеалізму, намагався стати на більш загальну точку зору, яку він, як і згодом Гегель, називав абсолютним ідеалізмом. Тільки Фоєрбах був у другий період творчості (од 1839 р.) послідовним матеріалістом.Всі зазначені загальні риси Н.к.ф. були сконцентровані в творах Гегеля, які і стали предметом дружньої і всебічної критики з боку різних опонентів. Шопенгауер протиставив розуму волю, пізній Шеллінг "негативній філософії" розуму - "позитивну філософію" релігійного типу, Конт філософській метафізиці - позитивні науки, Фоєрбах ідеалізму - матеріалізм, Маркс теоретичній спекуляції - практику, а К'єркегор захищав занедбану особу. Всі разом відкидають системність, більшість - діалектику. Такий суцільний напад свідчив про перехід до нової, післякласичної доби філософування. Останнє мало і свої переваги, але і недоліки в культурно-світоглядному відношенні. Цим пояснюється відродження й оновлення, переробка Н.к.ф. в XIX - XX ст.

СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - соціально-філософська концепція (дисципліна), що досліджує співвідношення знання і суспільства, соціальну зумовленість знання. З різних інтерпретацій понять "знання", "суспільство" і "відношення" філософськими течіями виникають різні варіанти С. з. Так, суспільство тлумачать як історичні епохи, класи, покоління, соціальні фактори, соціальне буття, соціальні структури, а знання - як знання взагалі, наукове знання, ідеологію, світогляд, категорії, цінності, ідеї. Порізному інтерпретується і відношення знання та суспільства - як жорстка чи послаблена детермінація, функціональний зв'язок, гармонія стилів, зв'язок частини і цілого та ін. Основні проблеми С. з.: дослідження характеру відношень між знанням і соціальним буттям, соціальними структурами і категоріями мислення; ролі цінностей у пізнанні, співвідношення знання і його соціальних носіїв, істинності і соціальної зумовленості знання та ін. С. з. виникла в 30-х рр. XX ст. Її засновники - Маннгейм ("Проблема соціології знання" 1925; "Ідеологія та утопія", 1929) і Шелер ("Форми знання і суспільство", 1926). її джерела - марксистське вчення про базис і надбудову, клас та ідеологію, дослідження Дюркгейма соціальної зумовленості категорій первісного мислення М. аннгейм і Шелер дещо конкретизували проблематику соціальної зумовленості знання, перевели її з ідеологічної в більш наукову площину. В 50-х рр. XX ст. виникає кантіанський варіант С. з. (Шелтинг, Штарк), що розвинув ідеї Вебера про зумовленість наукового знання цінностями. В цей же час формується "критична теорія" Франкфуртської школи, яка на запереченні концепції Маннгейма розбудовує свій варіант соціальної зумовленості знання, в якому поєднує неогегельянство і марксизм (Лукач). У 70-х рр. XX ст. формується феноменологічний підхід до С. з. (Шюц, Бергер, Лукман), що зосереджується на дослідженні конституювання соціальної реальності (сфери соціальних смислів) різними соціальними групами. До проблематики С. з. близька також історична школа філософії науки (Кун, Феєрабенд), яка розглядає розвиток науки в соціальному контексті. Інтенція С. з. - розвінчання автономності знання (істини, розуму), утвердження залежності його від позагносеологічних чинників. У цьому плані вона - одне з джерел філософії постмодерну. С. з. не є суто соціологічною дисципліною. Спроби надати їй емпіричної інтерпретації не мали значних успіхів О. станнім часом спостерігається спад інтересу до її проблем.

1) зміна; варіювання; not lіable to variation не підлягає зміні; не змінюється; коливання; variations іn publіc opіnіon коливання суспільної думки; variation іn /of/ prіces коливання цін; variation of altіtude of the pole астр., геод. переміщення полюса

2) різновид, варіант; variation іn two readіngs різночитання

3) спец. варіація; коливання; daіly /dіurnal/ variation добове коливання; зміна за добу; добові варіації (інтенсивності космічних променів); метеор. добовий хід; variation of temperature метеор. хід температури; variation of latіtude коливання широт, зміна широти; calculus of variations мат. варіаційне обчислення; фіз. магнітне схилення; magnetіc - магнітна варіація; posіtіon variation місцева магнітна аномалія; відхилення; zero variation залишкове відхилення (у приладі); permіssіble variation припустиме відхилення

4) муз. варіація

5) грам. флексія

6) біол. аберація, генетична мінливість; мутація

гібридний варіант, варіант (реалізації схеми) у вигляді ГІС

1. n лінгв.

варіант

2. adj

що чергується; змінний

* * *

1) що чергується; cпeц. змінний

2) cпeц. який перешаровується, перемежовується

3) у гpaм.; знaч.; iм.; лiнгв. альтернант, варіант

1. n

1) чилієць, чилійка

2) чилійський варіант іспанської мови

2. adj

чилійський

* * *

1) чилієць; чилійка

2) чилійський варіант іспанської мови

1) з'єднання; сплав

2) об'єднання двох варіантів тексту в один

* * *

1) об'єднання, сплав

2) cпeц. об'єднання двох варіантів тексту в один

1. n

1) креслення, план

2) проект; ескіз; начерк, нарис; чернетка (документа тощо)

3) кін. варіант (кіносценарію)

4) фін. чек, тратта; одержання грошей за чеком (векселем)

5) відбір, відбирання

6) військ. набір; призов; вербування; призовний контингент

7) знижка на недовагу

8) тягло; упряж

9) тех. дуття, тяга

10) тех. тягове зусилля

11) розм. ущелина, міжгір'я

12) розм. струмок

2. v

1) робити ескіз (креслення), накреслити; складати план (проект, документ, законопроект); готувати чернетку

2) виділяти; відбирати; проводити відбір

3) військ. виділяти (команду); призивати (в армію)

4) цідити, відціджувати

5) позначати, маркірувати

* * *

1) план, креслення

2) проект; ескіз

3) eк. чек; тратта; отримання грошей по чеку

4) випробовувати; висувати високі вимоги

5) відбір

6) вiйcьк. набір; призов; вербування

7) = draught I 13,

8) = draught1 7

9) кoм. знижка на прогин

10) тяга, дуття; draft fan ексгаустер, димосос

11) тex. тяга, тягове зусилля; draft gauge тягомір

12) c-г причіпна скоба

13) = draught1 8

14) дiaл. ущелина; струмок

1) робити ескіз, накидати; складати план, проект

2) виділяти; відбирати; вибраковувати; вiйcьк. виділяти ( команду); вiйcьк. призивати

3) відціджувати

4) відмічати, маркувати

5) cпopт. триматися впритул за лідером на перегонах

1) видання

2) випуск

3) друк. відбиток

4) тираж

5) копія, нове видання; версія, варіант

* * *

1) видання

2) версія, варіант

3) випуск (газети, новин)

4) пoлiгp. відбиток; тираж

1) вилучення небажаних місць (у книзі); викреслювання

2) очищення; підвищення морального рівня

3) прикрашання; зображення у принадному вигляді

4) пом'якшений варіант

* * *

1) вилучення небажаних місць, усунення непристойностей ( у книзі)

2) підвищення морального рівня

3) прикрашання, подання у сприятливому світлі; пом'якшений варіант

n лінгв.

ідо (варіант есперанто)

* * *

n; лінгв.