-
1 вабити
1) to lure, to entice, to attract, to allure, to fascinate2) мисл. to decoy -
2 зваблювати
-
3 красуватися
1) ( вабити зір) to be seen ( to stand) in beauty ( in splendour)2) to show off -
4 манити
-
5 потягнути
= потягти1) to drag, to pull, to draw; ( щось важке) to lug, to haul2) ( украсти) to filch, to pinch, to pilfer; амер. to swipe3) ( заважити) to weigh4) безос. ( про струмінь повітря)потягнуло холодом від вікон — the cold ( air) has come from the windows
5) ( вабити)його потягло додому — he longed to go home; he yearned ( longed) for home
-
6 Тантал
ч міф. -
7 тягти
= тягнути1) ( волочити) to draw, to pullтягти канат мор. — to heave, to haul up
2) ( про локомотив) to haul, to tug; ( на буксирі) to towтягти судно на канаті — to tow, to track a boat, to take ( to have) in tow
3) ( витягувати) to draw; ( розтягати) to stretch4) ( зволікати) to delay, to drag out, to put off, to protract5) (розтягувати, повільно говорити) to drawl, to drag outтягти слова — to drawl, to speak in a slow and lazy manner
6) безос. ( вабити) to drag; to draw; to attract7) ( виймати) to draw, to pull8) ( цупити) to steal; to filch9) безос. ( мати тягу) to draw10) безос. (повівати; доноситися - про запах) to come, to be felt11) ( прокладати) to lay12) (зі смаком пити, вдихати) to draw up; to suck in, to take in13) ( відповідати вимогам) to make the grade (as)14)тягти волинку — to dawdle, to drag out, to be dilatory
тягти лямку — to drudge, to toil
См. также в других словарях:
вабити — ВАБ|ИТИ (20), ЛЮ, ИТЬ гл. Звать, приглашать: ж(е)ны же ины видѣвше ю дѣлающю. начаша ю вабити въ цр҃квь. ЧтБГ к. XI сп. XIV, 49а; Посла Изѩславъ с҃на своѥго Мстислава в Лѩхы и в Оугры. вабѩ и в помочь на Володимерка. ЛЛ 1377, 112 об. (1152);… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вабити — блю, биш; мн. ва/блять; недок. 1) перех. і неперех. Манити кудись чимось принадним, викликати бажання до чого небудь. 2) перех. і неперех. Притягати до себе, викликати потяг. 3) перех., мисл. Приманювати птахів і звірів вабиком або звуками,… … Український тлумачний словник
вабити — [ва/биетие] бл у, биеш; нак. ваб, ва/бтеи … Орфоепічний словник української мови
вабити — 1) (манити чим н. принадним, викликати бажання до чого н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти,… … Словник синонімів української мови
вабити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вабити — 1. зводзіць, спакушаць, прыцягваць; 2. адцягваць, адсмоктваць … Старабеларускі лексікон
вабити — блю, биш, Рс. Притягати за допомогою вабика, манити … Словник лемківскої говірки
гулити — вабити, спокушати, дурити обіцянками … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
принаджувати — I = принадити (змушувати наближатися рибу, птаха, звіра, застосовуючи принаду; викликати прихід, появу когось певним способом), надити, приманювати, приманити, манити, вабити, приваблювати, привабити II ▶ див. вабити 1), вабити 2), привертати I … Словник синонімів української мови
вабить — ваблю манить, звать, приманивать (птиц на охоте) , вабик, вабило приспособлений для приманивания птиц, манок (Мельников и др.), др. русск. вабити, укр. вабити, ст. слав. вабити ἀνδραπίζειν (Супр.), болг. вабя, сербохорв. вабити, словен. vabiti,… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
манити — маню/, ма/ниш, недок., перех. 1) чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. || Вабити (принадою). 2) перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. || Викликати бажання відправитися куди небудь,… … Український тлумачний словник
