-
1 bywały
бувалий -
2 bywały
[бивали]adj -
3 bywalca
ч бувалець; бувалий, постійний гість
См. также в других словарях:
бувалий — а, е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. || у знач. ім. бува/лий, лого, ч. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець … Український тлумачний словник
бувалий — [бува/лией] м. (на) лому/ л ім, мн. л і … Орфоепічний словник української мови
бувалий — прикметник … Орфографічний словник української мови
битий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до бити 2), 3), 7). || би/то, безос. присудк. сл. 2) Розгромлений у боях. 3) Набитий, настріляний (про дичину). 4) Розбитий, поколений на шматки. || Витоптаний, витолочений. 5) Кований (про зброю). || Карбований… … Український тлумачний словник
ветеран — а, ч. 1) Досвідчений, бувалий воїн, який брав участь у багатьох боях. 2) перен. Людина, що багато років успішно і плідно працює, працювала в якій небудь галузі, діє, діяла в чомусь. Ветеран праці … Український тлумачний словник
кований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до кувати I 1), 2), 5). || ко/вано, безос. присудк. сл. •• Ко/ваний на всі чоти/ри ноги/ (копи/та) дуже досвідчений, бувалий. 2) у знач. прикм. Виготовлений, зроблений куванням (див … Український тлумачний словник
обметаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обметати. 2) у знач. прикм., розм. Який має великий життєвий досвід; бувалий … Український тлумачний словник
пробувалий — а, е, зах. Бувалий, досвідчений … Український тлумачний словник
стріляний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2). 2) у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. || Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний. 3) у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму … Український тлумачний словник
тертий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до терти 1 3). 2) у знач. прикм. Подрібнений на тертці. Терта картопля. || Потовчений, розім ятий. 3) у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, пережив; бувалий, досвідчений … Український тлумачний словник
ходжений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до ходити. || безос. присудк. сл. хо/джено. 2) у знач. прикм. По якому багато ходили; утоптаний (про дорогу, стежку). || перен. Який багато ходив; бувалий … Український тлумачний словник
