брехун

-нья брехун, (ж.) брехуха (брехунка), брехач, брехачка (общ. р.).

* * *

брехун, брехач (-ча), бреха, брешко (-ка), брехало, плетун (-на), (делик.) неправдомовець (-вця), неправдивий (-вого). [Брехун бреше, а дурень віри йме (Номис)]. Искусный лгун - спритний брехун, (фам.) чистобреха, скоробреха. Большой лгун - великий брехун, стобреха. Сделать кого-л. -ном - у брехуни пошити когось, поставити когось брехуном. Сделаться -ном - у брехуни пошитися. Отчаянный, записной лгун - очайдушний, неприторенний брехун.

* * *

брехун, брешко, брехачка [Паллант і сам був зла брехачка (Котл.). Великий з нього брехачка], забреха, скоробреха, чистобреха, брехар (р. -ря). Вралиха - брехтя (р. -ті), брехуха, брехунка. Помогающий врать - підбрехач.

* * *

брехунів (-нова, -нове). [Брехунова мова].

брехун (-на), обмовник (-ка). -ница - брехуха, обмовниця. См. Лгун, Клеветник.

звісний, усім відомий. [Звісний брехун. Усім відоме ледащо]; (отчаянный, записной) о(д)чайдушний, неприторенний, несосвітенний. [Очайдушний злодій]. -ный мошенник (плут) лгун - неприторенний шахрай, брехун. -ный дурак - заплішений (несосвітенний) дурень.

* * *

тж. отъ`явный

брехати (сов. збрехати, брехнути), побріхувати, брехню точити; (шутл.) з правдою розминатися, москаля везти (підпускати), з губи халяву робити, тумана пускати, кулі лити. Врать сильно - тяжко брехати. Врать искусно - щільно брехати. Он врёт неискусно - бреше, аж пальці знати. Врёт в глаза - в живі очі бреше. Врёт как сивый мерин - бреше як рябий собака. Врёт во всю ивановскую - бреше на всі заставки, бреше аж куриться. Ты врёшь - брехали твого батька діти; либонь ти з Брехунівки прийшов. Помогать врать - підбріхувати.

* * *

1) клепало, калатало, калатайло;

2) см. Клеветник;

3) брехун, плескач (-ча).

* * *

1) техн. клепа́ло

2) (било, сигнальная доска), диал. клепа́ло, клепа́чка, калата́ло, калата́лка, калата́йло

1) неправду казати, брехати, (иногда) побріхувати, (шутл.) москаля везти (підпускати), смаленого луба плести, в брехунівку заїздити; см. Врать. [Брехати не ціпом махати (Номис). Бреше, як шовком шиє (Номис). Підвезе він вам москаля (Куліш)]. -ать на исповеди - на сповіді неправду казати, (шутл.) попа в решеті возити. -ать в глаза - в живі очі брехати. Он лжёт, как по писанному - бреше, як із книги чита (вичитує). Кто лжёт, тот и крадет - хто уміє красти, той уміє й брехеньку скласти (Номис);

2) см. Обманывать;

3) (на кого, перед кем, кому, в чём-л., на что-л.) неправду казати, брехати на кого, перед ким, кому, в чому, набріхувати на кого; срвн. Облыгать. Он нагло лжёт на меня - він нахабно бреше (набріхує) на мене. Зачем ты лжёшь на себя? - нащо ти на себе набріхуєш (клеплеш, пеню зводиш)?

* * *

неправдомовець (-вця), брехун (-на), брехач (-ча); см. Лгун. -цу без лжи и жизни нет - брехунові без брехні нема й просвітку (життя). Сделать кого -цом - зробити з кого брехуна (брехача), пошити кого в брехуни (в брехачі).

* * *

см. лгун

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

1) (чего не было, что не соответствует действительности) небувальщина, небилиця. [Розказує всякі небувальщини (Київ)]. Быль и -ца - бувальщина й небувальщина, билиця й небилиця. [Поет творчою фантазію уявляє собі билиці й небилиці (Рада)];

2) (вымысел) небилиця, вигадка, байка. [Баладою зветься такий епічний твір, в якому переважає вигадка, фантазія, небилиця (Р. Край). Що ті люди нерозумні се плещуть за небилицю про княгиню ту прекрасну? (Федьк.). Ні про кого не складалось стільки байок, вигадок, як про Макара Мусійовича (Яворн.)]. -ца в лицах - а) (сказка с картинками) казка (байка) з малюнками; б) (выдумка) небилиця, вигадка, (вздор) нісенітниця; в) брехун (-на), брехуха; см. Враль, -лиха;

3) (сплетня) небилиця, (клевета) наклеп (-пу). Взводить, вмести (всклепать) -цу на кого - вигадувати, вигадати небилицю про (на) кого, клепати, наклепати на кого. [Тепер-же я, голубчику, віддячу тобі за всі твої малювання та небилиці, що вигадував на нас, чортів! (Гоголь)];

4) (вздор) небилиця, нісенітниця.

* * *

1) небили́ця, небува́льщина; ( выдумка) ви́гадка; ( вздор) нісені́тниця

2) лит. небили́ця, небува́льщина

тим, отим, тому, того, через те, то, ото. [Мене ніхто не розуміє, і це не тим, ніби я якась загадкова натура (Л. Укр.). Отим мені і жаль стане матери-небоги (Шевч.). Тому ми й звемося зарічани, що живемо за річкою]. -му-то - тим-то, тому-то и т. д. -му что (ибо) - бо, тому що, того що, тим що, що. [Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю (Пісня). Звали наших предків сусіди Полянами, що вони в полях кохались (Кул.)]. -му, что - того, тому, тим и т. д., що. [Кінь вороненький того зажурився, що ще сьогодні води не напився (Пісня). Не прийшов тому, що був хорий]. Не люблю его, -му что он лгун - не люблю його, бо він брехун. Я согласен, -му что вы этого желаете - згоджуюсь, бо (тому що) ви цього бажаєте. Он сказал так не -му, что хотел сделать мне зло - він сказав так не тому (не через те), що хотів мені лихо заподіяти.

* * *

1) нареч. тому́, че́рез те, того́, тим, оти́м; диал. зати́м

2) союз

см., Брехун.

забреха, скоробреха, брешко, брехун, брехач (-ча), брехачка (общ. р.), бреха(й)ло (м. и ср. р.); см. Враль.

брехло, брехун.

-чица наклепник (-ка), -ниця; брехун (-на), брехуха, брехунка; срв. Клеветник, Враль.

дурисвіт, брехун.

-ратель побріхувач, брехун.