брать+(взять)+в+-

виморювання, заморювання, замора. Брать, взять -ром кого, что - виморювати, виморити кого, що, брати, взяти кого, що на замору. -ром города берут - довга облога - над містом перемога; заморою міста здобувають (Крим.).

* * *

1) муз. - нота. [В повсякденній музиці (міста) вчувались якісь нові ноти (Кирил.)]. -ты - а) ноти (р. нот); б) (записанные или отпечатанные) ноти. Брать, взять -ту - брати (виводити), взяти (вивести) ноту. [Чудову ноту, вивів (Яворн.)]. Брать, взять высокую -ту - брати, взяти високу ноту, брати, взяти горою, заводити, завести вгору. [Як заведе оце він вгору, то… (Яворн.)]. Играть, петь по -там - грати, співати по нотах. Разыгрывать, разыграть, как по -там - роз[від]гравати, ров[від]грати як по нотах. Класть, положить на -ты что - заводити, завести в ноти що, класти, покласти на ноти що;

2) (дипломатическая) нота. [Нота Радянського уряду справила скрізь за кордоном велике враження (Пр. Правда)];

3) (заметка) нотатка.

* * *

и пр. но́та

взаймы у позику, в позичку. Брать (взять) взаймы - позичати, -ся, позичити, зажичати, визичати, визичити, брати (взяти) в позику, в позичку. Брать взаймы деньги под залог чего-л. - брати (взяти) гроші під заставу (на застав). Давать, дать взаймы - позичати, позичити, зажичати, зажичити кому, давати, дати в позику. Давать денег взаймы под залог чего-н. - позичати, (сов.) позичити на застав. Набрать взаймы - напозичати, -ся. [Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися]. Надавать взаймы - напозичатися. [Напозичався людям багато, та як те віддаватимуть!]. Раздать взаймы - порозпозичати. Взятый взаймы - позичений. [Їмо хліб позичений].

* * *

см. взаймы

1) повинність (р. -ности), обов'язок (р. -зку). [Виконую свій службовий обов'язок]; см. Обязанность. Первым долгом - що-найперше, першим ділом;

2) (заём) борг, позика, позичка, винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість (р. -лости). [Ніяк боргів не повиплачую. Що після батька зосталося, те за позички (позики) пішло (Грінч.). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, - позичав весною]. Часть непогашенных торговцу долгов - (провинц.) недонос (Вас.). В долг - позикою, боргом, на-борг, (чаще - набір), на віру, на-повір. Брать в долг - позичати, брати на-борг (чаще - набір), на-повір, боргувати. [Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку]. Взятый в долг - борговий, позичений. Накупить в долг - набрати набір, на-борг. Давать, дать в долг - боргувати, поборгувати, позичати, позичити, визичати, визичити, вірити, повірити, навіряти, навірити, у позику давати. [Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Не вірять шинкарі горілки. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє]. Раздать в долг - зборгувати, понавіряти, порозпозичати. [Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як-би то всі повіддавали]. Погашать, погасить, заплатить долг - поплатити (покрити) борги, виплачуватися, (сов.) виплатитися (з боргів). Взыскать долг - виправити борг. Влезть в долги - заборгуватися, залізти в борги, загрузнути в боргах, втопитися в позиках. Он в долгу, как в шелку - він по шию в боргах; у боргах, як у реп'яхах; у його боргів більш як волосся на голові (в бороді). Не остаться в долгу - не занедбати (не попустити) свого, (зап.) віть за віть віддати. Отрабатывать за долг шитьём - відшивати кому що; пряденьем - відпрядати; косьбой - відкошувати; службой - відслужувати, и т. д. [Ваші два карбованці я вам відпряду].

* * *

1) ( обязанность) обо́в'язок, -зку, пови́нність, -ності

2) ( взятое взаймы) борг, -у

відкуп, о[а]ренда, посесія. Срв. Аренда. Винный откуп - оренда, пропінація (гал.). Брать на -куп - брати (сов. взяти) в посесію, о[а]ренду що в кого, (о мног.) заорендовувати що, позаорендовувати. Отдавать на -куп - пускати, віддавати в посесію, о[а]ренду що кому. Держать на -пу - тримати в посесії, орендувати що.

* * *

1) ист. ві́дкуп, -у

2) ( выкуп) ви́куп, -у, відкупне́, -о́го

1) см. Верхушка 1;

2) (в. этаж) гора. [Пішов на гору];

3) (в. экипажа) - буда, (чаще) будка, табурка;

4) (одежды, шубы) верх;

5) брать (взять) верх, одерживать (-жать) верх - перемагати, перемогти, переважувати, переважити кого, брати, взяти гору, перевагу, перемогу над ким, заломити кого. [Всіх дівчат заломила своїм станом і красою]. Взявший верх (победоносный) - переможливий, переможець. Взять в. в игре - спограти. [Усіх спограв]. Давать в. кому - попускати гору кому.

* * *

1) верх, -у

2) ( верховье реки) верхі́в'я, верхорі́ччя

жінка (редко жона, уменьш. жіночка, жінонька, увел. жоноха), (супруга) дружина, (чета) подружжя (ср.). [Я тобі не наймичка, а подружжя (дружина)]. Законная -на - шлюбна жінка; (в устах мужа перед чужими) стара. [А це моя стара]. Гражданская -на - жінка на віру, невінчана жінка. Разведенная -на - розві[о]дка. -на брата, дяди - братова (р. -вої), дядина (р. -ни). Часто передаётся окончанием -иха: Іваниха, Петриха, ковалиха, бондариха и пр. = жена Ивана, Петра, кузнеца, бочара. Муж и жена (чета) - подружжя (р. -жжя). Брать (взять) себе в жёны кого - брати, взяти собі за жінку (реже жінкою) кого, брати, взяти за себе кого, дружити собі кого, побратися з ким.

* * *

1) дружи́на, жі́нка; ( супруга) подру́жжя; фольк. жона́

2) см. женщина

1) (стража) сторожа (-жі), варта, чата, калавур (-ра), каравул. -лы, мн. - сторожа, варта, чати (р. чат), калавури, каравули, (поставленные на -ле) вартові (-вих). [І в дорогу подались вони обоє, обминаючи сторожу (Ворон.). Чути, як перегукується варта (Грінч.). Далеко їм обходити горами, щоб обдурить намісникові чати (Грінч.). Ой кругом церкви, церкви січової калавури стали (Пісня)];

2) (пост, служба) чата и чати, варта, сторожа, калавур, каравул, (дежурство) стійка. [Пора нам на чату (Куліш). Гонять, мамко, на сторожу, під чорний ліс на могилу (АД). Стоїть солдат на калавурі (Квітка). Стійку люди одбували по черзі (Кон.)]. На -ле - на сторожі, на варті, на чатах, на стійці. Быть в -ле - на варті бути. Вступить в (на) -ул - на варту стати. Держать -ул - вартувати. Итти в -ул - іти на варту. Стоять на -ле - на чатах стояти, бути на варті, на стійці. Разводить, развести -улы - розставляти, розставити варту, сторожу. Развод -лов - розставляння варти, сторожі. Смена -лов - зміна варти, сторожі. Поставить -лы - поставити (постановити) варту, сторожу, чати. Усеять -ми что - зачатувати що. [Нехай густо зачатують битую дорогу (Куліш)]. Строгий -ул - гостра варта. [Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта (Чуб. II)]. Почётный -ул - почесна варта. Гарнизонный -ул - залогова варта (сторожа). Брать, взять на -ул - брати, взяти на калавур. Взять под -ул кого - узяти під сторожу кого. Держать под -лом кого - тримати під сторожею (під вартою) кого;

3) караул! межд. - ґвалт! пробі! пробоньку! рятуйте! калавур! [Ай, ґвалт! сала в хаті, не дам ради кошеняті (Номис)]. -ул! спасайте! - ґвалт! рятуйте! Кричать -ул - ґвалт, пробі кричати, волати; на ґвалт, на пробі кричати (волати, гукати), ґвалтувати. [Було-ж тобі не любити, а тепер хоч ґвалт кричи (Грінч. III). Кричав на пробі до чорної мряки (Коцюб.). Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. Хоть -ул кричи - аж (хоч) ґвалт. [Аж ґвалт потрібні гроші (Крим.). Нема грошей хоч ґвалт кричи (Гайсинщ.)].

* * *

1) сущ. ва́рта, сторо́жа, карау́л, -у, ча́ти, род. п. чат

2) в знач. межд. ґвалт, карау́л, про́бі, калаву́р

1) оренда, посесія. Брать, взять, отдавать в аренду - см. Арендовать;

2) (арендная плата) - оренда, рата, чинш.

* * *

см. Взаём.

* * *

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

горлянка, пролиг, (неточно) горло, (грубо) пелька. Заткнуть глотку - заткнути пельку, зацитькати, заціпити. Во всю глотку - на все (ціле) горло, на всю горлянку, на всю губу.

* * *

1) гло́тка; вульг. пе́лька; диал. ха́вка

2) ( горло) горло, горля́нка

1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;

2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.

* * *

1) го́рло, горля́нка

2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло

3) ( выход из залива) го́рло

позика, позичка. -ём по векселю - векселева позичка. Государственный пятипроцентный -ём - державна п'ятипроцентова позика. Давать (дать) в -ём кому что - давати (дати) в позику (в позичку) кому що, позичати (позичити), (зап.) визичати (визичити) кому що. Брать (взять) в -ём у кого что - брати (взяти) в позику (в позичку) у кого що, позичати (позичити), зазичати (зазичити) у кого що, позичатися, позичитися у кого. Исполнение по -му - виконання позички. Набирание в -ём - позичання, оконч. позичення. [А мені тепер треба платити за його позичання?]. См. Взаём, Взаймы.

* * *

замітка, (мелкая) нотатка, (пометка) зазначка. [В книжці є «Передмова» й невеличка замітка: «Співці дум» (Р. Край). Робив собі потрібні виписки й зазначки (Крим.)]. -ка в газете - замітка в газеті (в часопису).

* * *

1) (знак на чём-л., метка) зазна́чка, по́значка, карб, -у

2) ( краткая запись) нота́тка

3) ( небольшая статья) до́пис, -у

ляк (-ку), (перепуг) переляк, переполох (-ху), перестрах (-ху), (исполох) сполох (-ху). [Ляк сили додає, а переляк відіймає (Номис). Коли подивляться, що вбитий, - з переполоху ну втікать (Шевч.). У дикому сполоху знімались із місця (Коцюб.)]. С -га - з ляку, з переляку, з переполоху. [Троянці з ляку задрижали (Котляр.). Кричали з переляку (Єв.)]. С -гом - з ляком, злякано, лучше: зляканий, -на. Отшатнуться, отскочить в -ге (в ужасе) - віджахнутися від кого, від чого.

* * *

олі[о]вець (-вця), (иносказ.) олово. [Брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (Коцюб.). Для себе, братіки, спишу, ще раз те олово потрачу (Шевч.)]. Цветной -даш - кольоровий олівець. Красный, синий, чорный -даш - червоний, синій, чорний олівець. Чернильный -даш - хемічний олівець.

* * *

1) (платежеспособность чья) кредит (-ту) чий, (доверие к кому) кредит чий, віра, довіра до кого. [Тепер кредит мій чи моя повага стоїть у Римі на слизькому ґрунті (Куліш)]. Его -дит несколько упал - його кредит підупав, занепав. Потеря -та - утрата кредиту, довіри. Он потерял всякий -дит в моих глазах - я зовсім утратив віру до його. Его -дит плох - його кредит не високо стоїть (не багато варт). Нет ему -дита - нема йому кредиту; нема йому віри;

2) -дит (денежный) - кредит (грошевий). Открывать -дит (денежный) кому на что - відкривати (відкрити) кредит кому на що. [Кооперативний банк відкриває кредит сільсько-господарським кооперативам (М. Грінч.). Соціялісти відкинули одностайно нові кредити на дальшу війну (Грінч.)]. Закрыть -дит - закрити, припинити кредит. -дит долгосрочный, короткосрочный - кредит довготерміновий (довгостроковий), короткотерміновий (короткостроковий), кредит на довгий (на короткий) термін. -дит сверхсметный - кредит понадкошторисний, понадобрахунковий. Мелкий -дит - дрібний кредит. Учреждения мелкого -дита - установи дрібного кредиту (кредитування). Касса мелкого -дита - каса, дрібного кредиту (кредитування). Касса взаимного -та - каса взаємокредитування, взаємного кредиту (кредитування). Брать (взять) товар в -дит - брати (набрати, взяти) краму набір (наборг, на віру, боргом); см. Кредитовать, -ся. [Бо вже наборг хлоп не хоче горілоньки брати (Гол.)]. -дит портит отношения - кредит (боргування) псує відносини; кредит (боргування) роздружує друзів;

3) кредит (в счётных книгах) - кредит. Занести на -дит счёта - записати на кредит (до кредиту) рахунку.

* * *

Крючочек

1) гачок (-чка), гачечок, (редко) крючок, крючечок (-чечка); (деревянный) ключка, ключечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлючка, (за)карлючечка. [На них (дощечках) були понамальовані якісь гачки (Франко). Це словечко одно в моє серце вп'ялося гачками (Вороний). Ой, яка карлючка танцює зо мною! - подумала Настя (Н.-Лев.)]. -чок вязальный - см. Вязальный; (для вязанья грубой шерсти) ключка. -чок дверной, оконный - защіпка, ум. защіпочка. Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чок - защіпати, защепнути (о мног. позащіпати) двері, закинути двері на защіпку. -чок застежной (в одежде) - гаплик (-ка), ум. гапличок (-чка), (вместе с петлёй) дід і бабка, коник і кобилка, гаплик і гапличка. Застегнуть платье на -чки - застебнути, позастібати, позапинати убрання (женское: сукню), (самому себе) застебнутися (на гаплики). Сделанный на -чках (об одежде) - гапликовий. [Гапликова жилетка (Сл. Гр.)]. -чок спусковой (у ружья) - язичок (-чка), цинґель (-ґля); срвн. Собачка. -чок рыболовный - гачок, гак (рибальський); (двойной) козуля, ум. козулька. [Скуй гачок на удку (Н.-Лев.). На сей гачок його не зловиш (Коцюб.)];

2) (росчерк пера) (за)карлючка;

3) (лукавый изворот в деле) (за)карлючка. Строить -чки - см. Крючкотворствовать;

4) см. Крючкотвор;

5) (чарка) крючок, чарка, чарчина, чарочка;

6) (у змеи) зуб (-ба);

7) (у винограда) вусик (-ка).

* * *

1) гачо́к, -чка́, крючо́к, клю́чка

2) ( дверной) за́щіпка, крючо́к

3) ( в одежде) гапли́к, -а, крючо́к

4) (росчерк, завиток на письме) крючо́к; карлю́чка, закарлю́чка

5) (перен.: придирка, зацепка) за́чіпка

6) ( крючкотвор) крючок; круті́й, -тія́

1) (цикл науки, учения, лечения и т. п.) курс (-су). [Курс української мови. Курс лікування]. Проводить курс - відбувати (переходити) курс. Окончить курс - добути курсу, (с)кінчити курс. [Вчився по духовних школах, але курсу не добув (Єфр.). Кінчив курс лікування електрикою]. Быть в -се чего - бути в курсі чого. [Я не в курсі цієї справи];

2) (стадия школьного обучения) курс (-су). Студент второго -са - студент другого курсу. Наш вуз имеет пять -сов - на нашому виші п'ять курсів. Он исключён с последнего -са - його звільнили з останнього курсу;

3) (путь, направление) напрямок (-мку), путь (-ті), курс. Твёрдый, определённый курс - твердий, певний курс (напрямок). Брать, взять курс - брати, узяти курс (напрямок) на що, до чого, куди. Курс корабля - курс (напрямок) корабля. Корабль держит курс на что - корабель тримає курс на що, до чого, корабель простує до чого. Держать курс на что - тримати (держати) курс на що, до чого, керувати, скеровувати до чого, орієнтуватися на що. Курс полёта - напрямок лету. Курс государственной, партийной политики - напрямок державної, партійної політики. Курс на рабочий класс - курс на робітництво. Дать курс - дати напрямок чому, керувати що;

4) (биржевая цена) курс. Курс рубля, франка, ценных бумаг повышается - понижается - курс карбованця, франка, цінних паперів підвищується - знижується (збільшується - зменшується). Курс поднимается - падает - курс підноситься - падає. Курс повышающийся, понижающийся - курс ростучий, падучий. Высокий, низкий, переменный курс - курс високий, низький, змінний. Поднять курс - підвищити курс. Колебания -са - хитання курсу, в курсі. Денежный курс - грошевий курс. Покупка ценных бумаг по -су - купівля цінних паперів за курсом;

5) (строит., род кладки) ряд (-ду).

* * *