-
121 машалла
виг. подиву, докору боже мій, ну що ти, не дай бог, теж мені ВН, СБ, О; машалла җаныңа осун Г, машалла сеэң җанңа СМ, машалла җанна К, машалла сениң эткениңе Г бог з тобою, що ти таке зробив. -
122 тэпе
1. гора, пагорб, курган, узвишшя, вершина, верхівка, вершечок СБ, Б, Г-СК; хапумузун ӧгӱ дэ оба да тэпе простір у нас перед хатою — гори та пагорби СК; дағын тэпеси Г, җап тэпеси СЛ вершина гори.2. верх; верхній, угорі СБ, Б, Г-СК; ӱч хат тэпе сне угорі на третьому поверсі СГ; тэпедэ угорі СК; тэпедэн зверху СГ; тэпедэн учлетіти вгорі; турналар учту чыхты тэпеэ журавлі піднялися вгору й полетіли Г; тэпейе т'ит- здійматися вгору, рости К; чевирди тэпеэ кӧзлерини він задрав очі вгору Г; тэпеэ т'итий іде вгору СГ; исан тэпеэ дэ чыхай, ашаға да тӱший людина й угору піднімається, й донизу опускається СК; тэпе тишим мої верхні зуби Я; бабам-ненем тэпе йолларға йӱрмеген мої батьки не ходили шляхами для обраних — горніми шляхами СБЧ.3. тім'я, маківка СБ, Б, Г-СК; баш тэпеси маківка Г; аллах (йашын, таныр) ураҗах тэпендэн щоб тебе бог (блискавка, бог) уразив у тім'я СЛ, К.4. дах, покрівля СБ, Б, Г-СК; эв тэпесне отруйду бир хач тэне торғай на даху сиділо кілька горобців СГС; эвин тэпесиндэн ахай ым? чи з даху не тече? М; тэпеси т'ирамит дах у нього з черепиці СЛ.5. сл. ім. верх СБ, Б, Г-СК; узаный дэвеэн тэпесиндэн тягнеться з верблюда СГ; атай миний бунун тэпесне, т'есий бунун башларын заскакує на нього, відрубує йому голови СГ; пор. тӧбе I, тӧпе. -
123 ғалип
(ғалиби, ғальби) I серце, душа, єство, істота; аллахтаалле ғалибини бильди господь бог пізнав твоє єство Г; аллах йолунузу ачых этсин, ғалибинизе кӧре версин нехай бог допоможе тобі в дорозі й винагородить тебе відповідно до благородства твоєї душі СЛ; ғалиплери тэптиль (=тэбдиль) олур їхнє єство міняється Г; ғалибиме рахмет дӱшӱр, йа рабим о господи, зішли мир моїй душі Г; ғальбин биль- знати його наміри К; пор. ғалиб, кальб, хальб.IIперемога, звитяга Г; ғалип эт- підносити дух, допомагати перемогти, подолати; ғалип этэсин олары ти їх переможеш Г. -
124 Барт, Карл
Барт, Карл (1886, Базель - 1968) - швейц. протестантський теолог, засновник діалектичної теології. Від 1921 р. - проф. у Геттингені, потім у Мюнстері та Бонні. У 1935 р. емігрував у Швейцарію, викладав у Базельськомуун-ті. У першій великій праці "Послання до римлян (коментарі до послання ап. Павла до римлян)" (1919) Б. перетлумачує ідеї К'єркегора про неспівмірність Богового та людського, наголошуючи, що витоки віри тільки у Богові, який сам породжує цю віру через одкровення, а тому підґрунтя віри треба шукати у ній самій. Бог - поза розумом, неспівмірний із людиною і не пізнається нею. Між людиною та Богом прірва. Не існує контакту ані через почуття, ані через релігійні переживання, ані через історичне знання, до якого звертається католицький релігійний раціоналізм. Тільки сам Бог через Христа та його пророків може явити себе людині. З концепції Б. випливає розуміння християнської антропології як христол огії. Людина є лише у тій мірі людиною, в якій вона бере участь у людському бутті Христа.[br]Осн. тв.: "Послання до римлян" (1919); "Слово Бога і слово людини" (1928); "Ансельм" (1931) та ін. -
125 біблія
БІБЛІЯ ( від грецьк. βιβλία - книги) - зібрання стародавніх священних книг юдаїзму і християнства. Б. існувала вже у старозавітний період. У ранньохристиянській літературі термін "Б." відсутній і починає вживатися від III - IV ст. н. е З. а структурою Б. поділяється на дві нерівні за обсягом частини - Старий Завіт і Новий Завіт. Назва "Старий Завіт" (зібрання священних книг юдаїзму) не зустрічається в юдаїзмі і започатковується лише християнською традицією, з метою розрізнити два союзи, які Бог укладав із людством у різні історичні періоди. Спочатку Бог уклав завіт з євреями, визначивши їх "богообраною" нацією, але цей завіт, згідно з християнським віровченням, був тимчасовим і діяв лише до пришестя Сина Божого (Месії) на землю. Месія (Ісус Христос) приніс "новий і досконалий закон", уклавши Новий Завіт з усім людством. Старий Завіт було написано в дохристиянський час на староєврейськ. мові, за винятком деяких уривків, написаних арамейськ. мовою. Новий Завіт - це християнська частина Б. (містить християнські священні тексти, написані грецьк. койне) Н. овий Завіт складають 27 книг - 4 Євангелія, Книга дій апостолів, 21 апостольське послання, Об'явлення Св. І. Богослова (Апокаліпсис). 39 книг Старого Завіту і 27 книг Нового Завіту опоряджують "канон" (від грецьк. κανών - правило, норма). Канонічними називали книги Б., які були ретельно відібрані впродовж тривалого часу з маси релігійних текстів та в яких вбачали відбиток істинного віровчення, його зразок. До найстародавніших і водночас визначних перекладів Б. належить грецьк. переклад Старого Завіту, відомий як "Септуагінта" (переклад сімдесятьох), здійснений не раніше III ст. до н. е. і не пізніше II ст. до н. е. Автори новозавітних текстів широко використовували старозавітні цитати саме з цього перекладу. Назагал і мова "Септуагінти" значною мірою вплинула на формування мови Нового Завіту. Найстарішим із латин, перекладів Старого Завіту вважається "Вульгата" (від лат. vulgata - загальновідома, доступна). Першим повним Слов'янськ, перекладом Б. вважається переклад братів Кирила і Мефодія (друг. пол. IX ст. н. е.), перше друковане видання Слов'янськ. Б. ("Острозька Біблія") було здійснене князем Острозьким в Україні (1581). -
126 Бубер, Мартін
Бубер, Мартін (1878, Відень - 1965) - єврейськ. філософ, представник релігійного екзистенціалізму. Навчався у Відні, Ляйпцігу, Берліні, Цюриху. 1824 - 1933 рр. - проф. єврейськ. релігійної філософії й етики у Франкфурті-на-Майні. Від 1938 р. обіймав посаду проф. соціології й релігії у Палестинському єврейськ. ун-ті. Зазнав впливу філософського вчення К'єркегора та хасидизму Д. ля праць Б. засадничою є ідея фундаментальної відмінності між екзистенційними відношеннями "Я - Ти" та "Я - Воно". "Я - Воно" характеризує ставлення "Я" до речей (в основному, це предмети неживої природи). Якщо це відношення застосовується до особи (особа як "Воно"), то воно несправжнє, бо є однобічним і цілковито залежить від "Я". Відношення "Я - Ти" справжнє, адже воно обопільне й не зумовлене жодними причинними зв'язками. "Я" і "Ти" в ньому присутні в усій повноті свого особистісного буття. Бог - це остаточне, трансцендентне "Ти", основа будь-якого людського "Ти " та самої можливості екзистенційного діалогу між "Я" і "Ти". Б. розрізняє три види діалогу: справжній, технічний та замаскований, віддаючи перевагу першому, перейнятому "живим взаєморозумінням". Він також чітко розмежовує філософію й релігію. Філософія лише "вказує" на Бога, а не досліджує його як одну з ідей. Ідея Абсолюту, за Б., анігілюється на межі, де починається "життя" Абсолюту, тобто Бог. Філософський внесок Б. у розуміння містицизму полягає у тому, що він вважав можливим його осягнення не через раціональне обговорення, а на ґрунті повсякденного досвіду, коли безпосередньо відкривається справжнє відчуття Бога.[br]Осн. тв.: "Я і Ти" (1922); "Релігія і філософія" (1931); "Добро і Зло" (1952); "Хасидизм і сучасна людина" (1958). -
127 ведизм
ВЕДИЗМ - 1) Релігія стародавньої Індії доби Вед, в основі якої лежить міфологічна свідомість патріархального типу з визнанням культу багатьох богів (Агні, Адіті, Індра, Сур'я, Варуна, Сома та ін.), що уособлюють сили та явища природи (вогонь, земля, блискавка, небо, місяць) К. ласичний політеїзм В. доповнюється елементами монотеїстичної віри. Центральним моментом обрядовості В. є жертвоприношення богам із метою умилостивити, привернути їхню увагу, виявити вдячність, а зрештою, поєднати світ богів та світ людей, небо і землю. Головні положення В. склали основу багатьох релігійних і релігійно-філософських учень Індії. 2) Принцип східного світорозуміння, за яким визнається священність і авторитетність Вед як джерела абсолютної істини в осмисленні Всесвіту, місця в ньому людини, характеру і форми u стосунків із надприродними істотами. -
128 Гесіод
Гесіод (VIII ст. до н. е.) - найвидатніший, поряд з Гомером, епічний поет стародавньої Греції. Перша історично засвідчена постать західної літературної традиції. Автор епічних поем "Роботи і дні" і "Теогонія". В останній змальовує картину походження світу та його розвиток у вигляді зміни поколінь Богів. Первинним станом сущого був хаос (зіяння, безмежна безодня), з якого з'являються перші божественні, космічні сутності - Гея, Ерос, Тартар, Нюкта, Ереб. У свою чергу, цими першосутностями породжуються інші Боги, а від тих - наступні. Останнім з поколінь Богів, що панують над світом, є Боги-олімпійці на чолі з Зевсом·. Г. систематизує міфологічні уявлення і божественний пантеон еллінів, підпорядковуючи їх загальній ідеї космогенезу - походження і облаштування світоустрою. Цим був підготовлений ідейний ґрунт для ранньофілософських космогоній, які стали історично першими формами філософування. У поемі "Роботи і дні" подається опис, людської історії у вигляді п'яти епох, кожній з яких відповідає своє людство, котре творять боги Ц. е золота, срібна, мідна, героїчна, залізна доба, впродовж яких життя стає дедалі важчим і гіршим.
См. также в других словарях:
бог — бог/ … Морфемно-орфографический словарь
БОГ — благословил кого чем. Народн. У кого л. всё благополучно складывается в какой то области, сфере жизни. ДП, 36. Бог [в, на] помочь (помощь)! кому. Разг. Устар.; Башк., Пск. Приветствие работающим, пожелание успеха в работе. ФСРЯ, 39; СРГБ 1, 47,… … Большой словарь русских поговорок
БОГ — [бох ], бога, мн. боги, ов, зв. боже, муж. 1. В религии: верховное всемогущее существо, управляющее миром или (при многобожии) одно из таких существ. Вера в бога. Языческие боги. Б. войны (у древних римлян: Марс). Возносить молитвы богу (богам).… … Толковый словарь Ожегова
БОГ — муж. Творец, Создатель, Вседержитель, Всевышний, Всемогущий, Предвечный, Сущий, Сый, Господь; Предвечное Существо, Создатель вселенной. Слава Богу, благодаря Бога, благодарственное восклицание, в ответ на вопрос о здоровье. Бог весть, Бог знает,… … Толковый словарь Даля
Бог — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) кого? Бога, кому? Богу, (вижу) кого? Бога, кем? Богом, о ком? о Боге; мн. кто? боги, (нет) кого? богов, кому? богам, (вижу) кого? богов, кем? богами, о ком? о богах 1. Богом называют Создателя,… … Толковый словарь Дмитриева
БОГ — «весьма трудно и, быть может, невозможно, дать такое определение слову «Бог», которое бы включило в себя все значения этого слова и его эквивалентов в других языках. Даже если определить Бога самым общим образом, как «сверхчеловеческое или… … Философская энциклопедия
Бог — [бох], а, зват. Боже; мн. боги, богов; м. 1. [с прописной буквы] только ед. По религиозным представлениям: творец неба и земли, всего сущего; всеведущий высший разум, управляющий миром; всеобщее мировое начало (имеет множество имён: Творец,… … Энциклопедический словарь
БОГ — Если Бог за вас, кто против вас? Апостол Павел Послание к римлянам, 8, 31 Бог есть, но я в него не верю. Осип Брик Верить в Бога невозможно, не верить в него абсурдно. Вольтер Многие верят в Бога, но немногим верит Бог. Мартти Ларни… … Сводная энциклопедия афоризмов
бог — Аллах, Иегова, Саваоф, Небо, Всевышний, Вседержитель, Господь, Предвечный, Создатель, Творец. (Зевес, Юпитер, Нептун, Аполлон, Меркурий и др.) (ж. р. богиня); божество, небожитель. См. идол, любимец.. в бозе почивший, воссылать молитву к богу,… … Словарь синонимов
БОГ — [бох], бога, муж. По религиозным верованиям верховное существо, стоящее будто бы над миром или управляющее им. Идеей бога пользуются господствующие классы, как орудием угнетения трудящихся масс. «Бог есть (исторически и житейски) прежде всего… … Толковый словарь Ушакова
Бог — Бог знает (иногда произн. бознать, в том же знач. употребляется черт знает) или (устар.) бог весть, с местоим. и местоименными нареч. бог знает кто, что, какой, куда и т. п. 1) неизвестно кто, что, какой, куда и т. п. Бог знает в нем… … Фразеологический словарь русского языка
