Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

благо

  • 1 благо

    I. добро, благо, пожиток. [За благо рідного народу. Для загального добра. Праця на пожиток країні нашій]. Блага - добра, достатки, блага. [На світі достатки дуже нерівно між людьми поділено (Єфр.)].
    II. нар. гаразд, гаразд що (гаращо), добре що. [Да ми й хлібом закусимо, гаращо чарку дано].
    * * *
    I сущ.
    1) бла́го; ( добро) добро́
    2) в знач. сказ. до́бре, гара́зд; ( очень хорошо) ду́же до́бре; ( счастье) ща́стя
    II союз
    до́бре що, гара́зд що; ( тем более что) тим бі́льше що

    Русско-украинский словарь > благо

  • 2 добро

    I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);
    2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].
    II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].
    * * *
    I сущ.
    добро; ( движимое имущество) майно́, диал. худо́ба; ( благополучие) гара́зд, -у
    II нареч. в знач. утверд. част., диал.
    гара́зд, до́бре

    \добро бы — (в знач. условного союза) [ще] хай (неха́й) би; ( хотя бы) [ще] хоч би; ( если бы) [ще] коли́ б

    Русско-украинский словарь > добро

  • 3 иго

    ярмо, (редко) ярем (-рма), (тяжолое правление) кормига; (тягота) тягота, тягар (-ра), тяжар (-ра). [Важке ярмо твоє, мій рідний краю, не легкий твій тягар (Франко). Минула безславна кормига чужая, прокинулась воля (Грінч.). Селяни стогнали під тягаром праці (Доман.)]. Сбросить с себя иго - скинути з себе ярмо, кормигу. Иго бо мое благо и бремя мое легко - бо ярмо моє любе і тягар мій легкий (Єв. Мт.). Монгольское иго - монгольське ярмо.
    * * *
    1) ярмо́, корми́га, і́го, нево́ля; диал. яре́м, род. п. ярма́

    тата́рское и́го — ист. тата́рське ярмо́ (ї́го), тата́рська корми́га (нево́ля)

    2) (бремя, тяжесть) тяга́р, -я

    под и́гом лет — під тягаре́м рокі́в

    3) ( ярмо) ярмо́

    Русско-украинский словарь > иго

  • 4 общий

    1) (совместный) спільний, гуртовий, сукупний, (редко) єдиний. [Спільне володіння землею. Спільна кімната. Спільна мова. Гуртова праця. Моя земля сукупна з сестриною. Ідеал єдиного щастя (Єфр.)]. Общее собрание - спільне зібрання. Общими силами - спільно, гуртом. Общий стол (table d'hôt'e) - спільний обід (вечеря, сніданок). Общая собственность - спільна (гуртова, сукупна) власність;
    2) загальний, поспільний. -щее благо - загальне добро. -щий план работы - загальний план роботи. -щее предисловие - загальна передмова. -щее образование - загальна освіта. Общая печаль - поспільне горювання (Куліш). В общем - у цілому, взагалі, загалом, на загал. В общей сложности - загалом беручи. В общих чертах - загально. Общее место, выражение (в речи) - загальник. Общая сумма - загальна (ціла) сума, загал (р. загалу). Общий залог - загальний стан.
    * * *
    1) зага́льний
    2) (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спі́льний; (коллективный, совместный) гуртови́й

    Русско-украинский словарь > общий

  • 5 признавать

    признать
    1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];
    2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;
    3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -
    1) визнаний, признаний, узнаний;
    2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;
    3) пізнаний, угаданий.
    * * *
    несов.; сов. - призн`ать
    1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти
    2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти

    Русско-украинский словарь > признавать

  • 6 семя

    1) бот. насіни́на, сі́м'я, род. п. сі́м'я и сі́мені, собир. насі́ння, сі́м'я
    2)

    \семя мена́ — (мн.: для посева) насі́ння, сі́м'я; ( зерно) зерно́

    3) ( о зёрнах подсолнуха) насі́ння; зе́рнята, -нят; со́нях
    4) фиоиол. сі́м'я, спе́рма
    5) перен. сі́м'я ед., собир., насі́ння (собир.)

    благо́е \семя мя — до́бре сі́м'я

    \семя мена́ раздо́ра — сі́м'я (насі́ння) ро́збрату

    каково́ \семя мя, таково́ — и

    пле́мя — погов. яке́ насі́ння, таке́ й поколі́ння; яки́й ко́рінь, таки́й одро́сток; яке́ корі́ння, таке́ й насі́ння; яка́ ще́па, така я́блуня

    Русско-украинский словарь > семя

См. также в других словарях:

  • БЛАГО — позитивный объект интереса или желания. Во втор. пол. 19 в. понятие Б. непосредственно связывается с понятием ценности (Г. Риккерт и др.). В более узком, этическом смысле понятие Б. совпадает с понятием добра. Вопрос о соотношении Б. и ценности… …   Философская энциклопедия

  • БЛАГО —     БЛАГО (греч. τὸ ἀγαθόν, τὸ εὖ, τὸ καλόν; лат. bonum) в философии: конечный предмет стремления, а также все способствующее его достижению; в богословии одно из божественных имен. Слова «благо», «благой», «хороший» (ἀγαθός, bonus, англ. good,… …   Античная философия

  • Благо — Благо, добро (греч. agaJon, лат. bonum, фр. bien, нем. Gut, англ.good. ) понятие, издавна занимающее философов мыслителей, играющееважнейшую роль в области общественной, экономическо социальной, и потомувходящее и в сферу государственной политики …   Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

  • благо — 1. БЛАГО, а; мн. блага и (разг.) блага, род. благ; дат. благам и благам. ср. 1. только ед. Высок. Благополучие, счастье, добро. Стремление к общему благу. Употребить власть во б. кому л. Счесть за благо (признать правильным, разумным). 2. только… …   Энциклопедический словарь

  • Благо —  Благо  ♦ Bien, Tout Est    Все есть благо, провозгласил Лейбниц, а Вольтер в своем «Кандиде» подверг этот оптимизм убедительной насмешке. Действительно, весь наш опыт неумолимо свидетельствует о полной абсурдности предложенной Лейбницем формулы …   Философский словарь Спонвиля

  • БЛАГО — в философии то, что заключает в себе определенный положительный смысл. Высшее благо (термин введен Аристотелем, лат. summum bonum) то, в зависимости от чего в философских учениях определялась соотносительная ценность всех других благ: блаженство …   Большой Энциклопедический словарь

  • благо — См …   Словарь синонимов

  • БЛАГО — 1. БЛАГО1, блага, ср. 1. Добро, счастье. Стремление к общему благу. Желаю вам всяких благ. 2. чаще мн. То, что служит к удовлетворению потребностей, материальные утехи жизни (книжн.). Поеду на юг: там все земные блага. ❖ Всех благ (разг. фам.) до …   Толковый словарь Ушакова

  • БЛАГО — 1. БЛАГО1, блага, ср. 1. Добро, счастье. Стремление к общему благу. Желаю вам всяких благ. 2. чаще мн. То, что служит к удовлетворению потребностей, материальные утехи жизни (книжн.). Поеду на юг: там все земные блага. ❖ Всех благ (разг. фам.) до …   Толковый словарь Ушакова

  • Благо — БЛАГО, то, что заключает в себе определенный положительный смысл. Высшее благо (термин введен Аристотелем, латинское summum bonum) то, в зависимости от чего в философских учениях определялась соотносительная ценность всех других благ: блаженство… …   Иллюстрированный энциклопедический словарь

  • Благо — см. Благость, благо, добро …   Библейская энциклопедия Брокгауза

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»