безпосередньо

матем. непосре́дственно

нрч. безпосередньо, просто, прямо, (зап.) впрост; нештучно, незроблено; несилувано, невимушено; срв. Непосредственный. [Похвали, заадресовані безпосередньо на ім'я Махмуда Інджу (Крим.). Природа та історія могутньо й безпосередньо впливають на розвиток нацїї (Наш)]. Обратитесь -но к нему - удайтеся безпосередньо (просто) до його.

* * *

1) живий

2) жвавий; діяльний, енергійний, сповнений сил

3) життєвий, актуальний, важливий

4) реальний, справжній, невигаданий

5) що горить; незгаслий

6) діючий; не використаний; що не вибухнув; заряджений, бойовий

7) яскравий, нетьмяний (про колір)

8) чистий (про повітря)

9) змінний, мінливий

10) ел. під напругою

11) друк. готовий для друку

12) рад. що передається безпосередньо в ефір (без попереднього запису на плівку)

13) телеб. що передається безпосередньо з місця події (без попереднього запису на кіноплівку)

1) жити; існувати

2) мешкати, проживати

3) витримувати, не гинути; не псуватися

4) залишатися у віках (у пам'яті)

5) харчуватися, годуватися, живитися (чимсь — on, upon)

6) жити певним коштом; вести певний спосіб життя

* * *

1) жити; існувати; вести який-небудь спосіб життя

2) мешкати

3) витримувати, не гинути, не псуватися; ( through) перетерпіти, пережити; жити, залишатися у пам'яті, у віках ( часто to live on)

4) (on, upon) харчуватися ( чим-небудь); жити ( на які-небудь кошти)

5) ( off) жити на чиєму-небудь утриманні

6) здійснювати, втілювати

7) миритися ( з чим-небудь); терпіти

1) живий

2) палаючий, невгаслий; діючий; невикористаний; який не вибухнув; заряджений

3) живий, енергійний, сповнений сил; актуальний, важливий, життєвий

4) справжній, реальний, невигаданий

5) проточний ( про воду); чистий ( про повітря)

6) яскравий, нетьмяний ( про колір)

7) пoлiгp. який підлягає набору

8) гipн. природний, нерозроблений; натуральний

9) cпopт. який знаходиться у грі ( про м'яч)

10) радіо, тб. який транслюється з місця дії (про концерт, спектакль); прямий ( про передачу)

1) майже, мало не

2) приблизно, біля, близько

3) тісно, безпосередньо

* * *

1) майже; ледве не

2) ( про час) біля, приблизно, майже

3) близько; тісно, безпосередньо; пильно, уважно

4) у сполученнях

МОВА НАУКИ - синтетичне поняття методології науки, що поєднує у собі всі мовні засоби, які вживаються у науці для виразу здобутих знань на конкретно-історичному етапі її розвитку. Сучасну М.н. характеризує широке використання математичних формалізмів і абстрактних структур, що їх описують логіка і математика. Тому в ній розрізнюють як складові частини природну і штучні мови, в т.ч. формалізовані мови, які надбудовуються над природною мовою з метою вдосконалення окремих її фрагментів. При аналізі М.н. вичленовують дві підмови - мову спостереження і мову теорії. До мови спостереження включають ті твердження науки, які формулюють результати спостереження й експерименту; до мови теорії відносять твердження, які є наслідком логічних міркувань. Мовою спостереження виражають властивості предметів, що виявляються органами відчуттів чи експериментальними приладами (напр., властивості "холодний", "твердий", "зелений" тощо). Мовою теорії формулюють твердження про властивості предметів, які не можна безпосередньо спостерігати (кривизна простору, парність, спін елементарних частинок). Головна ідея розчленування М.н. на підмови полягає в необхідності точнішого встановлення логічних зв'язків між теорією й експериментом. Логічний емпіризм спотворено тлумачить ці поняття; він відкидає природну мову як основу М.н., намагаючись цілком замінити її штучною. Це проголошується єдиною метою філософського дослідження. Представники логічного емпіризму твердження мови спостереження вважають твердженнями про безпосередньо дане, те, що може бути пізнане без допомоги абстрактного мислення; лише ті теоретичні положення вони визнають для науки, які можна звести до тверджень про безпосередньо дане. Ці погляди на М.н. не підтвердились спеціальними розробками, що були здійснені сучасною методологією науки.

I СВОБОДА - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), С. безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому С. насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності (Спіноза, Гегель). Необхідність як специфічна детермінація природної реальності тут вказує на історично змінну міру практичного "одуховлення" ("олюднення") природи і "оприроднення" людського духу. Атрибутивними ознаками С. як духовного феномена є вибір (адже духовний "простір" є плюралістичним "полем можливостей") і відповідальність (корелят необхідності у сфері духу). У цьому відношенні С. як "пізнана необхідність" ("фаталістична С.") є лише формальною ("виродженою", позбавленою своїх істотних ознак) С. Інший (теж формальний, через блокуючий вплив на С. необхідності) різновид С. - "контингентна" С. ("сваволя" або "випадковість") - має здатність "вибирати" лише формально, адже тут ідеться про множину рівноцінних (однакових) "виборів", визначуваних не волею суб'єкта С., а киданням "жеребу" (т. зв. принцип "Буриданового віслюка"). Зрозуміло, що поряд із "фаталістичною" С. і цей її різновид (запропонований Епікуром) позбавлений не тільки реального вибору, а й відповідальності; обидва є своєрідними "відображеннями" необхідності у С., варіантами "квазісвободи". І лише "емпірична" С., що базується на вольовому виборі котроїсь із кількох (мінімум двох) нерівноцінних (а нерівноцінність визначається життєвим досвідом) можливостей, є реальною (і тому відповідальною) С., яку Кант визначає як "здатність самочинно починати ряд подій". Всі названі різновиди С. (як реальні, так і "квазіваріанти") є результатами раціональної (з позицій логічної необхідності) оцінки можливостей (неможливостей) діяти у ситуації. І, нарешті, ще один різновид С., який базується на виборі ще не існуючих наявно можливостей і тому вимагає їх попереднього (дораціонального) творення. Це "екзистенційна" (уґрунтована у найглибшій суті людського - екзистенційного - існування), або "тотальна" (Сартр) С. За Сартром, ми не обираємо бути свободними - ми засуджені до С.; засуджена до С. людина несе на своїх плечах тягар відповідальності за увесь Всесвіт. Прообразом екзистенційної С. можна вважати те, що Паскаль називав "логікою серця", на противагу "логіці голови". Вперше була запропонована (як найбільш адекватне своїй духовно-людській суті розуміння) К'єркегором. Останній характеризував екзистенційну С. як "парадоксальну", навіть "абсурдну", на тій підставі, що така С. є безпосередньою демонстрацією духовної реальності, не обтяженої перетвореною формою раціональності. У XX ст. екзистенційнаС. фактично продемонструвала себе у різних виявах творчого доробку людства, зокрема у виборі аксіоматики (неевклідові геометрії Лобачевського і Римана), у низці "божевільних ідей" нової фізики (Ейнштейн, Бор, Гайзенберг, Дирак та ін.), філософсько-літературній творчості Сартра ("Нудота"), Гайдеггера ("Лист про гуманізм"), Камю ("Міф про Сизифа"). Але чи не найголовнішим виявом екзистенційної С. є історичний вибір людини. Історичне майбуття, наголошував Сартр, не є чимось подібним до прикордонного стовпа, що стоїть у кінці шляху, воно є те, що з нього зроблять люди; хоч ми не можемо змінити минуле, але ми можемо щомиті надати йому іншого продовження. За Ясперсом, справді історичним змістом історії є унікальність і неповторність історичного процесу, а не загальне і повторюване у ньому.

[br]

II СВОБОДА в етиці - здатність людини вільно визначати підстави своїх дій і відповідно реалізувати себе. Етичний аспект С. відбиває можливість суб'єктивно значущого вибору самих намірів людини; він безпосередньо стосується самого людського суб'єкта, його волевиявлення й лише опосередковано - соціальних обставин його життєдіяльності. Поза припущенням подібного внутрішнього аспекту С. - ідея морально відповідальної поведінки людини - втрачає свій ґрунт. Проте, як зазначав іще Кант, в етичному плані особа не тому має виконувати належне, що усвідомлює себе вільною, а тому, що осягнення власного обов'язку наближає її до усвідомлення С., необхідної для того, щоб цей обов'язок виконати. Подібним чином свідомість моральної С. актуалізується почуттям любові, іншими морально-ціннісними переживаннями. Подібна деонтологічно-ціннісна презумпованість етичної С. надає їй самій статусу обов'язковості: в етичному відношенні людина мусить бути свободною, щоб мати змогу робити належний вибір, приймати рішення, нести відповідальність за свої дії. Якщо С. дії, С. творчості принципово налаштовують людину на вихід за межі будь-якої наявної ситуації, на здолання пов'язаних з останньою обмежень, то С. в етичному сенсі передбачає протилежну орієнтацію суб'єкта: її "вектор" спрямований всередину безпосередньої людської ситуації, на утвердження відповідальної причетності до неї і вибір певної позиції в ній З. азначена причетність не є рівнозначною самовіддачі сліпому плицові буття: етична С. протистоїть як титанічному пафосові безмежного самоутвердження суб'єкта, так і розчиненню останнього в буттєвій стихії, що унеможливлює совісний самоконтроль і відповідальність людини. Особистість засвідчує тут свою непідлеглість буттю загалом свободою щодо себе самої, щодо власного буттєвого "Я". І навпаки, вільно обираючи адресата своєї онтологічної причетності, вона в такий спосіб конституює саму себе як суб'єкта моральної відповідальності, обов'язку і любові. Завбачувана етична С. імплікує зверненість до фундаментальних засад людського водіння, можливостей самодистанціювання і самоідентифікації людини. Таким чином, етичний аспект С. розкриває свій сутнісний зв'язок із проблемою свободи волі. Формуючи підвалини моральної самореалізації особистості, етична С. стає дедалі актуальнішою на рівні людських спільнот - соціальних груп, націй, суспільств, перед якими на тлі сучасних глобальних проблем виразно вимальовується необхідність вибору основоположних ціннісних орієнтирів їхнього розвитку і діяльності. За умов екологічної кризи, зростаючих перетворювальних і руйнівних можливостей людської практики ці керівні цінності вже не можуть зберігати традиційний статус чогось "природно встановленого", а потребують відповідального, критично вивіреного ставлення до себе і, отже, зростаючою мірою апелюють до етичної С. людей, що їх обирають.

[br]

III див. свобода і необхідність

- expressly enjoined duty

1. adj

1) прямий

2) відвертий, правдивий; ясний, недвозначний

3) очевидний, явний, неприхований

4) безпосередній, прямий

5) повний, абсолютний

6) вертикальний, прямовисний

7) лінгв. прямий

8) ел. постійний

2. adv

1) прямо

2) відразу, негайно

3) безпосередньо; просто

3. v

1) спрямовувати, скеровувати (на щось — at, to, towards)

2) керувати, управляти; контролювати

3) давати вказівку (розпорядження); наказувати

4) наставляти, повчати; давати поради

5) показувати дорогу

6) призначати; направляти, адресувати

7) диригувати

8) ставити кінофільм, режисерувати

* * *

1) прямий

2) прямий, відкритий; правдивий; ясний, недвозначний; очевидний, явний

3) прямий, безпосередній

4) посил. повний, абсолютний

5) вертикальний; прямовисний; перпендикулярний до даної площини

6) лiнгв. прямий

7) acтp. який рухається із заходу на схід

8) eл. постійний

1) направляти, наводити (нaпp., телескоп); звертати ( увагу), спрямовувати

2) керувати, управляти; контролювати

3) пропонувати; давати вказівку, розпорядження; вирішувати ( справу)

4) наставляти; давати поради, учити, навчати; інструктувати

5) вказувати дорогу

6) звертати, призначати (слова, промову); адресувати; посилати, відсилати

7) диригувати; режисирувати, ставити кінофільм

1. adv

1) прямо

2) відкрито, відверто

3) безпосередньо

4) відразу, негайно; незабаром, дуже швидко

5) повністю; точно

6) по прямій лінії

2. conj розм.

як тільки

* * *

1) прямо

2) прямо, відкрито, відверто

3) безпосередньо

4) відразу, негайно; дуже скоро, незабаром

5) повністю; точно

6) по прямій лінії (нaпp., про нащадків)

7) мaт. прямо

cj як тільки, тільки-но

1. adj

1) безпосередній, прямий

2) одержаний з перших рук

2. adv

1) безпосередньо

2) з перших рук

* * *

1. adv

1) негайно, невідкладно, зараз же

2) безпосередньо, прямо

2. conj

як тільки

* * *

1) негайно

2) безпосередньо

3) як тільки

опосередковано, не безпосередньо

* * *