-
1 балакучий
-
2 балакучий
= балакли́вийсловоохо́тливый, говорли́вый, разгово́рчивый; речи́стый; диал. щебетли́вый; болтли́вый -
3 балакучий
bałakuczyjприкм. -
4 язикатий
1) ( балакучий) chatty, talkative2) ( лихий на язик) sharp-tongued, gossipy -
5 балакливий
см. балакучий
См. также в других словарях:
балакучий — а, е. Який любить багато балакати, який багато говорить … Український тлумачний словник
балакучий — (який полюбляє багато балакати), балакливий, говіркий, говірливий, язикатий, пащекуватий, просторікуватий; гомінкий, гомінливий, лепетливий (який багато й голосно говорить); щебетливий, цокотливий (перев. про жінок і дітей гомінливий) … Словник синонімів української мови
балакучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
розмівний — балакучий [IV] … Толковый украинский словарь
байкий — а/, е/, діал. Балакучий … Український тлумачний словник
балакливий — а, е. Те саме, що балакучий … Український тлумачний словник
балакуче — Присл. до балакучий … Український тлумачний словник
балакучість — чості, ж. Властивість за знач. балакучий … Український тлумачний словник
бесідливий — а, е, діал. Балакучий … Український тлумачний словник
болботливий — а, е, діал. Балакучий, лепетливий … Український тлумачний словник
велемовний — а, е. 1) Який багато говорить, балакучий. 2) З великою кількістю зайвих слів; багатослівний … Український тлумачний словник