арештант

См. также в других словарях:

• арештант — а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в язень …   Український тлумачний словник

• арештант — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• арештантський — а, е. Прикм. до арештант. || Належний арештантові. Арештантська роба. || Признач. для арештантів. || у знач. ім. арешта/нтська, кої, ж. Приміщення для тимчасового утримання арештованих …   Український тлумачний словник

• етап — у, ч. 1) Пункт на шляху пересування військ, де військовим службовцям надаються нічліг, продукти, медична допомога і т. ін. 2) Пункт для ночівлі в дорозі груп арештантів. || Група арештантів, яких відправляють куди небудь під конвоєм. 3) у знач.… …   Український тлумачний словник

• арештантка — и. Жін. до арештант …   Український тлумачний словник

• арештований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати. || арешто/вано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. арешто/ваний, ного, ч.; арешто/вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка …   Український тлумачний словник

• кацетник — а, ч., зах. Арештант …   Український тлумачний словник

• колодник — а, ч., іст. Арештант, в язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах …   Український тлумачний словник

• кримінальник — а, ч. 1) розм. Карний злочинець. 2) заст. Арештант …   Український тлумачний словник

• невільник — заст. нево/льник, а, ч. 1) Те саме, що раб. 2) Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. || заст. Ув язнений, арештант. 3) Людина, яка перебуває під владою кого , чого небудь, позбавлена свободи …   Український тлумачний словник

• острожник — а, ч., заст., зневажл. В язень, арештант …   Український тлумачний словник