-
101 apologiste
m, f1) апологет, защитник [защитница]2) рел. ист. апологет христианского вероучения (во II в. н. э.) -
102 apologist
nапологет; индивид, отстаивающий политику и действия конкретной партии или общественного движения.* * *сущ.апологет; индивид, отстаивающий политику и действия конкретной партии или общественного движения. -
103 apologeta
сущ.• апологет• защитник* * *apologe|ta♂, мн. И. \apologetaci, РВ. \apologetatów апологет+* * *м, мн И apologeci, PB apologetówапологе́тSyn: -
104 ՊԱՇՏՊԱՆ
1. գ. Защитник. 2. գ. Апологет. 3. գ. Покровитель, заступник, 4. տե՛ս Դատապաշտպան։ 5. ա. Защищающий, поддерживающий. ♢ Պաշտպան հանդիսանալ быть защитником, защитой. Պաշտպան կանգնել вставать, встать на защиту.* * *[A]защищающий[N]заступник (M)защитник (M)апологет (M)покровитель (M) -
105 ՋԱՏԱԳՈՎ
ի Апологет, поборник.* * *[N]апологет (M)поборник (M) -
106 apologist
nапологет, захисник* * *nчасто несхв. апологет, захисник -
107 apologiste
сущ.1) общ. защитник, защитница, апологет2) рел. апологет христианского вероучения (во II в. н.э.) -
108 защитник
1. pleader2. protector3. apologizer4. asserter5. assertor6. defense attorneyатторней защиты; адвокат, защитник — defence attorney
7. defenseman8. quarterback9. defender; protector; advocate; defense10. counsel for the defenceотказаться от адвоката, защитника — to waive a counsel
замечания адвоката, защитника по делу — remarks by counsel
11. championСинонимический ряд:1. апологет (сущ.) апологет2. заступник (сущ.) адвокат; заступникАнтонимический ряд:нападающий; обвинитель -
109 патристика
ПАТРИСТИКА ( від лат. pater - батько, отець) - теологічний та історико-філософський термін, що позначає континуум вчень "отців церкви" - теологів, філософів, письменників-полемістів у добу від І ст. (започаткування Апостольської церкви) по VIII ст. (виникнення схоластики). П. складається в умовах кризи античної цивілізації. Як теологічна і філософська течія, вона була спрямована на обстоювання ідентичності християнства; філософія Платона й Аристотеля (меншою мірою), стоїцизму та неоплатонізму (головним чином) утворили філософське підґрунтя П. Переважна більшість теологічних проблем розглядається в П. крізь призму філософських понять; крім ідеї одкровення, що становить той фактор, який виразно відмежовує П. від вільного філософування Античності. Назагал різке протиставлення віри й розуму не характерне для П. (за винятком Тертулліана), яка, з одного боку, використовує філософське умоспоглядання для тлумачення біблійних текстів, а з другого - авторитетом останніх підкріплює логічно-дискурсивну форму розмислів над теологічними проблемами. Найважливішими серед них були: 1) тринітарна проблема - про співвідношення іпостасей Отця, Сина і Духа Святого; 2) проблема боговтілення, або христологічна (про співвідношення божественного і людського в Синові Божому), і пов'язана з нею низка питань патристичної антропології (напр., гріховності плоті, безсмертя душі та ін.); 3) співвідношення свободи і Божої благодаті; віри і розуму, або "істин одкровення" й "істин знання"; 4) космологічна, котра, з одного боку, впліталась у християнську теоонтологію (ідея творіння), а з другого - легітимувалася християнською антропологією або аксіологією (ідеєю спасіння), що органічно пов'язані з христологією. Ці проблеми надалі успадковуються католицькою і візантійською схоластикою, напр., на сході христологічна полеміка продовжується в іконоборчих (VI - IX ст.) і паламістських (XIV ст.) суперечках, а на заході августино-пелагіанська полеміка щодо співвідношення свободи волі і благодаті суттєво позначилася на суперечці Лютера й Еразма Роттердамського, по тому продовжилася в антилютеранстві, янсенізмі, пильнуваннях єзуїтів. Початковий період Π. (І - III ст.) пов'язаний із діяльністю "апостольських отців" (Климента Римського, Ігнація з Антіохії, Полікарпа зі Смирни) та "отців-апологетів" (Аристид, Юстин, Таціан - в ареалі грецьк. мови, Мінуцій Фелікс, Тертулліан, Кіпріан, Арнобій, Лактанцій - в ареалі поширення латини). Апологетична література вирізняється суперечливим ставленням до античної культури: з одного боку - неприйняття та різке відмежування на підставі визнання найвищого авторитету Одкровення, з іншого - шанобливість до грецьк. освіченості, філософії й риторики. Йерші спроби систематизації християнства в П. відбуваються у філософів Александрійської школи. Климент Александрійський (150 - 215) не лише прагнув до синтезу еллінської культури і християнської віри, а й інтерпретував християнство як просвітницьке вчення, що долає язичництво, звільняє від страху й дарує внутрішню незалежність. Твір Оригена "Про начала" є першим досвідом систематизації християнської догматики. Розвиваючи алегоричний метод Філона, він закладає основи християнської екзегетики. В IV - V ст. побудоване на полеміці фрагментарне філософування апологетів і перші спроби систематизації християнства александрійців змінюються на послідовне обґрунтування церковної доктрини. До чільних постатей у реалізації цієї справи належали представники Каппадокійської школи - Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, а також Псевдо-Діонісій Ареопагіт та Августин Блаженний. Каппадакійці боролися з аріанством і виступали за об'єднання церкви, а в обґрунтуванні теологічних положень використовували методи платонівської діалектики. Зокрема, саме у такий спосіб Василій Великий доводив перевагу християнської віри над античною філософією, пропонуючи шлях узгодження "натуральної правди" зі Св. Письмом, а у своєму "Шестидневі" розробив засади християнської космології. Найбільш послідовну й обґрунтовану систематизацію християнського віровчення у боротьбі з аріанством, маніхейством і пелагіанством здійснив Августин. Заключна стадія П. характеризується стабілізацією догми і теологічною кодифікацією "наук", передусім на лат. заході - це Боецій (на сході - Леонтій), і появою праць Дамаскіна, котрі разом із працями Боеція віщували зорю схоластики.Ю. Іщенко -
110 apologist
-
111 apologist
[əʹpɒlədʒıst] n часто неодобр.апологет, защитник -
112 Apologet
-
113 apologista
com. -
114 apologista
-
115 laudatore
апологет; хвалитель уст. -
116 apologista
-
117 laudatore
-
118 apologista
-
119 laudatore
-
120 apologeetta
yks.nom. apologeetta; yks.gen. apologeetan; yks.part. apologeettaa; yks.ill. apologeettaan; mon.gen. apologeettojen apologeettain; mon.part. apologeettoja; mon.ill. apologeettoihinapologeetta апологет
См. также в других словарях:
апологет — См … Словарь синонимов
АПОЛОГЕТ — 1) защитник какого нибудь взгляда, мнения, теории, действий и т. д.; 2). защитник христианской религии от нападков язычников в первые века христианства. Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке. Попов М., 1907.… … Словарь иностранных слов русского языка
АПОЛОГЕТ — АПОЛОГЕТ, апологета, муж. (книжн.). Выступающий с апологией кого чего нибудь. Апологет толстовства. (первонач. название ранних писателей, защищавших христианство; срн. апологетика.) Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
АПОЛОГЕТ — АПОЛОГЕТ, а, муж. (книжн.). Тот, кто выступает с апологией кого чего н. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
апологет — а, м. apologétique? > нем. Apologet. един. См. Апологист. Они находят себе аположетов .., которые .. всякий протест против хищничества приравнивают к потрясению основ. РВ 1882 8 862. Реформисты и ревизионисты всегда, раньше и теперь,… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
апологет — апология (апологет) защитительное слово, оправдание Апологет защитник. Ср. Я в первый раз слышу такую апологию о действиях этих господ, которых многие обвиняют. *** Ср. В 1856 г..., говорит Ю.Ф. Самарин (зап. о крепостном состоянии), в нашей… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
Апологет — В Викисловаре есть статья «апологет» Апологет (от греч … Википедия
апологет — а, чаще мн. апологе/ты, м. 1) Название раннехристианских писателей II III вв., защищавших принципы христианства от критики нехристианских философов (иудеев и язычников). 2) перен., книжн. Ярый приверженец и активный защитник какой л. идеи, мнения … Популярный словарь русского языка
Апологет (христианство) — Апологет (Apologist) любой из христианских писателей, главным образом II III веков, защищавших христианство от критики и, в свою очередь, критикующих греко римскую культуру. Многие из их сочинений были адресованы римским императорам и часто … Википедия
Апологет — I м. Тот, кто отличается апологией [апология II], апологетикой [апологетика II], неумеренным, тенденциозным восхвалением чего либо или кого либо. II м. Раннехристианский писатель II III вв., защищавший принципы христианства от критики… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
апологет — апологет, апологеты, апологета, апологетов, апологету, апологетам, апологета, апологетов, апологетом, апологетами, апологете, апологетах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов