ПРЕДИКАБІЛІЇ

ПРЕДИКАБІЛІЇ ( від лат. praedico- висловлюю, сповіщаю) - поняття давньогрецьк., а згодом і схоластичної логіки, що виражають типи присудків (предикатів) у судженнях. Введені Аристотелем у IV - VI розділах "Топіки", де йдеться про чотири типи присудків, названих згодом Боецієм П.: рід (genus), вид (species), істотна (власна: proprium) ознака, неістотна (випадкова) ознака, або акциденція (від лат. accidens - випадковий). ІІорфирій у "Вступі до "Категорій" Аристотеля" доповнив П. п'ятим типом - видовою відмінністю (differentia specifica). У трансцендентальній логіці Канта П. (на відміну від предикаментів, тобто категорій) називаються вивідні поняття розсудку. Так, з категорії причини у Канта виводяться П. сили, дії, підупадання дії (пасивність); із категорії модальності - виникнення, зникнення, зміна.

ПРЕДИКАЦІЯ - співвіднесення змісту висловлювання з дійсністю; віднесення змісту предиката до змісту суб'єкта. Поняття П. зустрічається вже в античних логіках, де воно розглядалося не стільки в плані акту, скільки у вигляді десяти аристотелівських категорій (предикаментів), а згодом - у вигляді п'яти типів предикатів (предикабілій) у Порфирія. У середньовічній схоластичній логіці сформувалося поняття П. як акту пізнання (apprehensio complex, або complexio - з'єднання, складання), на відміну від поняття П. як акту простого вбачання речі (apprehensio simplex). "З'єднання" відображує те, що у зовнішньому світі виступає сполученим і не може бути репрезентоване простим поняттям. У цій логіці були детально розроблені такі види П., як деномінативна, пряма, сутнісна, формальна, природна та інтелектуальна. їх пізніше використає Пірс у своїй праці "Дослідження з логіки" (1883). Учення схоластів знайшли продовження й розвиток і в логічній системі Рассела. За Расселом, "речі" іменуються окремими словами, а "події" не можуть бути взагалі поіменовані, вони виражаються особливою мовною формою - пропозицією, тобто П. Якщо схоластами в цілому П. розумілася тільки як ствердження або заперечення ознаки (предиката) відносно субстанції (суб'єкта) за формулами "S є Р" і "S не є Р", то сучасна логіка виділяє три основних види предикації: 1) множина включається в множину (d); 2) елемент включається в множину (є); 3) встановлюється еквівалентність (s), тобто П. зводиться до значення зв'язки "бути". У вузькому розумінні тільки ці операції називаються в логіці П. У ширшому сенсі в поняття "П." включаються багатомісні предикатні відношення типу "бути родичем", "бути знайомим з...", "знаходитися південніше від...", "бути ближче до.., ніж до..."іт.п., які повніше розкривають функції П. у природних мовах.