-
1 дискурс
дискурсРусско-казахский терминологический словарь "История" > дискурс
-
2 дискурс
дискурсРусско-казахский терминологический словарь "Философия и политология" > дискурс
-
3 дискурс
ДИСКУРС ( від лат. discursus - бесіда, розмова) - 1) Д. в логіці - це міркування, тобто послідовність логічних ланок, кожна з яких залежить від попередньої і зумовлює наступну. 2) Д. - у новоєвропейській метафізиці - це вид пізнання, опосередкованого універсумом апріорних форм чуттєвості і розуму. Д. тут протиставляється інтелектуальній інтуїції, тобто безпосередньому умоспостереженню істини. 3) Д. - у сучасній філософії - це "розмова", "бесіда", "мовне спілкування", "мовленнєва практика" будьякої спільноти, яка опосередкована універсумом лінгвістичних знаків, соціальних інститутів, культурних символів. В Д. не завжди переважає порядок, цілеспрямованість, регламентованість поведінки його учасників. Д. можливі навіть тоді, коли полярно орієнтовані співучасники, які стикаються і протиборствують в них, відкидають будь-які загальнообов'язкові дисциплінарні правила поведінки, що уніфікують їх. Принцип сумірності не обов'язковий для мультиверсума різноманітних Д. Відмова від принципу сумірності характерна не тільки для сучасних постмодерністів, а й для таких антифундаменталістів, як Дьюї, Вітгенштайн, Куайн, Селларс, Девідсон. Всі вони розглядають пошук сумірності Д. як утопічний проект. Д. є нормальним, якщо він провадиться всередині прийнятого набору угод, які дозволяють відповісти на такі питання: 1) Що належить вважати релевантним у відношенні до справи? 2) Що означає відповісти на питання, яке обговорюється в дискурсі? 3) Що належить визнавати як задовільне заперечення, аргумент, довід тощо? Д. вважається аномальним, якщо його співучасники або взагалі відмовляються прийняти згаданий вище набір угод, або вони незнайомі з раніше прийнятим набором конвенцій. Результатом аномального Д. може бути будь-що - від нісенітниці до інтелектуальної революції. На відміну від метафізики Модерну, філософський постмодерн не визнає нормальні Д. як більш привілейовані, ніж аномальні. Д. можуть бути або формалізованими, або неформалізованими. В обох випадках в них здійснюється діалог (полілог) багатьох співучасників, серед яких можуть бути і носії штучного інтелекту (комп'ютери, комп'ютерні мережі тощо). В процесі розгортання Д. відбувається не тільки установлення міжсуб'єктних зв'язків сторін, які діалогізують, а й розхитування, розмивання, стирання того, що їх розмежовує. Власне тому постмодерністи розглядають відкриті (аномальні) Д. як способи здійснення деконструктивних процесів. В добу постмодерну поняття Д. стають повсюдно вживаними. Проникаючи в усі сфери культури (мистецтва, науки, політики тощо), демонструючи свою плідність у вирішенні розмаїтих філософських проблем, вони створюють підставу для становлення особливої течії в філософському постмодерні - дискурс-аналізу.В. Лук'янець -
4 Дискурс
Текст, созданный носителем языка в конкретной речевой ситуации.––––––––––––––––––––––––––––––ир. ДискурсÆвзагыл дзурæг конкретон уавæры цы текст саразы, уый.––––––––––––––––––––––––––––––диг. ДискурсÆвзагбæл дзорæг конкретон уавæри ци текст исаразуй, е.Русско-осетинский словарь лингвистических терминов > Дискурс
-
5 дискурс
-
6 дискурс
1) Linguistics: discourse -
7 дискурс
ngener. Diskurs -
8 дискурс
dyskursч. -
9 Дискурс
Diskurz -
10 Дискурс
Diskurz -
11 дискурс
ngener. discours -
12 дискурс
в разн. знач.ди́скурс, -у -
13 дискурс
Русско-английский исловарь по машиностроению и автоматизации производства > дискурс
-
14 дискурс
-
15 дискурс
м. лингв.discourse [-'kɔːs] -
16 дискурс
-
17 дискурс
-
18 дискурс
-
19 дискурс ідеологічний
ДИСКУРС ІДЕОЛОГІЧНИЙ - обговорення (в т.ч. суперечка) проблем, що стосуються найважливіших цінностей, норм і розумінь, які містять в собі різні ідеології. Якщо оминути деякі складні моменти, пов'язані з уточненням значення терміна "дискурс", то в загальному сенсі цей термін позначає деяке обговорення, яке передбачає його конкретних учасників, прив'язаність до певної ситуації, в якій відбувається обговорення (позалінгвістичний контекст), а також зв'язність обговорення в часі (включаючи деякі тематичні обговорення, що в європейській філософській традиції тривають століттями). Найважливішою передумовою для розуміння природи Д. і. є усвідомлення ролі цінностей та ідеалів у суспільному житті. Зважаючи на важливі суспільні функції ідеологій (див. ідеологія), можна твердити, що Д. і. є неминучим складником будь-якого суспільного життя. Саме це дозволяє глибше зрозуміти природу політико-ідеологічного дискурсу в демократичному суспільстві (у тоталітарному суспільстві цей дискурс, як правило, відсутній, якщо не брати до уваги певну розбіжність тенденцій всередині домінуючої політичної ідеології). Хоч ідеологічні суперечності в демократичному суспільстві є позитивним чинником, наголошення якоїсь однієї цінності як найважливішої може ставити під загрозу утвердження інших цінностей: здійснення свободи може ставити під загрозу порядок (стабільність), перебільшений наголос на порядкові може підважувати свободу і т.д. Зусилля сучасних філософів зосереджені по-перше, на тому, щоб з'ясовувати ті, часто-густо приховані передумови ("пресупозиції"), які лежать в основі різних ідеологічних підходів, а, по-друге, на тому, щоб сформулювати деякі принципи етики спілкування, які б забезпечили цивілізований характер політико-ідеологічних суперечок: це приводить до застосування ідей герменевтики та ідей, розвинутих філософією комунікативною. Однією з перспектив, яка здатна усунути загрозу того, що суперечка щодо ціннісних уподобань та групових інтересів зайде в безвихідь (та призведе до насильницького конфлікту), полягає в знаходженні деякої етичної основи, яку б могли прийняти будь-які ідеології. Та оскільки ціннісні уподобання часто лежать в основі самих етичних концепцій, то в етиці спілкування (комунікативна етика - Апель, Габермас) запропоновано деякі базові норми, які стосуються не самих етичних переконань (розуміння того, що таке добро і що таке зло), а способу розв'язання суперечок. Тож тема співвідношення етики та ідеології замінила колишнє намагання подолати ідеології шляхом "об'єктивної", "наукової" критики (критика сцієнтизму зробила такий напрям критики ідеологій малоперспективним). Ясно, одначе, що ніяка критика ідеології не може зняти з людини відповідальність за вибір майбутнього, а тому мета раціональної рефлексії полягає передусім у зважанні на ті можливі наслідки, які слідують із вибору людьми тих чи тих ціннісних уподобань чи ідеалів, та в знаходженні цивілізованих форм розв'язання суперечок між відмінними ціннісними орієнтаціями та ідеалами.В. Лісовий -
20 дискурс СМИ
Linguistics: media discourse
См. также в других словарях:
ДИСКУРС — (фр. discours, от лат. discursus рассуждение, довод) одно из сложных и трудно поддающихся определению понятий современной лингвистики, семиотики и философии, получившее широкое распространение в англо и особенно франкоязычных культурах. Значение… … Философская энциклопедия
дискурс — а, м. discours m., нем. Diskurs, пол. dyskurs <лат. discursus. 1. Разговор, беседа (обычно в речи дипломатов). Сл. 18. Его Гишпанское величество еще не определил о саржах, которые дук де Попали, сиречь чин капитанскои от гвардии, и… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
дискурс — ДИСКУРС (discourse (англ.), Diskurs (нем.), discourse (фр.)) как термин происходит от латинского «discurrere» «обсуждение», «переговоры», даже «перебранка». Внимание к термину и понятию «Д .» было привлечено в ту историческую эпоху, когда … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
Дискурс — Дискурс ♦ Discours Точный перевод этого слова означает «речь». Но если речь есть акт или способность, то дискурс – скорее результат того или другого. И речь, и дискурс суть актуализация языка. Но речь – это потенциальная или действенная его… … Философский словарь Спонвиля
ДИСКУРС — (discursus: от лат. discere блуждать) вербально артикулированная форма объективации содержания сознания, регулируемая доминирующим в той или иной социокультурной традиции типом рациональности. Неклассический тип философствования осуществляет… … История Философии: Энциклопедия
ДИСКУРС — (от фр. discourse – речь; лат. discursus – беседа, разговор). Связный текст, сверхфразовое единство. Анализ Д. и лингвистика текста образуют близкие области языкознания. Под текстом понимают преимущественно абстрактную, формальную конструкцию,… … Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам)
Дискурс — (discursus: от лат. discere блуждать) вид речевой коммуникации, основывающийся на региональном непредвзятом обсуждении, на попытке дистанцироваться от социальной реальности. По английски: Discours См. также: Речь Финансовый словарь Финам … Финансовый словарь
ДИСКУРС — [фр. discours речь, выступление] 1) речь, реальный (не учебный) текст; 2) театр. д. спектакля организация текстовых материалов в соответствии с ритмом и их взаимозависимостью, свойственными создаваемому спектаклю. Словарь иностранных слов. Комлев … Словарь иностранных слов русского языка
дискурс — единство, высказывание Словарь русских синонимов. дискурс сущ., кол во синонимов: 5 • высказывание (29) • … Словарь синонимов
ДИСКУРС — (франц. discour речь) в широком смысле слова представляет собой сложное единство языковой практики и экстралингвистических факторов (значимое поведение, манифестирующееся в доступных чувственному восприятию формах), необходимых для понимания… … Новейший философский словарь
Дискурс — (позднелат. discursus рассуждение, аргумент, довод) Значимый термин в постмодернистской (см.: Постмодернизм) вербальной парадигме, в принципе означающий, что данный словесный текст принадлежит постклассическому мыслительному пространству. Само… … Энциклопедия культурологии
