-
1 engineer
{,endʒi'niə}
I. 1. инженер
civil/bridge and road ENGINEER строителен инженер
mining ENGINEER минен инженер
mechanical ENGINEER машинен инженер, машиностроител
superintending/managing ENGINEER технически директор
water ENGINEER хидроинженер
design ENGINEER инженер конструктор
2. механик, мор. машинист, ам. жп. машинист
3. воен. пионер, сапъор
Royal ENGINEERs, ENGINEER force, ам. corps of ENGINEER инженерни войски
4. прен. инициатор, комбинатор
вещ познавач на човешките проблеми (и human ENGINEER)
II. 1. работя като инженер
2. строя, построявам, проектирам
3. глася, нагласявам, устройвам, уреждам, организирам (хитро/умело) (заговор, сделка и пр.)* * *{,enji'niъ} n 1. инженер; civil/bridge and road engineer строите(2) {,enji'niъ} v 1. работя като инженер; 2. строя, постр* * *устройвам; сапьор; проектирам; глася; инженер; конструирам; механик;* * *1. civil/bridge and road engineer строителен инженер 2. design engineer инженер конструктор 3. i. инженер 4. ii. работя като инженер 5. mechanical engineer машинен инженер, машиностроител 6. mining engineer минен инженер 7. royal engineers, engineer force, ам. corps of engineer инженерни войски 8. superintending/managing engineer технически директор 9. water engineer хидроинженер 10. вещ познавач на човешките проблеми (и human engineer) 11. воен. пионер, сапъор 12. глася, нагласявам, устройвам, уреждам, организирам (хитро/умело) (заговор, сделка и пр.) 13. механик, мор. машинист, ам. жп. машинист 14. прен. инициатор, комбинатор 15. строя, построявам, проектирам* * *engineer[¸endʒi´niə] I. n 1. инженер; civil ( bridge and road) \engineer строителен инженер; electrical \engineer електроинженер; hydraulic \engineer хидроинженер; maintenance \engineer инженер по техническо обслужване; mining \engineer минен инженер; mechanical \engineer машинен инженер, машиностроител; design \engineer инженер конструктор; superintending \engineer, chief \engineer in charge of production, managing \engineer технически директор; завеждащ производството; naval \engineer морски инженер; road \engineer инженер-специалист по пътно строителство; tool \engineer технолог-машиностроител; 2. механик; мор. машинист; ам. жп машинист; 3. воен. пионер, сапьор; Royal E.s англ. Кралски инженерни (пионерни) войски; \engineer force, Corps of E.s ам. инженерни войски; 4. прен. инициатор; "комбинатор"; II. v 1. работя като инженер; 2. строя, проектирам (за инженер); 3. глася, нагласявам, уреждам, устройвам, организирам (спектакъл, сделка, заговор). -
2 soup-kitchen
{'su:pkitʃən}
n безплатна трапезария (за бедни или пострадали при бедствие)* * *{'su:pkitshъn} n безплатна трапезария (за бедни или постр* * *трапезария;* * *n безплатна трапезария (за бедни или пострадали при бедствие)
См. также в других словарях:
пострілювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
постріляний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
постріляти — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
пострілятися — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
пострічати — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
пострічатися — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
постріляний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постріляти 1), 2). || пострі/ляно, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. пострі/ляні, них, мн. Ті, кого вбили пострілом із вогнепальної зброї … Український тлумачний словник
постріл — у, ч. 1) Виліт кулі або снаряда з каналу ствола вогнепальної зброї, спричинений вибухом порохового заряду. || Виліт кульки з дула пневматичної зброї. || Звук від вибуху порохового заряду в каналі ствола вогнепальної зброї. 2) Виліт стріли з лука… … Український тлумачний словник
пострілювання — я, с. Дія за знач. пострілювати … Український тлумачний словник
пострілювати — юю, юєш, недок. 1) Стріляти потроху, час від часу. 2) перен. Час від часу утворювати гучні уривчасті звуки, схожі на постріли. || чим. Раз у раз викидати, випускати з себе (дим, пару і т. ін.) … Український тлумачний словник
постріляти — і рідко постреля/ти, я/ю, я/єш, док. 1) перех. Стріляючи, вбити всіх чи багатьох. || Пострілами з вогнепальної зброї заподіяти кому небудь численні рани; пробити, прострелити щось у багатьох місцях. 2) перех. Стріляючи, витратити, використати… … Український тлумачний словник
