(ґрунт)

1) Земля; світ, у якому ми живемо; земна куля

2) (тж. Earth, the E.) Земля ( планета)

3) земля, ґрунт

4) ( земний) світ; люди, смертні

5) нора

6) порох; плоть

7) icт. країна

8) eл. "земля", заземлення

9) xiм. земля

1) обкопувати, підгортати; наорювати борозни (тж. earth up)

2) заганяти в нору; зариватися в землю, у нору

3) дiaл. заривати, закопувати

4) eл. заземлювати

1) спілий, м'який, солодкий, соковитий ( про фрукти)

2) ( про вино) витриманий; приємний на смак

3) подобрілий, який полагіднішав з роками, добродушний (про людину, характер)

4) м'який; соковитий, густий (про голос, фарби)

5) пухкий ( про ґрунт); родючий, жирний

6) веселий; напідпитку

1) робитися м'яким, соковитим, поспівати, дозрівати

2) ставати витриманим ( про вино)

3) пом'якшувати

4) розпушувати ( ґрунт)

1) каструля; сковорода; лист ( baking pan); чашка, миска, таз; ванночка; кювета

2) чашка ( ваг)

3) = panful

4) заглиблення (у посудині, приладі); улоговина, заглиблення в ґрунті

5) млинчаста крижина

6) cл. обличчя, пика

7) cл. різка критика (п'єси, книги)

8) c-г. скатна дошка ( у молотарках)

9) поличка ( у кремінній рушниці)

10) тex. лоток; чаша; піддон; корито

11) гeoл. підґрунтовий пласт; ортштейн

12) бyд. тип стінової панелі

13) кiнo панорамування

14) кiнo; cпeц. "каструля", "сковорода" ( широковипромінювач з лампою накалювання)

15) вiйcьк. дисковий магазин ( кулемета)

1) готувати, приправляти або подавати в каструлі

2) промивати золотоносний пісок ( pan out)

3) cл. покритикувати, розгромити, задати жару

4) c-г. тверднути ( про ґрунт)

5) кiнo панорамувати

1) гeoл. мул; шлам; дрібнозем

2) cл. накип, покидьки

1) засмічувати, забивати ( мулом); замулюватися; засмічуватися

2) ( through) просочуватися через що-небудь, проходити

1) (земной шар) земля;

2) (вещество; прах) земля;

3) (почва, поверхность) земля, ґ[г]рунт (-ту). Вспаханная -мля - рілля (ж. р.), нива. Девственная -мля - цілина, цілинна земля. Пахотная -мля - ор(а)на земля. Сухая -мля - сухоземля. Утоптанная -мля - утоптана земля, збій (р. збою). -мля замёрзшая комками - груда, (собир.) груддя. Пласт -мли (при пахании) - верства, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих. Слой (отвороченный) -мли - скиба. Земли (геол.) - землі. Возделывать, обрабатывать -млю - обробляти (робити, управляти, порати) землю (поле, степ, ріллю). Истощать (-щить) -млю частыми посевами - виробляти (виробити) землю;

4) (суша) земля, суходіл (-долу), суша, материк (-ка);

5) (страна, область) земля, країна, край; сторона; (территория) територія, терен (-ену). «Запорожские -мли» - вольності Запорозькі. Чужие -мли - чужі землі (краї, сторони), чужоземщина. -мли за морем - заморські краї, замор'я (ср. р.). За тридевять -мель - за двадцяту границю, за тридев'ять земель;

6) (угодье, иногда с усадьбой) земля, ґ[г]рунт; срвн. Усадьба. -мли - ґрунти и ґрунта. Казённая -мля - скарбова земля. Неудобная -мля - невжитки. Необрабатываемая несколько лет -мля - обліг (-логу), переліг (-логу). Опустевшая -мля - пустка. Отцовская -мля - батьківщина. -мля, приобретенная правом первого занятия - займань, займанщина. Церковная -мля - церковна земля, (отведенная для духовенства) руга, ружна земля. Выморочная -мля - безгосподарна земля, відумерщина;

7) (дол) діл (р. долу), земля. До -мли, к -мле - додолу. На -мле - долі, на землі. На -млю - додолу, на діл, на землю. Стереть с лица -мли - з світа згладити, (поэтич.) не дати рясту топтати;

8) (фон) земля, поле, тло; см. Фон. [Очіпок по вишневій землі з зеленими розводами (Квітка)].

* * *

1) (действие) - см. Наделение;

2) (земельный) наділ (-лу), наділок, поділок (-лку), (диал.) поділля (-лля), різа, (участок) дільниця, (гал.) парцеля, (усадьба) г[г]рунт (-ту), ум. ґ[г]рунтець (-нтця), ґ[г]рунтик (-ка). [Тут була його батьківщина: хата й наділ (Загірня). Поділку у їх по дві десятини (Червоногр.). Виходжу я жати свою різу (Н.-Лев.). Наші дільниці отам над шляхом (Чернігівщ.). Накупив селянських парцель (Франко). Тут мені дадуть ґрунтець і хату (Л. Укр.).)]. Получить в -дел - здобути в наділ.

* * *

1) ( действие) см. наделение

2) ( участок земли) наді́л, -у, ґрунт, -у

нащупать (в прямом и перен. знач.) намацувати, намацати, (только в прям. знач.) налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Обидві сторони намацують той ґрунт, на якому вони могли-б стрінутися (Рада). Почала мацати у пітьмі і намацала якийсь тин чи поручні (Грінч.). Винниченко вже намацав твердий ґрунт під ногами (Рада). Як почне мацати, то скрізь усе понамацує, де що лежить (Харківщ.). Налапала поночі засув (Квітка). Налапав під скатертею її руку (Н.-Лев.)]. Нащупанный - намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний. -ться -

1) (стр. з.) намацуватися, бути намацуваним, намацаним, понамацуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) намацатися, налапатися, попомацати, пополапати (досхочу), (о мног.) понамацуватися, поналапуватися.

* * *

несов.; сов. - нащ`упать

1) (действие) заснування, закладення. -ние (закладка) здания - закладини. -ние села, города - осадження села, міста. -ние Киевского государства - початок Київської держави. От -ния этой империи - від початку цієї імперії. Срв. Основывание;

2) основа, основина, підвалина, закладчина, (каменное) підмурок, підмурівок, фундамент, (подножие) підстава, під (р. поду), спід (р. споду), підошва. Дом поставлен на прочном -нии - будинок збудовано на міцних підвалинах, основинах (на міцному підмурівку). -ние горы - спід гори. -ние стога, печи - під стогу, під (дно) печи. -ние треугольника - під (підстава) трикутника. Правосудие есть -ние всякой власти - правий суд становить підвалину всякої влади. Разрушить до -ния - зруйнувати до щенту, до ґрунту, до цури, до пня, у пень, до тла;

3) основа, основина, підвалина, засада, постанова, засновок, принцип. [Основи морали]. Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях - все життя повинно бути перетворене на инших підвалинах (основинах, засадах, постановах);

4) (опора, причина) підстава, ґрунт, рація, резон, (повод) привід (-воду). Не иметь твердого -ния - не мати твердого ґрунту (твердих підстав). Вы не имеете -ний так думать, говорить - ви не маєте підстав так думати, говорити. Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния - ця чутка (поголоска) не має жадного під собою ґрунту, не має жадних підстав. Я не давал ни малейшего -ния для этого - я не давав жадного на це приводу. -ние для предположения - ґрунт до гадання, підстава думати. Первое -ние - первопідстава. Иметь -ние (быть правым) - мати рацію. У меня есть -ние - я маю рацію. Нет -ний - нема рації. Насилие не ищет -ний - насильство не шукає підстав (резонів). Без -ния - безпідставно, (без вины) безвинно, безневинно. Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) - ні сіло, ні впало. [Ні сіло, ні впало - давай йому грошей]. На каком -нии? - з якої рації? з якої причини? після чого? На - нии закона - на підставі закону. На этом -нии - на цій підставі. Признать -ние за кем - признати (визнати) рацію кому;

5) бот. - насада, основа (напр. листка).

* * *

1) осно́ва; (перен.) підва́лини, -лин, підва́лина; ( начала) заса́ди, -са́д, заса́да

2) (начало существования, момент возникновения) заснува́ння

3) (причина, повод, мотив) підста́ва

4) строит. підва́лини, підму́рок, -рка, підмурі́вок, -вка, підму́р'я, пі́дмур, -у; диал. осно́вина; ( фундамент) фунда́мент, -у

5) мат. осно́ва

6) хим. осно́ва

що на ґрунт, на садибу. -ная земля - ґ[г]рунт (-ту), земля під садибою.

* * *

1) (кого на что) посадити, посадовити, (о мн.) посаджати, (во что-нибудь) усадити, (о мног.) повсаджувати у що; (подняв -дить на что-нибудь) висадити, зсадити, (о мн.) повисаджувати, позсаджувати на кого, на що; см. Посажать 1. [Козаченька молодого на ослінці посаджу (Чуб.). Хоч у ступу всадіть та пирогами годуйте, - все буде однака (Ном.). Висадив його на коня (Грінч.). Позсаджував дітей на віз (Грінч.)]. -дить вокруг чего-небудь - обсадити що, кого ким, чим, (вокруг себя) обсадитися ким, чим. -дить на кол - набити (настромити) на палю. -дить в лужу, в галошу (перен.) - на слизьке загнати. -дить кого на собственное хозяйство - виділити кого на власне господарство; покласти кого на ґрунт. [Дід Дмитро поклав на ґрунт чотирьох синів (Стеф.)]. -дить в тюрьму - за[по]садити, закинути, посадовити, зачинити, завдати в тюрму. -дить в заключение - ув'язнити, завдати під колодку, дати заключ. -дить под арест - за сторожу дати, взяти; срв. Арестовать, Арест. -дить на должность - настановити на посаду; см. Посажать 2. -дить новобрачную за стол (свадебный обряд) - завести на посад. -дить в сажик для выкормки - закинути в сажок;

2) (о растениях) посадити, насадити, (во множ.) посаджати, насаджати, понасаджувати. [Клен-деревце посаджу. Насадив сад]. -дить отросток - відсадити. Посаженный и посажённый -

1) посаджений, посадовлений; висаджений;

2) посаджений, насаджений.

* * *

1) посади́ти, посадови́ти, посаджа́ти; ( засадить) засади́ти

2) ( всадить) всади́ти; ( в печь) посаджа́ти

3) ( пришить) приши́ти, попришива́ти

1) накидний; (набросанный) накиданий. -ная земля - наносний ґ[г]рунт, (нанесённый водой) намивний (наплавний) ґ[г]рунт (-ту), намул (-лу). -ная мель - наплавна мілина, наплав (-ву), наплавина. -ные деньги - додаткові (накидні) гроші (-шей и -шів);

2) (о шатре) наметовий, шатровий.

обійстя (-тя), двір (р. двору), подвір'я, надвір'я (-ря), дворище, подімство, ґрунт (-ту), садиба. [Ходім, де твій батьківський ґрунт (Рудч.)].

1) осу́шувати ( ґрунт); дренува́ти (рану, ґрунт); суши́ти ( посуд)

2) стіка́ти, витіка́ти

3) висна́жувати (сили, кошти)

4) осуши́ти (ви́пити) до дна (тж. to drain dry)

1) дрена́ж, дрена́жна труба́ (кана́ва); дре́на; водості́к, водовідві́д; attr.

2) pl каналіза́ція

3) мед. дрена́жна тру́бка

4) перен. пості́йний зби́ток, витіка́ння; ви́трата; ви́снаження

5) розм. ковто́к

1) земля́, су́ша, суході́л

2) краї́на; держа́ва

3) ґрунт

4) земе́льна вла́сність; pl має́тки

5) attr. сухопу́тний; назе́мний

6) attr. земе́льний

••

1) виса́джувати(ся) на бе́рег; прича́лювати до бе́рега

2) спійма́ти; ви́тягти на бе́рег ( рибу)

3) ав. приземля́тися, роби́ти поса́дку

4) прибува́ти ( кудись); досяга́ти ( якогось місця)

5) приво́дити ( до чогось); ста́вити в те чи і́нше стано́вище

6) попа́сти, потра́пити, влу́чити

7) доби́тися ( чогось); ви́грати

1) брудни́ти(ся)

2) перен. заплямува́ти

1) земля́; ґрунт

2) земля́; терито́рія

 ч

 1. ґрунт, земля;

 2. ґрунт, основа

КОНСЕНСУС (лат. consensus - згода, одностайність) - поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм. К. є фундаментальним поняттям комунікативної філософії (Апель, Габермас, Кульман та ін.), в якій на відміну від теорій відповідності, або відображення, постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та легітимації (обґрунтування) належнісних висловлювань. Розрізняється істинний (раціональний) та хибний К. За умов істинного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних, тобто здатних до аргументації, суб'єктів. В останньому випадку порозуміння досягається на основі "невимушеного примусу найвагомішого аргументу" (ідеальний дискурс) (Габермас). Хибний К. базується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю). Він пов'язується з ідеологічною або догматичною системою цінностей. Поняття хибного К. є реконструкцією на ґрунті комунікативної парадигми поняття хибної свідомості Маркса.

ПАНТЕЇЗМ ( від грецьк. παν - все; θεοξ - Бог) - філософська позиція, згідно з якою Бог і світ (Космос, універсум) є тотожними, такими, що збігаються. П. слід відрізняти від панентеїзму, що розглядав світ як складник, який хоч і підпорядкований, але не тотожний Богові. Впровадження терміну "П." завдячує полеміці ірландськ. філософа Толанда та нідерландськ. теолога Фея. Перший вжив означення "пантеїстичний" у 1705 р. стосовно соцініанства. Фей, критикуючи Толанда (1709), назвав його "пантеїстом". Принципова для П. ідея тотожності Бога і світу в різних формах розроблялась упродовж усієї історії розвитку філософського мислення. У давньокит. філософії до П. тяжів даосизм; у давньоінд. філософії, зокрема у ведизмі, однією з чільних була ідея тотожності Бога і внутрішньої суті індивіда. Витоки західноєвропейської філософської традиції П. сягають ідеї гілозоїзму про невіддільність життя і матеріального світу в усіх його виявах. Досить виразно ця ідея представлена у філософії Фалеса, який стверджував, що "усі речі наповнені Богами". Для філософії Парменіда характерною є форма П., що згодом була означена як "акосмічний П." її первинну основу становить твердження Парменіда, що плинна, мінлива частина світу є ілюзією стосовно Єдиного, або Абсолюту, тобто буття Космосу як чуттєво сприйманого індивідом світу по суті заперечувалося (звідси - заперечна частка "а" у слові "акосмічний"). Пізніше, у XVI - XVII ст., ідеї акосмічногоП. виразно оприявнилися на ґрунті філософії Беме (світ - це лише відображення Бога) та Спінози. Якраз стосовно філософії останнього і був ужитий Гегелем термінологічний вислів "акосмічний П.". У тлумаченні Гегеля цей різновид П. означає всеохопну тотожність Бога і Природи і не враховує того моменту, що, за Спінозою, світ (природа) не заперечується Божественним началом і не протистоїть йому, а утворює з ним нероздільну єдність. Кузанський і Бруно збагатили філософське розуміння П. ідеєю тотожності протилежностей, що властива і Богові, і поцейбічному світові Н. а рівні філософської метафізики ця ідея утворила внутрішній стрижень проблеми співвідношення іманентного і трансцендентного. У XVIII ст. погляди Гете на природу виявили виразну спорідненість як із П. Спінози, так і з деякими аспектами монадології Ляйбніца, потвердивши характерну для П. тенденцію до синтезу із різними філософськими концепціями. У XIX - XX ст. здатність П. до варіативності на ґрунті сполучення різних філософських принципів продовжувала розвиватися. У Шляєрмахера ідеї П. моністичного ґатунку (див. монізм) співіснували із принципом релятивізму (з одного боку, безконечна сукупність речей - плинних і релятивних - це світ; з другого - як з'єдинене ціле, ця ж сукупність є Богом) Б. редлі та Ройс обстоювали абсолютистську форму моністичного П. (Бог є надіндивідуальним і надприродним Абсолютом, водночас цей Абсолют тотожний цьому світові, отже, світ хоч і реальний, але незмінний). В укр. філософській традиції виразні елементи П. зазвичай були тісно поєднані із неоплатонізмом та частково - скептицизмом - у Фікари, Ісайї Копинського, Віталія з Дубна, Сковороди.

ФЕМІНІЗМ - соціально-політичний, культурний та інтелектуальний рух, спрямований як на досягнення рівних прав жінок, так і на встановлення нового порядку, в якому стандарти і система цінностей не визначалися б чоловічими мірками. Ф. виростає на ґрунті фундаментальної констатації маскулінного характеру наявної культури та цивілізації Я. вним та неявним чином особливості чоловіка підносяться до рівня загальнокультурного нормативу, зразка, ототожнюються із людським як таким; жінка ж та "жіночість" зводиться лише до конкретного сущого серед інших сущих, набуває статусу "Іншого". Метафізичне значення Ф. полягає у введенні фемінності до складу передумов людського буття, його загальнозначущих і невід'ємних ознак В. сучасній, особливо західній, культурі Ф. зажив значної популярності та впливу на суспільство. Хоч Ф. став глобальним феноменом, він не становить єдиної ідеології. Вирізняють три хвилі Ф. Перша виникла в кін. XVIII ст. і пов'язана з творами Мері Волстоункрафт. Вимоги економічної та професійної рівності з чоловіками складають основний зміст цього періоду. Особливе значення для розвитку Ф. має праця Симони де Бовуар "Друга стать" (1949), в якій обґрунтована думка про стать як біологічну передумову та гендер як соціально нав'язану роль; жінка ідентифікується з "Іншим", тобто відмінним та неповноцінним. Від серед. XX ст. спостерігається розгортання "другої хвилі" Ф., пов'язаної з політичними зрушеннями 60-х рр. та виходом у світ низки теоретичних праць, що змінили світогляд та стратегії феміністичного руху (Беті Фрідан "Жіночі таємниці" (1963), Дж. Грієр "Жіночий євнух" (1970) та ін.). Головна мета цього періоду - створення нової політичної ідентичності жінок на ґрунті права та публічної емансипації. Третя хвиля (70-ті рр.) зосереджується на виявленні расових, класових, тендерних, сексуальних та інших відмінностей. Сучасний феміністичний рух становить собою доволі неоднозначне явище. В ньому існують різноманітні підходи та напрями, котрі відображають широкий спектр потреб та інтересів: ліберальний (пошук шляхів інтеграції жінок в існуючу соціополітичну систему); марксистсько-соціалістичний (заклик до класової боротьби як засобу знищення економічної експлуатації, що є основною причиною пригнічення жінок); радикальний (доведення політичного характеру гетеросексуальних відносин); лесбійський (визнання репресивної сутності гетеросексуальних тендерних ролей); сепаратистський (виключення чоловіків із кола вирішення проблем); екологічний (ототожнення екологічної кризи із процесами патріархального домінування, на основі виявлення спорідненості фемінності з природою); чорний (заперечення універсальності білого середньокласового Ф., пропозиція замінити слово "Ф." на більш загальне поняття "вуманізм" ("иютаnism")); культурний (визнання за жінками особливих здатностей до творчості, що обумовлюють "особливий жіночий шлях пізнання"); християнський (виправлення спотвореного культурою місця жінки в християнстві); метафізичний (пошук порятунку в духовному вдосконаленні жінки) та ін. Загальні проблеми феміністичної думки охоплюють виникнення та формування тендеру, статі, сексуальності, жіночої тілесності; репресивність патріархальної влади; жіночу підпорядкованість та визначення шляхів емансипації жінок у всіх сферах життя. Але якщо для "старого" Ф. характерним було обстоювання ідеї рівності, то "новий" Ф. зосереджує свої зусилля на пошуках відмінностей та обґрунтуванні їх легітимності. Теоретично Ф. перетинається з такими інтелектуальними напрямами, як: біологічний детермінізм (заперечення вроджених "жіночих" якостей); деконструктивізм (запозичення у Дерриди поняття "фалоцентризм культури"); есенціалізм (визнання існування природно/біологічно заданих суттєвих характеристик фемінності); конструктивізм (гендерні ознаки є соціальними конструктами); постколоніальна теорія (ідентифікація жінки з "Іншим" як відмінної, неповноцінної та залежної від пануючої групи особистості); постмодернізм (критика підвалин наявної культури) та ін.

- насыпной грунт